Постанова № 15939827, 14.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 квітня 2011 р. № 2-а- 1038/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.

за участю:

прокурор не прибув

представника позивача ОСОБА_1, діє за дорученням від 16.02.11р.

представника відповідача ОСОБА_2, діє за дорученням № 15/01-9936 від 30.12.10р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Приватного підприємства "Ін-трейд"

до Харківської обласної митниці за участі прокуратури Київського району м. Харкова

провизнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р” від 18 січня 2011 року № 7, визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р” від 18 січня 2011 року № 8.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повному обсязі, посилаючись на наступне. В Акті перевірки № 0030/10/807000000/0036818614 від 17.12.2010р., на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми “Р” від 18 січня 2011 року № 7 та № 8, відповідачем був зроблений хибний висновок про порушення позивачем ст.ст. 267, 313 Митного кодексу України, у звязку з чим митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобовязань.

Представник відповідача - Харківської обласної митниці в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на наступне. Перевіркою стану дотримання субєктом зовнішньоекономічної діяльності ПП «ІнТрейд» законодавства України з питань митної справи за період з 01.12.2007 року по 01.11.2010 року встановлено порушення вимог законодавства України в галузі митної справи у звязку з: а) заниженням митної вартості імпортованих товарів за ВМД, зазначеними в графі 2 додатку 2, що призвело до порушення статей 81 та 267 Митного кодексу України; б) невірним визначенням коду товару за УКТЗЕД за ВМД, зазначеними в графі 2 додатку 3, що призвело до порушення вимог статті 313 Митного кодексу України, у звязку з чим податкові повідомлення-рішення форми “Р” скасуванню не підлягають.

Прокурор в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин не прибуття суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "Ін-трейд" є юридичною особою та субєктом зовнішньоекономічної діяльності.

17.12.2010р. Харківською обласною митницею була проведена планова документальна виїзна перевірка ПП «ІнТрейд», за результатами якої був складений Акт № 0030/10/807000000/0036818614 (а.с. 7-18). Відповідно до висновків Акту перевірки № 0030/10/807000000/0036818614 від 17.12.2010р. встановлені наступні порушення законодавства України з питань митної справи за період з 01.12.2007 року по 01.11.2010 року: а) заниження митної вартості імпортованих товарів за ВМД, зазначеними в графі 2 додатку 2, що призвело до порушення ст.ст. 81, 267 Митного кодексу України у частині повноти визначення митної вартості в результаті заниження сум витрат на транспортування до митної території України, що, у свою чергу, спричинило заниження податкових зобовязань в сумі 277,50 грн., з них: мито 0,00 грн., податок на додану вартість 277,50 грн.; б) невірне визначення коду товару за УКТЗЕД за ВМД, зазначеними в графі 2 додатку 3, що призвело до порушення вимог статті 313 Митного кодексу України та Закону України від 05.04.2001 р № 2371-Ш «Про митний тариф України» у частині повноти та достовірності декларування товарів, ввезених на митну територію України, в результаті чого було занижено податкові зобовязання у розмірі 20676,14 грн., з них: мито 17230,12 грн., податок на додану вартість 3446,02 грн. (а.с. 17).

На підставі висновків Акту перевірки № 0030/10/807000000/0036818614 від 17.12.2010р. 18.01.2011р. Харківською обласною митницею було винесено податкове повідомлення № 7, яким визначено податкове зобов'язання ПП «ІнТрейд» з мита на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 21537.65грн. (основний платіж 17230,12 грн.; штраф 4307.53 грн.) (а.с. 57) та винесено податкове повідомлення № 8, яким визначено податкове зобов'язання ПП «ІнТрейд» з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України субєктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 4654.40 грн. (основний платіж 3723.52 грн.; штраф 930.88 грн.) (а.с. 59).

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті перевірки № 0030/10/807000000/0036818614 від 17.12.2010р. висновок Харківської обласної митниці про порушення ПП «ІнТрейд» ст.ст. 81, 267, 313 Митного кодексу України, а саме: невідповідність заявленого коду товару згідно УКТЗЕД при декларуванні товарів призвело до заниження податкових зобовязань за ввізним митом та податком на додану вартість та до неправомірного визначення митної вартості в результаті заниження сум витрат на транспортування до митної території України.

Перевіряючи висновок відповідача і винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України.

Згідно з ст. 86 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом міністрів України, або уповноваженим ним органом. Митним органом митна декларація приймається, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи.

Відповідно до наказу Держмитслужби України № 314 "Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації" від 20.04.2005р. встановлено, що посадові особи підрозділу митного оформлення здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю. При цьому у пункті 16 розділу 3 "Здійснення митних процедур" вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів. Вказаним Порядком також передбачено, що посадові особи, які виконують митні процедури визначають завдання для митного огляду в разі, зокрема, відсутності у поданих декларантом документах інформації, необхідної для перевірки правильності класифікації та кодування задекларованих товарів, та якщо шляхом митного огляду можливо достовірно встановити характеристики товарів, визначальні для їх класифікації. Рішення про проведення митного огляду приймається посадовою особою, яка здійснює митну процедуру, визначену підпунктом 16 пункту 3 цього Порядку.

Згідно з ст. 313 МК України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств та громадян.

Таким чином, митний орган зобов'язаний перевірити правильність класифікації товару, а відповідно і визначати суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про єдиний митний тариф" мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до митного оформлення товарів вантажні митні декларації № 800000015/2010/324072 від 07.04.2010р., № 807070005/2010/320696 від 11.06.10, № 807070005/2010/322297 від 15.07.10, № 807070005/2010/325844 від 21.09.10, відповідно до яких було задекларовано та ввезено на митну територію України товар: «Компонент поліуретанового клею «Liofol Haerter UR 6082» за кодом 3824909900 (ставка-0%) (а.с. 68-72, 75-77, 80-82, 86-87).

Під час митного оформлення ВМД № 800000015/2010/324072 від 07.04.2010р. відповідачем було направлено запит № 199 від 07.04.20 для визначення класифікації товару, що ввозився позивачем. На вказаному запиті підрозділом митного органу здійснено відмітку про правильне визначення класифікації товару. (а.с. 85)

Також, судом встановлено, що відповідачем аналогічний запит було направлено і під час митного оформлення товару за ВМД № 807070005/2010/322297 від 15.07.10. (а.с. 88) На вказаному запиті спеціалізованим підрозділом зроблено відмітку про встановлену правильність визначення класифікації товару. (а.с. 80)

Крім того, Харківською службою з експертного забезпечення митних органів на замовлення відповідача було проведено експертне дослідження товару, якій ввозився позивачем за вказаними вище ВМД, а саме «Компонент поліуретанового клею «Liofol Haerter UR 6082». За результатами вказаного дослідження Харківською службою з експертного забезпечення митних органів було складено Висновок № 15-899 від 15.06.10р., відповідно до якого встановлено, що за результатами наданої проби товару «Компонент поліуретанового клею «Liofol Haerter UR 6082» вказаний товар відповідає опису, зазначеному у гр. 31 ВМД від 11.06.10 № 807070005/2010/320696. (а.с. 89)

Таким чином, під час митного контролю та митного оформлення правильність зазначення позивачем коду 3824909900 товару «Компонент поліуретанового клею «Liofol Haerter UR 6082» у митних деклараціях 800000015/2010/324072 від 07.04.2010р., 807070005/2010/320696 від 11.06.10р., 807070005/2010/322297 від 15.07.10р., 807070005/2010/325844 від 21.09.2010р. була перевірена повноважними особами відповідача.

Правильність визначення коду імпортованого товару була перевірена відповідачем, Харківською обласною митницею і підтверджена під час первісної перевірки правильності оформлення ВМД, що визнано представниками відповідачів під час розгляду справи по суті.

Судом встановлено, що висновок Харківської обласної митниці про порушення ПП «ІнТрейд» ст. 313 Митного кодексу України, викладений в акті перевірки № 0030/10/807000000/0036818614 від 17.12.2010р., ґрунтується на рішенні про визначення коду товару від 16.12.2010 № КТ-8071390-10 згідно якого «Компонент поліуретанового клею «Liofol Haerter UR 6082» повинен класифікуватись за кодом УКТЗЕД 3909509090 (ставка-5%).

Суд зазначає, що у період з квітня по вересень 2010 року, ПП «ІнТрейд» виконувало чинні рішення митних органів і не могло керуватися ще не прийнятим на той час рішенням митних органів від 16 грудня 2010 року про класифікацію зазначеного вище товару за кодом УКТЗЕД 3909509090 (ставка-5%).

З дослідженого судом Рішення про визначення коду товару № КТ-807-1390-10 від 16.12.10, встановлено, що вказане рішення було винесено щодо товару, який імпортувався субєктом ЗЕД - ТОВ «Наргус» за ВМД № 807070001/2010/119159 від 10.12.10.

Тобто, оскільки вказане рішення є актом індивідуальної дії, то й обовязковим є щодо конкретної партії товару, який імпортувався конкретним субєктом ЗЕД.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки позивача та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень запит щодо встановлення коду товару не подавався, товар, який імпортувався позивачем не досліджувався та рішення щодо визначення коду саме того товару, який імпортувався позивачем за ВМД 800000015/2010/324072 від 07.04.2010р., 807070005/2010/320696 від 11.06.10р., 807070005/2010/322297 від 15.07.10р., 807070005/2010/325844 від 21.09.2010р. не виносилося.

Суд зазначає, що при здійсненні митного оформлення ВМД позивач виконав вимоги, передбачені наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005р. «Про затвердження порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації». Під час заповнення позивачем ВМД 800000015/2010/324072 від 07.04.2010р., 807070005/2010/320696 від 11.06.10р., 807070005/2010/322297 від 15.07.10р., 807070005/2010/325844 від 21.09.2010р. в графі 33 «Код товару» вказаний код 3824909900 відповідно до УКТ ЗВІД, що згідно Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992р. класифікується за ставкою мита 0%. При цьому, працівниками митного органу були здійснені необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом поставлення відбитку штампу «Під митним контролем», що підтверджується відповідними відмітками на ВМД. Здійснений також митний контроль, який включає в себе згідно Наказу ДМС України № 314 від 20.04.2005р. перевірку правильності класифікації та кодування товарів відповідно з поданими документами та з перевірку правильності нарахування податків і зборів (обовязкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх платі у відповідності з законодавством.

Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД, поданих позивачем, були відсутні, а тому відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених спірних ВМД, що стверджується завершальною стадією митного оформлення проставленням відбитку печатки у відповідній графі.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до п.п. «б» п.10.1 ст.10 Закону України «Про ПДВ» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату ін. (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.

Згідно з п.2.4 ст.2 Закону України «Про ПДВ» платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень.

Звідси слідує, що законодавець поклав відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету при проведенні митних процедур з оформлення господарської операції по імпорту товару на митну територію України саме на митний орган.

При цьому, в силу п.10.3 ст.10 Закону України «Про ПДВ» платники податку, визначені у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) особі, визначеній у підпункті «б» пункту 10.1 цієї статті.

Будь-яких порушень з боку позивача правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування відповідачем у спірних правовідносинах не встановлювалось, в основу винесення спірного рішення такі висновки відповідачем не покладені, фізичного дослідження зазначеного у вищеназваних ВМД товару відповідач не здійснював, жодних обґрунтованих мотивів докорінної зміни правової позиції митного органу щодо справляння ПДВ з господарської операції по імпорту товару за вказаними ВМД при проведенні первісної перевірки та проведенні 17.12.10. планової перевірки цих же самих ВМД відповідачами до суду не подано.

Таким чином, суд вказує на відсутність у відповідача правових підстав для здійснення донарахування позивачу податкових зобовязань з ПДВ з посиланням на неправильне визначення коду товару, оскільки товар, який безпосередньо позивачем ввозився, відповідачем під час проведення планової перевірки 17.12.10 не перевірявся та не досліджувався, рішення щодо визначення товару, який ввозився позивачем, під час проведення перевірки 17.12.10 не приймалося.

Крім того, відповідно до Акту перевірки № 0030/10/807000000/0036818614 від 17.12.2010р., відповідачем встановлено порушення ПП «ІнТрейд» ст. 267 Митного кодексу України у вигляді заниження митної вартості імпортованих товарів за ВМД, зазначеними в графі 2 додатку 2, що призвело до порушення ст.ст. 81, 267 Митного кодексу України у частині повноти визначення митної вартості в результаті заниження сум витрат на транспортування до митної території України, що, у свою чергу, спричинило заниження податкових зобовязань в сумі 277,50 грн., з них: мито 0,00 грн., податок на додану вартість 277,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «ІнТрейд» та ФОП ОСОБА_3, 14.05.2010р. був укладений Договір № 14 про організацію перевозок вантажу автомобільним транспортом (а.с. 64-65). Відповідно до п.п. 4.2. умов зазначеного Договору, вартість послуг за перевозку вантажу є договірною та визначається у заявці. Згідно з заявкою від 17.05.2010р., ставка за перевезення за Договором № 14, складає 6500грн. без ПДВ (а.с. 67). Вказані кошти були сплачені ПП «ІнТрейд» на користь ФОП ОСОБА_3, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача за 17.05.2010р. (а.с. 158).

З додатку № 3 до Акту перевірки № 0030/10/807000000/0036818614 від 17.12.2010р. вбачається, що відповідачем зроблено висновок, що фактична сплата ПП «ІнТрейд» за Договором № 14 від 14.05.2010р. складає 4420грн., замість задекларованої по ВМД № 800000015/10/326441 від 25.05.10р. 3032.50 грн., внаслідок чого недоплачено ПДВ 277.50 грн.(а.с. 141).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

З аналізу вказаної норми вбачається, що при визначенні митної вартості до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті додаються витрати, 1) які здійснені саме покупцем (на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб); 2) підтверджені документально; 3) піддаються обчисленню.

Судом встановлено, що відповідно до Акту здачі-приймання виконаних робіт від 25.05.2010р. на виконання Договору № 14 від 14.05.2010р. (а.с. 66), згідно якого здійснювалось перевезення товару, позивачем здійснено оплату вартості транспортно-експедиційних послуг від м. Новополоцьк до пропускного пункту Нові Яриливичі (до меж митної території України) в розмірі 3032,50 грн., тобто у тому розмірі, в якому вартість перевезення була заявлена позивачем при митному оформленні товару за вантажною митною декларацією 800000015/10/326441 від 25.05.10р. (а.с. 68-69).

Відповідно до п. 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006, № 1766, для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З аналізу вказаного положення вбачається альтернативність подання декларантом додаткових документів на підтвердження вартості транспортних витрат, а не обовязковість подання всіх перелічених після слів «або» документів. Так, суд приходить до висновку, що для підтвердження транспортних витрат декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також будь-який з перелічених нижче доцентів. З досліджених в судовому засіданні документів, які подавалися позивачем під час митного оформлення товару, судом встановлено, що декларантом було у повній відповідності до вимог п. 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006, № 1766, подано документи, якими підтвердженого вартість транспортних витрат, які включаються до митної вартості. Вказане було перевірено відповідачем під час митного оформлення товару та пропуску на митну територію України.

Тобто, судом встановлено та підтверджено в судовому засіданні належними та допустимим доказами, що позивачем безпосередньо (як імпортером товару) було здійснено оплату вартості транспортних послуг від м. Новополоцьк до пропускного пункту Нові Яриливичі (до меж митної території України) в розмірі 3032,50 грн., що підтверджується документально актом здачі приймання виконаних робіт, випискою з розрахункового рахунку, та піддається обчисленню відповідно до акту здачі приймання виконаних робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, який в силу Митного кодексу України є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене вище, суд вказує на невідповідність висновків Акту перевірки № 0030/10/807000000/0036818614 від 17.12.2010р. про порушення ПП «ІнТрейд» ст. 267 Митного кодексу України при оформленні товару «Компонент поліуретанового клею «Liofol Haerter UR 6082» за ВМД № 800000015/2010/324072 від 07.04.2010р., № 807070005/2010/320696 від 11.06.10р., № 807070005/2010/322297 від 15.07.10р., № 807070005/2010/325844 від 21.09.2010р., і як наслідок - невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми “Р” від 18 січня 2011 року № 7 та форми “Р” від 18 січня 2011 року № 8 фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства та ч. 3 ст. 2 КАС України.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст. 10, 81, 86, 267, 313 Митного кодексу України, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, Законом України “Про податок на додану вартість», Законом України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.1992р., Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006, № 1766, Наказом Держмитслужби України № 314 "Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації" від 20.04.2005р., ст.ст. 2, 3, 11, 69, 71, 86, 94, 128, 136, 160, 161, 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Ін-трейд" до Харківської обласної митниці, за участі прокуратури Київського району м. Харкова про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р”від 18 січня 2011 року №7.

3. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р”від 18 січня 2011 року №8.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Ін-трейд" (місцезнаходження: вул. Новгородська, 11а, к. 8, ідентифікаційний код - 36818614) витрати по сплаті державного мита в розмірі 3.40 (три грн. 40 коп.) грн.

5. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 19 квітня 2011 року.

Суддя Волкова Л.М.