Рішення № 15928375, 11.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/18211.05.11 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Cправа № 17/18211.05.2011 р.

За позовомдержавного підприємства «Центральна станція звязку»Державної адміністрації залізничного транспорту України

ДоУкраїнської державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд»

Про стягнення 5981,56 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1 (за дов.)

від відповідачане зявились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося державне підприємство «Центральна станція звязку»Державної адміністрації залізничного транспорту України до Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд» про стягнення 5981,56 грн. заборгованості за договором № 200 від 07.02.2001 р. на користування місцевим телефонним зв?язком та наданням послуг, в тому числі 4725,43 грн. основного боргу, 226,76 грн. пені, 169,34 грн. трьох процентів річних, 529,25 грн. інфляційних збитків та 330,78 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2011 р. порушено провадження у справі № 17/182 та призначено її до розгляду на 20.04.2011 р..

У звязку з неявкою представника відповідача, неподанням останнім витребуваних документів, ухвалою суду від 20.04.2011 р. розгляд справи було відкладено до 11.05.2011 р..

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов, письмових заперечень по суті спору та клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Про день та час проведення судових засідань сторони були повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

07.02.2001 р. між Центральною станцією зв?язку (далі позивач) та державною корпорацією «Укртрансбуд»(далі - споживачем) було укладено договір № 200 на користування місцевим телефонним зв?язком та надання послуг (далі - Договір).

Відповідно до Договору позивач забезпечує підключення кінцевого пристрою відповідача до телефонної мережі ЦСЗ УЗ, встановлює кінцевий пристрій, який має сертифікат відповідності Державного комітету зв?язку та інформатизації України, надає відповідачу в користування номери телефонів та послуги. Що наведені у додатку, а також прийом та обробку термінових телеграм, а відповідач сплачує вартість робіт за установку (якщо установка вже здійснена) та вартість послуг, які надаються.

Згідно з пунктами 2.2.2. та 2.2.3. Договору відповідач зобов?язується прийняти виконані роботи у зазначений строк по акту виконаних робіт, а також своєчасно вносити абонентну плату та плату за надані послуги згідно пункту 3.5. у готівковій або безготівковій формі.

Пунктом 3.6. Договору споживач зобов?язаний своєчасно сплачувати за послуги зв?язку за поточний місяць не пізніше 30 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок позивача. Позивач зобов?язується забезпечити передачу міжміського та міжнародного трафіку відповідача на автоматичну і ручну міжміську станцію оператора міжміського зв?язку. Відповідач зобов?язується в десятиденний термін з дня отримання рахунку сплачувати за ці послуги електрозв?язку на рахунок ЗАТ УТЕЛ. Якщо оплата за звітний місяць не буде проведена протягом 20 днів з дня отримання рахунку, телефон буде відключено.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До спірних правовідносин сторін судом застосовуються положення Закону України «Про телекомунікації»від 18.11.2003 р. зі змінами та доповненнями, а також постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 р. № 720 «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг».

Відповідно до ст.ст. 33, 36, 63 даного Закону послуги операторами звязку всіх форм власності надаються споживачам згідно з чинним законодавством, умовами відповідної ліцензії та договору між споживачем і оператором, а також за умови дотримання споживачем правил користування мережами звязку і оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Пунктом 5 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації»передбачено, що споживач зобовязаний виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ним телекомунікаційні послуги. Аналогічні вимоги викладені в п.п. 33-40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Статтею 63 Закону України «Про телекомунікації»врегульовано порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг. Положеннями цієї статті визначено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Також визначено умови надання зазначених послуг, якими є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг, відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг, встановлених НКРЗ та наявність оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Суду були надані докази направлення позивачем рахунків та актів здавання-приймання наданих телекомунікаційних послуг відповідачу.

Відповідач належним чином умови Договору не виконував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 4725,43 грн. за період з жовтня 2010 року по січень 2011 року.

Враховуючи те, що всупереч вимогам законодавства та умовам договору, відповідач за надані йому послуги не розрахувався, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4725,53 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації»у разі затримки оплати за надані телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 4.2.1. Договору передбачено, що при невиконанні пункту 2.2.3. та 3.5. (у разі затримки оплати) відповідач сплачує пеню за кожний день прострочки у розмірі 1% від вартості затриманих платежів, але не більше двох облікових ставок НБУ.

Беручи до уваги те, що відповідач прострочив оплату наданих послуг, тому з нього, на підставі п. 4.2.1. Договору, підлягає стягненню пеня в сумі 196,65 грн. за розрахунком суду:

2931,22 грн. (з 01.12.2010 р. по 30.12.2010 р.)*30 днів*15,5%/365 = 37,34 грн.;

4175,14 грн. (з 31.12.2010 р. по 30.01.2011 р.)*31 день*15,5%/365= 54,96 грн.;

4725,43 грн. (з 31.01.2011 р. по 23.03.2011 р.)*52 дні*15,5%/365 = 104,35 грн.

У стягненні 30,11 грн. пені судом відмовлено, оскільки позивачем неправомірно нараховано пеню з суми боргу, що утворився станом на 01.02.2011 р., за період з 01.12.2010 р. по 23.03.2011 р..

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних збитків підлягають задоволенню частково за розрахунком суду, здійсненим з урахуванням заборгованості на початок кожного звітного періоду:

2931,22 грн. (з 01.12.2010 р. по 30.12.2010 р.)*30 днів*3%/365 = 7,23 грн.;

4175,14 грн. (з 31.12.2010 р. по 30.01.2011 р.)*31 день*3%/365= 10,64 грн.;

4725,43 грн. (з 31.01.2011 р. по 23.03.2011 р.)*52 дні*3%/365 = 20,2 грн.

Згідно з вищенаведеного розрахунку з відповідача підлягає до стягнення 38,07 грн. трьох процентів річних, у стягненні 131,27 грн. трьох процентів річних судом відмовлено.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків підлягають частковому задоволенню в сумі 173,89 грн. за здійсненим судом розрахунком з урахуванням заборгованості на початок кожного звітного періоду:

2931,22 грн. (на 01.12.2010 р.)-(2931,22 грн. *100,8%) = 23,45 грн.;

4175,14 грн. (на 01.01.2011 р.)-(4175,14 грн. *101%)= 41,75 грн.;

4725,43 грн. (з 01.02.2011 р.)-(4725,43 грн. *100,9%) = 42,53 грн.

4725,43 грн. (з 01.03.2011 р.)-(4725,43 грн. *101,4%) = 66,16 грн.

У стягненні 355,36 грн. інфляційних збитків судом відмовлено.

У задоволені позовних вимог щодо стягнення 330,78 грн. штрафу, передбаченого пунктом 2 частини 3 статті 231 Господарського кодексу України, судом відмовлено з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, штрафні санкції у вигляді пені та штрафу можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;

- якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

З огляду на вказане, при розгляді вимог про стягнення штрафних санкцій на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України слід встановити чи наявні всі перелічені вище обставини.

Слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 231 ГК України зазначені в ній штраф та пеня застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення грошового зобовязання, що унеможливлює їх застосування до спірних правовідносин.

Отже, з заявлених підстав (ст. 231 ГК України) позовні вимоги в частині стягнення штрафу задоволенні не підлягають.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 4725,43 грн. основного боргу, 196,65 грн. пені, 38,07 грн. трьох процентів річних та 173,89 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зокрема, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 87,55 грн. витрат по сплаті державного мита та 202,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд»(03049, м. Київ, вул. Богданівська, 3, код 00034861) на користь державного підприємства «Центральна станція зв?язку»Державної адміністрації залізничного транспорту України (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 5, код 21629133) 4 725 (чотири тисячі сімсот двадцять п?ять) грн. 43 коп. основного боргу, 196 (сто дев?яносто шість) грн. 65 коп. пені, 38 (тридцять вісім) грн. 07 коп. трьох процентів річних, 173 (сто сімдесят три) грн. 89 коп. інфляційних збитків, 87 (вісімдесят сім) грн. 55 коп. витрат по сплаті державного мита та 202 (двісті дві) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 31.05.2011 р.