Постанова № 15937132, 12.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2011 р. № 2а-10110/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіКостіва М.В.,

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Козій Ю.В.,

від відповідачів: не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛьвівКом»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Адміністративний позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю “ЛьвівКом”, м. Львів, м. Львів, до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, м. Львів, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0001852321/0 від 12.10.2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 6453 грн. та штрафні санкції 1936 грн.; податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0001862321/0 від 12.10.2010 р. з податку на додану вартість 5162 грн. основний платіж, 2581 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 16.12.2010 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав у повному обсязі з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач безпідставно виніс оскаржуване рішення, помилково вважаючи договір з ПП “Рем-будінвест Експрес” нікчемною угодою з тієї підстави, що контрагент позивача ПП “Рем-будінвест Експрес” не подав податкову звітність за І квартал 2010 р.. Посилається на фактичне виконання умов договору, отримання позивачем товару і сплати податку на додану вартість в ціні робіт. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в акті перевірки. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Актом № 5486/23-209/31977771 від 01.10.2010 р. “Про результати виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “ЛьвівКом” код ЄДРПОУ 31977771 з питань дотримання вимог діючого законодавства в сфері оподаткування під час здійснення взаєморозрахунків з ПП “Рем-Будінвест Експрес” (ЄДРПОУ 33805911) за 1 квартал 2010 року”, було встановлено, зокрема, порушення позивачем п. п. 1.32, 5.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 1 кв. 2010 р. на 6453 грн.; п. п. 7.4.1., 7.4.4. Закону України “Про податок на додану вартість” внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 5162 грн.. Порушення відповідач вбачає у тому, що контрагент позивача ПП “Рем-Будінвест Експрес” не надав для проведення перевірки жодних бухгалтерських первинних документів за 1 кв. 2010 р.. Тому, операції вважає безтоварними, контрагента позивача вважає таким, що не мав можливості здійснити поставку товару у великому обсязі. Тому, неподання вказаним підприємством податкової звітності на думку відповідача тягне нікчемність договору, укладених із позивачем.

На підставі вказаного акту було винесено оспорюване податкове повідомлення рішення № 0001852321/0 від 12.10.2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 6453 грн. та штрафні санкції 1936 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001862321/0 від 12.10.2010 р. з податку на додану вартість 5162 грн. основний платіж, 2581 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП “Рем-Будінвест Експрес” існували відносини з поставки товару за видатковою накладною № РН-3-18002 від 18.03.2010 р. на суму 17280 грн., № РН-4-01020 від 01.04.2010 р. на суму 3060 грн. та № РН-3-08001 від 08.03.2010 р. на суму 13694,40 грн.. Вартість отриманого товару була оплачена позивачем платіжними дорученнями, а ПП “Рем-Будінвест Експрес” надало позивачу відповідні податкові накладні. З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що договір у письмовій формі між сторонами не укладався.

Однак, згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При цьому. відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Матеріали справи свідчать, що договір між сторонами був укладений. Розбіжностей щодо умов такого договору у сторін не має, доказів зворотнього суду не надано.

Не доведено у встановленому порядку належними доказами і факт нікчемності вказаного договору. Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак, таких ознак нікчемності з матеріалів справи не вбачається. Порушення однією із сторін правочину вимог законодавства щодо подання звітності не тягне за собою нікчемності правочину та спрямованість правочину на порушення публічного порядку.

Згідно із п. 1.32. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. При цьому, матеріали справи свідчать, що придбаний товар був фактично отриманий позивачем та використаний у власній господарській діяльності, чим спростовуються припущення відповідача щодо безтоварного характеру відносин сторін.

Згідно із п. 5.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. З урахуванням наведеного, позивач підставно включив понесені ним по оспорюваній операції витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування необхідними є: 1) наявність у платника відємного значення суми податку; 2) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Так, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює звязку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Отже, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість», не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за стверджувану несплату податку контрагентом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача, у даному випадку відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного рішення внаслідок стверджуваного ненадходження цього податку до бюджету від продавця товару, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0001852321/0 від 12.10.2010 р.; № 0001862321/0 від 12.10.2010 р.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЛьвівКом” (вул. Вербицького, 10/13, м. Львів, код ЄДРПОУ 31977771) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18.04.2011 року.

Суддя Костів М.В.