Ухвала суду № 15945423, 17.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2011 року справа №2а/0570/2815/2011

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів

Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Касьяновій В.М., за участю представників позивача Рибалка І.Ф. та Біленка С.М., представників відповідача Стребань З.А. та Мислік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Українське будівництво» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року у справі № 2а/0570/2815/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Українське будівництво» до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 4 жовтня 2010 року № 0001491640/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 271004 гривень, з яких 191129 грн. основний платіж та 79875 грн. штрафна санкція та скасування податкового повідомлення-рішення від 4 жовтня 2010 року № 0001571540/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 286694 гривень, з яких 238912 грн. основний платіж та 47782 грн. штрафна санкція. В обґрунтування позову зазначив про відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на додану вартість та податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту та валових витрат у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з приватним підприємством «Еко-Віта», а також посилавься на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочину із даним контрагентом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції послався на те, що наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції, і зазначив, що у відносинах позивача з ПП «Еко-Віта» має місце виконання робіт, що не могли бути виконані в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав, викладених в позові, просить останню скасувати та постановити нову постанову, якою його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також позивач зазначив, що не погоджується з висновками суду першої інстанції про неможливість виконання ПП «Еко-Віта» того обсягу робіт, який зазначений в актах виконання підрядних робіт.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в період з 31 серпня 2010 року по 3 вересня 2010 Артемівською обєднаною державною податковою інспекцією була проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Еко-Віта» за квітень червень 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 03.09.10 № 1946/15/31727177, яким зафіксовані виявлені порушення п. 1.32 статті 1, п. 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме встановлено завищення завищено суму валових витрат та податкового кредиту позивачем по взаємовідносинам з приватним підприємством «Еко-Віта» за період квітень, травень, червень 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 4 жовтня 2010 року № 0001491640/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 271004 гривень, з яких 191129 грн. основний платіж та 79875 грн. штрафна санкція та скасування податкового повідомлення-рішення від 4 жовтня 2010 року № 0001571540/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 286694 гривень, з яких 238912 грн. основний платіж та 47782 грн. штрафна санкція.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року включено суми ПДВ до податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Еко-Віта» у розмірі 8415,00 грн., до декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року включено суми ПДВ до податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Еко-Віта» у розмірі 17399,00 грн., до декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року включено суми ПДВ до податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Еко-Віта» у розмірі 165315,00 грн. Також позивачем до декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 року включено суми до складу валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Еко-Віта» у розмірі 955648,25 грн.

Зазначені суми включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ та валових витрат на підставі укладеного договору підряду між ТОВ «Компанія «Українське будівництво» (генпідрядник) та ПП «Еко-Віта» (субпідрядник) від 27 жовтня 2009 року № 19-50, відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе виконання ремонтно-будівельних робіт згідно проектно-кошторисної документації.

Судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовані положення Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", які буди чинними і діяли в період існування взаємовідносин позивача з ПП "Еко-Віта" та включення сум ПДВ до податкового кредиту за деклараціями з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року і сум до складу валових витрат до декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 року, а не Податкового Кодексу України, який набрав законної сили з 1 січня 2011 року.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції правильно зазначено, що до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Не є спірними між сторонами обставини щодо наявності податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за спірний період та актів виконаних будівельних робіт за спірний період.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що спірним питанням у даних правовідносинах є можливість виконання самостійно будівельних робіт ПП «Еко-Віта» для замовника ТОВ «Компанія «Українське будівництво».

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. У даній категорії спорів дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність людських ресурсів, кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Колегія суддів також зазначає, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Оскільки підставою для нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток стало встановлене порушення порядку формування податкового кредиту та валових витрат позивачем, суд першої інстанції правомірно надав оцінку та розглянів в цілому обґрунтованість формування податкового кредиту та валових витрат на предмет його належності, реальності та правомірності за спірний період, в якому встановлені порушення.

Відповідно до розрахунку комунального податку за квітень, травень, червень 2010 року кількісний склад працівників ПП «Еко-Віта» складав 5 осіб.

Під час судового розгляду справи судом першої інстанції у ПП «Еко-Віта» витребовувались пояснення та документальні підтвердження, які стосуються реального виконання будівельних робіт цим підприємством Позивачу у квітні, травні та червні 2010 року з урахуванням чисельності працюючих на підприємстві у кількості пять осіб у цей період. Вказана ухвала суду про витребування доказів була вручена особисто керівнику ПП «Еко-Віта» Іванову Р.Г. Однак, документів, витребуваних судом, ПП «Еко-Віта» не надало. Позивач під час розгляду справи також не надав пояснень з приводу осіб, які фактично виконували будівельні роботи з посиланням на той факт, що фактично роботи було виконано та відносно інших факторів пояснень надати не має можливості.

Судом першої інстанції досліджені акти виконаних підрядних робіт за період квітень - червень 2010 року, в яких зазначено генерального підрядника таких робіт (позивача) та субпідрядника (ПП «Еко-Віта»). Прийняття участі у будівельних роботах іншої особи у зазначених актах не зазначена. Таким чином, з матеріалів справи не вбачається виконання підрядних будівельних робіт будь-якою іншою субпідрядною організацією.

Що стосується можливості виконання будівельних робіт безпосередньо ПП «Еко-Віта», то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості виконання зазначених робіт самостійно цим підприємством, оскільки відповідно до розрахунків комунального податку ПП «Еко-Віта» за спірний період на цьому підприємстві працювало лише 5 осіб. Зазначені висновки підтверджуються розрахунками суду, з якими погоджується і судова колегія.

Так, згідно акту виконаних робіт № 1 за квітень 2010 року, час, який було затрачено на виконання цих робіт складає 6720 годин на місяць (960*7), тобто, при 30 денному місяці складається 44,8 годин (6720/30/5) на 1 людину на один день при здійсненні робіт цілодобово.

Відповідно до акту виконаних робіт за травень 2010 року, час, який було затрачено на виконання цих робіт складає 87300 годин на місяць (1164*75), тобто, при 30 денному місяці складається 582 годин (87300/30/5) на 1 людину на один день при здійсненні робіт цілодобово.

Згідно актів виконаних робіт за червень 2010 року у кількості 5 актів, час, який було затрачено на виконання цих робіт складає 147083 (1093*17,373*16,1444*28,1289*38,1104*30)годин на місяць, тобто, при 30 денному місяці складається 980 годин (147083/30/5) на 1 людину на один день при здійсненні робіт цілодобово.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про некоректність таких розрахунків суду, оскільки вказані акти підписано позивачем та директором ПП «Еко-Віта» та зазначено, що ними посвідчується виконання робіт саме за квітень, травень та червень 2010 року.

За наявності у штаті ПП «Еко-Віта» лише 5 осіб включаючи керівництво, а також відсутності будь-яких даних про залучення для виконання будівельних робіт іншої субпідрядної організації, роботи, вказані в актах виконаних робіт, не могли бути здійснені в обсягах, зазначених платником податків у документах обліку. Ці обставини за переконанням суду апеляційної інстанції свідчать про нездійснення самої господарської операції.

У звязку з цим, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, і вважає, що постанова суду винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга позивача є безпідставною та не підлягає задоволенню, у звязку з чим постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст складено 20 травня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Українське будівництво» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року у справі № 2а/0570/2815/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова