Постанова № 15943814, 19.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Цицюра О. О.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 року справа №2а-925/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Старосуда М.І.

суддів Юрченко В.П. , Чебанова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року по адміністративній справі № 2а-925/11/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Максімус-С» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та складення акту перевірки, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Максімус-С» 27 січня 2011 року звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Максімус-С» протиправними; визнання протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо складення акту перевірки «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Максімус-С» з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість з 01.08.2010 по 31.08.2010» від 31.12.2010 року № 921/23/36991350.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року по адміністративній справі № 2а-925/11/1270 позов задоволено, визнано дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Максімус-С» та складення акту перевірки «Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Максімус-С» з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість з 01.08.2010 по 31.08.2010» від 31.12.2010 року № 925/23/35239915 протиправними.

Не погодившись з рішенням суду, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не правильно застосовані норми матеріального права, що призвело до необґрунтованого та не вірного рішення.

В апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Невиїзна документальна перевірка підприємства була проведена згідно з п. 1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до наказу МДПІ від 29.12.2010 № 1709, а також постанови СВ ПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську від 13.12.2010 року і перевіркою встановлено не підтвердження ТОВ «Максімус-С» заявленого податкового кредиту та зобовязання, а саме завищення податкового зобовязання у сумі 2371 390,0 тис. грн. та завищення податкового кредиту в сумі 2353 605,00 тис. грн.

Акт перевірки № 925/23/35239915 від 31.12.2010 року не є рішенням у розумінні ч.1 ст.17 КАС України, а тому не може бути предметом оскарження у судовому порядку. Акти (довідки) та рішення органу державної податкової служби є такими, що не породжують певних правових наслідків, тому не можуть бути предметом судового оскарження. Оскарження самого акту або довідки (як і дій по його складанню), який не встановлює для позивача будь-яких обовязків, не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт (довідка) може бути визнаний в якості доказу при вирішенні іншого спору, де б оскаржувались дії, рішення, які є обовязковими до виконання, зокрема, податкове повідомлення рішення. Складений відповідачем акт не порушує конкретних прав платника податків, не породжує правові наслідки, не спрямований на регулювання тих чи інших відносин і не має обовязкового характеру для позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Максімус-С», зареєстроване як юридична особа 06.07.2007 року виконавчим комітетом Луганської міської ради, № запису 1382107 0006 013553, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 227436, перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську з 09.07.2007 року, та є платником податку на додану вартість з 06.11.2009 року.

26.10.2010 на адресу ТОВ «Максімус-С» за № 49874/23-223 Ленінською МДПІ у м. Луганську було направлено лист про надання посадовими особами письмових пояснень та засвідчених копій документів щодо правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за серпень 2010 року, яке отримано особисто 26.10.2010 року директором ТОВ «Максімус-С», відповідь на який надано не було.

Постановою СВ ПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську від 13.12.2010 року призначено по кримінальній справі № 02/10/8037 документальну невиїзну перевірку ТОВ «Максімус-С» з питань повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року.

Уповноваженими особами Ленінської МДПІ у м. Луганську згідно наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську та направлення від 28.12.2010 року № 1467 здійснено вихід за юридичною адресою підприємства (м. Луганськ, вул. Братів Махових, буд. 2ф, кв. 4) з метою проведення позапланової виїзної перевірки, за результатами якої встановлено відсутність платника податків за даною адресою, про що складено акт № 1416 від 28.12.2010 року та складено акт про неможливість проведення перевірки від 28.12.2010 року № 3004.

31.12.2010 уповноваженими особами Ленінської МДПІ у м. Луганську згідно наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 29.12.2010 року № 1701 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Максімус-С», про що складено Акт «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Максімус-С», код за ЄДРПОУ 35239915, з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року» від 31.12.2010 № 925/23/35239915, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ «Максімус-С» п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.3.1.1 п. 3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1, п.7.5, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податкові зобовязання у сумі 2371 390,00 грн.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 визначено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обовязків платника податків, не містить обовязкового для нього припису. Негативні наслідки може тягнути податкове рішення-повідомлення прийняте на підставі такого акту перевірки. Отже, відповідача щодо проведення невиїзної документальної перевірки та складення акта про результати невиїзної документальної перевірки не порушено права та інтереси позивача.

Оскарження самого акта, який не встановлює для позивача будь-яких обовязків, як і дій по його складенню, не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний в якості доказу при вирішенні іншого спору, де б оспорювались дії, рішення, які є обовязковими до виконання, зокрема, податкове повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні вимог позивача слід відмовити.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в позові в повному обсязі.

Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, ст.. 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року по адміністративній справі № 2а-925/11/1270 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року по адміністративній справі № 2а-925/11/1270 скасувати.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Максімус-С» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання дій Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Максімус-С» та складення акту перевірки № 925/23/35239915 від 31.12.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Максімус-С» з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість з 01.08.2010 по 31.08.2010» протиправними - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

ГоловуючийМ.І. Старосуд

СуддіВ.П. Юрченко

О.О. Чебанов