Постанова № 15932017, 05.05.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2011 р. Справа № 2а-7573/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коблової О. Д. при секретаріТуранській С.О. за участю: прокурора представника позивача представника відповідача Цяцьки О.В. Заклецького В.В. Крейси Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідача 1 Дніпропетровської митниці, відповідача 2 Головного управління Державного Казначейства у м. Києві, за участі Прокуратури Дніпропетровської області, про скасування картки відмови, визнання протиправним рішення та стягнення надмірно сплачених коштів, - ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача 1 Дніпропетровської митниці, відповідача 2 Головного управління Державного Казначейства у м. Києві, за участі Прокуратури Дніпропетровської області, з позовними вимогами про:

- скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00281 від 11.03.2010 року;

- визнання Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000149/1 від 11.03.2010 року;

- стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного Казначейства у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А) на користь Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00190905, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, 50064) шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 16423,44 грн. (шістнадцять тисяч чотириста двадцять три грн. 44 коп.).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року в адміністративній справі №2а-7573/10/0470 допущено заміну первинного відповідача Криворізьку митницю, її правонаступником Дніпропетровською митницею.

В обґрунтування позову зазначено, що 22.01.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» та Компанією SЕМРЕRTRANS Веlchaton Sp z о.о., м. Белхатів, Польща було укладено зовнішньоекономічний контракт №662-09, згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався здійснити поставку товару Позивачу на умовах Контракту та додатків до нього, а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у Контракті. 11.03.2010 року при митному оформленні партії товару Криворізькою митницею прийняте Рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000149/1, на підставі якого 11.03.2010 року оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113050000/0/00281, якою зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. При цьому, при обґрунтуванні Рішення і Картки відмови Криворізькою митницею як на підставу зміни митної вартості товару посилається на Митний Кодекс України, Постанову КМУ №1766 від 20.12.2006 року «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», Постанову КМУ №339 від 09.04.2008 року «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», цінову інформацію ЄАІС ДМСУ. Позивач не погоджується із прийнятим Відповідачем-1 Рішенням та винесеною ним Карткою відмови, оскільки вважає їх незаконними, а дії Відповідача-1 по коригуванню митної вартості товару такими, що порушують права та законні інтереси Позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач 1 Дніпропетровська митниця, в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач 2 Головне управління державного казначейства у м. Києві, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та письмові заперечення, в яких зазначив, що є неналежним відповідачем по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та сторін, а також всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2010 року для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем була подана вантажна митна декларація №113050000/2010/001938. Відповідно до зазначеної декларації до митного оформлення був поданий вантаж - стрічка конвеєрна завширшки не менш як 800 мм, але не більш як 1200 мм, армована лише текстильними матеріалами, гумотканева: Р1200 1000/5 6+2АА - 679,2 кв. м, виробник SEMPERTRANS BELCHATOW SP.Z.O.O., країна виробництва - Польща.

Згідно з вимогами п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 року № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний надати: рішення митного органу про визначення митної вартості товарів раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом). В даному випадку, на подібний товари, що імпортуються на територію України за одним і тим же зовнішньоекономічним контрактом № 662-09 від 22.01.2010 року Криворізькою митницею 25.02.2010 року вже було винесено рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2009/000104/1. Однак, декларант при поданні зазначеної вище ВМД для митного оформлення стрічки конвеєрної дане рішення не подавав, в порушення вимог п.7 Постанови КМУ № 1766, і не застосував при декларуванні митної вартості товару.

Враховуючи зазначене, Криворізькою митницею відповідно до вимог наказу ДМСУ від 12.12.2005 року №1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за №1562/11842, було видано Картку відмови у митному оформленні зазначеного товару за ВМД 113050000/9/000281.

Відповідно до статті 4 Митного кодексу України - принципи митного регулювання - визначено виключну компетенцію митних органів України щодо здійснення митної справи.

Отже, перевірка правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, - виключна компетенція митного органу.

Відповідно до статті 259 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини статті 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього кодексу.

Також, згідно зі статтею 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Таким чином, перевірка правильності визначення митної вартості товарів не є визначенням договірної ціни за товар, придбаний Позивачем, тому не є втручанням Відповідача у господарську діяльність Позивача, так як Позивач може придбати товар за договором і безкоштовно, однак, при цьому митна вартість буде визначатися відповідно до вимог Митного кодексу України.

Перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товарів, відповідно до положень постанови КМУ від 09.04.2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» митний орган здійснює шляхом:

- перевірки документів поданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено;

- застосування інших форм контролю, які передбачені митним кодексом України.

Отже, під час здійснення перевірки заявленої декларантом митної вартості товарів в частині порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені, виявилось, що заявлена ціна товару - 316553,10 грн. є нижчою, ніж ціна на ідентичний товар, який вже ввозився на митну територію України раніше, наявна в ЦБД ЄАІС ДМСУ.

Згідно пункту 11 постанови КМУ «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» від 20.12.2006 року № 1766 для підтвердження заявленої митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний додаткові документи. Так, згідно пункту 11 Постанови митним органом було запропоновано декларанту для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів додаткові документи, а саме:

-прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару;

-калькуляцію фірми виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

- копію експертної ВМД країни-відправника.

Згідно вимог даної Постанови декларанта ознайомлено з цим записом під підпис.

Крім того, згідно постанови КМУ № 1766 декларант може самостійно надати інші документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів.

Також на зворотному боці ДМВ-1 відображено, що з декларантом проведено консультацію згідно вимог ст. 267 Митного кодексу України, та повідомлено про можливість оформлення під гарантійні зобовязання згідно з наказом ДМСУ від 22.03.2008 №230. Того ж дня, декларант письмово відмовився надавати додаткові документи.

Крім того, запропоновані до надання для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів документи, а саме: прайс-листи виробника товару, калькуляцію та експертного висновку надано не було.

Також, декларант не скористався правом здійснити митне оформлення під гарантійні зобов'язання згідно наказу Держмитслужби України «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України» від 17.03.2008 року № 230, який передбачає надання додаткових підтверджуючих документів в термін до 90 днів з можливим наступним поверненням сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) за визначеною митним органом митною вартістю товарів, що дало б можливість уникнути простоїв вантажів та довести заявлену декларантом митну вартість товарів.

На підставі вище викладеного, митним органом виконання п.14 постанови КМУ від 20.12.06 № 1766 було винесено рішення визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000149/1 від 11.03.2010 року на підставі наявних відомостей з використанням резервного методу відповідно до положень ст. 273 Митного кодексу України.

Стаття 273 Митного кодексу України (резервний метод) під час визначена вартості товарів застосована з наступних причин.

Частиною 5 статті 266 МКУ передбачено, що кожний наступний метод визначення митної вартості товару застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною 2 статті 268 МКУ передбачено, що при застосуванні другого методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

До цього ж, згідно частини 2 статті 13 МКУ передбачено обов'язок Держмитслужби України спрямовувати, координувати та контролювати діяльність митних органів щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видавати накази, організовувати та контролювати їх виконання.

Наказом Держмитслужби України від 31.01.2007 року №74 затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України.

Розділом 5 Методичних рекомендацій передбачено: «5.1 При застосуванні методу визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо ідентичних товарів митний орган, по змозі, використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України", про продаж ідентичних товарів на тих самих комерційних умовах і приблизно у тих самих кількостях, що й товари, які оцінюються. 5.4 У розумінні статті 268 МКУ митна вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 МКУ та скоригована відповідно до вимог абзацу 5 статті 268 МКУ та пунктів 5, 6, 7 абзацу 2 статті 267 МКУ.».

Розділом 6 Методичних рекомендацій передбачено: «6.4 У розумінні статті 269 МКУ митна вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 МКУ та скоригована відповідно до вимог абзацу 5 статті 269 МКУ та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267 МКУ.».

Митницею при винесенні рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000149/1 від 11.03.2010 року використано інформацію про митну вартість ідентичних товарів, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, та приймалась згідно зі статтею 273 МКУ, тобто за резервним методом.

Витяг з бази даних ЄАІС ДМСУ не містить інформацію про митну вартість ідентичних товарів, яка приймалась згідно зі статтею 267 МКУ та коригувалась відповідно до вимог абзацу 5 статті 268 МКУ чи абзацу 5 статті 269 МКУ та пунктів 5, 6, 7 абзацу 2 статті 267 МКУ.

Таким чином, митниця не мала правових підстав визначати митну вартість товару за другим, або третім методом, на підставі наявної інформації про митне оформлення ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митна вартість яких визначалась за шостим методом.

Крім цього, товари, митна вартість яких визначена згідно з оскаржуваним рішенням, імпортуються на територію України за одним і тим же зовнішньоекономічним контрактом №662-09 від 22.01.2010 року, додаткова угода №1, за яким Криворізькою митницею 05.03.2010 року вже було винесено рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000137/1. Однак, Позивач при поданні 10.03.2010 року ВМД №113050000/2010/001938 дане рішення не застосував при декларуванні митної вартості товару, при цьому, будь-яких інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості не надав.

Методи визначення митної вартості застосовуються послідовно. В даному випадку методи 2, 3 не можуть бути застосовані за неможливістю визначення терміну максимально наближеного часу. Для застосування методів 4,5 відсутня необхідна інформація.

В таких випадках, якщо митну вартість товарів неможливо визначити жодним з п'яти перших методів або митний орган аргументовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані, - митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики за резервним (шостим) методом.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 273 МКУ, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Застосований митницею 6-резервний метод визначення митної вартості базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Розділом 9 пунктом 9.3 Методичних рекомендацій передбачено, що при застосуванні резервного методу визначення митної вартості вимога про те, що ідентичні товари повинні експортуватися в той самий час чи «максимально наближений до часу ввезення», що й товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко.

Так, Криворізькою митницею при застосуванні резервного методу для визначення митної вартості товарів за рішенням № 113000006/2010/000149/1 від 11.03.2010 року, було використано наявну інформацію про митне оформлення ідентичного товару, митна вартість якого була визначена за 6 методом і митне оформлення якого здійснювалось на митній території України найближчою датою.

Тому, при визначенні митної вартості за рішенням № 113000006/2010/000149/1 від 11.03.2010 року був застосований шостий метод визначення митної вартості, відповідно до положень статті 273 МКУ.

Щодо майнових вимог, суд вважає за необхідне зазначити, що вантажна митна декларація відповідає вимогам пункту 1.11. статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ та для його цілей є податковою декларацією.

Згідно із підпунктом 7.3.6 пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Відповідно до п. 4.1.1 статті 4 Закону 2181 платник податків самостійно нараховує суму податкового зобовязання, крім випадків, передбачених підпунктом “г” п. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті.

Пункт 5.1 ст. 5 Закону 2181 містить норму про те, що податкове зобовязання, самостійно узгоджене платником податків, не може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Враховуюче вищезазначене, податкове зобовязання Позивачем самостійно нараховане та визначене згідно із вказаною в позові вантажної митної декларації №113050000/2010/001983 від 11.03.2010 року (включаючи ПДВ та ввізне мито) вважається узгодженим з дня подання цих декларацій до здійснення митного оформлення товару і, відповідно, не може бути оскаржено в судовому порядку.

Тому, на підставі винесеного 12.01.2010 року Відповідачем 1 рішення про визначення митної вартості, відповідно до вимог наказу ДМСУ від 12.12.2005 року №1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за №1562/11842, було видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/2010/00281 від 11.03.2010 року.

Отже, Картка відмови №113050000/2010/00281 від 11.03.2010 року та Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № №113000006/2010/000149/1 від 11.03.2010 року є такими, що винесені на підставі вимог чинного законодавства, і тому Рішення не є протиправним та Картка відмови не підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

- суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України;

- суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладе, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В позовній заяві позивач також просить стягнути з Державного бюджету України судові витрати.

Відповідно до частини 2 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» не підлягають задоволенню, в задоволенні клопотання про стягнення судових витрат належить відмовити.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідача 1 Дніпропетровської митниці, відповідача 2 Головного управління Державного Казначейства у м. Києві, за участі Прокуратури Дніпропетровської області, про скасування картки відмови, визнання протиправним рішення та стягнення надмірно сплачених коштів відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 27 квітня 2011 року.

Суддя О. Д. Коблова