Постанова № 15929621, 12.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2011 № 38/439

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Новікова М.М.

суддів:

при секретарі:

за участю представників

від позивача:ОСОБА_1 дов. №66/09-11 від 06.01.2011

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №19-09/52 від 10.06.2010;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”

на Рішення Господарського суду міста Києва

від 25.01.2011

у справі № 38/439 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку

до Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк

України”

про стягнення 18 301,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва були передані вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку (надалі позивач, Фонд) про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (надалі Ощадбанк, відповідач) стягнення перевиплаченої суми пенсії за 2003-2008 роки в розмірі 18301,89 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.01.2011 у справі №38/439 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року у справі № 38/439 та, з урахуванням додаткових пояснень від 04.05.2011 №19/2-02/2081, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що рішення господарського суду міста Києва є необґрунтованим у звязку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Зокрема згідно з договором, укладеним між позивачем та відповідачем, суми пенсій та грошові допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача разом з нарахованими на них відсотками, починаючи з місяця наступного за місяцем його смерті, установи банку повертають фонду, за їх письмовим розпорядженням лише при наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера. Крім того відповідач зазначає, що відповідно до вимог ст. 49 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” у разі смерті пенсіонера виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів пенсійного фонду або за рішенням суду, у звязку з чим банк може припинити виплату пенсії лише за наявності вказаного рішення.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 у справі №38/439 законним та обґрунтованим і просить залити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно з п. 4 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, установи уповноважених банків здійснюють відкриття поточних рахунків, проводять операції із зарахуванням сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки відповідно до цього порядку, угод, укладених ними з управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, управліннями праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій, виконкомів міських, районних у місті рад або центрами з нарахування і виплати пенсій та допомоги у регіонах, де функціонують такі центри.

17.06.2002 між Управлінням Пенсійного фонду в місті Луцьку та Відкритим акціонерним товариством „Ощадбанк” укладено договір №17/40/18, відповідно до умов якого банк виконує функції з виплати пенсій та грошової допомоги, механізм виплати яких передбачений Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1596 від 30.08.1999 (надалі порядок).

Зокрема, параграфом №3 ст. 8 договору №17/40/18 передбачено, що суми пенсій та грошової допомоги зараховані на поточний рахунок одержувача, починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи банку протягом одного банківського дня повертають відповідно органам фонду за їх письмовим розпорядженням або після надходження повідомлення про смерть одержувача, за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Після закінчення дії договору від 17.06.2002 (враховуючи додаткові угоди про пролонгацію дії даного договору) сторонами укладались нові договори, а саме: договір №18/17 від 20.06.2006, дія якого додатковою угодою № 2 від 02.01.2008 була продовжена до 01.01.2009, а також договір №35/17 від 19.03.2009 та договір №46/17 від 23.02.2010. При чому умови виконання банком функцій щодо виплати пенсій та грошових допомог не змінювались.

Разом з тим, договором від 20.06.2006 параграф №3 ст. 8 був викладений в наступній редакції: суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи банку у містах не пізніше наступного банківського дня повертають відповідно фонду, за його письмовим розпорядженням, при умові наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Параграф №3 в такій же редакції викладено також і в договорах №35/17 від 19.03.2009 та №46/17 від 23.02.2010.

З наведеного вбачається, що при укладенні договору від 20.06.2006 сторони виключили із параграфу №3 ст. 8 факт надходження до банку повідомлення про смерть одержувача як підставу повернення сум пенсій та грошової допомоги, зарахованих на поточний рахунок одержувача після його смерті (що було передбачено попередньою редакцією договору).

Таким чином, умови укладених між сторонами договорів, починаючи з 2006 року, передбачають дві обовязкові умови повернення коштів, що зараховані на поточний рахунок одержувача після його смерті, а саме: наявність письмового розпорядження фонду та наявність цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Натомість єдиною підставою повернення вказаних коштів є письмове розпорядження фонду.

Матеріали справи свідчать про те, що 23.01.2002 між Ощадбанком та ОСОБА_3 був укладений договір №НОМЕР_1 про відкриття поточного рахунку та його розрахунково-касове обслуговування.

Згідно п. 6.1. даного договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до дня закриття рахунку.

Як встановлено судом першої інстанції 16.12.2002 ОСОБА_3 звернувся до позивача з заявою, в якій просив поновити виплату пенсії та перераховувати її на рахунок №НОМЕР_1.

12.10.2003 Хомутов Є.І. помер, що підтверджується записом акта про смерть №4028 від 13.10.03, копія якого залучено до матеріалів справи.

Починаючи з листопада 2003 року по січень 2008 року позивач перерахував відповідачу для зарахування на рахунок ОСОБА_3 кошти в сумі 18 301,89 грн., що підтверджується довідкою позивача та іншими матеріалами справи.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.12.2007 у справі № 2-7131/2007р. визнано за Хомутовою С.А. право власності на спадкове майно грошові заощадження, які знаходяться на рахунку №НОМЕР_1 у відповідача після смерті чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

22.01.08 громадянин ОСОБА_4, який діяв за довіреністю ОСОБА_5 отримав вказані кошти від відповідача із зазначеного рахунку.

08.07.08 Управлінням пенсійного фонду Російської Федерації в м. Орел та Орловському районі Орловської області направлено на адресу позивача супровідний лист №12-470 разом з копією акту запису про смерть № 4028 від 13.10.03 ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи, управління Пенсійного фонду України зверталося з листом №6019/02-19 від 14.10.2008 до Волинського обласного управління ВАТ „Державний Ощадний банк України” з вимогою повернути перевиплачену суму пенсії у розмірі 18301,89 грн.

17.10.08 у відповідь на вказаний лист позивача відповідач повідомив, що рахунок №НОМЕР_1 на прізвище ОСОБА_3 згідно рішення суду закритий 22.01.08.

Таким чином, вказаний лист було направлено на адресу Ощадбанку вже після закриття рахунку ОСОБА_3, у звязку з чим кошти на зазначеному рахунку були відсутніми.

Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що на підставі вказаного листа Ощадбанк не мав змоги повернути суму перевиплаченої пенсії, оскільки вказані кошти були відсутніми на рахунку пенсіонера, і така виплата суперечила б положенням параграфу №3 ст. 8 договору в редакції від 2006 року, яка діяла на момент звернення Фонду з вказаним листом.

Відповідно до п.13 Порядку у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення. Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до параграфу № 3 ст. 8 договору від 2006 року зазначені суми пенсій підлягають поверненню банком лише при умові їх наявності на поточному рахунку пенсіонера.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

З огляду на те, що при укладенні договору сторони визначили, що перевиплачені суми пенсій підлягають поверненню банком лише при умові їх наявності на поточному рахунку пенсіонера, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” підлягає задоволенню повністю, рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 у справі №38/439 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” задовольнити повністю.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 у справі № 38/439 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку (43010, м. Луцьк, вул. Чехова, 4; код 20125593 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; код 00032129) 91 (девяносто одну) грн. 51 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №38/439 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя

Судді