Постанова № 15931601, 17.05.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2011 року Справа № 2а/0370/960/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі Ковальчуку С.В.,

за участю представника позивача Давидюка О.Ф.,

представника відповідача Копка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РВПГ МІТ"до Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та скасування як незаконних податкового повідомлення-рішення від 22 вересня 2010 року №0000132302/0, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 вересня 2010 року № 0000042202 та № 0000452303,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “РВПГ МІТ” (далі позивач, ТзОВ “РВПГ МІТ”, підприємство, товариство) звернулося з адміністративним позовом до Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач, Володимир-Волинська ОДПІ) про визнання протиправними дій відповідача при проведенні та оформленні результатів планової виїзної перевірки та скасування як незаконних податкового повідомлення-рішення від 22 вересня 2010 року №0000132302/0, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 вересня 2010 року № 0000042202 та № 0000452303.

Заявою про зменшення позовних вимог (а.с.149, том 2) позивач просив скасувати як незаконні податкове повідомлення-рішення від 22 вересня 2010 року № 0000132302/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 вересня 2010 року № 0000042202 та № 0000452303.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення були прийняті відповідачем на підставі акту від 10 вересня 2010 року №825/23-33484760 про результати виїзної планової перевірки ТзОВ “РВПГ МІТ” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року. В ході цієї перевірки було встановлено порушення з боку підприємства п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.8, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 151 380,00 грн., ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме, здійснення торгівельної діяльності без придбання відповідного торгового патенту у період з 01 квітня 2008 по 31 березня 2010 року, а також ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України» в частині неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01 квітня, 01 липня, 01 жовтня 2008 року, 01 квітня, 01 липня, 01 жовтня 2009 року та 01 січня 2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки Володимир-Волинською ОДПІ 22 вересня 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132302/0 про визначення зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 254219,00 грн., з них 151380,00 грн. основного платежу та 102839,00 грн. штрафних санкцій, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000042202 у сумі 3840,00 грн. за здійснення торгівельної діяльності без придбання торгового патенту та № 0000452303 у сумі 1190,00 грн. за неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

Позивач вважає рішення Володимир-Волинської ОДПІ незаконними, оскільки вони ґрунтуються на акті перевірки, що не є належним доказом встановлення правопорушень, а його висновки ґрунтуються на припущеннях і є необґрунтованими. Сама перевірка позивача проведена з грубим порушенням норм чинного законодавства. Крім того, відповідачем штрафні санкції застосовано поза межами строків, визначених ст.250 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Так зокрема, при нарахуванні податкових зобовязань з податку на прибуток відповідач безпідставно вважає, що підприємство не має права включити до складу валових витрати на оплату послуг, наданих фірмою-нерезидентом «Treeden Grooup» Sp.Zo.o., які не використовувались в господарській діяльності та не підтверджені належними первинними документами. Заперечуючи такі висновки, позивач вказав, що факт виконання господарських операцій з його іноземним контрагентом підтверджується актами виконаних робіт. Надані послуги з пошуку контрагентів для купівлі товару на території Польщі, представництва інтересів товариства на переговорах, укладення контрактів, оформлення документів щодо митного оформлення товару на території Польщі були спрямовані на досягнення економічного результату господарської діяльності підприємства в сфері зовнішньоекономічної діяльності та з огляду на укладені договори поставок були ефективними.

Відповідач, не дослідивши подальший рух коштів, також необґрунтовано вважає, що підприємством віднесено до валових витрат вартість придбаних товарів на будівництво приміщень та списаних на поліпшення основних засобів. Однак відповідно до оборотно-сальдових відомостей, а також книг обліку валових витрат за 2008 та 2009 роки вартість придбаних товарів на будівництво приміщень ним ніколи до валових не відносилась.

Податковим органом необґрунтовано та без врахування існуючих документів податкового та бухгалтерського обліку, визначено йому величину валових витрат, знявши з їх складу за 2008 та 2009 роки 605517,00 грн., що призвело до відповідного збільшення обєму оподаткування і донарахування товариству 151380,00 грн. податку на прибуток та штрафних санкцій у сумі 102839,00 грн.

Крім того, позивач вважає, що податковим органом неправильно застосовано вимоги валютного законодавства при здійсненні підприємством зовнішньоекономічних операцій, оскільки декларуванню підлягає лише наявність у резидентів валютних цінностей та майна, які перебувають за межами України. Відповідачем в акті перевірки не вказано жодного факту знаходження у підприємства обєктів, щодо яких виникає обовязок подавати зазначену декларацію, а тому рішення про застосування штрафних санкцій є необґрунтованим.

На обґрунтування неправомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», позивач зазначає, що здійснює виключно оптову торгівельну діяльність, для якої не потрібний торговий патент. Також у підприємства відсутні пункти продажу, вказані у зазначеному Законі, а склад, призначений лише для тимчасового зберігання матеріальних цінностей.

Позивач просив скасувати незаконні рішення відповідача як субєкта владних повноважень з підстав, викладених вище.

Відповідач в письмовому запереченні на адміністративний позов (а.с.129-130, том 2) та додаткових письмових поясненнях (а.с.193-194, том 2) його вимог не визнав, посилаючись на такі обставини.

Проведеною плановою виїзною перевіркою ТзОВ “РВПГ МІТ” було встановлено, що підприємством укладено контракт з польською фірмою «Treeden Grooup» Sp.Zo.o. по організації послуг на території Польщі для товариства. Однак товариством під час перевірки не надано доказів економічного обґрунтування цих послуг; в актах не вказується обсяг послуг із зазначенням конкретної дати виконання та конкретної вартості кожного виду послуг, кількість задіяних працівників, укладених договорів, затрачених людино-годин, вартість робіт за одну годину, розцінки, тарифи. Тому надані акти виконаних робіт не визнані первинними документами та не засвідчують факт використання у господарській діяльності позивача отриманих послуг на загальну суму 890592,00 грн. (335581,00 грн. у 2008 році та 555011,00 грн. у 2009 році), а отже не є його валовими витратами.

Перевіркою також встановлено, що підприємством зайво включено до валових витрат витрати по списанню товарів, використаних на будівництво основних фондів, що підлягають амортизації в сумі 331596,00 грн. (77673,00 грн. у 2008 році та 253923,00 грн. у 2009 році).

Також встановлено заниження валових витрат на загальну суму 616671,00 грн. (на 309795,00 грн. у 2008 році та 313876,00 грн. у 2009 році).

Таким чином, з урахуванням суми завищення та суми заниження валових витрат підприємству донараховано податок на прибуток із суми 605517,00 грн., що становить 151380,00 грн., та згідно з п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено штрафні санкції у сумі 102839,00 грн.

Перевіркою дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій встановлено, що підприємство було зобовязане щоквартально подавати декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, оскільки на звітну дату мало дебіторську заборгованість, однак цього не здійснювало. За порушення строків декларування застосовано штрафні санкції у сумі 1190,00 грн. відповідно до п.2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 лютого 2000 року № 49.

Враховуючи ту обставину, що під час перевірки також було виявлено факт оптової торгівлі за готівкові кошти без придбання торгового патенту, то до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 3840,00 грн. за повний період такої діяльності без патенту.

Крім того, відповідач вказує, що перевірка ТзОВ “РВПГ МІТ” проведена у визначений законом строк та без порушень порядку її проведення.

Враховуючи встановлені в ході перевірки порушення, Володимир-Волинська ОДПІ вважає оспорювані позивачем рішення правомірними та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримує з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнає з підстав, викладених у письмовому запереченні, просить в задоволенні вимог позивача відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ “РВПГ МІТ” зареєстроване як юридична особа 05 жовтня 2005 року Володимир-Волинською районною державною адміністрацією, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.190, том 2).

Володимир-Волинською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ “РВПГ МІТ” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт від 10 вересня 2010 року №825/23-33484760 (а.с.13-70, том 2).

В ході перевірки відповідачем були виявлені наступні порушення:

- п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.8, п.11.2 ст.11 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, далі Закон N 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 151 380,00 грн.;

- ст.3 Закону України 23 березня 1996 року N 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» ( в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, далі Закон N 98/96-ВР) в частині здійснення торгівельної діяльності без придбання відповідного торгового патенту у період з 01 квітня 2008 по 31 березня 2010 року (всього 24 місяці);

- ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19лютого 1993 року N 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (далі Декрет N 15-93), ст.1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року N 319 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України» (далі Указ N 319) в частині неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01 квітня, 01 липня, 01 жовтня 2008 року, 01 квітня, 01 липня, 01 жовтня 2009 року та 01 січня 2010 року (всього 7 періодів).

На підставі вказаного акту Володимир-Волинською ОДПІ були прийняті: повідомлення-рішення від 22 вересня 2009 року №0000132302/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 254219,00 грн., з них 151380,00 грн. основного платежу та 102839,00 грн. штрафних санкцій згідно з розрахунком (а.с.217, том 2); рішення про визначення штрафних (фінансових) санкцій № 0000042202 у сумі 3840,00 грн. за здійснення торгівельної діяльності без придбання торгового патенту та № 0000452303 у сумі 1190,00 грн. за неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (а.с.71-73, том 2).

Не погодившись з рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання первинної скарги до Володимир-Волинської ОДПІ та повторної скарги до Державної податкової адміністрації у Волинській області, Державної податкової адміністрації України (ДПА України). Рішеннями податкових органів усіх інстанцій від 30 листопада 2010 року № 13293/23-001, від 06 січня 2011 року № 63/10/25-006 та від 22 березня 2011 року № 5629/6/25-0415 відповідно скарги позивача було залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін (а.с.74-78, том 2).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, обовязок щодо доказування правомірності своїх рішень покладається на відповідача, оскільки він заперечує проти позову.

Як встановлено судом, у період, що перевірявся, підприємством включено до складу валових витрати на оплату послуг у сумі 890591,60 грн., отриманих згідно з контрактами з польською фірмою «Treeden Grooup» Sp.Zo.o. від 01 січня 2008 року №1 та від 01 січня 2009 року №10 (а.с.81-82, том 2), у тому числі у другому кварталі 2008 року 335580,60 грн., у першому кварталі 2009 року 214951,50 грн., у другому кварталі 2009 року 35896,11 грн., у третьому кварталі 2009 року 226924 грн., у четвертому кварталі 2009 року 77240,34 грн.

З актів виконаних робіт (а.с.85-99, том 2) та змісту вказаних вище контрактів вбачається, що ТзОВ «РВПГ МІТ» отримало послуги з представництва підприємства при відвантаженні товару, його декларуванні, митному оформленні на території Польщі, участі в переговорах та надання поточних консультацій з фінансових та економічних питань, повязаних з його діяльністю, пошуку контрагентів та проведення економічної експертизи контрактів.

Статтею 5 Закону № 334/94-ВР визначені види, межі та порядок віднесення витрат до складу валових витрат платника податків. Зокрема, вичерпний перелік витрат платника податків, що не відносяться до складу валових витрат, передбачений п.5.3 ст.5 цього Закону. При цьому відповідно до його п. 5.10 встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, лише у п.п.5.3 - 5.7 зазначеного вище Закону містяться певні обмеження щодо включення певних витрат до складу валових витрат.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відтак, лише повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, на суми витрат є підставою для не включення таких сум до складу валових витрат.

Той факт, що на час здійснення перевірки позивач мав документи на підтвердження витрат зі сплати вартості послуг, наданих фірмою «Treeden Grooup» Sp.Zo.o., відповідачем не заперечується.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що акти приймання наданих послуг, оформлені на підтвердження надання таких послуг, не дають змоги встановити зв'язок таких послуг з господарською діяльністю позивача, так як не містять інформації щодо обсягу наданих послуг, дати виконання, конкретної вартості кожної із них, кількості працівників, задіяних у наданні послуги, кількості людино-годин, вартості за одну годину, розцінки, калькуляції в розрізі найменувань послуг з огляду на таке.

За змістом п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР необхідними умовами для віднесення витрат до валових є понесення цих витрат у звязку із придбанням товарів, робіт, послуг для подальшого використання у господарській діяльності.

При цьому господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР).

При цьому ні Закон № 334/94-ВР, ні правила ведення податкового обліку, до яких належать Закон України від 16 липня 1999 року N 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі Закон N 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Позивач здійснює оптову торгівлю будівельними матеріалами, мясопродуктами, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.191-192, том 2) є його основною діяльністю.

Судом встановлено, що послуги, які надавалися «Treeden Grooup» Sp.Zo.o. та придбавалися позивачем, стосувалися вивчення ринку та укладення зовнішньоекономічних контрактів. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу. Підтвердженням того, що на період надання послуг дохід позивача зростав, є відомості декларацій з податку на прибуток, наведені в акті перевірки.

Як вбачається з п.3.5 акту перевірки (а.с.45, том 2), свою зовнішньоекономічну діяльність позивач здійснював на підставі імпортних та експортних контрактів, укладених з фірмами дальнього зарубіжжя, а саме, Польщі. Протягом періоду, що перевірявся, товариством проведено 191 імпортну операцію з фірмами Польщі на загальну суму 192377,43 євро, 589708,62 польських злотих або 15 543 985,72 грн. ТзОВ «РВПГ МІТ» на підставі імпортних товарів отримало товари (будівельні матеріали, мясопродукти), які в подальшому реалізовувались на території України. Актом перевірки також зазначено, що працівники позивача за кордон не відряджалися.

Отже, на підставі даних перевірки суд приходить до висновку, що понесені позивачем на оплату таких послуг, є економічно обґрунтованими. Оскільки вказані послуги надавалися на період дії договірних відносин з поставки товарів, то послуги мали ознаки регулярних, постійних та, виходячи з досягнутого результату, - суттєвих.

Надання зазначених послуг не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акту, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що надані «Treeden Grooup» Sp.Zo.o. послуги були повязані з господарською діяльністю товариства та обумовлені отриманням економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність; доказів протилежного відповідач суду не надав.

Згідно з п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Оскільки розрахунки у повному обсязі з виконавцем послуг не проведені, але послуги надані, то позивач має право включати витрати до валових за датою фактичного їх отримання.

Згідно із ч.2 ст.3 Закону N 996-XIV бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст.1 цього ж Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про невідповідність актів приймання наданих послуг, складених між позивачем та «Treeden Grooup» Sp.Zo.o., вимогам Закону N 996-XIV, оскільки такі акти містять необхідні реквізити, зокрема, назву документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також відбитки печаток кожної з юридичних осіб. При цьому, деталізація змісту і обсягу наданих послуг в актах приймання чи відсутність таких відомостей не впливає на порядок віднесення до складу валових витрат понесених витрат за послуги при реальному характері наданих послуг і підтвердженні їх використання в господарській діяльності. Представником позивача надано у судовому засіданні калькуляцію витрат за отримані у квітні 2008 року послуги на суму 59600,00 польських злотих, складено виконавцем, яка відповідає загальній сумі, вказаній в акті приймання наданих послуг від 30 квітня 2008 року (а.с.85) та не містить будь-яких розбіжностей ні за змістом послуг, ні за їх кількісним та вартісним вираженням. Наведене свідчить, що при підписанні актів приймання послуг сторони контракту були обізнані про обсяг та вартість послуг та не мали претензій щодо їх ціни та якості.

За таких обставин суд не вбачає порушень з боку позивача п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 ст.5 № 334/94-ВР по віднесенню ним до складу валових витрат вартість наданих «Treeden Grooup» Sp.Zo.o. послуг на загальну суму 890591,60 грн.

Судом також встановлено, що у період, який перевірявся, позивач поніс витрати на придбання будівельних матеріалів на загальну суму 331596,00 грн., які списав на будівництво приміщень за адресою: с. Зимне, вул. Миру, 60 б (юридична та фактична адреса позивача).

Як вказано в акті перевірки (а.с.27, том 2) у бухгалтерському обліку дані операції відображені за карткою рахунку 28 «Товари»: дебет рахунку 15 «Капітальні інвестиції» та кредит рахунку 281 «Товари» на загальну суму 331596,00 грн. (в тому числі, за 2008 рік на суму 77673,00 грн., з них у другому кварталі 2008 року на суму 34365,00 грн., у третьому кварталі 2008 року на суму 17994,00 грн., у четвертому кварталі за 2008 року на суму 25314,00 грн.; у 2009 році на суму 253 9223,00 грн., з них у третьому кварталі 2009 року на суму 186024,00 грн., у четвертому кварталі 2009 року на суму 67899,00 грн. згідно з додатком 5 до акту перевірки (а.с.140, том 2).

Разом з тим, суд вважає, що позивач не довів факт порушення позивачем п.5.1, пп. 5.3.2. п.5.3 с.5, ст.8, ст.11 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із ст.ст.8 і 9 та пп.7.9.4 цього Закону.

Судом з пояснень представника відповідача встановлено, що ТзОВ «РВПГ МІТ» у ході перевірки на усні та письмові вимоги (а.с.199, том 2) підприємством не надано розшифровку валових доходів та витрат в розрізі їх видів (рядків декларації на прибуток). Працівниками податкового органу було самостійно розшифровано зміст та суму валових витрат, які відображені у рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 04.11» податкових декларацій (а.с.141, том 2) та на підставі цього зроблено висновок про відображення у складі валових витрати на придбання товарів у сумі 331596,00 грн., списаних на поліпшення основних фондів.

Порядок кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку по обліку ремонту та поліпшення основних засобів, визначений Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року N 561. Із наданих книг обліку валових витрат (а.с.92-107, том 1), карток рахунку 281 «Товари», рахунку 15 «Капітальні інвестиції», оборотно-сальдових відомостей (а.с.62-91, том 1; 108-151, том 1) слідує, що вартість придбаних для будівництва товарів відображено за карткою рахунку 28 «Товари» (дебет рахунку 15 «Капітальні інвестиції» та кредит рахунку 281 «Товари»), а в подальшому за карткою рахунку 15 «Капітальні інвестиції» (дебет рахунку 10 «Основні засоби» та кредит рахунку 15 «Капітальні інвестиції»).

Даними доказами спростовуються твердження відповідача про порушення підприємством п.5.2.3 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР, а відповідач, у свою чергу, не спростував доводів позивача щодо правильності відображення у бухгалтерському та податковому обліку зазначених операцій, не надав доказів про відображення вказаних сум у рядку 04.1 податкових декларацій позивача.

Статтею 8 Закону № 334/94-ВР визначено підстави та порядок проведення амортизації, а ст. 11 - правила ведення податкового обліку; на їх порушення відповідач посилається в акті перевірки. Разом з тим, суд зауважує, що ні під час перевірки, ні у судовому засіданні відповідачем не обґрунтовано та не надано належних доказів на доведення його висновків про порушення з боку позивача вказаних норм, крім того, не конкретизовано, у чому полягає зміст порушення, якими документами бухгалтерського та податкового обліку ці висновки підтверджуються. Водночас, у п.3.1.3 акта перевірки «Амортизаційні відрахування» не вказано на будь-які порушення підприємством стосовно проведення амортизації основних фондів і нематеріальних активів Отже, суд вважає, що посилання відповідача на вказані норми є безпідставними.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Таким чином, відповідачем не враховано даних податкового та бухгалтерського обліку позивача щодо відображення витрат на придбання товарів, списаних на поліпшення основних фондів, а висновки перевірки у цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях, що є недопустимим.

Одночасно під час планової виїзної перевірки податковим органом встановлено факт здійснення ним торгівельної діяльності без придбання торгового патенту. За дане порушення до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 3 840,00 грн. відповідно до абз.4 ч.1 ст.8 Закону № 98/96-ВР.

В ході зясування обставин у справі представником позивача не спростовано дане порушення. Суд дійшов висновку, що оскаржуване товариством рішення в частині застосування вказаної фінансової санкції на суму 3 840,00 грн. прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Зокрема, судом на підставі пояснень представників сторін, матеріалів справи (довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, акта перевірки від 10 вересня 2010 року, касової книги, звіту фіскальної памяті) встановлено, що ТзОВ “РВПГ МІТ” є підприємством торгівлі та в періоді, що перевірявся, здійснювало реалізацію мясопродуктів та будівельних матеріалів за готівкові кошти.

Так з акту перевірки вбачається, що в період з 24 квітня 2008 року по 14 жовтня 2008 року позивач здійснював розрахункові операції у готівковій формі з використанням прибуткових касових ордерів (а.с.48-49, том 2); дана обставина підтверджується також долученою до матеріалів справи копією касової книги підприємства за період з 22 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року (а.с.150-189, том 2), повним звітом фіскальної памяті реєстратора розрахункових операцій за період з 28 листопада по 30 грудня 2008 року та з 21 січня 2009 по 21 грудня 2009 року, з 25 січня 2001 року по 02 липня 2010 року (а.с.208-212, том 2).

При цьому суд також враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону № 98/96-ВР контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону N 98/96-ВР об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Статтею 8 Закону N 98/96-ВР визначено, що в разі порушення вимог цього Закону відповідальність несуть суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Отже, державний податковий орган за результатами перевірки дотримання суб'єктами господарювання норм Закону N 98/96-ВР здійснює розрахунок штрафних санкцій та приймає рішення про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.2, ст.3 Закону N 98/96-ВР торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у ч.1 ст.1 цього Закону. Патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. Перелік пунктів продажу товарів визначено ч.3 ст.3 цього Закону, під якими слід розуміти, з поміж-іншого оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Таким чином, визначальним є факт здійснення позивачем торгівлі (незалежно роздрібної чи оптової) за готівкові кошти товарами (крім тих товарів вітчизняного виробництва, торговельна діяльність якими здійснюється без придбання торгового патенту), що підтверджується вказаними вище письмовими доказами, які суд вважає належними і допустимими. Інші доводи позивача не спростовують встановленого порушення.

Згідно зі ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 238 ГК України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ст.239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. В ст.241 ГК України визначено поняття адміністративно-господарського штрафу - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності (у випадку із позивачем зміст господарської діяльності становить здійснення ним торговельної діяльності).

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення порядку проведення торговельної діяльності не є податковим зобовязанням у розумінні п.1.2, п.1.9 ст.1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та не входить до випадків застосування штрафів, визначених у ст.17 цього Закону, а є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.ст.238, 239 ГК України, та повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст. 250 цього Кодексу 9 в редакції, чинній на час виникнення правовідносин).

При цьому суд також вважає, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення від 2 вересня 2010 року № 0000452303 дотримані строки застосування адміністративно-господарських санкцій, виходячи з наступного.

Статтею 250 ГК України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Законом N 98/96-ВР передбачено, що за здійснення операцій без одержання відповідних торгових патентів субєкти підприємницької діяльність сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням. Отже, спеціальним законом визначено випадок накладення адміністративно-господарських санкцій за повний термін діяльності без придбання торгового патенту (у даному випадку з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року). Дане порушення є триваючим, тобто почавшись з протиправної дії здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків, визначених законом. День виявлення правопорушення в даному випадку є дата складання акту перевірки 10 вересня 2010 року. Таким чином, штрафні санкції застосовано позивачем в межах строків, визначених ГК України з урахуванням особливостей, визначених законом N 98/96-ВР.

Визначення розміру вартості трогового патенту відповідачем здійснено на підставі рішення Володимир-Волинської районної ради від 21 червня 2002 року № 3/9 (а.с.142-143, том 2), та залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів становить 80,00 грн. на місяць. Відтак розмір штрафної санкції становить 3840,00 грн. (80,00 грн. х 24 місяці х 2).

Відповідно до п.2.7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 року за № 567/5758 (чинному на час виникнення правовідносин, далі Порядок № 253) визначено, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування), яке приймається відповідно до законодавчих актів, якими надано право податковим органам застосовувати штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з п.7.1 цього Порядку № 253 податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма "С").

Отже, наведене свідчить про правомірність відповідачем рішення форми «С» від 22 вересня 2010 року № 0000452303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3840,00 грн.

У ході перевірки податковим органом також встановлено, що підприємство як субєкт зовнішньоекономічної діяльності, не подавало декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

Обовязок щоквартального декларування субєктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності наявності належних їм валютних цінностей, що знаходяться за межами України, установлено ст.1 Указу № 319/94 та п.1 ст.9 Декрету № 15-93. Декларуванню підлягають валютні цінності та майно, що фактично знаходяться за межами України на дату заповнення резидентом України форми валютної декларації. Інакше кажучи, у валютній декларації наводяться дані на відповідну звітну дату про валютні цінності, доходи (дивіденди) та майно, що знаходяться (отримані) за межами України і належать субєкту зовнішньоекономічної діяльності. Причому, з одного боку, у такій декларації зазначаються відомості про операції, учинені за звітний період - квартал, у результаті яких іноземна валюта і майно опинилися, а доходи (дивіденди) були нараховані (отримані) за межами України, з іншого боку, декларується знаходження таких валютних цінностей, доходів та майна за кордоном на конкретну звітну дату незалежно від того, коли здійснено операції з перерахування іноземної валюти, нарахування доходів, унесення майна. Відповідно до ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Відтак непогашена дебіторська заборгованість на звітну дату, тобто, на 01 число місяця наступного за звітним кварталом (не дивлячись на те, чи на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів) є своєрідним майном і відповідно відображається у валютній декларації.

Як встановлено перевіркою, проведеною податковим органом, позивач є субєктом зовнішньоекономічної діяльності (п.3.5 акта перевірки а.с.44-47, том 2). В ході аналізу дебіторської заборгованості не встановлено порушень термінів розрахунків, однак виявлено, що станом на 01 число місяця наступного за звітним була наявна дебіторська заборгованість у період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року (період, що перевірявся та описаний в акті). Відповідачем зазначена дебіторська заборгованість відображена в гр.14 додатку 2-ім до акта перевірки (а.с.131-139, том 2). Вказану інформацію позивач не спростував.

Щоквартально декларації про майно за формою, встановленою наказом Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 року №207 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 січня 1996 року за № 18/1043, позивач не подавав.

Згідно зі ст.10 Декрету № 15-93 порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком України за погодженням з Міністерством статистики України з урахуванням чинного законодавства України. Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену ст.16 цього Декрету, якою, зокрема установлено, що за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до п.2.7 Положення № 49, затвердженого постановою Правління Національного банку України, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: за порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Згідно з п.3.1 Положення № 49 санкції, передбачені п.2 ст.16 Декрету № 15-93, застосовуються органами держаної податкової служби до резидентів і нерезидентів України (крім банків та інших фінансових установ та національного оператора поштового звязку).

Вказані правовідносини не повязані з оподаткуванням та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері валютного контролю також є адміністративно-господарськими. Суд вважає, що штрафні санкції за вказане триваюче правопорушення застосовано відповідачем у межах строків, встановлених ст.250 ГК України з тих самих підстав, що і за ведення торговельної діяльності без придбання торгового патенту.

Оскільки позивачем не спростовано доводи Володимир-Волинської ОДПІ щодо порушення порядку декларування, а оскаржуване рішення Володимир-Волинської ОДПІ форми «С» від 22 вересня 2010 року № 0000042202 про застосування за дане порушення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1190,00 грн. (170,00 грн. х 7 періодів) прийняте на підставі, в межах повноважень та у порядку, визначеному чинним на час виникнення правовідносин законодавством, отже, воно є правомірним.

Разом з тим, суд зауважує, що порушення Володимир-Волинською ОДПІ порядку проведення планової перевірки товариства, встановлені Володимир-Волинською міжрайонною прокуратурою та відділом внутрішньої безпеки при ДПА України у Волинській області за скаргою ТзОВ «РВПГ МІТ» (а.с.163-164, том 1; а.с.118-126, том 2), не спростовують виявлені в ході перевірки та підтверджені в ході розгляду даної справи порушення позивачем вимог чинного законодавства, які суд встановив обґрунтованими, а тому не є підставою для звільнення його від відповідальності.

Таким чином, аналізуючи вищевказані норми чинного законодавства та досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого повідомлення-рішення від 22 вересня 2010 року №0000132302/0 про визначення податкового зобовязання (основного платежу та штрафних санкцій відповідно) з податку на прибуток підприємств, та, навпаки, висновки перевірки про порушення позивачем вимог валютного законодавства в частині неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, а також ведення торгівельної діяльності без придбання торгового патенту у період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року знайшли підтвердження, а відтак позовні вимоги про скасування як незаконних рішень Володимир-Волинської ОДПІ від 22 вересня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000042202 та № 0000452303 задоволенню не підлягають.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених ч.2 ст.162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов слід задовольнити частково шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Володимир-Волинської ОДПІ від 22 вересня 2010 року №0000132302/0; в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 71, 160 ч.3, 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 лютого 2000 року № 49, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції від 22 вересня 2010 року №0000132302/0.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 23 травня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк