Ухвала суду № 15927416, 28.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2011 р. м. КиївК-19993/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Степашка О.І., Островича С.Е.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сектор-Е»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року

у справі №2а-3584/08/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сектор-Е»(надалі ТОВ «Сектор-Е»)

до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області (надалі Словянська ОДПІ Донецької області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2008 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, поставлено питання про скасування податкових повідомлень рішень: №0002022341/0/2709 від 04.07.2007 року, №0002022341/1/2976 від 07.08.2007 року, №0002022341/2/3737 від 22.10.2007 року, №0002022341/3/732 від 20.03.2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що чинне законодавство України не покладає на сумлінних платників податку відповідальність за несплату податкових зобовязань з податку на додану вартість їх контрагентами.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення, прийняті Словянською ОДПІ Донецької області про відшкодування податкового зобовязання з податку на додану вартість №0002022341/1/2976 від 07.08.2007 року у сумі 53007,30грн., №000202341/2/3737 від 22.10.2007 року у сумі 66501,00грн., №0002022341/3/732 від 20.03.2008 року на суму 66501,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення Донецького окружного адміністративного суд від 17 листопада 2008 року суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для нарахування податкового кредиту стали податкові накладні, які оформлені з порушенням чинного законодавства.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ «Сектор-Е»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанцій та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена виїзна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Сектор-Е»за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, про що складено акт №4390/23-3-30571661 від 21.06.2007 року.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено ряд порушень, зокрема: п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в 2006 році в сумі 44969,00грн. в т.ч. по періодам: в січні 2006 року на суму 13306,00грн., в лютому 2006 року в сумі 31663,00грн.; завищена різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість (надалі ПДВ) в січні 2006 року на 396,00грн.

За наслідками проведеної перевірки та результатами адміністративного оскарження Словянською ОДПІ Донецької області прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002022341/0/2709 від 04.07.2007 року, №0002022341/1/2976 від 07.08.2007 року, №0002022341/2/3737 від 22.10.2007 року, №0002022341/3/732 від 20.03.2008 року, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 66501,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 22167,00грн.

Ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України визнала, що суд апеляційної інстанції припустився помилки скасувавши рішення суду першої інстанції з огляду на такі обставини.

Під час розгляду справи, судами було встановлено, що підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є твердження відповідача про те, що податковий кредит, який сформований позивачем на підставі податкових виписаних ТОВ «Термінал-трейд», не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з липня 2005 року по січень 2006 року між ТОВ «Сектор-Е»та ТОВ «Термінал-трейд»було укладено ряд договорів на поставку продукції. Належне виконання зазначених договорів підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому-передачі, платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 даного Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 року №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Постановою Червоногвардійського суду м.Макіївки від 13 вересня 2006 року по справі №2-а-60/06 визнано нечинним статут ТОВ «Термінал-трейд», свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Термінал-трейд»як платника ПДВ з моменту перереєстрації підприємства, а саме, з 22.06.2005 року (а.с.195-196 т.2).

Разом з тим, відповідно до акту №52 від 25.05.2006 року про анулювання реєстрації платника ПДВ, датою анулювання реєстрації є 22.07.2007 року (а.с.199-200 т.2).

Відповідно до абз.«б» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання).

Отже, спірні податкові накладні були виписані, коли контрагент позивача мав статус платника ПДВ та мав право на їх складання.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2008 року по справі №2-а-437/08 було відмовлено в задоволенні адміністративного позову Словянського міжрайонного прокурора в інтересах позивача, Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сектор Е», ТОВ «Термінал Трейд», про визнання недійсними господарських зобовязань за договором №19 від 28.07.2005 року, договором №21 від 01.08.2005року, за договором №01 від 03.01.2006 року, за договором №20хр від 28.07.2005 року на підставі ст.207, ст.208 Господарського кодексу України, стягнення з ТОВ «Термінал Трейд»на користь ТОВ «Сектор Е»грошові кошти у розмірі 567720,00грн. та вартість отриманого від ТОВ «Сектор Е»у розмірі 667878578,99грн., стягнення з ТОВ «Сектор Е»до Держбюджету 7255298,99грн. (а.с.68-73).

В вищезазначеному рішення суду було встановлено, що позивачем по даній справі не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами ТОВ «Сектор-Е»встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що з вироку Куйбишевського районного суду м.Донецька (а.с.91 т.1) вбачається, що згідно висновку експерта №26 від 29 березня 2007 року підписи на накладних, податкових накладних, виписаних ТОВ «Терміналтрейд»виконані не ОСОБА_1 Внаслідок ДІЙ не встановлених осіб, при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Сектор Є»в період з липня 2005р. до лютого 2006 року останнім було неправомірно віднесено ПДВ до складу податкового кредиту у сумі 1209016,49грн.

Разом з тим, слід зазначити, що експертиза, на яку посилається суд другої інстанції була проведена в рамках розслідування саме кримінальної справи, а не розгляду даного адміністративного позову.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що постановою слідчого з ОВС СВ НМ ДПА У Донецькій області від 10.12.2007 року за матеріалами кримінальної справи №180-360, порушеної відносно посадових осіб ТОВ «Сектор-Е»за фактом ухилення від сплати податків в особливо крупних розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, було припинено кримінальну справу відносно посадових осіб ТОВ «Сектор-Е»на підставі відсутності в діях посадових осіб позивача складу злочину.

Слід також зазначити, що несплата податку контрагентом позивача не впливає на формування податкового кредиту позивача та суму бюджетного відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент позивача не виконали свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сектор-Е»задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року - скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.