Рішення № 15928080, 20.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/11220.05.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Інвест Сервіс»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ЄДІТЕПЕ»

простягнення 41219,18 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Дмитренко Р.В. директор;

від відповідача: ОСОБА_1. дов. № б/н від 19.04.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Інвест Сервіс» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄДІТЕПЕ»про стягнення 41219,18 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати повязані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання щодо оплати коштів за поставлений товар відповідно до видаткових накладних наявних в матеріалах справи.

Ухвалою від 06.04.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.04.2011 року.

В судовому засіданні 29.04.2011 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29.04.2011 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 29.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 20.05.2011 року.

В судовому засіданні 20.05.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.05.2011 року подав відзив на позовну заяву та надав усні пояснення по справі, згідно з якими проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 20.05.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 45456,86 грн., що засвідчується видатковими накладними № 145/1 від 07 липня 2010 року на суму 43746,14 грн., № 151/1 від 21 липня 2010 року на суму 1719,72 грн. та довіреностями на отримання товарно матеріальних цінностей № 506 від 21 липня 2010 року та № 486 від 07 липня 2010 року.

Проте відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується випискою по особистому рахунку від 19.11.2010 року, у звязку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 35456,86 грн.

Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії з вимогами погасити існуючу заборгованість, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

В свою чергу, відповідач 04.11.2010 року надіслав відповідь на претензію, згідно якої повідомив, що сплати заборгованість не має можливості, у звязку з призупиненням будівництва замовника.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 35456,86 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В свою чергу, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивач не вірно визначив дату з якої виникло прострочення у відповідача по сплаті заборгованості та відповідно не вірно здійснив нарахування штрафних санкцій.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, в матеріалах справи наявні накладні в яких містяться посилання на рахунки фактури, що підтверджують факт їх отримання.

Тобто, прострочення по сплаті заборгованості за поставлений товар у відповідача виникло на восьмий день від дня виставлення рахунків фактур.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 35456,86 грн.

Позивач керуючись ст. ст. 536, 1048 та 612 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 2097,07 грн., розрахунок яких здійснив за період з 07.07.2010 року по 28.02.2011 року.

Відповідно до положень статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Враховуючи те, що статті Цивільного кодексу України, якими обґрунтовує позивач свої вимоги в цій частині, не регулюють та не застосовуються до даних правовідносин, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 799,67 грн. 3 % річних за період з 07.07.2010 року по 28.02.2011 року та 2865,59 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких здійснює за період з липня 2010 року по січень 2011 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору, здійснених поставок товару, прострочення відповідачем сплати грошового зобовязання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 30,95 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄДІТЕПЕ»(місцезнаходження: 01011, м. Київ, Печерський р н, вул. Лєскова, буд. 1-А; фактична адреса: 01034, м. Київ, вул. Гончара, 35, поверх 9, код ЄДРПОУ 32045372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Інвест Сервіс» (місцезнаходження: 01601, м. Київ, Печерський р н, Печерський узвіз, буд. 5, код ЄДРПОУ 36678177) 35 456 (тридцять пять тисяч чотириста пятдесят шість) грн. 86 коп. основного боргу, 2 865 (дві тисячі вісімсот шістдесят пять) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 769 (сімсот шістдесят девять) грн. 84 коп. 3% річних, 390 (триста девяносто) грн. 92 коп. державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

30.05.2011 року