Постанова № 15935818, 20.05.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2011 року 15:30 Справа № 2а-0870/1457/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКалашник Ю.В.

при секретарі судового засідання Корольові О.О.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 28.03.2011 №б/н);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 25.01.2010 №127/10)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Приватного підприємства «Ремеко»

до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року Приватне підприємство «Ремеко» (далі ПП «Ремеко», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (далі Вільнянська МДПІ, відповідач), в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області від 16.09.2010 №0000292303/0 та від 16.09.2010 №0000302303/0.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що оскаржувані рішення є неправомірними. Пояснює, що підставою для їх винесення стали господарські взаємовідносини позивача та ТОВ «Налєстра». На думку відповідача договори, укладені між ПП «Ремеко» та ТОВ «Налєстра» не спричиняють настання реальних правових наслідків та є нікчемними, у звязку із чим податковим органом зроблений висновок про заниження податку на прибуток, заниження суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) та завищення відємного значення по ПДВ. Позивач вважає такі висновки необґрунтованими, оскільки проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Налєстра» оформлене відповідними первинними бухгалтерськими документами, сумнівів щодо достовірності яких під час перевірки не виникало та зазначив, що товариство на час правовідносин було платником ПДВ. Представник позивача зазначив, що у матеріалах кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Налєстра» відсутнє посилання на ПП «Ремеко». Крім того, товар, який позивач придбавав у свого контрагента у подальшому реалізовувався по ланцюгу іншим субєктам господарювання та жодних питань щодо таких правовідносин у податкових органів не виникало. Також директор підприємства ОСОБА_3 у судовому засіданні 18.04.2011 пояснив, що він особисто перевозив товар, придбаний у ТОВ «Налєстра» своїм автомобілем, вказав, що товар є негабаритним, незважаючи на велику кількість. З урахуванням викладеного просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив. Зокрема вказує, що проведеною перевіркою ПП «Ремеко» встановлено заниження податку на прибуток, заниження суми податку на додану вартість та завищення відємного значення по ПДВ внаслідок нікчемних правочинів між позивачем та ТОВ «Налєстра». Зауважив, що у межах кримінальної справи №1-258/2009 встановлено, що посадові особи ТОВ «Налєстра» заносили у бухгалтерські документи завідомо неправдиві відомості з метою ухилення від сплати податків та підприємницьку діяльність не проводили. Пояснив, що правочини, укладені між ПП «Ремеко» та ТОВ «Налєстра» є нікчемними, а тому оскаржувані рішення є правомірними. Просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні у якості свідка допитана директор ТОВ «Налєстра» ОСОБА_4, яка зазначила, що господарські відносини між ТОВ «Налєстра» та ПП «Ремеко» мали реальний характер, товар позивачем дійсно придбавався. Вказала, що товар не мав великих розмірів.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

Між ПП «Ремеко» та ТОВ «Налєстра» у 2008 році укладені 2 усні договори купівлі-продажу товарів, здійснення яких оформлене відповідними документами, а саме:

видатковою накладною від 29.08.2008 №280803 на суму 414576,00грн., податковою накладною від 29.08.2008 №280803 на суму 414576,00грн., платіжним дорученням від 29.08.2008 №96 на суму 414576,00грн., яке проведено банківською установою;

видатковою накладною від 29.09.2008 №280920 на суму 100 197,60грн., податковою накладною від 29.09.2008 №280920 на суму 100 197,60грн., платіжним дорученням від 29.09.2008 №96 на суму 100197,60грн., яке проведено банківською установою.

Судом встановлено, що отриманий товар перевозився автотранспортом позивача з метою уникнення додаткових витрат. Про факт наявності придбаного товару свідчать картки складського обліку матеріалів ПП «Ремеко» №48-№59.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.03.2011 №9276812 ТОВ «Налєстра» зареєстроване як юридична особа 25.03.2008, засновником є ОСОБА_4, видами діяльності товариства є, зокрема, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту. Станом на 28.03.2011 записів щодо припинення юридичної особи не внесено.

Відповідно до витребуваних судом документів, ТОВ «Налєстра» на час здійснення господарських операцій з ПП «Ремеко» було зареєстроване як платник ПДВ. Свідоцтво платника ПДВ анульоване 23.07.2010 з причини неподання протягом 12 послідовних місяців декларацій з ПДВ (акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 23.07.2010 №287).

Із матеріалів справи вбачається, що у подальшому із придбаного товару позивач виготовляв продукцію, яку реалізовував іншим субєктом господарювання, а саме ТОВ «Техінвестметал групп», про що укладений договір, оформлена специфікація, накладні від 30.09.2008 №71, від 27.09.2008 №68, відповідні довіреності на отримання цінностей за указаними накладними.

Посадовими особами Вільнянської МДПІ проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Ремеко» щодо перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійснення правових відносин з ТОВ «Налєстра» за період з 01.08.2008 по 30.09.2008. За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 06.09.2010 №984/23/20475357 (далі - Акт).

Проведеною перевіркою встановлені та у Акті зафіксовані порушення:

пп.5.2.1, п.5.2, абзацу 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п. 3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 №334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №334/94-ВР), підприємством занижено податок на прибуток за 9 місяців 2008 року на 107244,00грн.;

п. 1.7 ст.7, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168/97), встановлено заниження суми ПДВ всього у сумі 81973,00грн., у тому числі за серпень 2008 року на загальну суму 63730,00грн., за вересень 2008 року на загальну суму 18243,00грн., та завищення відємного значення по ПДВ на 9189,00грн., у тому числі за серпень 2008 року на загальну суму 5366,00грн., за вересень 2008 року на загальну суму 3823,00грн.

Указаний Акт підписаний керівником ПП «Ремеко» із запереченнями.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.09.2010 №0000292303/0 (донараховано суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 160866,00грн., у тому числі за основним платежем 107244,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 53622,00грн.) та від 16.09.2010 №0000302303/0 (донараховано суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 122959,50грн., у тому числі за основним платежем 81973,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40986,50грн.).

Не погодившись із указаними рішенням позивач здійснив їх адміністративне оскарження до Вільнянської МДПІ, ДПА України у Запорізькій області та ДПА України, проте відповідними рішеннями указаних органів від 15.10.2010 №3790/10/31-10, від 20.12.2010 №5781/10/25-020 та від 28.02.2011 №4121/6/25-0515 скарги ПП «Ремеко» залишені без задоволення, оскаржувані рішення без змін.

Вважаючи указані рішення протиправними позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача зроблені під час перевірки про нікчемність договорів, укладених між ПП «Ремеко» та ТОВ «Налєстра».

Приписами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю (ст.216).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що договори, укладені між позивачем та ПП «Ремеко» відповідають приписам чинного законодавства, їх виконання підтверджене відповідними документами (видатковою накладною від 29.08.2008 №280803 на суму 414576,00грн., податковою накладною від 29.08.2008 №280803 на суму 414576,00грн., платіжним дорученням від 29.08.2008 №96 на суму 414576,00грн., яке проведено банківською установою, видатковою накладною від 29.09.2008 №280920 на суму 100 197,60грн., податковою накладною від 29.09.2008 №280920 на суму 100 197,60грн., платіжним дорученням від 29.09.2008 №96 на суму 100197,60грн., яке проведено банківською установою), а твердження відповідача щодо їх нікчемності є необґрунтованими та безпідставними.

Також із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Налєстра» на час розгляду справи судом зареєстроване як юридична особа та на час здійснення господарських операцій з ПП «Ремеко» було зареєстроване як платник ПДВ. Свідоцтво платника ПДВ анульоване 23.07.2010.

Судом встановлено, що у своїх запереченнях відповідач посилається на кримінальну справу №1-528/2009. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.06.2009 у справі №1-528/2009 встановлено, що посадові особи ТОВ “Преста Гранд”, ТОВ “Енжел Графікс”, ТОВ “Преста гранд”, ТОВ “Налестра”, ТОВ “Делі Консалт”, здійснили за допомогою вказаних підприємств, використовуючи також незаконну діяльність підприємств-контрагентів, операції з конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, ухилялися від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету, відповідно до судово-економічної експертизи, ненадійшов податок на додану вартість на загальну суму 9589512,29 грн. Також такі особи у складі організованої злочинної групи за той же період внесли завідомо неправдиву інформацію до документів підприємств ТОВ “Налестра”, ТОВ “Енжел Графікс”, ТОВ “Делі Консалт”ТОВ “Преста Гранд” у первинну бухгалтерську та податкову документацію, внаслідок чого до бюджету недораховано податок на додану вартість на загальну суму 9589512,29 грн.

Дії посадових осбі, зокрема ТОВ «Налєстра» кваліфікуються за ч. 3 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України як фіктивне підприємництво тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, повторно, що завдало державі великих збитків у складі організованої групи, а також за ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки у складі організованої групи.

Однак, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У якості доказу представником відпідача подана постанова суду у кримінальній справі. Таким чином, суд вважає, що указана постанова не є доказом вчинення ПП «Ремеко» правочину, що порушує публічний порядок і суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник, а не особа, яка вступила з ним у договірні правовідносини і не порушила при цьому норми діючого законодавства України. Таким чином, позивач не може і не повинен нести відповідальність за діяння інших юридичних та фізичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обовязок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств - контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку. Згідно статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Вищевказаною постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.06.2009 у кримінальній справі № 1-528/2009 не було встановлено здійснення незаконних операцій ТОВ «Налєстра» саме з позивачем. Так само ця постанова не містить спростування факту поставки товарів ПП «Ремеко».

Згідно Конституції України ст. 62 особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ст.72 КАС України зазначаються підстави для звільнення від доказування, зокрема, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироку суду щодо визнання вини позивача не було. Крім того, позивачем були надані до суду докази, які підтверджують факт здійснення господарської діяльності з підприємствами, засновниками яких є фізичні особи по яких винесена постанова про припинення провадження по справі по амністії. Тобто вирок суду, який би був обовязковим для суду та підтверджував вину позивача відсутній.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Приписами п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону).

Як свідчать матеріали справи, товар, який ПП «Ремеко» придбавав у ТОВ «Налєстра» використовувався у подальшому у господарській діяльності для виробництва продукції, яка у подальшому реалізовувалась ТОВ «Техінвестметал групп». Жодних сумнівів щодо таких господарських операцій представником відповідача у судовому засіданні не висловлювалось.

Проте, як свідчать вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що договори, укладені між ПП «Ремеко» та ТОВ «Налєстра» спрямовані на проведення господарської діяльності позивача та підтверджені відповідними документами. Доказів зворотнього відповідач суду не надав, доводи представника позивача не спростував.

Ураховуючи зазначені приписи Закону №334/94-ВР, суд вважає, що висновки відповідача про заниження позивачем податок на прибуток за 9 місяців 2008 року на 107244,00грн. є помилковими та спростовані наданими доказами та фактичними матеріалами справи.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи),

у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до норм чинного законодавства податкова накладна повинна відповідати наступним вимогам. Так, реквізити, які має містити податкова накладна, встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Із матеріалів справи вбачається та представником відповідача не заперечується, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту відповідають вимогам чинного законодавства. Сумнівів щодо правильності їх оформлення та достовірності ні під час перевірки, ні під час судового засідання не виникало.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону №168/97-ВР податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця.

Згідно пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 9.8 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 №755, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. На час господарських відносин із ПП «Ремеко» ТОВ «Налєстра» було внесено до Єдиного державного реєстру як юридична особа.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Налєстра» на час здійснення відповідних господарських операцій було зареєстровані як платник ПДВ. Указаний факт представником відповідача не заперечується.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що порушень приписів Закону №168/97-ВР позивачем не здійснено, а висновки податкового органу про заниження позивачем суми ПДВ у розмірі 81973,00грн. є недоведеними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у звязку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області від 16.09.2010 №0000292303/0 та від 16.09.2010 №0000302303/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ремеко» (код ЄДРПОУ 20475357) судовий збір у розмірі 3,40грн. (три грн. 40 коп.) Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі оформлена і підписана 25.05.2011.

Суддя (підпис) Ю.В.Калашник