Постанова № 15934363, 12.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/4971/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі          Окрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

до Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції,

третя особа – Спартаківська сільська рада Ясинуватського району

про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 18.11.2010р. № 0000322320/0, від 20.12.2010р. № 0000322320/1

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за дов. від 10 вересня 2008 року

від відповідача: ОСОБА_2 – за дов. від 26 квітня 2011року

від третьої особи: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції, третя особа – Спартаківська сільська рада Ясинуватського району, про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 18.11.2010р. № 0000322320/0, від 20.12.2010р. № 0000322320/1.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування відповідачем до Управління механізації № 4 Державного підприємства «Донецька залізниця» штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III (далі – Закон № 2181) спірними податковими повідомленнями-рішеннями за неподання податкової звітності з податку з реклами, оскільки Спартаківською сільською радою Ясинуватського району не доведено до його відома рішення, яким встановлені ставки податку з реклами.

Позивач вважає, що позивач безпідставно посилається на порушення позивачем п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону № 2181 та ст. 4. розділу 5 Положення «Про податок з реклами», затвердженого рішенням Спартаківської сільської ради Ясинуватського району із змінами, внесеними 29.05.2008р. у зв’язку із ненаданням Управлінням механізації № 4 до податкового органу податкових розрахунків по податку з реклами за жовтень, листопад, грудень 2008р., січень, лютий, травень 2009р., оскільки і зазначені періоди на підприємстві рекламної діяльності не було.

Управління механізації № 4 ДП «Донецька залізниця» є платником податку з реклами згідно ст. 16 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996р. № 270/96-ВР, Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993р. № 56-93 та Положення «Про податок з реклами», затвердженого рішенням Спартаківської сільської ради Ясинуватського району від 26.12.1997р. (із змінами, внесеними 29.05.2008р. за № 423/21V).

Як встановлено ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993р. № 56-93 місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами.

Відповідно до ст. 4. розділу 5 Положення «Про податок з реклами», затвердженого рішенням Спартаківської сільської ради Ясинуватського району від 29.05.2008р., розрахунки податку з реклами надаються підприємствами та організаціями до податкової інспекції щомісяця протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця.

Згідно із ст.ст. 4, 5 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. № 1251-XII платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Для того, щоб Управління механізації № 4 мало виконувати якісь рішення, ці рішення (їх ксерокопії) необхідні бути доведені до його відома Спартаківською сільською радою Ясинуватського району, або рішенням Ясинуватської ОДПІ. По теперішній час рішення Спартаківської сільської ради від 26.12.1997р. (із змінами, внесеними 29.05.2008р. за № 423/21V) у Управління механізації № 4 відсутнє, тому воно не підлягає виконанню згідно ст. 144 Конституції України. Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважав, що спірні податкові повідомлення-рішення від 18.11.2010р. № 0000322320/0 та від 20.12.2010р. № 0000322320/1 прийняті правомірно, оскільки позивач є платником податку з реклами відповідно до ст. 16 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996р. № 270/96-ВР, Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993р. № 56-93 та Положення «Про податок з реклами», затвердженого рішенням Спартаківської сільської ради Ясинуватського району від 26.12.1997р. (із змінами, внесеними 29.05.2008р. за № 423/21V).

Як встановлено ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993р. № 56-93 місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами.

Відповідно до ст. 4. розділу 5 Положення «Про податок з реклами», затвердженого рішенням Спартаківської сільської ради Ясинуватського району від 29.05.2008р., розрахунки податку з реклами надаються підприємствами та організаціями до податкової інспекції щомісяця протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця.

Відповідач, посилаючись на пп. 4.14. п. 4.1. ст. 4 Закону № 2181, яким встановлені строки подання податкових декларації, вважає, що якщо підприємство у звітному періоді не займається рекламною діяльністю, але зареєстроване в органах податкової служби як платник податку з реклами, то повинен подавати розрахунки податку з реклами до податкового органу у строки, встановлені відповідним рішенням органу місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 04.04.2011р. до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору було залучено Спартаківську сільську раду Ясинуватського району.

Представник третьої особи - Спартаківської сільської ради Ясинуватського району, в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надав суду заяву, в який просив розглядати справу без участі його представника.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, третьої особи, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Донецька залізниця» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.05.1998р., включене до ЄДРПОУ за номером 01074957 (арк. справи 8 – 25).

Управління механізації № 4 є відокремленим підрозділом ДП «Донецька залізниця», не є юридичною особою, ЄДРПОУ номер 25968553, перебуває на податковому обліку в Ясинуватській об’єднаній державній податковій інспекції з 25.03.1992р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Серед прав, наданих податковим органом, передбачено здійснення планових та позапланових виїзних перевірок. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Стаття 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Згідно зазначеної норми посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Направлення на перевірку вручені позивачу 19.09.2010р. № 205 та 28.10.2010р. № 266 під розписку (арк. справи 158,159).

Вручення наказу керівника податкового органу платнику податків про проведення планової невиїзної перевірки законом не вимагається.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що планова перевірки проведена з дотриманням вимог чинного законодавства.

У період з 16.09.2010р. по 03.11.2010р. відповідачем проведена планова виїзна перевірка Управління механізації № 4 ДП «Донецька залізниця», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2008р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт № 466/23-2/25968553 від 10.11.2010р. (арк. справи 31 - 82).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010р. № 0000322320/0, яким позивачу на підставі п.п. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181, за порушення п. «а» пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 наведеного Закону, ч. 4 розділу 5 Положення «Про податок з реклами» нараховані штрафні (фінансові) санкцій з податку з реклами на загальну суму 1190,00 грн. (арк. справи 93).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги від 20.12.2010р. № 18661/10/25-013-2, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення – без змін, в результаті чого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010р. № 0000322320/1 (арк. справи 94).

Зазначені податкові повідомлення-рішення від 18.11.2010р. № 0000322320/0 та від 20.12.2010р. № 0000322320/1 є предметом оскарження у даній справі.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення п. «а» пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону № 2181 та ч. 4 розділу 5 Положення «Про податок з реклами» в частині ненадання до податкової інспекції розрахунків податку з реклами за жовтень, листопад, грудень 2008р., січень, лютий, травень, липень 2009р. (арк. справи 72).

Згідно із ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування» від25.06.1991р. № 1251-XII податок з реклами належить до місцевих податків.

Встановлення місцевих податків, їх розмірів і ставок (у межах, визначених законом) належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, що визначено п. 24 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від21.05.1997р. № 280/97-ВР (в редакції від 31.10.2010р.).

Згідно із ст. 11. Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993р. № 56-93, об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни.

Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час.

Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.

Основні засади рекламної діяльності в Україні, регулювання правових відносин, що виникають у процесі створення, розповсюдження, одержання реклами визначає Закон України «Про рекламу».

Відповідно до абзацу 11 статті 1 цього Закону реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження.

Тобто платниками податку з реклами є замовники реклами або рекламодавці, якщо вони самостійно встановлюють та розміщують рекламу.

Статтею 18 вищенаведеного Декрету органам місцевого самоврядування надано право самостійно встановлювати і визначати порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Таким чином, для правильності обчислення та сплати податку з реклами, у кожному конкретному випадку необхідно враховувати вимоги рішення органу місцевого самоврядування, яким запроваджений податок з реклами на відповідній території і врегульовані такі питання, як сплата податку з реклами до місцевого бюджету, ставки, строки.

Платник податку надає податковий розрахунок податку з реклами за формою, встановленою наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2003 № 624, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.01.2004р. за № 3/8602 до органу державної податкової служби за місцем реєстрації у строки встановлені рішенням органу місцевого самоврядування.

Предметом доказування в даній справі є визначення у позивача статусу платника податку з реклами, що зобов’язувало б його надавати податкову звітність з податку з реклами.

Суд звертає увагу відповідача на те, що, згідно вищевказаного Наказу від 24.12.2003 № 624, такий розрахунок надається вповноваженою особою, яка утримує податок за базовий податковий період.

Вповноважена особа у розумінні вимог цього Наказу – це платник податку, який визначається рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення податку з реклами.

Так, розділом ІІ, ІІІ Положення «Про податок з реклами», затвердженого рішенням Спартаківської сільської ради Ясинуватського району від 29.05.2008р. № 423/21-V (арк. справи 121), визначено, що платникам податку з реклами є юридичні особи та громадяни, які займаються безпосередньо встановленням та розміщенням реклами. Об’єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

Таким чином, визначальним для підтвердження статусу платника податку з реклами є здійснення ним встановлення та розміщення реклами.

Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивач у жовтні, листопаді, грудні 2008р., січні, лютому, травні, липні 2009р. займався встановленням та розміщенням реклами, тобто мав статус платника податку з реклами.

Одне лише посилання відповідач на порушення позивачем ч. 4 розділу 5 Положення «Про податок з реклами», яким встановлені строки поданні розрахунків, не свідчить про наявність у позивача статусу платника податку з реклами, та як наслідок, про обов’язок позивача надавати ці розрахунки у періоди, визначені в акті перевірки.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що у перевіряємий період позивач був платником податку з реклами, як то зазначено в акті перевірки (п. 2.4.) (арк. справи 32) та в листі відповідача від 11.05.2011р. № 6402/9/15-013-1 (арк. справи 152).

Відповідач в акті перевірки та у вказаному листі обґрунтовує статус позивача, як платника податку з реклами тим, що був узятий на облік як платників податків, згідно із Порядком обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 № 80, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.98 за № 172/2612 та надавав податкову звітність і здійснював сплату податку з реклами.

Відповідно до статей 4, 5 Закону України «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) визначається центральним органом державної податкової служби України.

Пунктом 4.1 розділу 4 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998р. № 80, встановлено, що узяття на облік як платників податків - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами державної податкової служби.

Між тим, зазначений Порядок визначає загальне поняття платників податків, якими є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус підприємців (самозайнятих осіб) чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Порядок не конкретизує статус платника податку з реклами.

Суд погоджується, що функцією податкового органу є контроль за поданням звітності. Проте, до повноважень податкового органу не належить визначення статусу платника податку з реклами, оскільки це відноситься до виключної компетенції органів місцевого самоврядування.

Таким чином, якщо підприємство у звітному періоді не займається рекламною діяльністю, згідно з нормами зазначеного Закону воно не повинно подавати розрахунок податку з реклами у терміни встановлені відповідним рішенням органу місцевого самоврядування.

Відтак, нарахування штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян згідно з пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181 за не подання податкової звітності є безпідставним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірним податковими повідомленнями-рішеннями, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Донецька залізниця» до Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції, третя особа – Спартаківська сільська рада Ясинуватського району, про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 18.11.2010р. № 0000322320/0, від 20.12.2010р. № 0000322320/1 – задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 18.11.2010р. № 0000322320/0, від 20.12.2010р. № 0000322320/1.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 травня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 16 травня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.