Постанова № 15933686, 06.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/6987/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі          Окрибелашвілі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за поданням Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

до Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно - експериментальний завод», м. Маріуполь

про стягнення з розрахункових рахунків Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно – експериментальний завод» податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 245693,00 грн.

за участю представників сторін:

від заявника: ОСОБА_1 – за дов. від 4 січня 2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 – за дов. від 5 травня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із поданням до Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно - експериментальний завод» про стягнення з розрахункових рахунків Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно – експериментальний завод» податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 245693,00 грн.

Правовою підставою стягнення коштів з банківський рахунків представник заявника під час розгляду справи вважає норми ст.ст. 14, 20, 54, 203 Податкового кодексу України. Зазначає, що податковий борг у відповідача виник за податковою декларацією з ПДВ за березень 2011р. в сумі 245693,00 грн., яка на даний час не сплачена. Відповідно до п.п. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити вимоги подання.

У судовому засіданні представник заявника вимоги подання підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти вимог подання заперечував, зазначивши що у період жовтень – грудень 2010р. на адресу ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» була відвантажена продукція на суму 2,5 млн. грн. До кінця квітня 2011р. кошти за продукцію не сплачені і лише тільки по угоді про новацію від 14.04.2011р. ця сума була зменшена вдвічі та в кінці квітня 2011р. ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» перерахував відповідачу 1250,0 тис. грн. Наслідком цих операцій є коригування зобов’язань з ПДВ в бік зменшення на 200,00 тис. грн. У зв’язку з чим просив суд відкласти розгляд справи з метою звірки розрахунків по поданню з урахуванням угоди про новацію та корегування декларації.

Вислухавши у судовому засіданні представників заявника та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Маріупольський дослідно – експериментальний завод», зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, про що внесено запис до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 07.10.2004р., перебуває на податковому обліку у Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя з 01.11.1996р. (арк. справи 6, 8 – 12).

Відповідно до п.п. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Наведена норма Податкового кодексу України кореспондує з п. 3 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Таким чином, процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Відповідачем до податкового органу була подана податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2011 року № 31911 від 20.04.2011р., в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання в сумі 245693,00 грн. (арк. справи 13, 14).

Внаслідок несвоєчасної сплати податкових зобов’язань за наведеною податковою декларацією утворилась заборгованість з ПДВ у загальному розмірі 245693,00 грн., яка підтверджується позивачем зворотнім боком облікової картки платника податків (арк. справи 29).

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Станом на момент звернення до суду з поданням та розгляду справи судом податкове зобов’язання не сплачене відповідачем, а отже, є податковим боргом.

Відповідачу була направлена перша податкова вимога від 03.12.2010р. № 1/349, яка отримана відповідачем особисто, про що свідчить підпис на її корінці (арк. справи 16).

Суд не приймає посилання відповідача на те, що операції з коригування зобов’язань з ПДВ в бік зменшення на 200,00 тис. грн. внаслідок укладення угоди про новацію, мають бути підставою зменшення суми у даному поданні.

Згідно із пп. 192.1.1. п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

Відповідно до п. 192.3. ст. 193 цього Кодексу результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

Статтею 50 Кодексу встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

Таким чином, сама по собі наявність угоди про новацію не є наслідком зменшення (збільшення) податкових зобов’язань. Таким наслідком є відповідне коригування (перерахунок податкових зобов'язань) у податковій звітності, яка надається у наступному звітному періоді.

Слід зазначити, що надання уточнюючого розрахунку передбачено лише у разі самостійного виявлення помилок або виявлення самим платником податків факту заниження податкового зобов’язання, що встановлено п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України.

Крім того, Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України від 25.01.2011р. № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.2011р. за № 197/18935, також передбачає підстави надання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість тільки у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

З наведеного випливає, що сума податкових зобов’язань з ПДВ, яка задекларована платником податків, але не сплачена у встановлені строки та не відкоригована у встановленому порядку в наступному податковому періоді вважається податковим боргом, який належить до сплати платником податків.

Крім того, щодо посилання відповідача про те, що коригування в подальшому податкових зобов’язань внаслідок новації договору можуть зменшити суму вимог подання, суд зазначає, що ці дії можуть статися в майбутньому.

Разом з тим, в межах Кодексу адміністративного судочинства України, розгляду підлягає, зокрема, спір про право. Дії, вчинені сторонами в майбутньому стануть наслідком виникнення між ними інших правовідносин, аніж тих що вже мають місце. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може прийматись щодо правовідносин, які можуть виникнути у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги визначені податковим органом у поданні підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя до Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно - експериментальний завод» про стягнення з розрахункових рахунків Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно – експериментальний завод» податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 245693,00 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський дослідно - експериментальний завод» податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 245693,00 грн. на користь державного бюджету м. Маріуполя на р/р № 31119029700052, ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34686694, код платежу – 14010100.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 6 травня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 10 травня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.