Ухвала суду № 15918981, 10.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2011 року справа №2а-4587/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрченко В.П.

суддів Старосуда М.І. , Чебанова О.О.

при секретарі судового засіданні Сухоцькій Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року по справі за позовом Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату до Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, третя особа Приватне акціонерне товариство «Інвестхолдінг», за участю прокуратури Донецької області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2010 року № 00002108013/0,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року задоволено позов Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату до Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2010 року № 00002108013/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість. Суд першої інстанції встановив, що позивачем правильно сформовано податковий кредит при визначені податкового зобовязання по господарським операціям з ЗАТ «Інвестиційна група «Імперія».

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Податковий орган, посилаючись на ст.ст. 215, 203, 228, 216 ЦК України, зазначає, що договори на постачання крану мостового та його зберігання та роторного вагоноопрокидувача не спричинили реального настання правових наслідків, є нікчемними, а підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, що спричинило збитки Державному бюджету. Підставою для такого висновку стали дані перевірки під час, якої встановлено відсутність постачання ТМЦ та основних фондів та відсутній факт зберігання майна, оскільки відсутні первинні документи бухгалтерського обліку.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив останню задовольнити.

Позивач надав письмові заперечення, які підтримав в судовому засіданні, вказуючи, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, податковим органом проведено планову виїзну перевірку Лутугинського державного науково-виробничого Валкового комбінату з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 11.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 11.12.2008 р. за наслідками якої складено акт від № 494/08-3/00187369 від 20.05.2010 (а.с.17).

На підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2010 року № 00002108013/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2761410.00 грн., в тому числі: за основним платежем 1840940 грн., за штрафними санкціями 920470 грн., в звязку з порушенням п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 ст. 7 Закону України «По податок на додану вартість».

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 статті 4, п.п.17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податковий орган прийняв помилково та безпідставно спірне податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, оскільки відповідач не довів правомірність прийнятого рішення.

Як вбачається з акту перевірки, суть порушення зазначено в тому, що позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму 1840940 грн., в тому числі по періодам:

вересень 2008 року 200000 грн.; грудень 2008 року 151090 грн.; травень 2009 року 1200000 грн.; вересень 2009 р. 289850 грн.

Податковий кредит за вересень та грудень 2008 року сформовано внаслідок придбання крану мостового електричного в/п 16 тн., 22.5 метра проліт, за договором поставки № 02/15 від 22.12.2005 року та специфікації № 6, укладеного з ЗАТ «ІГ Імперія». Разом з тим, при проведені податковим органом перевірки ЗАТ «ІГ Імперія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2009 р. валютного та іншого законодавства, встановлено, що підприємство не мало на балансі власних основних фондів.

Як вбачається з матеріалів справи, між Лутугинським державним науково-виробничим валковим комбінатом, як Покупцем та ЗАТ «ІГ Імперія» укладено договір № 02/15 від 22.12.2005 року про поставку товару відповідно до специфікацій. Строк дії договору до 31.12.2010 року. Згідно специфікації № 6 (а.с.129) вбачається, що товаром є кран мостовий на загальну суму 2106540 грн., строк поставки: січень 2008 р. вересень 2008 року. Згідно податкових накладних вбачається, що 29.09.2008 року та 29.12.2008 р. видано податкові накладні № 240 та № 298, які власне і стали підставою для формування податкового кредиту. Актом прийому-передачі від 29.12.2008 року здійснено огляд вузлів крану мостового і визнано їх придатними для поставки.(а.с.132). Крім того, згідно договору зберігання від 29.12.2008 року № 180/29.12, укладеного між ЗАТ «ІГ Імперія», як зберігачем та ЛДНВВК вбачається, що кран мостовий електричний вартістю 2106540 грн. передано на зберігання. На виконання вказаного договору укладено договір прийомки крану на зберігання від 29.12.2008 року. (а.с.139).

В акті перевірки зазначено, що ЛДНВВК не надав до перевірки паспорт та документи, які б підтверджували транспортування крану мостового до місця передачі та зберігання, адресу фактичної передачі та зберігання. Крім того, апелянт зазначає, що датою виготовлення крану є липень 2009 року, а тому в грудні 2008 року фактично не могла були здійсненна поставка.

Колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий орган навпаки підтвердив наявність крану мостового і реальність угоди. Розбіжності в датах, а саме, оформлення документально поставки раніше ніж зазначено дату виготовлення крану не може свідчити про відсутність поставки, а лише про порушення договірних відносин. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими пояснення представника позивача, що кран мостовий є складною інженерною технікою, а тому після виготовлення потребує підготовку місця його розташування та узгоджень з компетентними органами, що неможливо для подальшої експлуатації. Саме період з моменту поставки до повного узгодження міг потягнути за собою розбіжність в датах виготовлення та поставки. При зустрічній перевірці ЗАТ «ІГ Імперія» розбіжностей щодо формування податкового зобовязання з ПДВ за цією господарською операцією не встановлено.

Крім того, податковий кредит за травень 2009 року сформовано при виконані господарської операції з придбання роторного вагоноопрокидувача. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору поставки № 180/14.10/05 від 14.10.2008 року, укладеного між ЛДНВВК, як Покупцем та ЗАТ «ІГ Імперія», як Продавцем поставлено роторний вагоноопрокидувач ВРС -134 М на загальну суму 7200000 грн. з ПДВ. Податковий кредит сформовано на підставі податкової накладної від 28.05.2009 року № 227/1. Згідно договору зберігання № 180/15.07/01 від 28.05.2009 року вбачається, що ЗАТ «Імперія» прийняло роторний вагоноопрокидувач ВРС -134 М на зберігання. Зазначений роторний вагоноопрокидувач ВРС-134М був придбаний ЗАТ «Інвестиційна група «Імперія» у ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод» за договором від 02.06.2008 № 81/068 по специфікації № 1 відповідно до накладної від 27.06.2008 № 185 та податкової накладної від 27.06.2008№ 89 (том 3, арк. справи 7-9, 10, 11, 12) та знаходиться на зберіганні у ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод», про що свідчить договір зберігання від 27.06.2008 № 3/08-ОМ з додатком № 1 та акт приймання-передавання товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 27.06.2008.

Апелянт стверджує, що на підставі показань свідків, вказаний вагоноопрокидувач, на момент поставки не був виготовлений. Вказані доводи спростовуються актом документальної невиїзної позапланової перевірки ЗАТ «Інвестхолдинг» (який є правонаступником ЗАТ «ІГ Імперія») від 29.04.2010 року, в якому зазначено, що в ході проведення перевірки надані документи підтверджують передачу ТМЦ та основних засобів від ЛДНВВК на зберігання ЗАТ «ІНВЕСТХОЛДИНГ», в тому числі крану мостового та роторного вагоноопрокидувача. (а.с.243 том 1). Крім того, згідно довідки від 30.06.2010 року про результати документальної перевірки ПРАТ «Зуївський енергомеханічний завод», (який є виробником крану мостового та вагоноопрокидувача) підтверджено поставку товарів, що підтверджується актами, видатковими та податковими накладними, в тому числі вагоноопрокидувача. (а.с.192, том 2).

Довідкою ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 30.06.2010 № 546/23-211/34359707 про результати документальної невиїзної перевірки ПАТ «Зуївський енергомеханічний завод» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків приватним акціонерним товариством «Інвестхолдінг» за період квітень 2008 року - грудень 2009 року зазначено, що перевіркою ПАТ «Зуївський енергомеханічний завод» не встановлено розбіжностей з даними, отриманими від приватного акціонерного товариства «Інвестхолдінг», яке мало правові відносини з платником податків, та встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від приватного акціонерного товариства «Інвестхолдінг», яке мало правові відносини з платником податків. Крім того, апелянтом не спростовано факт, що роторний вагоноопрокидувач ВРС-134М, у відповідності із договорами від 28.05.2009 № 180/15.07/01 та від 27.06.2008 № 3/08-ОМ знаходиться на зберіганні на території приватного акціонерного товариства «Зуївський енергомеханічний завод».

Крім того, згідно договору купівлі-продажу від 15.10.2008 року № 180/15.10/07, вбачається, що позивач придбавав у ЗАТ «Імперія» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 35000000 грн. з ПДВ. В додатку до договору зазначено товар: феромарганець, ферованадій, феромолібден, чугун, ф.хром. На виконання вказаного договору видано податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит в травні 2009 року та в вересні 2009 року. Згідно з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року у справі № 2а-3348/10/1270 за позовом закритого акціонерного товариства «Інвестхолдінг» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року, встановлено, що вказані товари, яка постачались позивачу від ЗАТ «ІГ «Імперія» придбавались у товариства з обмеженою відповідальністю «Луганск-Елитстрой». Вказаними судовими рішеннями підтверджено реальність укладених угод та фактичне виконання господарських операцій, та власне наявність товару.

Апелянт стверджує, що відсутні первинні документи на підтвердження фактичного виконання договору та поставки товару. Вказані доводи спростовуються, крім податкових накладних, також наданими суду картками складського обліку матеріалів, видатковими накладними. (а.с.60-76, том 2).

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини по справі та відповідні їм правовідносини. Відповідно до п.п.7.4.1.п 7.4 ст. 7 Закону України «По податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), … та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про нікчемність укладених правочинів. Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, визначені ст.203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Доводи апеляційної скарги відповідача, не дають підстав для висновку, що укладені позивачем з ЗАТ «Імперія» договори є нікчемними. На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були юридичними особами зареєстровані в ЄДРПОУ, які наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість. Відповідно до Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються початковою такого платника податку продавця.

При перевірці контрагентів позивача податковим органом не встановлено порушень порядку заповнення та видачі податкової накладної.

Колегія суддів приходить до висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції фактичним обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Керуючись статями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року по справі № 2-а-4587/10/1270 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 16 травня 2011 року.

Головуючий: В.П. Юрченко

Судді: М.І.Старосуд

О.О.Чебанов