Постанова № 15939884, 28.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2011 р. № 2-а-1979/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання М'ясникова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекція Харківської області

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекція Харківської області, в якому просив суд визнати недійсним в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ від 17.09.2010р. №0000070701/0 (№0000070701/1 від 14.10.2010р. та №0000070701/2 від 29.12.2010р.).

В обґрунтування позову вказано, що документальна невиїзна перевірка нашого підприємства з питань правомірності формування податкового кредиту у вересні 2009р. і січні 2010р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що проводилася в період з 30.08.2010р. по 02.09.2010р., проводилася в порушення цієї законодавчої норми, внаслідок чого висновки цієї перевірки не можуть мати правових наслідків, оскільки, як це встановлено ст. 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, органи державної влади та місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставах, в рамках повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

В судове засідання представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання зявився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на правомірність та обґрунтованість спірних рішень.

Судом встановлено, що працівниками Чугуївської ОДПІ Харківської області була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод»(код за ЄДРПОУ 32858847) з питань правомірності формування податкового кредиту у вересні 2009р. та січні 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Повгаз", код за ЄДРПОУ 36019090 та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2009р. та лютий 2010 року.

За наслідками перевірки було складено акт від 02.09.2010р. за №1045/070/32858847 яким встановлено порушення позивачем:

1. п.п. 7.2.3. п.7.2 ст. 7, пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за вересень 2009 року - 123640 грн., січень 2010 року - 33333 грн. та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за вересень 2009 року - 123640 грн., січень 2010 року - 33333 грн.

2. п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 «а»п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 зі змінами та доповненнями, ТОВ "Малинівський склозавод" завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 156973 грн., в т.ч.: за жовтень 2009р. - 123640 грн., лютий 2010 року - 33333 грн.

На підстави вище зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000070701/0 яким встановлено до сплати нашим підприємством податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 156 973,00 грн., а також: штрафні санкції в розмірі 78 486,50 грн.

На це повідомлення-рішення позивачем 29.09.2010р. в порядку, встановленому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», до Чугуївської ОДШ була подана скарга з вимогою переглянути і скасувати оскаржуване повідомлення-рішення, як таке, що винесене з численними порушеннями чинного законодавства.

15.10.2010р. позивачем було отримане рішення Чугуївської ОДПІ, винесене за результатами розгляду первинної скарги, яким оскаржуване повідомлення-рішення залишене без змін, а скарга - без задоволення.

В подальшому вказане повідомлення-рішення разом з рішеннями податкових органів, прийнятими за результатами розглядів скарг нашого підприємства поскаржилось позивачем до ДПА Харківської області і до ДПА України.

Остаточним результатом розгляду скарги в апеляційному порядку стало рішення ДПА України за №3703/6/25-0115 від 24.02.2011р., яким скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Також судом встановлено, що згідно наданої декларації з ПДВ за вересень 2009 року від 20.10.2009 року № 9001539163 та 5 додатку до неї позивачем задекларовано у складі податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним отриманих від ТОВ "Повгаз" (код за ЄДРПОУ 36019090) на загальну суму ПДВ 123639,51 грн. (згідно реєстру отриманих податкових накладних за вересень 2009 року)

Згідно наданої декларації з ПДВ за січень 2010 року від 22.02.2010 року № 9000408091 та 5 додатку до неї позивачем задекларовано у складі податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним отриманих від ТОВ "Повгаз" (код за ЄДРПОУ 36019090) на загальну суму податку на додану вартість 33333,33 грн. (згідно реєстру отриманих податкових накладних за січень 2010 року).

Згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість»за вересень 2009 року рахуються розбіжності на суму 123639.51 грн. за рахунок завищення податкового кредиту з контрагентом ТОВ "Повгаз" (код за ЄДРПОУ 36019090).

Також судом встановлено, що підставою виникнення вище зазначеної розбіжності є той факт, що декларації з податку на додану вартість ТОВ "Повгаз" за вересень 2009 р. та січень 2010 року надані до ДПІ у Печерському р-ні м. Києва не визнані як податкова звітність, а саме декларація з податку на додану вартість за вересень 2009 р. прийнята «до відома», за січень 2010р. - «недійсна».

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем було надано копії первинних документів які підтверджують реальне здійснення господарських операцій та розрахунку за них на підставі яких позивачем було включено до податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Повгаз", зазначені обставини відповідачем не заперечувались.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Що стосується посилання відповідача на ту обставину, що декларації з податку на додану вартість ТОВ "Повгаз" за вересень 2009 р. та січень 2010 року надані до ДПІ у Печерському р-ні м. Києва не визнані як податкова звітність, а саме декларація з податку на додану вартість за вересень 2009 р. прийнята «до відома», за січень 2010р. - «недійсна»то суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже не прийняття (невизнання) податкової звітності ТОВ "Повгаз" за вересень 2009 р. та січень 2010 року, не може свідчити про недійсність укладених та виконаних угод між позивачем та ТОВ "Повгаз".

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ "Повгаз" останній знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також був платником податку на додану вартість, а отже мав право на видану податкових накладних.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.3.1. п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;

Вимогами п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскільки судом було встановлено реальність проведених господарських операцій на підставі яких позивач визначені суми податкового кредиту то висновки відповідача, щодо порушення позивачем положень п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97 ВР є неправомірними, а тому позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Повгаз" ., а отже податкові повідомлення рішення від 19 вересня 2010 року № 0000070701/0, № 0000070701/1 від 14 жовтня 2010 року, № 0000070701 /2 від 29 грудня 2010 року винесено Чугуївською ОДПІ у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України.

Крім цього суд також зазначає, що згідно довідці про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування додатку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2010 року., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в січні 2010р. (від 28.05.2010р. №549/070/32858847) прямо сказано наступне:

- За результатами перевірки не встановлено укладання, ТОВ «Малинівський склозавод»нікчемних (недійсних) правочинів (стор.4 довідки)

- Перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих показників в рядках 1-17 декларацій за січень - лютий 2010р. (стор. 5 довідки)

- Перевіркою не встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту за січень - лютий 2010р. віднесені суми податку на додану вартість по податковим накладним, які заповнені неналежним чином (тобто, є недійсними).

Також в додатку №11 до вказаної довідки, який має назву «Постачальники ТМЦ у січні 2010р., по яким підтверджено суму бюджетного відшкодування ТОВ «Малинівський склозавод»по декларації за лютий», на сторінці 9 додатку вказано ТОВ «Повгаз», як підприємство, по якому податковими органами підтверджено суму бюджетного відшкодування в розмірі 33333,33 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний cyд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекція Харківської області визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекція Харківської області від 19 вересня 2010 року № 0000070701/0, № 0000070701/1 від 14 жовтня 2010 року, № 0000070701 /2 від 29 грудня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текс постанови виготовлено та підписано 29 квітня 2011 року

Суддя Спірідонов М.О.