Постанова № 15933692, 19.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/496/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді

при секретарі

час прийняття постанови: 12 год. 57 хв. Донецький окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Лазарєва В.В

при секретарі: Хлопові А.А.

за участю :

прокурора Ноздрьова С.В.

представників позивача Куріцького Р.В., Кононенко О.А.

представників відповідача 1 Штепи А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом прокурора м. Єнакієве Донецької області в інтересах держави в особі Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції до багатогалузевого кооперативу «Тайфун», приватного підприємства «Інтерфлекс», про стягнення сум, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Єнакієве, який дії в інтересах держави в особі Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції (далі Єнакіївська ОДПІ) звернувся до суду із позовом до багатогалузевого кооперативу «Тайфун» (далі - відповідач-1) та приватного підприємства «Інтерфлекс» (далі - відповідач-2), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати недійсним господарське зобовязання, яке виникло та виконано на підставі договору № 45 від 16.08.2004 року, та застосувати наслідки передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, а саме стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 отриману за угодою суму у розмірі 26312,80 грн., а одержане останнім стягнути з нього в доход держави.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 08.10.2003 року господарським судом м. Києва скасовано державну реєстрацію відповідача-2, актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.12.2003р. було анульоване свідоцтво відповідача-2 про реєстрацію платника податку на додану вартість, що є доказом того, що відповідач-2 мав на меті здійснення діяльності поза межами правової відповідальності, з приховуванням доходів та ухиленням від сплати податків й обов'язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів від результатів своєї діяльності. Саме з такою метою, на думку прокурора, укладалася вказана угода. Таким чином, прокурор вважає, що наведені обставини є підставою для висновку про наявність у діях відповідача-2 умислу, спрямованого на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, а тому спірна угода повинна бути визнана недійсною на підставі ст. 207 ГК України із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 ГК України.

Ухвалою суду від 02.02.2011 року було закрито провадження у справі за позовом прокурора м. Єнакієве Донецької області в інтересах держави в особі Єнакіївської ОДПІ до БК «Тайфун», ПП «Інтерфлекс» про визнання недійсним господарського зобовязання, стягнення сум в частині позовних вимог прокурора м. Єнакієве Донецької області в інтересах держави в особі Єнакіївської ОДПІ до БК «Тайфун», ПП «Інтерфлекс», про визнання недійсним господарського зобовязання.

В судовому засіданні прокурор та представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, а саме стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 отриману за угодою суму у розмірі 26312,80 грн., а одержане останнім стягнути з нього в доход держави.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, оскільки вважав, що ні прокурором, ні Єнакіївською ОДПІ не надано жодного доказу в підтвердження обставин, які б свідчили про укладання між відповідачами спірної угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави. На думку представника відповідача-1 спірна угода укладена та виконана у відповідності до вимог діючого законодавства.

Представник відповідача-2 за викликом до суду не зявився.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Багатогалузевий кооператив «Тайфун», відповідач-1 у справі, зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Єнакіївської міської ради 07.03.2002р., про що видане відповідне свідоцтво (а.с. 35, т. 1), включений до ЄДРПОУ за кодом 20385657, що підтверджується відповідною довідкою. (а.с. 34, т. 1).

Приватне підприємство «Інтерфлекс» 04.12.2001 року включено до ЄДРПОУ за кодом № 31777961, про що свідчить відповідна довідка з Єдиного державного реєстру № 11324/01 (а.с. 86, т. 1).

З 31.05.2005 року по 17.06.2005 року Єнакіївською ОДПІ було проведено планову комплексу документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства багатогалузевим кооперативом «Тайфун». В ході перевірки був встановлений факт проведення господарської операції із субєктом господарювання - ПП «Інтерфлекс», державну реєстрацію, якого скасовано за рішення суду, про що складено відповідний акт від 17.06.2005р. № 106/23-1/20385657. (а.с. 39-55, т. 1).

Так, 16.08.2004 року між відповідачами був укладений договір № 45, відповідно до якого відповідач-2 зобов'язувався передати у власність відповідача-1 товар (суперпластифікатор, сепорен, техвуглерод, ГСМ, форми), а відповідач-1 зобов'язувався прийняти товар та оплатити. Загальна кількість товару визначена на суму 26300 грн. (а.с. 13).

На виконання вимог договору відповідачем-2 було передано відповідачу-1 товар на загальну суму 26312,60 грн. (в тому числі ПДВ 4365,43 грн.), що підтверджується виданими відповідачем-2 податковими накладними від 27.08.2004 року № 214 на суму 13958,00 грн. та № 215 на суму 12354,60 грн., накладною від 27.08.2004 року № 98 на суму 26312,60 грн. рахунками № 96 від 25.08.2005 року та № 103 від 27.08.2005 року. Оплата відповідачем-1 товару підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 53 від 10.11.2004 року на суму 8700,00 грн., № 49 від 02.11.2004 року на суму 8400,00 грн., № 62 від 19.11.2004 року на суму 3912,60 грн., № 59 від 17.11.2004 року на суму 5300 грн. (а.с. 14, 36, 37, 38).

Вищезазначені обставини не заперечуються сторонами. Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується укладання між відповідачами договору № 45 від 16.08.2004 року та фактичне його виконання в сумі 26312,60 грн.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, прокурором заявлено вимогу щодо стягнення в доход держави грошових коштів, отриманих за спірним господарським зобов'язанням, на підставі ст. 208 Господарського кодексу України. При цьому прокурор посилається на наявність у діях відповідача-2 умислу, спрямованого на досягнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 08.10.2003 року у справі № 16/651 було скасовано державну реєстрацію ПП «Інтерфлекс», актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.12.2003 року N 2780 анульовано свідоцтво про реєстрацію цього підприємства платником податку на додану вартість.

Зазначені посилання прокурора та позивача суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.90 року N 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті (норма, що діяла на час вчинення відповідної дії) звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному у частині першій статті 238 ГК України.

З вищенаведених норм вбачається, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений.

Санкції, встановлені ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Наявність умислу не може бути підтверджена тільки рішенням господарського суду про скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження по такій справі є, зокрема, факт надання або ненадання фінансової звітності до органів податкової служби, а не наявність протиправного умислу при укладенні господарського зобов'язання, що мало місце при здійсненні господарської діяльності суб'єкта. Юридичними наслідками припинення юридичної особи повинно бути здійснення ліквідаційної процедури, а сам факт визнання припинення юридичної особи не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи.

Ні прокурор, ні позивач не надав суду ніяких доказів наявності протиправного умислу з боку відповідачів при укладанні та виконанні спірної угоди, а тому відсутні докази переслідування відповідачами протиправної мети, що суперечить інтересам держави та суспільств.

Анулювання свідоцтва ПП «Інтерфлекс», як платника податку на додану вартість не є підставою для висновку про наявність в діях відповідача-2 при укладанні договору мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Сама по собі обставина неподання податкової звітності до ДПІ також не свідчить про наявність протиправного умислу на ухилення від сплаті податків при укладенні саме спірного договору.

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідач-2 ПП «Інтерфлекс» станом на 21.02.2011 року не виключено із зазначеного реєстру. (а.с. 100, т. 2).

Згідно із ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними

Таким чином, прокурором та позивачем не доведено в чому саме полягали мета і умисел відповідачів при укладені спірного договору, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони або одна із сторін угоди, діяли з метою, яка суперечила б інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що сторони в межах взятих на себе зобовязань виконали умови договору.

Сама по собі угода про продаж товару не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Товар який був предметом угоди не виключено законом із цивільного обігу та не було законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

З огляду на викладене суд вважає, що наведені прокурором та позивачем обставини є недостатніми для висновку про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ Завданням адміністративного судочинства є захист прав,свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази та встановлені фактичні обставини свідчать про безпідставність позову саме на підставі нікчемності правочину, що обумовлює безпідставність позову в частині застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій.

Згідно із ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову прокурора м. Єнакієве Донецької області в інтересах держави в особі Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції до багатогалузевого кооперативу «Тайфун», приватного підприємства «Інтерфлекс», про стягнення сум відмовити у повному обсязі.

Постанова виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 19 квітня 2011 року.

Постанова буде виготовлена у повному обсязі 25 квітня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Лазарєв В.В.