Постанова № 15931619, 16.05.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 року Справа № 2а/0370/1077/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Чміль І.В.,

з участю представника позивача Коптюка А.В.,

представника відповідача Новосада Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Мале підприємство Сантехмонтаж" до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0001112301/141 та №0001122301/142 від 11.04.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Мале підприємство Сантехмонтаж" звернулося з позовом до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0001112301/141 та №0001122301/142 від 11.04.2011 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Нововолинською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Гранд Гамма» за період з 01.01.2010 року по 23.03.2010 року, за наслідками якої складено акт № 242/18/2301/30297532 від 04.04.2011 року.

На підставі вказаного акту відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення №0001112301/141 від 11.04.2011 року яким донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 11702 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 2925,50 грн. та №0001122301/142 від 11.04.2011 року, яким донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 9362 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 2340,50 грн.

Позивач не погоджується з порушеннями, встановленими актом перевірки Нововолинської ОДПІ, а саме: з висновком про нікчемність правочину, укладеного між ПП «МП Сантехмонтаж» з ТзОВ «Гранд Гамма» по закупівлі труби ізоляційної на загальну суму 204660 грн. в тому числі 34110 грн. ПДВ.

Даний факт засвідчений належним чином оформленою податковою накладною, а тому, на думку позивача, цілком правомірно було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ сплаченого ТзОВ «Гранд Гамма». Просять позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Нововолинської ОДПІ позов не визнав та пояснив, що податковим органом на підставі акту перевірки правомірно встановлено порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Висновок про те, що взаємовідносини між ПП «МП Сантехмонтаж» з ТзОВ «Гранд Гамма» мають ознаки нікчемності є цілком підставний. Проведеною перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в звязку з відсутністю поставок. Відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, сировини, матеріалів, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

За таких обставин Нововолинська ОДПІ вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для визнання їх протиправними та скасування немає. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлено, що Нововолинською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Гранд Гамма» за період з 01.01.2010 року по 23.03.2010 року.

За наслідками перевірки складено акт № 242/18/2301/30297532 від 04.04.2011 року, яким встановлено порушення позивачем статтей 3, 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.1, пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 11702 грн., в тому числі за 1 півріччя 2010 року на суму 11702 грн. та порушення статтей 3, 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9362 грн., в тому числі за червень 2010 року на суму 9362 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення №0001112301/141 від 11.04.2011 року яким донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 11702 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 2925,50 грн. та №0001122301/142 від 11.04.2011 року яким донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 9362 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 2340,50 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Гранд Гамма» був укладений договір №104 від 10.06.2010 року по закупівлі труби ізоляційної.

Відповідно до умов вищевказаного договору позивачем у вказаного контрагента було придбано трубу ізоляційну на загальну суму 204660 грн. в тому числі 34110 грн. ПДВ згідно видаткової накладної №18 від 30.06.2010 року. Транспортування даного товару за даним договором здійснювалось за рахунок продавця (ТзОВ «Гранд Гамма») на склад покупця (ПП «МП Сантехмонтаж»).

З матеріалів справи вбачається, що даний товар отриманий уповноваженою особою позивача ОСОБА_3 згідно довіреності серії ААБ № 296321 від 30.06.2010 року, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей (а.с.54-56), наданого представником позивача в судовому засіданні. В звязку з цим, позивачем до складу податкового кредиту включено суму згідно податкової накладної №16105 від 30.06.2010 року. Відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 вищевказаного договору оплата відстрочена на протязі одного року з моменту поставки.

З досліджених в судовому засіданні договору № 14/10 від 01.03.2010 року, укладеного між ПП «МП Сантехмонтаж» та КП «Нововолинськтеплокомуненерго», видаткових накладних №9 та №10 від 30.06.2010 року вбачається, що позивачем було реалізовано частину раніше придбаних труб у ТзОВ «Гранд Гамма». Крім того, судом досліджено представлені в судовому засіданні позивачем договори підряду № 92/11 від 08.04.2011 року та №106/11 від 27.04.2011 року з додатками, укладені з КП «Нововолинськтеплокомуненерго», за умовами яких Підрядник (ПП «МП Сантехмонтаж») бере на себе зобовязання за завданням Замовника (КП «Нововолинськтеплокомуненерго») на свій ризик виконати та здати йому у встановлені строки закінчені роботи з ремонту теплових мереж. Дані роботи, відповідно умов пункту 4.4 цього договору, позивач (підрядник) зобовязується виконати з використанням власних ресурсів. Згідно наданих позивачем кошторисів на виконання вказаних робіт слідує, що при проведенні таких робіт буде використано частину матеріалів (труб) ймовірно придбаних у ТзОВ «Гранд Гамма», що не спростовується представником відповідача в судовому засіданні.

За таких обставин, суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного правочину з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин, укладений між позивачем та ТзОВ «Гранд Гамма» виконаний обома сторонами.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ «Гранд Гамма» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами - копією накладної (а.с. 24) та податкової накладної (а.с.23).

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з ТзОВ «Гранд Гамма» (договір, накладна, податкова накладна) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Податковим органом не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Як стверджується поясненнями представника позивача, наданими в ході судового розгляду, і не заперечується представником відповідача, придбаний позивачем у ТзОВ «Гранд Гамма» товар частково використаний у власній господарській діяльності та частково реалізований іншому господарюючому субєкту.

Згідно із пунктом 1.31 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що виконання умов договору №104 від 10.06.2010 року підтверджено відповідними первинними документами, а тому висновок, зроблений Нововолинською ОДПІ про його нікчемність є безпідставним.

Визначаючи позивачу податкові зобовязання з ПДВ та податку на прибуток, відповідач вказував на порушення з боку останнього статей 3, 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.1, пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 11702 грн., в тому числі за 1 півріччя 2010 року на суму 11702 грн. та порушення статей 3, 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9362 грн., в тому числі за червень 2010 року на суму 9362 грн.

Згідно із пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В судовому засіданні встановлено, та не заперечується представником відповідача, що протягом періоду, що перевірявся, ТзОВ «Гранд Гамма» було платником ПДВ, а тому вказане підприємство мало право виписувати податкові накладні в підтвердження господарських операцій з позивачем.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У позивача право на податковий кредит виникало з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку (покупця) належно оформленої податкової накладної.

Стаття 10 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає індивідуальну відповідальність платників податків за визначення сум податку на додану вартість, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Вказане означає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно його формування та має необхідні документальні підтвердження його розміру і не може свідчити про наявність умислу уникнути від сплати податків.

З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту податкову накладну №16105 від 30.06.2010 року на суму 204660 грн., в тому числі ПДВ 34110 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач при формуванні податкового кредиту діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом податкові повідомлення-рішення №0001112301/141 та №0001122301/142 від 11.04.2011 року, прийняті відповідачем як субєктом владних повноважень, перевірялися на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень №0001112301/141 та №0001122301/142 від 11.04.2011 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції №0001112301/141 та №0001122301/142 від 11.04.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 20 травня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський