Ухвала суду № 15944637, 25.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2011 року справа №2а/0570/3381/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання

Агейченковій К.О.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_3 за посадою

ОСОБА_4 дов. від 16 березня 2011 року

від відповідача:ОСОБА_5 дов. від 4 січня 2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 4 квітня 2011 року (у повному обсязі постанова складена 8 квітня 2011 року)

по адміністративній справі№ 2а/0570/3381/2011 (суддя Чучко В.М.)

за позовомприватного підприємства «Наша фірма»

до

державної податкової інспекції у м. краматорську Донецької області

про

відміну податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2011 року № 0000122302/0/5798,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2011 року позов приватного підприємства «Наша фірма» до державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про відміну податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2011 року № 0000122302/0/5798 задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області від 18 лютого 2011 року № 0000122302/0/5798 про збільшення приватному підприємству «Наша фірма» суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 467305,00 грн., з яких: 373844,00 грн. за основним платежем, та 93461,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову (том 2 арк. справи 1)

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Приватне підприємство «Наша фірма» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 23 вересня 2008 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 608163. Ідентифікаційний код 36167056 (том 1 арк. справи 59).

На податковому обліку перебуває в ДПІ м. Краматорську з 24 вересня 2008 року за № 2306, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 24 вересня 2008 року № 2306/10/29-014-8 (том 1 арк. справи 60).

Відповідно до свідоцтва № 100156024 від 18.12.2008 року (серія НБ № 107355) приватне підприємство «Наша фірма» є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 361670505157 (том 1 арк. справи 61).

Державною податковою інспекцією у м. Краматорську в період з 17 січня 2011 року по 4 лютого 2011 року проведена планова виїзна перевірка ПП «Наша фірма» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 24 вересня 2008 року по 30 вересня 2010 року, про що складений акт від 11 лютого 2011 року № 91/23-2-36167056 (том 1 арк. справи 8-44, надалі акт перевірки). На підставі акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до статей 4, 5, 7, 10 Закону України «Про податок на додану вартість», податковим органом прийняте податкове повідомлення рішення від 18 лютого 2011 року № 0000122302/0/5798 яким за порушення пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 467 305,00 грн. (у тому числі, за основним платежем 373 844,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 93 461,00 грн.) (том 1 арк. справи 58).

Склад податкового правопорушення полягає, за висновком податкового органу, у не сплаті контрагентом позивача, товариством з обмеженою відповідальністю «АПК Улан», податкових зобовязань у травні 2010 року на суму 171542 грн., та у червні 2010 року на суму 202302 грн.

Дане порушення встановлене податковим органом шляхом опрацювання відхилення між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту по ПП «Наша фірма» та його контрагентів за допомогою програмного забезпечення «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» (далі система автоматизованого співставлення ПЗ та ПК), під час якого встановлено, що Приватним підприємством «Наша фірма» віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість (далі ПДВ) у загальному розмірі 373 844,00 грн. (у тому числі за травень 2010 року в сумі 171 542,00 грн. та червень 2010 року в сумі 202 302,00 грн.) на підставі податкових накладних, які отримані від контрагента ТОВ «АПК Улан». При цьому за даними системи автоматизованого співставлення ПЗ та ПК вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «АПК Улан» не віднесена наведена сума ПДВ до податкового зобовязання у відповідні періоди (травень-червень 2010 року), тобто, не задекларована (том 1 арк. справи 181, 182).

За даними державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова наведеними в акті від 2 лютого 2011 року № 143/233/36371820 неможливо проведення перевірки внаслідок не знаходження за юридичною адресою (том 1 арк. справи 238).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивачем як покупцем, придбано у товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Улан» як продавця цукор протягом січня - липня 2010 року на загальну суму 5036210,02 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 839368,34. За наслідками здійснення господарських операцій на підставі отриманих від продавця податкових накладнихвід 6 травня 2010 року № 1258, 12 травня 2010 року № 1303, 13 травня 2010 року № 1315,від 18 травня 2010 року № 1357,від 19 травня 2010 року № 1373,від 21 травня 2010 року № 1394 у травні 2010 року сформовано податкового кредиту на суму у розмірі у розмірі 171541,67 грн. У червні 2010 року податковий кредит сформований у сумі 202302 грн. за податковими накладнимивід 1 червня 2010 року № 1521 на суму 153 125,00 грн.,від 7 червня 2010 року № 1579,від 10 червня 2010 року № 1632,від 24 червня 2010 року № 1734,від 29 червня 2010 року № 1780,від 29 червня 2010 року № 1793. Дані зазначених накладних відображені в податковому обліку позивача, що підтверджується актом перевірки.

Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками та не є спірним між сторонами (том 1 арк. справи 68-85, 92-109).

Постачання (транспортування), зберігання та подальша реалізація цукру підтверджена первинними документами, а саме договором оренди вантажного автомобіля, товарно транспортними накладними (арк. справи 183 210, 228 230, 232 - 235). Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставне посилання відповідача на приписи підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» оскільки наведені норми цього Закону встановлювали порядок складання податкових накладних та виникнення податкових зобовязань у продавця товару (робіт, послуг), що, як вбачається, має відношення до контрагента позивача.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У відповідності до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на аналіз зазначених норм не передбачається можливим прийняти посилання відповідача на дані програмного забезпечення «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», на підставі якого зроблений висновок про заниження позивачем податку на додану вартість, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість». Право платника податку на формування податкового кредиту не поставлене в залежність від несвоєчасності формування податкового зобовязання його контрагентами.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, систему автоматизованого співставлення ПЗ та ПК розроблено Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування та Департаментом розвитку та модернізації Державної податкової служби (ДПС) з метою реалізації вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2008 року № 262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість» та на виконання Закону України «Про податок на додану вартість», наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року№ 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» та Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, який затверджено наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266 (далі Наказ ДПА України № 266). Порядок дій підрозділів податкових органів з використання системи автоматизованого співставлення ПЗ та ПК визначається саме Методичними рекомендаціями, що затверджені Наказом ДПА України № 266.

Згідно приписів Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару.

Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку покупця.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/3381/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/3381/2011 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 травня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 25 травня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В.Гайдар

М.М. Яковенко