Ухвала суду № 15942114, 28.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2011 року справа №2а-9320/10/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ляшенка Д.В.

суддів Чумака С.Ю. , Ястребової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 р. у справі №2а-9320/10/1270, за позовом Державного підприємства “Свердловантрацит” до Державної податкової інспекції в м.Свердловську Луганської області, про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2010 року Державне підприємство "Свердловантрацит" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області і після уточнення вимог просило суд визнати незаконними дії відповідача щодо зміни призначення платежу у відповідності до п. 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 № 2181 -III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за платіжними дорученнями № 116 від 31.03.2010 на суму 4 593 333,33 грн., № 124 від 31.03.2010 на суму 866 666,67 грн., № 145 від 01.04.2010 на суму 1 909 266,67 грн., № 1507 від 12.04.2010 на суму 102 420,43 грн., № 1528 від 13.04.2010 на суму 6460, 78 грн., № 146 від 21.04.2010 на суму 1322,09 грн., № 148 від 23.04.2010 на суму 3 990 000 грн.; зобов'язати відповідача суми, сплачені за платіжними дорученнями № 116 від 31.03.2010 на суму 4 593 333,33 грн., № 124 від 31.03.2010 на суму 866 666,67 грн., № 145 від 01.04.2010 на суму 1 909 266,67 грн., № 1507 від 12.04.2010 на суму 102 420,43 грн., № 1528 від 13.04.2010 на суму 6460, 78 грн., № 146 від 21.04.2010 на суму 1322,09 грн., № 148 від 23.04.2010 на суму 3 990 000 грн. зарахувати відповідно призначенню платежу; визнати недійсним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 №00011711640/0 на суму 1055983,75 грн. (штраф за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість).

В обґрунтування позову підприємство зазначило, що платіжними дорученням ДП "Свердловантрацит" були перераховані кошти згідно з постановою Кабінету Міністрів України N270 від 7.03.2002, при цьому у платіжних дорученнях зазначено призначення платежу "ПДВ згідно постанови КМУ №270 від 07.03.2002". Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у пункті 7 постанови "Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості". Ці кошти, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства. ДП "Свердловантрацит" здійснило оплату поточних (за березень 2010 року) податкових зобов'язань відповідно до зазначеної постанови, тому у будь-якому випадку податкова інспекція у м. Свердловську не мала права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов'язань інших податкових періодів. Суми сплачені згідно таких платіжних доручень повинні бути скеровані у сплату податкових зобов'язань згідно декларації за березень 2010 року, а не у сплату декларації за лютий 2010 року, як це зроблено відповідачем. Крім того, судовими рішеннями визнано незаконними дії відповідача щодо розподілу та спрямування сум ПДВ, сплачених платіжними дорученнями № 1507 від 12.04.2010 на суму 102 420,43 грн., № 1528 від 13.04.2010 на суму 6460, 78 грн., зобов'язано ДПІ в м.Свердловську зарахувати сплачені платежі відповідно до призначення платежу, однак відповідачем судові рішення не виконане, та винесене податкове повідомлення - рішення без урахування судових рішень.

Постановою суду 1 інстанції позов задоволений.

Відповідач вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду скасувати і прийняти нову постанову, якою у позові відмовити повністю.

В обґрунтування скарги представник відповідача зазначив, що податкова інспекція має право поточні платежі зараховувати на погашення податкового боргу попередніх періодів, фактично зазначаючи в платіжному дорученні призначення платежу ”згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002” позивач сплатив задекларовані зобов”язання і щодо вимог про зобов”язання вчинити дії підприємством пропущений строк звернення до суду.

Представники сторін за викликом до суду не прибули.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

Позивач - Державне підприємство "Свердловантрацит" зареєстровано виконавчим комітетом Свердловської міської ради 24.04.2003 (а.с. 55), згідно довідки № 270 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України має правовий статус суб'єкта -юридична особа (а.с. 48).

Державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області була проведена невиїзна документальна перевірка ДП "Свердловантрацит" з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, за результатами якої складений акт від 10 листопада 2010 року №1302-15-10-32355669 (а.с. 34).

Згідно висновків акту перевірки від 10 листопада 2010 року №1302-15-10-32355669, встановлено порушення позивачем п.5.3. ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181- 111 "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платником податків ДП "Свердловантрацит" протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (код бюджетної класифікації 14010100).

За затримку встановленого граничного терміну сплати нарахована штрафна санкція у розмірі 1 055 983,75 грн. (10% погашеної суми податкового боргу)(а.с. 33, 35).

Відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 11.12.2000 № 2181-III (зі змінами та доповненнями) у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем фактичного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Приписами зазначеної норми визначено, що розмір штрафних (фінансових) санкцій залежить від фактично сплаченої суми податкового зобов'язання та кількості днів прострочення.

З даних акту невиїзної документальної перевірки від 10 листопада 2010 року №1302-15-10-32355669 та пояснень сторін вбачається, що об'єктом застосування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням стала сплата позивачем сум податку на додану вартість за платіжними дорученнями № 116 від 31.03.2010, № 124 від 31.03.2010, № 145 від 01.04.2010, № 1507 від 12.04.2010, № 1528 від 13.04.2010, № 146 від 21.04.2010, № 148 від 23.04.2010 (а.с. 26-32).

В платіжних дорученнях позивачем зазначене призначення платежу, а саме:

в платіжному дорученні № 116 від 31.03.2010 - ПДВ згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 р. КФК 14010100 (а.с.31);

в платіжному дорученні № 124 від 31.03.2010 - ПДВ згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 р. КФК 14010100 (а.с.32);

в платіжному дорученні № 145 від 01.04.2010 - ПДВ згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 р. КФК 14010100 (а.с.30);

в платіжному дорученні № 146 від 21.04.2010 - ПДВ згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 р. КФК 14010100 (а.с.27);

в платіжному дорученні № 148 від 23.04.2010 - ПДВ згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 р. КФК 14010100 (а.с.26);

в платіжному дорученні № 1507 від 12.04.2010 - ПДВ згідно графіку сплати розстроченого податкового боргу по договору розстрочки № 108/1-06 від 28.07.2006 за квітень 2010 (а.с.29);

в платіжному дорученні № 1528 від 13.04.2010 - ПДВ згідно графіку сплати розстроченого податкового боргу по договору розстрочки № 23 від 19.12.2006 за квітень 2010 (а.с.28).

Відповідачем змінено напрямок платежу і суми сплачених платіжними документами № 116 від 31.03.2010 р. - 4 593 333,33 грн., № 124 від 31.03.2010р. - 866 666,67 грн., № 145 від 01.04.2010р. - 1 909 266,67 грн., № 1507 від 12.04.2010 р.- 102 420,43 грн., № 1528 від 13.04.2010 р.- 6460, 78 грн., № 146 від 21.04.2010р. - 1322,09 грн., № 148 від 23.04.2010 р. - 3 990 000 грн. спрямовані на погашення податкового боргу та погашення пені по декларації від 19.03.2010р. за лютий 2010р., про що свідчать корінці повідомлень (а.с. 56-57).

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270, яка набрала чинності з 2 квітня 2002 року, були внесені зміни в постанову Кабінету Міністрів України № 892 від 5 червня 2000 року "Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості".

Пунктом 7-1 постанови Кабінету Міністрів України № 892 (в редакції постанови № 270) визначено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі - платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.

Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270" зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.

При здійсненні платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: "Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2002 року N 270".

Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у пункті 7 постанови "Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості".

Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинному на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.

Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок його сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Законом України "Про державну податкову службу в Україні" не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Так як підприємством вказано в платіжних дорученнях призначення платежу, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України № 892 (в редакції постанови № 270), якою встановлений спеціальний режим використання грошових коштів отриманих від споживачів за поставлену вугільну продукцію, колегія суддів вважає правильними висновки суду про те, що податковою інспекцією безпідставно поточні платежі за березень, квітень 2010р., були спрямовані на погашення податкового боргу, який виник за попередній податковий період по декларації від 19.03.2010р.

Щодо доводів ДПІ про пропуск позивачем строку звернення до суду колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Строк звернення позивача до суду з вимогами про зобов”язання сплачені суми зарахувати відповідно призначенню платежу не пропущений, оскільки до червня 2010р. підприємство мало право на звернення до суду для вирішення спірних правовідносин протягом року. Зміна процесуального порядку розгляду справи і як наслідок зміна строку звернення до суду, позивачем не міг бути спрогнозованим, а шестимісячний строк передбачений КАС України, після внесення змін в червні 2010р., на момент подання позову не сплинув.

Зазначена правова позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка викладена зокрема в рішенні від 28 березня 2006 року в справі "Мельник проти України".

Таким чином судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 р. у справі №2а-9320/10/1270 залишити без задоволення , а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів: