Ухвала суду № 15943674, 18.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 року справа №2а-26115/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Міронової Г.М.

суддів Блохіна А.А. , Юрко І.В.

при секретарі Задоєнку О.В., за участю представників сторін: позивача ОСОБА_2 на підставі довіреності від 02.12.2010 року, відповідача ОСОБА_3, на підставі довіреності від 28.01.2011 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТЕРМІНАЛ ДОНЕЦЬК» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі № 2а-26115/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТЕРМІНАЛ ДОНЕЦЬК» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецьк про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень та податкових повідомлень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька. З урахуванням уточнень позовних вимог просив суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006971542/0 від 01.10.2010 р., № 0006971542/1 від 02.11.2010 р., № 0009161542/0 від 13.10.2010 р., № 0009161542/1 від 02.11. 2010 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що не згодний з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями в повному обсязі, оскільки акти перевірки були складені в розрізі контрагенту ФОП ОСОБА_4, з яким ТОВ «Компанія Термінал Донецьк» мало господарсько-правові взаємовідносини. Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 на адресу позивача були виписані податкові накладні за: червень 2010 року на суму 35095,04 грн., липень 2010 року на суму 467122,00 грн. та серпень 2010 року на суму 424310,39 грн. Посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість», позивач вважає висновки відповідача щодо неправомірності та непідтвердження права видання таких накладних, на підставі анулювання 31.01.2005 р. у ОСОБА_4 свідоцтва платника податку на додану вартість безпідставними, оскільки у ході зазначених господарсько-правових взаємовідносин останнім було надано нотаріально засвідчену копію свідоцтва платника податку на додану вартість станом на 23.09.2010 року. Позивач зазначає, що чинним законодавством не встановлений його обовязок перевіряти статус платника податку на додану вартість на веб-сайті ДПА України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає, що рішення судом першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що, відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що свідоцтво платника податку на додану вартість, видане підприємцю ОСОБА_4, анульовано за його власним бажанням. Однак суд першої інстанції не звернув увагу на те, що якщо анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість здійснювалось органами податкової інспекції нібито за власним бажанням ОСОБА_4, то він повинен був подати до органів податкової інспекції відповідну заяву та долучити до неї оригінал свого свідоцтва платника податку на додану вартість. Але доказів щодо звернення ОСОБА_4 з заявою про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість відповідачем суду не надано. Більш того, як на дату формування позивачем податкового кредиту, також після отримання від нього товарів свідоцтво платника податку на додану вартість було у ОСОБА_4 в наявності. Крім цього, відповідач не оспорював факт придбання позивачем товарів у ОСОБА_4 Апелянт вважає, що він при включенні до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів у ОСОБА_4, діяв відповідно до вимог п.п.7.4.1 та 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону 168/97-ВР, підтвердивши суми податку на додану вартість податковими накладними, які виписані з дотриманням п.п.7.2.4 п.7.2 цієї статті щодо наявності в особи, що їх виписала, самого свідоцтва платника ПДВ та відповідно статусу платника податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача, апелянт у справі, наполягав на задоволенні апеляційної скарги, підтримав її доводи. Пояснив, що вони звернулися до правоохоронних органів з заявою про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за статтею 190 Кримінального Кодексу України. За їх заявою була проведена перевірки і документи були скеровані до райвідділу міліції за місцем проживання ОСОБА_4, тобто до м. Бердянська. Є відомості, що проти ОСОБА_4 вже порушено декілька кримінальних справ. До того ж у підприємства є копія листа, завірена печаткою ОСОБА_4, що до ДПА України ще в 2009 році направлені відомості про помилку щодо виключення ОСОБА_4 з реєстру платників податку на додану вартість.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька на підставі п. 1, п. 3, п. 4 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» були проведені документальні невиїзні перевірки декларацій позивача з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року.

За результатами зазначених перевірок були складені акти № 97/15-3/36511702 від 24.09.2010 р. та № 98/15-3/36511702 від 05.10.2010 р., якими було встановлено порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5., п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість у липні 2010 року на суму 471361,60 грн. та у серпні 2010 року на суму 424310,39 грн. відповідно.

На підставі цих актів, відповідачем були прийняті податкові-повідомлення рішення №0006971542/0 від 01.10.2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 518497,76 грн., у тому числі за основним платежем 471361,6 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 47136,16 грн. та № 0009161542/0 від 13.10.2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 445525,91 грн., у тому числі за основним платежем 424310,39 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 21215,52 грн.

За результатами оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень податковим органом винесено Рішення № 48836/10/25-012-2 від 02.11.2010 р., яким були залишені без змін податкові повідомлення-рішення № 0006971542/0 від 01.10.2010 р., № 0009161542/0 від 13.10.2010 р., а скарги платника - без задоволення.

Відповідно до п.4.3 Наказу Державної податкової адміністрації України № 253 від 21.06.2001р. „Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій” відповідачем були прийняті та надіслані позивачеві податкові повідомлення № 0006971542/1 від 02.11.2010 р., № 0009161542/1 від 02.11.2010 р., якими визначено суму податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 518497,76 грн. та 445525,91 грн. відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія Термінал Донецьк» до складу податкового кредиту у липні 2010 року (декларація від 20.08.2010 р. № 92552) включено суму податку на додану вартість (далі ПДВ) у розмірі 467122,60 грн. (розділ ІІ додатку 5 Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів). У додатку 1 Розрахунку коригування сум ПДВ по податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року до складу податкову кредиту липня включено суму ПДВ по податковим накладним виписаним у червні 2010 року на суму 35095 грн.

Згідно з даними бази «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що контрагентом ТОВ «Компанія Термінал Донецьк» фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, відображеним у додатках 1,5 до декларації з ПДВ за липень 2010 року не включено податкові зобовязання у червні, липні 2010 року на суму 502217,62 грн.

До складу податкового кредиту у серпні 2010 року (декларація від 20.09.2010р. № 100632) включено суму ПДВ у розмірі 424310,39 грн. (розділ ІІ додатку 5 Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

Формування позивачем податкового кредиту за зазначені вище періоди відбулося на підставі податкових накладних, які були виписані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Згідно з даними бази «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» також встановлено, що контрагентом ТОВ «Компанія Термінал Донецьк» фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, відображеним у додатку 5 до декларації з ПДВ за серпень 2010 року не включено податкові зобовязання у серпні 2010 року на суму 424310,39 грн.

ТОВ « Компанія Термінал Донецьк» було придбано товар у контрагента фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, та було видано податкові накладні.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Нормами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, та зазначено в актах перевірок, фізична особа підприємець ОСОБА_4 перебуває на обліку у Міжрайонній державній податковій інспекції м. Бердянська Запорізької області.

Згідно з даними, які розміщені на офіційному сайті ДПА України, свідоцтво платника ПДВ ОСОБА_4 за № НОМЕР_2, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, дата видачі 02.11.2001 р., анульоване 31.01.2005 р., що підтверджується актом про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 7 від 31.01.2005 р. та листом Державної податкової адміністрації України від 17.02.2011 р. № 2142/5/10-4016/568. Причиною анулювання зазначена «ліквідація за власним бажанням», відомости про що оприлюднені на веб-сайті ДПА України 12.09.2005 р.

Пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

З огляду на наведене, видані ОСОБА_4 податкові накладні не можуть бути підставою виникнення податкового кредиту, оскільки видані особою, яка згідно пп. 7.2.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не мала права їх видавати.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що на дату формування позивачем податкового кредиту, також після отримання від нього товарів свідоцтво платника ПДВ було у ОСОБА_4 в наявності, оскільки наявність оригінала чи копії свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ у розпорядженні особи не може бути беззаперечним доказом його статусу, так як статус платника втрачається з моменту анулювання свідоцтва, а не з моменту повернення його оригіналу до податкового органу.

За таких обстав, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за липень серпень 2010 року у розмірі 964023,67 грн.

Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на скоєння контрагентом ОСОБА_4 кримінального злочину не є виправдувальною обставиною для позивача, бо товариство у сфері здійснення підприємницької діяльності працює з певним ризиком для себе і в даному випадку як раз і відбулася та доля ризику, яка призвела до збитків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТЕРМІНАЛ ДОНЕЦЬК» у справі № 2а-26115/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі № 2а-26115/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ТЕРМІНАЛ ДОНЕЦЬК» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецьк про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень та податкових повідомлень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 23 травня 2011 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Блохін А.А.

Юрко І.В.