Постанова № 15935821, 12.05.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 року                               Справа № 2а-0870/557/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді О.В. Конишева,

при секретарі судового засідання С.А. Данилова,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю « Поіск-93»,

про: стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 66488,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя( далі- позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Посік-93» (далі-відповідач), в якому просить стягнути з підприємства заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування у розмірі 66488,02 грн.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України від 090703 № 1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та полягають у наступному: відповідно до ст. ст. 14, 15 цього Закону, відповідач є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Згідно з ст. ст. 17, 20 Закону, відповідач зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установленому порядку, за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану їх платника. В порушення зазначених вимог Закону відповідач не сплачував страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 21 червня 2010 року по 10 грудня 2010 року. Згідно заяви № 1874/12 від 12 травня 2011 року відповідач сплатив заборгованість у сумі 2000, 00 грн. Внаслідок чого позивач зменшує розмір позовних вимог. Станом на час розгляду справи в суді, відповідач має заборгованість по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України, за зазначений період, у розмірі 64488, 02 грн. На підставі вище зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, місце і час судового засідання, до суду не з’явився. Заперечень, пояснень по суті позовних вимог, а також витребувані судом документи і матеріали не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 14, ст. 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 № 1058 (надалі Закон № 1058), відповідач зареєстрований (взятий на облік) в УПФУ як страхувальник і є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

У ст. 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 № 400 (далі Закон № 400) зазначено, що платниками збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до вимог ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058, страхувальниками є роботодавці, інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 3 ст. 15 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058, страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п.п. 11.11. п. 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, платники щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків за формою згідно з додатком № 23 до цієї Інструкції. Оригінал розрахунку подається платником до органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням платника. Усі примірники розрахунку страхових внесків підписуються керівником, головним бухгалтером підприємства (установи чи організації) та завіряються печаткою.

Частиною 6 ст. 20 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць.

Частиною 2 ст. 20 Закону № 1058 передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які, відповідно до цього Закону, нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону № 1058, обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фону України у випадках, передбачених законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які, відповідно до цього Закону, нараховуються страхові внески.

У відповідності до ч. 12 ст. 20 Закону, зазначеного вище, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Пунктом 15 ст. 106 Закону № 1058 передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовуються.

Згідно картки особового розрахунку страхувальника відповідач станом на 12.05.2011 року має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 64488 грн. 02 коп., з яких 35401 грн. 99 коп. – зі сплати страхових внесків, 28301 грн. 57 коп. – фінансова санкція, 784 грн. 46 коп. – пеня.

Частиною 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VIвід 08.07.2010 передбачено, що заборгованість (…) з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, (…) що виникла до 1 січня 2011 року, підлягає розстроченню не більш як на 60 календарних місяців починаючи з 1 січня 2011 року.

Розстрочена сума підлягає сплаті (в тому числі пеня і штрафні санкції) рівними частками щокварталу не пізніше 20 числа місяця, що настає після зазначеного періоду, незалежно від факту виплати заробітної плати за цей період.

Повідомлення про розстрочення суми заборгованості, пені та штрафних санкцій надсилається платникам у встановленому Пенсійним фондом порядку.

Відповідно до п. 4 Порядку проведення органами ПФУ розстрочення сум заборгованості зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, з відшкодування збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року, що затверджена постановою правління ПФУ № 21-4 від 27 вересня 2010 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 948/18243 від 20 жовтня 2010), управління Пенсійного фонду України у районі, місті або районі у місті (далі - орган Пенсійного фонду) визначає суму заборгованості, яка підлягає розстроченню, згідно з картками особових рахунків платників та направляє їм повідомлення про розстрочення сум заборгованості за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Згідно п. 5 Порядку, за заявою платника, яка надається (надсилається) органу Пенсійного фонду за місцем взяття його на облік за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, орган Пенсійного фонду здійснює звірення сум заборгованості із платниками, результати якого оформлюються відповідним актом, та протягом 10 робочих днів з дня підписання акта звірення вручає (надсилає) платнику рішення про розстрочення за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Як встановлено судом, позивачем було направлене та отримане відповідачем повідомлення про розстрочення, яким позивач сповістив відповідача про право розстрочення заборгованості, що виникла до 01 січня 2011 року з відшкодування фактичних витрат на загальнообов’язкове соціальне страхування. Проте відповідач правом розстрочення не скористався, заяву про розстрочення заборгованості до Пенсійного фонду не надав.

30 липня 2010 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07 липня 2010, яким було внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та зокрема встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не був пропущений строк звернення до суду, в частині позовник вимог щодо суми стягнення заборгованості за період з грудня 2009 року по вересень 2010 року, безпідставними оскільки Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010, яким було скорочено строки звернення до адміністративного суду не має зворотної дії в часі та не може позбавляти особу права на судовий захист.

На час судового розгляду справи відповідач доказів сплати спірної суми не надав, доводів позивача не спростував.

На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 1 ст. 71 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості) та ч. 1 ст. 71 КАС України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення) суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 17198,42 грн. заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії призначеної за віком на пільгових умовах, є законними, обґрунтованими, підтверджуються зібраними в справі доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160- 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поіск-93» заборгованість у розмірі 64488 (шістдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн.02 коп., (недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування, фінансових санкцій, пені) на користь Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на р/р 25605301201079, МФО 313957, ЄДРПОУ 20508404, банк ЗОУ ВАТ Державний ощадний банк.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 22.06.2010.

Суддя О.В. Конишева