Рішення № 15930578, 31.05.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2011 р. Справа № 5010/542/2011-2/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Cудді Круглової О.М.

При секретарі Григорійчук Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 0928", вул. Максимовича, 11, м. Івано-Франківськ, 76007

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" вул.Сахарова, 21/2, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 1526,38 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність б/н від 04.01.2011 р.)

від відповідача: не з"явилися.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою за Вх.№819 від 17.03.11 про стягнення з відповідача 1526,38 грн. заборгованості за надані послуги по вивезенню та захороненню твердих побутових відходів.

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 18.03.11, 05.04.11, 26.04.11 та 17.05.11, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення (а.с.2, 17, 30, 62).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

На виконання умов Договорів №4345/1 та №4345/2 від 13.04.10 Про надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів з суб"єктами підприємницької діяльності, які не мають власних контейнерів, позивач надав відповідачу послуги за період з 03.05.11 по 31.03.11 (по договору №4345/2) та за період з 13.04.11 по 31.03.11 (по договору №4345/1) по вивезенню твердих побутових відходів на загальну суму 2041,38 грн. Середньомісячна вартість послуги по Договору №4345/1 від 13.04.10 становить 74,23 грн. в місяць, а по Договору №4345/2 від 10.04.11 - 111,35 грн. в місяць (п.2.7 Договорів ).

Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за отримані послуги в сумі 515 грн., заборгованість станом на день звернення до суду становила 1526,38 грн.

Відповідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п.3.1 Договорів плата за послуги із вивезення та збирання твердих побутових відходів вноситься не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяцем, чого відповідач не зробив, чим порушив умови договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України зазначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов”язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На час розгляду справи в суді відповідачем не подано доказу оплати боргу в сумі 1526,38 грн. чи будь-яких заперечень в спростування позовних вимог, тому суд вважає її обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.179, 193 ГК України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 0928" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс"про стягнення 1526,38 грн. заборгованостізадовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" вул.Сахарова,21/2, м.Івано-Франківськ, 76000 (код 32077823) на користь Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 0928", вул. Максимовича, 11, м. Івано-Франківськ, 76007 (код 03345863) 1526 (одну тисячу п"ятсот двадцять шість) грн. 38 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяКруглова О.М.

повне рішення складено 03.06.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

__помічник судді Шунтов О. М. 03.06.11