Рішення № 15928378, 23.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/6323.05.11

За позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллада"

Третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вілена"

Простягнення 601233,67

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1- представник за довіреністю від 03.02.2011 р.

Від відповідача не зявився

Від третьої особи не зявився 23.05.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” звернулося до суду з позовом про стягнення з майнового поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вілена” Товариства з обмеженою відповідальністю “Еллада”за генеральним договором про співпрацю щодо кредитування від 21.09.2006 р. заборгованості третьої особи в сумі 75688,76 доларів США (63000,00 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 4,49 доларів США заборгованості зі сплати відсотків по строковому кредиту, 7467,48 доларів США заборгованості зі сплати відсотків з простроченого кредиту, 4949,38 доларів США пені за простроченим кредитом, 0,32 долари США пені за простроченими відсотками по строковому кредиту та 267,09 доларів США пені за простроченими відсотками з простроченого кредиту). Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 06.10.2006 р. № VII-103/06.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р. № 46/63, яку призначено до розгляду на 21.03.2011 р. Також судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вілена” (позичальника кредитних коштів).

У судовому засіданні 21.03.2011 р. розгляд справи відкладався.

18.04.2011 р. відповідач подав до суду клопотання про обєднання в одне провадження справи № 37/58 та справи № 46/63.

Ухвалою суду від 18.04.2011 р. відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання відповідача.

18.04.2011 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва.

У судове засідання, призначене на 23.05.2011 р., зявився представник позивача, який подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд звернути стягнення на відокремлені нежилі приміщення загальною площею 408,60 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька № 13, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Еллада”, з визначенням способу реалізації предмета іпотеки, на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною визначеною у межах процедури виконавчого провадження, в рахунок погашення заборгованості по кредиту в розмірі 601233,67 грн. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/63 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.09.2006 р. між Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк», в особі філії «Жовтневе відділення Промінвестбанку в м. Київ», (надалі-Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВІЛЕНА»(надалі Позичальник, Боржник) укладено Генеральний договір про співпрацю щодо кредитування № І-80/06.

21 вересня 2006 року між Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Жовтневе відділення ІІромінвестбанку в м. Київ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВІЛЕНА»укладено Кредитний договір № І-80/06/01 до Генерального договору про співпрацю щодо кредитування № І-80/06 від 21.09.2006 року.

30 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Жовтневе відділення Промінвестбанку в м. Київ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВІЛЕНА»укладено Кредитний договір № 1-61/07 до Генерального договору про співпрацю щодо кредитування № І-80/06 від 21.09.2006 року (надалі - Кредитний договір).

У відповідності до п.п. 2.1, 2.2, 3.2 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит у сумі 106 500,00 доларів США, зі встановленою процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 17 %. Кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним - не пізніше 30-го липня 2010 року (враховуючи Договір про внесення змін № ІІ-33/09 від 01.09.2009 року до Кредитного договору).

У відповідності до п. 3.1 Кредитного договору кредит надається Банком Позичальнику шляхом оплати протягом дії цього Договору розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20634351230185/840, відкритого Банком в Філії «Жовтневе відділення Промінвестбанку в м. Київ», МФО 322067, на валютний рахунок Позичальника № 26008301230185/840, для подальшої конвертації в гривню і зарахування на поточний рахунок Позичальника №26008301230185/980, з подальшим використанням коштів у відповідності з цільовим призначенням кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі, а саме: надав Позичальнику кредит на потреби, визначені договором, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті: № 2 від 04.09.2007 р., № 4 від 06.09.2007 р., № 6 від 10.09.2007 р., № 8 від 11.09.2007 р., № 10 від 12.09.2007 р., № 12 від 13.09.2007 р., № 14 від 14.09.2007 р., № 16 від 17.09.2007 р.

У відповідності з п. 4.2.2 Кредитного договору, Позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати плату за кредит, відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим Договором, а також суми передбаченої цим Договором неустойки.

Згідно до п. 5.3 Кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Як стверджує позивач, Позичальником було порушено умови п. 4.2.2 Кредитного договору і станом на 14.02.2011 р. його борг перед Банком становить 75688,76 доларів США (601233,67 грн. по курсу НБУ станом 14.02.2011 р.), з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 63 000,00 доларів США (500 440,50 грн.), пеня за простроченим кредитом - 4 949,38 доларів США (39 315,40 грн.), заборгованість за відсотками по строковому кредиту - 4,49 доларів СІІІА (35,67 грн.), заборгованість за відсотками по простроченому кредиту - 7 467,48 доларів США (59 317,93 грн.), пеня за простроченими відсотками по строковому кредиту - 0,32 доларів СІІІА (2,54 грн.), пеня за простроченими відсотками по простроченому кредиту - 267,09 доларів США (2 121,63 грн.).

У забезпечення виконання зобов'язань Позичальника між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЛАДА»(надалі - Іпотекодавець), який є майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВІЛЕНА», було укладено договір іпотеки від 06.10.2006 року, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кварацхелія H.H., за реєстровим № 2336 (надалі-договір іпотеки), згідно якого в іпотеку передано нерухоме майно: відокремлені нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 408,60 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, 13.

Згідно пункту 1.1 договору іпотеки з урахуванням Договору від 08.10.2009 року про внесення змін до договору іпотеки, цей договір забезпечує виконання Позичальником зобовязань, які випливають з генерального договору про співпрацю щодо кредитування № І-80/06 від 21 вересня 2006 року, кредитного договору № 1-61/07 від 30 серпня 2007 до Генеральної угоди, договору про внесення змін № 11-33/09 від 01 вересня 2009 року до кредитного договору до Генерального договору.

Пунктом 1.2 договору іпотеки передбачено, що вищевказаний генеральний договір, а також додаткові угоди або договори про внесення змін до нього, якщо такі будуть укладатися між Банком та Позичальником в подальшому, надалі іменуються «Основне зобовязання».

Пунктом 1.3 договору іпотеки передбачено, що Відповідно до умов основного зобовязання Позичальник зобовязується забезпечити погашення заборгованості за Основним зобовязанням та сплачувати відсотки у розмірах та строки відповідно до умов Основного зобовязання, включаючи будь-яке збільшення Основного зобовязання та відсотків за ним, а також сплачувати пеню та штрафи у випадках, передбачених Основним зобовязанням.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк направляв Іпотекодавцю претензію № 06-1776 від 23.12.2010 року з вимогою про дострокове погашення усієї заборгованості за кредитним договором та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте, відповідач на дану претензію відповіді не надав, погашення заборгованості за Кредитним договором не здійснив.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

У відповідності із Законом України “Про іпотеку” 06.10.2006 р. згідно іпотечного договору від 06.10.2006 р. на нежилі приміщення, зазначені в іпотечному договорі, накладено заборону відчуження та зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кварацхелія H.H. в реєстрі за № 2337.

В силу положень ст. 3 Закону “Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Пунктом 3.1.3 договору іпотеки передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Боржником умов Основного зобовязання, а також умов цього договору Іпотекодавцем, Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за його рахунок свою вимогу у повному обсязі, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми та відсотків за Основним зобовязанням, відшкодування збитків, завданих порушенням умов Основного зобовязання та цього договору, витрат, повязаних з предявленням вимоги і зверненням стягнення на предмет іпотеки, включаючи судові витрати, а також витрати, повязані з реалізацією предмета іпотеки.

Як зазначалось вище, у вимозі за вих. № 06-1776 від 23.12.2010 року позивач наголошував про необхідність погашення боргу, який виник згідно кредитного договору, а також повідомив про право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, надане в забезпечення повернення кредитних коштів за Кредитним договором, відповідно до договору іпотеки від 06.10.2006 р.

Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 590 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, що підтвердженні належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що позичальник не виконує покладені на нього зобовязання за кредитним договором, а тому позивач отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, на день предявлення позову та розгляду справи в судовому засіданні зобовязання за кредитним договором № І-80/06 не виконані, суми заборгованості по кредитному договору, а саме: суми кредиту, процентів по кредиту, нарахованої пені не сплачені, що свідчить про порушення договірних зобовязань щодо повернення кредиту та сплаті процентів, в порядку та на умовах, встановлених кредитним договором.

Відповідно до п. 4.6 Іпотечного договору реалізація предмета іпотеки, на який звернено стягнення, здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством України шляхом продажу на прилюдних торгах, передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у порядку, встановленому ст. 37 Закону України “Про іпотеку”, застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України “Про іпотеку” або іншим встановленим законом шляхом за вибором Іпотекодержателя.

Статтею 11 Закону України “Про іпотеку” визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Стаття 590 ЦК України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 39 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з ч. 6 ст. 38 Закону України “Про іпотеку” ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України “Про іпотеку” реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження”, з дотриманням вимог цього Закону.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Звернути стягнення на відокремлені нежилі приміщення загальною площею 408,60 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька № 13, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Еллада” (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 13, ідентифікаційний код 30304523) з визначенням способу реалізації предмета іпотеки, на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ідентифікаційний код 00039005) шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною у межах процедури виконавчого провадження, в рахунок погашення заборгованості по кредиту в розмірі 601233,67 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Еллада” (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 13, ідентифікаційний код 30304523) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ідентифікаційний код 00039005) 6 012 (шість тисяч дванадцять) грн. 34 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 27.05.2011 р.