Ухвала суду № 15947230, 26.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/26/2011 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" травня 2011 р. м. Київ

Справа № 2а/2570/26/2011

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «МТС-ОЛСТАС»сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Олстас-льон»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 22.12.2010 року № 0005842320/2 та № 0005852320/2.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у м. Чернігові (далі –відповідач) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розглядати справу у порядку письмового провадження.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Службовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку дочірнього підприємства «МТС-ОЛСТАС»сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Олстас-льон»(далі - позивач) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, за результатами якої було складено акт від 28.09.2010 року № 689/23/32194936.

Згідно висновків вказаного акта перевірки, позивачем було порушено п.п. 7.7.4 та 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого позивач завищив суму бюдженого відкодування на 10089, 00 грн.

За наслідками висновків акта перевірки, відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 11.10.2010 року № 0005842320/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 10089 грн. та № 0005852320/0, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування.

Внаслідок процедури адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень –рішень до вищестоящих податкових органів, відповідачем за наслідком остаточного перегляду було винесено податкові повідомлення –рішення від 22.12.2010 року № 0005842320/2 та № 0005852320/2, які оскаржуються позивачем.

У відповідності до п.1.8 ст.1 Закону № 168/97, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було подано податкову декларацію з ПДВ за липень 2010 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та довідку щодо сум залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Також позивачем було додано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 10089, 00 грн.

Як свідчать матеріали справи, підставою для відмови у поверненні суми бюджетного відшкодування стало незазначення позивачем у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування одного з реквізитів періоду, за який мало бути повернено бюджетне відшкодування, а саме незазначення року, за який має бути здійснено таке повернення.

Порядок формування сум бюджетного відшкодування регулюється п.7.7 ст.7 Закону № 168/97.

Так, згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97).

Таким чином, платнику податків надано право на формування бюджетного відшкодування у межах сум сплачених ним зобов`язань з ПДВ у попередніх податкових періодах, не обмежуючи останнього у кількості таких періодів.

Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7ст. 7 Закону № 168/97, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до п.п. .7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону № 168/97, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування. (п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97).

Як свідчать матеріали справи та підтверджується відповідачем, позивач сформував від`ємне значення податкового кредиту, яке виникло у червні 2010 року. Тому, внаслідок залишку від`ємного значення у наступному податковому періоді (липень 2010 року), позивач правомірно прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування йому на рахунок.

Колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для відмови у поверненні бюджетного відшкодування стала формальна помилка у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за липень,а саме - незазначення року періоду, за який виникло право на бюджетне відшкодування. Вказана помилка є формальною та, на думку колегії суддів, не впливає на виникнення права на бюджетне відшкодування.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач за наслідками перевірки не виявив фактів перевищення суми бюджетного відшкодування. Відповідачем було винесено два податкових повідомлення-рішення, якими він одним зменшив суму бюджетного відшкодування, а іншим збільшив на ту ж суму. Тобто фактично відповідач направив суму бюджетного відшкодування на наступний податковий період, чим перейняв право позивача на самостійне рішення щодо такого відшкодування .

Тому судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.12.2010 року № 0005842320/2 та № 0005852320/2.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Чаку Є.В.