Ухвала суду № 15927341, 10.05.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-8895/10/2270

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Курка О. П., Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Семеновій Г.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області про поновлення на роботі , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області, про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання наказу № 319-О від 28.10.2010 незаконним та скасування його з дати видачі, а також зобов'язання роботодавця внести відповідні записи в трудову книжку позивача, з подальшим відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково, наказ Державної податкової адміністрації від 28.10.2010 р. № 319-о про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності скасовано, поновлено останню на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за фінансовими установами та операціями в сфері ЗЕД, з відповідною виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В задоволенні ж решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись в вказаним рішенням відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на неправильне та неповне дослідження судом першої інстанції доказів та встановлення обставин справи, недотримання положень статті 159 КАС України і невірне застосування пункту 3 статті 40, частини 3 статті 149 КЗпП України, просить скасувати постанову від 29.12.2010 року, прийнявши нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не зявилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог частини 4 статті 196 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що даним вимогам оскаржуване рішення відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що незабезпечення виконання розпорядження ДПА України від 28.12.09 № 364-р, що призвело до зриву підготовки та надання претензійних матеріалів для Кабінету Міністрів України про результати роботи органів державної податкової служби за січень-квітень 2010 року виявлено в квітні 2010 року та розглянуто у встановленому порядку, у зв'язку із чим Головою ДПА України в Хмельницькій області відмовлено у застосуванні до позивача дисциплінарної відповідальності.

Участь у проведенні перевірки Хмельницької філії ЗАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_3 на посаді ГДПРІ із службовим посвідченням у якому зазначено посаду начальника відділу (акт перевірки від 13.04.2009 року № 3488/22-02/22772795) здійснювалась на підставі направлення виданого ДПІ у м. Хмельницькому за дорученням Голови ДПА в Хмельницькій області та не потягло за собою настання негативних наслідків.

В силу статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Враховуючи зазначену норму Закону зазначені вище проступки не можуть бути підставами для прийняття оскаржуваного наказу так як для них спливли строки для застосування дисциплінарного стягнення.

У справі про звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України з урахуванням положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" слід з'ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв'язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й такого, що не втратило юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

Використання позивачем недійсного службового посвідчення, а також відмова від отримання нового посвідчення, яке відповідає займаній посаді позивача, виписаного 25.01.2010 року, що призвело до порушення вимог пунктів 3 і 8 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання видачі і знищення службових посвідчень посадових осіб органів ДПС України затвердженої наказом ДПА України від 12.09.2007р. №539 відповідає фактичним обставинам справи лише у використанні позивачем посвідчення із закінченим строком дії, що в свою чергу, не потягло настання негативних наслідків при виконанні службових обов'язків державним службовцем.

Порядком виготовлення, зберігання, видачі і знищення службових посвідчень посадових осіб органів державної податкової служби України затвердженого наказом ДПА України від 12.09.2007 року № 539 передбачено, що видача посвідчень здійснюється працівниками підрозділів персоналу (п.3 Р ІІ ), при переміщенні з посади на посаду, присвоєнні чергових спеціальних звань посвідчення підлягають обміну; продовження строку дії посвідчення здійснюється керівником органу державної податкової служби України, що видав посвідчення.

Нормами Порядку виготовлення, зберігання, видачі і знищення службових посвідчень посадових осіб органів державної податкової служби України, затвердженого наказом ДПА України від 12.09.2007 року № 539, а також посадовою інструкцією позивача, затвердженою 20.01.2010 року не встановлено та не передбачено обов'язку позивача здійснювати контроль за строком дії посвідчення.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження апеляційним розглядом справи відповідач та керівництво ДПА України в Хмельницькій області належним чином (службові, доповідні записки, листи, тощо), про строк дії посвідчення ОСОБА_3 не повідомлялись.

Наведене виключає порушення позивачем Інструкції про порядок виготовлення, зберігання видачі і знищення службових посвідчень посадових осіб органів ДПС України затвердженої наказом ДПА України від 12.09.2007р. №539.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наказ ДПА України у Хмельницькій області від 31.12.2009 року № 466, яким позивачу оголошено догану, винесено за порушення ОСОБА_3 при виконанні функціональних обов'язків та не містить фактичної наявності сукупності з порушенням використання позивачем посвідчення із закінченим строком дії, яке виникло після виписування нового посвідчення 25.01.2010 року.

При звільненні працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України відповідач повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання вказаних обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які і коли проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнень. Крім того, відповідно до частини 3 статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Натомість, в даному випадку, відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, обмежився лише посиланням на систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків, не врахувавши при цьому положення частини 3 статті 149 КЗпП України.

До того ж, судова колегія вважає безпідставним та необґрунтованим факт посилання відповідача на систематичність невиконання позивачем без поважних причин власних посадових обов'язків, оскільки з матеріалів справи та наявних доказів не вбачається факт неодноразового постійного вчинення позивачем порушення трудової дисципліни. В даному випадку наявне лише одне триваюче порушення.

За обставин, наведених вище, вбачається, що наказ Державної податкової адміністрації в Хмельницькій області "Про звільнення ОСОБА_3" від 28.10.2010 року № 319-о був виданий з порушенням вимог статей 40, 147, 149 КЗпП України, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про його скасування та поновлення позивача на посаді головного державного податкового ревізора інспектора відділу контролю за фінансовими установами та операціями в сфері ЗЕД Державної податкової адміністрації в Хмельницькій області, стягнувши відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України з відповідача на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника або втрата ним нормальних життєвих звязків або додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника.

Натомість позивачем не надано належних доказів, якими підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, а також на підтвердження оцінки заподіяної їй шкоди та з чого вона при цьому виходила. Саме лише звільнення з роботи не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та судом апеляційної інстанції відхиляються.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області, залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.12.2010 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 травня 2011 року .

Головуючий /підпис/ Залімський І. Г.

Судді/підпис/ Курко О. П.

/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

З оригіналом згідно:

секретар