Постанова № 15937128, 12.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2011 р. № 2а-4520/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіКостіва М.В.,

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Стадник А.Л.,

від відповідачів: Кармелюк Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львівський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту «Львівтранспроект»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 25.02.2010 р. № 0000442300/04488 та від 25.02.2010 р. № 0000452300/04487, -

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено державним підприємством “Львівський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту “Львівтранспроект”, м. Львів, до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, м. Львів, про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 25.02.2010 р. № 0000442300/0 4488 на суму податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності 287963 грн., у т.ч. 165011 грн. основний платіж, 122952 грн. штрафні (фінансові) санкції та № 0000452300/0 4487 від 25.02.2010 р. на суму податку на додану вартість 192105 грн., у т. ч. за основним платежем 128070 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64035 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.06.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено справу на 14.07.2010 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі акту від 18.02.2010 р. № 168/3/23-120/01095801, яким відповідач встановив заниження валових доходів від продажу товарів (робіт, послуг) у звязку з несвоєчасним включенням до складу валових доходів отриманих авансів. Однак, це не відповідає дійсності, оскільки аванси включались до звітності вчасно, а з податку на додану вартість відповідач з цих підстав порушень не зафіксував. Крім того, відповідач безпідставно зробив висновок про завищення валових витрат з операцій по виготовленню проектно-вишукувальної продукції, як такі, що не підтверджені належними документами та не використовувались у господарській діяльності позивача. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокрема, що позивач невчасно включав до складу валових доходів суми попередньої оплати, зокрема, включив передоплату по договору № 07121 від 11.05.2007 р. від ДП “Сі-Сі-Ай Любеля” в сумі 191192 грн. не в ІІ, а в ІІІ кварталі 2007 р.; передоплату по договору № 08078 від 20.03.2008 р. від ТзОВ “Автоком” в сумі 53496,2 грн. включив не в І, а в ІІ кварталі 2008 р.; по договору № 08164 від 29.09.2008 р. від ТзОВ “Агролюкс” в сумі 50704 грн. в І кварталі 2009 р. Позивач також відносив до складу валових витрат ті витрати, які не підтверджені відповідними документами, а документи, які їх підтверджували, не відповідають встановленим вимогам. Під час перевірки не було надано доказів доцільності понесення витрат та їх використання в господарській діяльності. Просить у позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З 12.01.2010 р. по 05.02.2010 р. відповідач провів планову перевірку позивача, що підтверджується актом від 18.02.2010 р. № 168/3/23-120/01095801 “Про результати планової виїзної перевірки ДП “Львівтранспроект” ЄДРПОУ 01095801 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 року”, яким було встановлено, зокрема, порушення позивачем п. п. 4.1.1., 5.2.1., 5.3.9., 11.3.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 245904 та завищення податку на прибуток в сумі 80893 грн.; порушення п. 7.4.4. Закону України “Про податок на додану вартість”, яким встановлено його завищення на 128070 грн. На підставі вказаного акту, було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.02.2010 р. № 0000442300/04488 на суму податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності 287963 грн., у т.ч. 165011 грн. основний платіж, 122952 грн. штрафні (фінансові) санкції та № 0000452300/04487 від 25.02.2010 р. на суму податку на додану вартість 192105 грн., у т. ч. за основним платежем 128070 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64035 грн.

Як вбачається з акту перевірки, заперечень, порушення відповідач вбачає в невключенні до складу валового доходу в ІІ кв. 2007 р. попередню оплату за виконання робіт, що надійшла від ДП “Сі-Сі-Ай Любеля” по договору № 07121 від 11.05.2007 р. в травні 2007 р. на суму 191192 грн., а включення її до декларації по податку на прибуток в ІІІ кв. 2007 р.; не включення попередньої оплати виконання робіт, що надійшла від ТзОВ “Автоком” по договору № 08078 від 20.03.2008 р. в березні 2008 р. на суму 53496,2 грн., яка не включена до валового доходу в І кв. 2008 р., а включена в ІІ кв. 2008 р.; не включення попередньої оплати виконання проектних робіт від ТзОВ “Агролюкс” по договору № 08164 від 29.09.2008 р. в вересні 2008 р. на суму 25352 грн., в жовтні 2008 р. на суму 25352 грн., яка не включена до валового доходу за ІІІ кв. 2008 р. в сумі 25352 грн., 4 кв. 2008 р. в сумі 25352 грн., а включені в загальній сумі 50704 грн. до декларації за І кв. 2009 р.. Також, позивачем отримано аванс за виконані роботи від ПП “Галінтерпорт” по договору № 09105 від 22.09.2009 р. на суму 27027,84 грн., який взагалі не був відображений в декларації. Посилаючись на відсутність порушень податкового законодавства за наслідками цих відносин, позивач, тим не менш, на неодноразові вимоги суду не надав зазначених договорів, доказів їх виконання, зокрема, доказів оплат і попередніх оплат, у звязку із чим не довів підставність позовних вимог у цій частині. При цьому, як випливає з наявних у матеріалах справи платіжних доручень та виписок банку, декларацій, зазначені сума авансів не включались до складу валового доходу відповідних періодів, що підтверджує правильність висновків акту перевірки в цій частині. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно із п. 1.31. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно із п. 11.3.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З матеріалів справи та поданих позивачем декларацій вбачається підставність висновків акту перевірки щодо невчасного включення до складу валових доходів сум отриманих авансів. Жодних доказів зворотнього суду не надано, а твердження позивача у позовній заяві не доведені у встановленому порядку належними доказами.

Також, відповідачем було встановлено факт заниження валових витрат на суму 640351 грн., у т. ч. 4 кв. 2007 р. 181870 грн., 4 кв. 2008 р. 458481 грн.. Зі змісту акту перевірки та пояснень сторін вбачається, що вказаний висновок був зроблений відповідачем за операцією позивача з ПП “НВФ “ДАТТА” внаслідок того, що витрати на послуги, отримані позивачем за цією операцією, які були віднесені до валових витрат, були визнані такими, що не повязані з господарською діяльністю підприємства, а первинні документи такими, що не підтверджують понесених витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2007 р. між позивачем (замовник) та ПП “НВФ “ДАТТА” (виконавець) був укладений договір № 175 на виготовлення проектно-вишукувальної продукції “Модернізація залізничної колії на дільниці Єсень Чоп непарна колія 1739 км.пк2-1741.ПК.8; Єсень-Чоп парна колія 1739 км.пк6+50-1741 км.ПК.3”. Як вбачається з матеріалів справи, договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується, зокрема, актом № 1 від 20.12.2007 р. на суму 71956,80 грн., накладною, пояснювальною запискою, банківськими виписками. Крім того, 29.11.2007 р. між тими ж сторонами був укладений договір № 174 на виготовлення проектно-вишукувальної продукції “Модернізація залізничної колії на дільниці Рокитне Томашгород 266 км.пк2-272 км.пк10”. Як вбачається з матеріалів справи, договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується, зокрема, актом № 1 від 19.12.2007 р. на суму 146287,20 грн., накладною, пояснювальною запискою, банківськими виписками. Придбана позивачем науково-технічна продукція була передана позивачем кінцевому замовнику ДТГО “Львівська залізниця”, що підтверджується актом № 248 від 28.11.2007 р. на суму 147586,80 грн. Також, 21.07.2008 р. між тими ж сторонами був укладений договір № 69 на виготовлення проектно-вишукувальної продукції “Модернізація залізничної колії напрямку Шепетівка Козятин”. Як вбачається з матеріалів справи, договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується, зокрема, актом № 1 від 08.10.2008 р. на суму 23725,20 грн., актом № 2 від 14.10.2008 р. на суму 177024 грн., актом № 3 від жовтня 2008 р. на суму 349428 грн., накладними, пояснювальними записками, банківськими виписками.

Згідно із п. 5.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно із п. 5.2.1. вказаного закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно із ч. 4 п. 5.3.9. вказаного закону, не належать до складу валових витрат лише ті будь-які витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Та обставина, що у штатному розписі позивача є працівники, які розробляють проектно вишукувальні роботи, не заслуговує на увагу, оскільки до повноважень відповідача не належить перевірка економічної доцільності проведення тієї чи іншої операції.

Водночас, позивачем не було надано суду доказів представлення зазначених документів відповідачу під час проведення перевірки, а на вимогу суду не було надано доказів фактичного виконання робіт за договором № 175 від 29.11.2007 р., зокрема, не було надано доказів направлення у відрядження працівника. В світлі наведеного, заслуговує на увагу посилання відповідача на відсутність необхідних реквізитів на актах №№ 1, 2, 3 до договору № 69 від 21.07.2008 р., зокрема, дати.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із п. 1.32. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як вбачається з акту перевірки, зазначені відповідачем в акті перевірки порушення, що потягнули за собою винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення з платежу податок на прибуток, потягнули також винесення оспорюваного податкового повідомлення рішення з податку на додану вартість, оскільки внаслідок безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість по послугах ПП “НВФ “ДАТТА”, які не призначались для використання в господарській діяльності, позивач завищив податковий кредит на суму 128070 грн.. З урахуванням наведеного вище, наявність підстав для визнання такого висновку незаконним не була доведена суду у встановленому порядку належними доказами.

Згідно із п. 7.4.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно із п. 7.2.6. вказаного закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 69 -71, 86, 98, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18.04.2011 року.

Суддя Костів М.В.