Ухвала суду № 15926187, 12.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3662/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Гонтарук В.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" травня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Беспалова О.О.

Ключковича В.Ю.

при секретарі Корженковій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Марія»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення №0002592300/0 від 06.09.2010 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Марія» звернувся до суду з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення №0002592300/0 від 06.09.2010 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Марія" є юридичною особою, яка зареєстрована 11.07.2006 року Вінницькою міською радою за №145825 Серії АОО та перебуває на обліку як платник податків з 13.07.2006 року за №406.

Крім того, згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.04.2006 року №01864020, ТОВ "ТПК "Марія" є платником податку на додану вартість.

У серпні 2010 року працівниками ДПА у Вінницькій області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Марія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.04.2010 року по 01.06.2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2010 року по 01.05.2010 року, за результатами якої складено акт від 20.08.2010 року №275/2301/34504390.

У ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "ТПК "Марія":

- Заявлено бюджетне відшкодування у податкових деклараціях з ПДВ:- за квітень 2010 року (вх. від 19.05.2010 №93563) - у розмірі 854,00 грн.; - травень 2010 року (вх. від 17.06.2010 № 103180) у розмірі 752,00 грн.

- Порушено приписи п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, а саме - завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 451218,00 грн., в т.ч.:- за квітень 2010 року - 87254,00 грн.;- за травень 2010 року - 363694,00 грн.

- Порушено приписи п.1.8.ст1,п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) занижено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2010 року на суму 456564,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2010 року №0002592300/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 451218,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції посилався на те, що невиконання контрагентом позивача свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Так, згідно п.п.7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

- залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8-1 Закону України №168/97-ВР, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 8.2 вказаної статті, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до 8.5. статті 8-1 Закону №168/97-ВР, платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари (послуги) у сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку у загальному порядку.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що на виконання укладених між ТОВ «ТПК «Марія»та СВАТ «Вінничина»договорів, позивачем було придбано у контрагента яблука. Факт проведення господарських операцій підтверджується податковими накладними та актами виконаних робіт, а факт перерахування коштів виписками банківського рахунку.

За наслідками проведених господарських операцій позивачем сформовано податковий кредит до якого включено суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару та відображено в податкових деклараціях за квітень-травень 2010 року.

Згідно акту перевірки, податковим органом не встановлено порушень позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту за вищевказаними операціями.

При цьому відповідач не заперечує факт сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність у позивача належно оформлених документів, які необхідні для віднесення сум до податкового кредиту, а саме: податкових накладних, виданих СВАТ «Вінниччина», є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, несплата СВАТ «Вінниччина»податку до бюджету не є підставою для позбавлення ТОВ ТПК «Марія»права на відшкодування податку на додану вартість, за умови виконання позивачем передбачених законом умов щодо отримання такого відшкодування та наявності всіх документальних підтверджень розміру податкового кредиту.

Таким чином, в діях позивача не вбачається вини за невиконання його контрагентом зобовязання зі сплати податку на додану вартість, оскільки на час господарських правовідносин СВАТ «Вінниччина»перебувало на спеціальному режимі оподаткування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на наявність у позивача первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, сплату позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував вимоги чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної постанови.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який вірно встановив фактичні обставини справи, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Марія»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення №0002592300/0 від 06.09.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

______Т.Р. Вівдиченко

______О.О. Беспалов

______В.Ю. Ключкович Повний текст ухвали виготовлений 18 травня 2011року