Постанова № 15945724, 12.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 року справа №2а/0570/3018/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів

Ляшенка Д.В. та Л.В. Ястребова,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року у справі №2а/0570/3018/2011 за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька до ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 384,26 грн. В обґрунтування позову зазначив, що відповідач подав декларації про доходи одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року з якої вбачається, що ним отриманий дохід у вигляді спадкового майна від померлої ОСОБА_5, а саме грошові внески в банку з належними відсотками та індексаціями. Також в декларації самостійно визначив суму свого податкового зобовязання в розмірі 384,26 грн. Оскільки сума податкового боргу є узгодженою, відповідач зобовязаний сплатити її до бюджету.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції з посиланням на пп.4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ( далі Закон про ПДФО) зазначив, що незважаючи на включення відповідачем отриманої спадщини у вигляді грошових заощаджень до декларації про доходи, вони оподаткуванню не підлягають.

Позивач, не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року, та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що постанова суду була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом неправомірно не прийняті до уваги наявність декларації про доходи, податкове повідомлення-рішення, а також направлені відповідачу податкові вимоги, які протиправними не визнавались та не скасовувались.

Згідно частини 1 статті 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі за наступними підставами.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є фізичною особою, зареєстрований в АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1. \ а.с. 8\.

Згідно свідоцтва про право спадщини за заповідальним розпорядженням Чумак С.Ю. отримав 7 квітня 2008 року грошові вклади від ОСОБА_5в розмірі 7685,17 грн.

28 травня 2009 року відповідачем було подано до податкового органу декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року. У розділі 1.2 зазначеної декларації відповідачем було визначено суму отриманого доходу на підставі свідоцтва про одержання спадщини за заповідальним розпорядженням від 7 квітня 2008 року, а саме грошові вклади у розмірі 7685,17 гривень. \ 37-38\

Відповідно до розрахунку сум податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, який складений на підставі поданої декларації про доходи, у розділі ІV вказаного розрахунку визначено податкове зобовязання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 384,26 гривень. \ а.с. 39-40\.

22.07.2009 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002551740/0, яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання в розмірі 384,26 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 17 серпня 2009 року. \ а.с. 41\

21 жовтня 2009 року позивачем направлено відповідачу першу податкову вимогу щодо сплати до державного бюджету узгодженої суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 384,26, яка останнім отримана 27 жовтня 2009 року. \ а.с. 34\.

30 листопада 2009 року позивачем рекомендованим листом з повідомленням направлено відповідачу другу податкову вимогу щодо сплати до державного бюджету узгодженої суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 384,26, яка у звязку з неотриманням відповідачем розміщена на дошці податкових оголошень (повідомлень). \ а.с. 35-36\.

Згідно пп. 13.2.2 пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889 ( далі Закон № 889) при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сімї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподаткування спадщини становить за ставкою податку, визначеного п. 7.2 статті 7 цього Закону, за яким ставка податку становить 5 відсотків від обєкта оподаткування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, щооб'єктом оподаткування в даному випадку є фактично не грошові кошти як успадковані заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, а право на них, і тому оподаткування доходів можливе лише при їх фактичній виплаті. Зазначені заощадження не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку і не підлягають відображенню в його річній податковій декларації і, відповідно, не підлягають оподаткуванню.

Відповідно до абз. 1 п. 1.2. ст. 1 Закону № 889 дохід сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав регулюється положеннями ст. 13 цього Закону.

Відповідно абз. 2 п. 13.4. Закону № 889, дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Підпунктом 4.3.23. пункту 4.3. статті 4 зазначеного Закону передбачено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (не підлягає відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося.

За таких обставин судом першої інстанції зроблено висновок, що, незважаючи на включення відповідачем отриманої спадщини у вигляді таких заощаджень до декларації про доходи, вони оподаткуванню не підлягають.

Разом з тим, такі висновки суду суперечать положенням Закону України „Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами» ( далі Закон № 2181)

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону № 2181 у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону № 2181 податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

За положеннями пп. 5.2.2 та пп. 5.2.4 п. 5.2 статті 5 Закону № 2181 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення... Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Згідно підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 того ж Закону встановлено, що У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відповідно до пп. 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно підпункту 6.2.2. Закону № 2181 податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

За вимогами підпункту 6.2.3. Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно підпункту 6.2.4. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Відповідачем отримані податкове повідомлення-рішення від 22.07.2009 року № 0002551740/0 та перша податкова вимога, друга податкова вимога у звязку з неотриманням відповідачем позивачем розміщена на дошці оголошень.

Вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржене, а тому з 17 серпня 2009 року у відповідача мається узгоджене податкове зобовязання, яке ним не сплачується. Податкові вимоги відповідачем також не оскаржувались.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 зазначеного Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Таким чином, відповідач має узгоджену суму податкового боргу в розмірі 384,26 грн, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Іншого порядку узгодження податкових зобовязань та оскарження податкових повідомлень-рішень і податкових вимог, ніж зазначений в Законі № 2181, законодавством, яке діяло до набрання чинності Податковим Кодексом України, не передбачалось.

Крім того, судом першої інстанції в постанові зазначено, що відповідачем успадковані заощадження, які внесені до банківської установи до 2 січня 1992 року, але матеріали справи доказів на підтвердження цих доводів суду не містять.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку,що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року у справі №2а/0570/3018/2011 скасувати.

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, на користь держави ( код ЄДРПОУ 34687001, МФО 834016, банк ГУДКУ в Донецькій області р\р 33216846700006) податковий борг з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 384 ( триста вісімдесят чотири) гривні 26 копійок

Постанова суду набирає законної сили через пґять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова