Постанова № 15936066, 01.03.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 року (16 год. 29 хв.)                               Справа № 2а-0870/325/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

          головуючого – судді                                        Татаринова Д.В.

при секретарі           Сокол О.О.

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за

позовом: Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»,

до: Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області,

про: визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення, за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №01-20/3168 від 06.09.2010 року);

ОСОБА_2 (довіреність №01647 від 14.02.2011 року);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність №835/10/10-06 від 01.02.2011 року); ОСОБА_4 (довіреність №5374/10/10-06 від 23.07.2010 року); ОСОБА_5 (довіреність №171/10/10-06 від 11.01.2011 року); ОСОБА_6 (довіреність №4/10/10-06 від 04.02.2011 року), -

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2001 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (далі - позивач або ЗАТ «ЗЗРК») до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізькій області (далі - відповідач або ДПІ), в якому позивач просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000442300/0 від 24 грудня 2010 року про нарахування податку на додану вартість в сумі 5 080 000 грн. та штрафних санкцій в сумі 2 540 000 грн. та визнати неправомірними дії відповідача в частині визнання актом перевірки правочину нікчемним.

В обгрунтування позовних вимог представником позивача, у судовому засіданні зазначено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ЗАТ «ЗЗРК» з питань своєчасності, достовірності та повноти донарахувань та сплати податків при здійснені фінансово — господарських операцій по придбанню корінної (механічної) частини ШПМ БЦК-8/5х2,7 за період з 01 червня 2008 року по 31 грудня 2009 року. В ході перевірки ДПІ виявлено порушення п. 4.1. ст. 4 та п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». За результатами перевірки ДПІ складено акт № 225/23/00191218 від 20 грудня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000442300/0 від 24 грудня 2010 року, з яким підприємство відповідач не погоджується, оскільки в акті перевірки ДПІ аналізує договори поставки між підприємствами, які не мають відношення до договору № 12/35/2-08 від 06 червня 2008 року укладеного з ТОВ «Міленіум Групп». За умовами вказаного договору в його виконані приймали участь три сторони, а саме: виробник - ЗАТ «НКМЗ», постачальник - ТОВ «Міленіум Групп» та покупець - ЗАТ «ЗЗРК».

Також, представником позивача зазначено, що отримане за договором № 12/35/2-08 від 06 червня 2008 року обладнання оприходоване по бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Міленіум Групп» та ЗАТ «ЗЗРК».

Купівля корінної (механічної) частини ШПМ БЦК-8/5х2,7 здійснена для одержання ЗАТ «ЗЗРК» прибутку. Господарські операції по поставці корінної (механічної) частини ШПМ БЦК-8/5х2,7 відносно сторін по договору підтверджується і укладається в реальний час їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень і основних фондів.

Представником позивача заперечується викладені в акті перевірки обставини відносно визнання договору № 12/35/2-08 від 06 червня 2008 року нікчемним. Зазначає, що висновок відповідача про те, що договір № 12/35/2-08 від 06 червня 2008 року не спричинив реальних наслідків є безпідставними.

Представники відповідача, у судовому засіданні, проти позову заперечили в повному обсязі. Обґрунтування виклали у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Зазначили, що перевірка ЗАТ «ЗЗРК» проведена на підставі постанови про призначення документальної перевірки від 22 вересня 2010 року, по кримінальній справі № 621001, за період з 01 червня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

В ході проведеної перевірки встановлено, що ЗАТ «ЗЗРК» порушено п.4.1. ст.4, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 540 000 грн., у тому числі за липень 2008 року; п. 4.1 ст. 4, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 2 540 000 грн., у тому числі за липень 2009 року.

Судом, при розгляді справи встановлено наступне.

На підставі постанови старшого слідчого з ОВС слідчого відділу ПМ ДПА України в Запорізькій області, у період з 13 грудня 2010 року по 16 грудня 2010 року, проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «ЗЗРК» з питань своєчасності, достовірності та повноти донарахувань та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) при здійсненні фінансово-господарських операцій по придбанню корінної (механічної) частини ШПМ БЦК-8/5х2,7 за період з 01 червня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

За результатами перевірки співробітниками ДПІ складено акт № 225/23/00191218 від 20 грудня 2010 року. За висновками вказаного акту ДПІ встановлено порушення ЗАТ «ЗЗРК» податкового законодавства, а саме: п.4.1. ст.4, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 540 000 грн., у тому числі за липень 2008 року; п. 4.1 ст. 4, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 2 540 000 грн., у тому числі за липень 2009 року.

Висновки акту перевірки виникають з обставин встановлених співробітниками ДПІ при її проведені, а саме, що операції поставки ШПМ БЦК-8/5х2,7 між ТОВ «Уран» і ТОВ «Міленіум Стіл», між ТОВ «Міленіум Стіл» і ПП «Тетра Тест», між ПП «Тетра Тест» і ТОВ «Горізонт», між ТОВ «Горізонт» і ТОВ «Міленіум Групп», між ТОВ «Міленіум Групп» і ЗАТ «ЗЗРК» фактично не здійснювались і оформлювались лише на папері. Зазначені підприємства акумулювали на себе зобов'язання зі сплати податків, які ніколи не будуть сплачені до бюджету. їх дії щодо вказаного товару були спрямовані на здійснення операцій, пов'язаних з наданням ЗАТ «ЗЗРК» податкових вигод, з метою мінімізації і ухилення останнім від сплати податків, шляхом безпідставного завищення ціни придбання.

На підставі акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000442300/0 від 24 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у сумі 7 620 000 грн., у тому числі 5 080 000 грн. за основним платежем, 2 540 000 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, в ході досудового слідства по кримінальній справі № 621001, порушеної відносно генерального директора ЗАТ «ЗЗРК» ОСОБА_7 за знаками злочину, передбаченого ч. З ст. 212 КК України встановлено.

Відповідно до податкової звітності з податку на додану вартість ЗАТ «ЗЗРК», ТОВ «Міленіум Групи», ТОВ «Горизонт», ПП «Тетра-Тест», ТОВ «Міленіум Стіл», ТОВ «ФПК «Уран» і ЗАТ «НКМЗ» відобразили вищевказані операції з поставки та придбання шахтно-підйомної машини у податковому обліку в повному обсязі, що підтверджено відповідними довідками Державних податкових інспекцій та здійснили фактичну сплату грошових коштів по всьому ланцюгу руху шахтно-підйомної машини від покупця до виробника.

Поставка шахтно-підйомної машини здійснювалась залізничним транспортом від ЗАТ «НКМЗ» безпосередньо на ЗАТ «ЗЗРК», що підтверджено квитанціями залізниці про приймання вантажу (відправник ЗАТ «НКМЗ», одержувач ЗАТ «ЗЗРК») від 02 червня 2009 року, 03 червня 2009 року, від 04 червня 2009 року, а також по вагонними відомостями ЗАТ «НКМЗ».

Допитана, в ході досудового слідства, в якості свідка - начальник експертного відділу ТОВ «НДЦ «Укртест» ОСОБА_8 пояснила, що провести судову - товарознавчу експертизу з питання встановлення факту безпідставного завищення вартості шахто-підйомної машини не можливо, тому що відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» та іншого законодавства до горно-добувного обладнання застосовуються вільні ціни і не поширюється державне цінове регулювання. Підприємства реалізують зазначений вид продукції за цінами, які встановлюються за згодою сторін.

Проведеною судово-економічною експертизою № 185-11Б від 24 січня 2011 року, не підтверджено висновки акта документальної перевірки ЗАТ «ЗЗРК» № 225/23/00191218 від 20 грудня 2010 року ДШ у Василівському районі Запорізької області, щодо заниження податку на додану вартість на суму 5 080 000 грн., по операціях з придбання шахтно-підйомної машини у ТОВ «Міленіум Групп».

З метою встановлення місцезнаходження шахтно-підйомної машини, яку ТОВ «Міленіум Групп» реалізувало на адресу ЗАТ «ЗЗРК», проведено огляд, в ході якого підтверджено розташування та експлуатацію шахтно-підйомної машини на території ЗАТ «ЗЗРК».

За результатами розслідування та встановлення обставин по кримінальній справі № 621001 слідчим прийнято рішення та винесено постанову про закриття кримінальної справи від 31 січня 2011 року.

Зазначене рішення слідчого перевірено прокуратурою Запорізької області та вказана постанова залишена в силі у зв'язку з відсутністю підстав для її скасування. Про що свідчить лист прокуратури Запорізької області № 04/5-2291-10 від 04 лютого 2011 року, який знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (далі - Закон № 168), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу • в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168 7.4.1., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, при розгляді справи встановлено, що підприємство позивач діяло відповідно до податкового законодавства, що підтверджується матеріалами справи, тому податкове повідомлення - рішення № 0000442300/0 від 24 грудня 2010 року підлягає скасуванню.

Щодо визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області в частині визнання актом перевірки правочину нікчемним необхідно зазначити наступне.

Відповідачем зроблені висновки про порушення позивачем приписів ст.ст. 655, 656, 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідності до ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що факт отримання ЗАТ «ЗЗРК» товару, а тому суд вважає висновки податкового органу про те, що товар по господарським операціям не передавався непідтвердженим та недоведеним належним чином.

Приписами ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. А відповідно до ст. 216 ЦК України

недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов язані з його недійсністю.

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вище викладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як зазначено в Пленумі Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки щодо нікчемності правочинів по ланцюгу поставки шахто - підйомної машини, є недоведеними, проте, у даному випадку відсутні підстави для задоволення позову в цій частині на підставі наступного.

Акт перевірки № 225/23/00191218 від 20 грудня 2010 року, є службовим документом, думка інспектора - ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного рішення.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку

Таким чином, у зв'язку із наведеним суд вважає, що акт перевірки ДПІ не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків, а тому не може бути оскарженим та скасованим, як і дії, щодо складання такого акту.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що висновки відповідача викладені у акті перевірки не впливають на права та обов'язки позивача, тому у задоволенні адміністративного позову стосовно визнання неправомірними дій ДПІ у Василівському районі в частині визнання актом перевірки правочину нікчемним слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 161-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000442300/0 від 24 грудня 2010 року про нарахування податку на додану вартість в сумі 5 080 000 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2 540 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова буде складена у повному обсязі, відповідно до ч. З ст. 160 КАС України, протягом п'яти днів.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 30 травня 2011 року.

Суддя Д.В. Татаринов