Ухвала суду № 15926242, 07.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7463/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Беспалова О.О.

Борисюк Л.П.

при секретарі Корженковій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг»звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2010 р. №0000852310/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2010 року позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.04.2010 р. Державною податковою інспекцію у Святошинському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено Акт від 08.04.2010 р. №56/23-50/30348157.

У ході перевірки встановлено, порушення ТОВ «Укрспецторг»пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, а саме занижено податок на додану вартість у розмірі 404474,00 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2010 р. № 0000852310/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 607011,00 грн., з яких: 404674,00 грн. - основного платежу; 202337,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а податковим органом не доведено законності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Укрспецторг»у період, що перевірявся укладало з ТОВ «Катко»та ПП «Лімет»договори поставки товарно-матеріальних цінностей, які безпосередньо відносяться до господарської діяльності позивача. За наслідками виконання вказаних договорів, ТОВ «Укрспецторг»віднесено до податкового кредиту сплачений податок на додану вартість у складі ціни придбаного товару.

За вищезазначеними договорами позивачем було придбано продукцію, яку згодом було використано у господарській діяльності, зокрема, реалізовано контрагентам в межах здійснення основної господарської діяльності торгівлі.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про нікчемність вищезазначених угод.

В обґрунтування зазначеного висновку податковий орган посилається на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.08.2008 р. у справі № 2а-532/2008, яким визнано недійсним з дати державної реєстрації установчі документі ТОВ «Катко», а також пояснення засновника та директора ПП «Ліміт»Шевченко В.Є.

Однак, як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю «Катко»було припинено у звязку з визнанням банкрутом 02.04.2010 р., тобто на час укладення та виконання угод купівлі продажу вказане підприємство мало статус юридичної особи.

Крім того, постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2008 року по справі № 2а-532/2008 скасовано ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 року.

З приводу Приватного підприємства «Лімет» слід зазначити, що воно зареєстровано як юридична особа станом на дату розгляду справи, про що також свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в акті перевірки не міститься посилань з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухилення контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств, порушенням кримінальних справ за фактом ухилення від сплати податків та зборів, або будь які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Водночас, в матеріалах справи наявні усі видаткові та податкові накладні, які свідчать про отримання позивачем товару , рахунку про його сплату та відомості про уповноважених осіб, витяг з реєстрів бухгалтерського обліку.

Таким чином, враховуючи те, що матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентами, а відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагентів позивача або несплати ТОВ "Катко" та ПП "Лімет" податку на додану вартість до бюджету, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту, у звязку з придбанням товарів у вищезазначених контрагентів.

Відносно висновку відповідача щодо неправомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «Роберт Бош ЛТД», ПП «Сандра»та ЗАТ «Телесистеми України», у звязку з зазначенням поряд з номером буквенного рядку, колегія суддів зазначає наступне.

При прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач посилався на приписи Наказу ДПА України №165 від 30.05.1997 р., згідно з яким порядковий номер податкової накладної має містити тільки цифрові визначення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні виписані позивачу контрагентами - ТОВ «Роберт Бош ЛТД», ПП «Сандра»та ЗАТ «Телесистеми України», містять всі необхідні реквізити.

Згідно пункту 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних. При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - код (номер, шифр).

Аналіз приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної дає підстави стверджувати, що чинними нормативними актами не встановлено заборони щодо визначення номеру податкової накладної тільки за допомогою цифр, та заборони наявності будь яких інших визначень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обгрунтованості заявлених позивачем вимог, оскільки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва, як суб»єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого нею спірного податкового повідомлення- рішення.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: ______Вівдиченко Т.Р.

Судді:______Беспалов О.О.

______Борисюк Л.П.

Повний текст ухвали виготовлений 11 квітня 2011 року.