Ухвала суду № 15926243, 12.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11055/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко О.Є.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" травня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Беспалова О.О.

Ключкович В.Ю.

при секретарі Корженковій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ будівельних технологій»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ будівельних технологій»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ будівельних технологій»звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва було проведено перевірку ТОВ «Світ будівельних технологій»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р.

За результатами перевірки складено акт від 30.03.2009 р. № 1051/23-622-32592505.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем приписів:

- п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2890384,00 грн.;

- п.п. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3612981,00 грн.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 05.05.2009 р. № 0000362320/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі - 3612981,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі - 3612981,00 грн., та від 05.05.2009 р. № 0000372320/0, згідно з яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2890384,00 грн. та штрафних фінансових санкцій у розмірі - 1445192,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що укладена між позивачем та контрагентом угода була нікчемною, а тому формування податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, у звязку з одержанням послуг від контрагента за вказаним договором, є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Згідно підпункту 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/-ВР, не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також, підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/-ВР встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У відповідності до статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що в ході перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було отримано документи, з яких вбачається, що ТОВ «Арекс-КТМ» має ознаки фіктивності, що документально підтверджено поясненнями директора та головного бухгалтера ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Крім того, з висновку науково-дослідного експертно-криміналістичного центру з обслуговування лінійного управління на Південно-Західній залізниці при Управлінні МВС України на залізничному транспорті від 26.03.2009 р. № 15 вбачається, що всі підписи від імені директора ТОВ «Арекс-КТМ»на досліджених експертом угодах, актах виконаних робіт, видаткових накладних, податкових накладних виконані не громадянином ОСОБА_3, а іншою особою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що зазначений договір між ТОВ «Світ будівельних технологій»та ТОВ «Арекс-КТМ» є нікчемним, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, складених на виконання таких угод, не виникає.

Крім цього, судом вірно зазначено, що у позивача відсутні будь-які підстави для включення до валових витрат видатків на придбання робіт, послуг за типовою формою № КБ-2, «Приймання виконаних підрядних робіт»та довідки № КБ-3 «Вартість виконаних робіт та витрат», отриманих від ТОВ «Арекс-КТМ»на суму 14 451 926 грн., у .т.ч. по періодах за III квартал 2007 року на суму 1 303 725 грн., за 4 квартал 2007 року на суму 13 148 200 грн.

Відповідно до абзацу «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно пп. 17.1.6. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, у разі коли якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відносно оскарження позивачем рішення про результати розгляду первинної скарги від 10.07.2009 р. № 13901/10/25-014, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що воно лише фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, підтверджує необхідність виконання вимог податкового повідомлення-рішення, однак не є остаточним документом, зобовязуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обовязки для субєкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

А тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення ДПІ у Дніпровському районі Києва про результати розгляду первинної скарги від 10.07.2009 р. № 13901/10/25-014, на підставі пункту 1 частини 1 ст.157 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який вірно встановив фактичні обставини справи, прийняв законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ будівельних технологій»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:______Т.Р. Вівдиченко

Судді:______О.О. Беспалов

______В.Ю. Ключкович

Повний текст постанови виготовлений 18 травня 2011 року