Ухвала суду № 15918325, 13.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2011 року справа №2а-802/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гаврищук Т.Г.

суддів Білак С.В. , Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011р. у справі № 2а-802/11/1270 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення №0001838012/0 від 13.01.2011р.,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011р. у справі № 2а-802/11/1270 задоволено позов Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, внаслідок чого скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 13 січня 2011р. № 0001838012/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 819468,00грн.

В апеляційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень-червень 2010р., за результатами якої складений акт від 27.12.2010р. № 1554/08-2/00131050 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2011р. № 0001838012/0, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 819468грн., у тому числі основний платіж 546312грн., штрафні (фінансові) санкції 273156грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Підставою для прийняття наведених рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання товару від ПП “Лугапромсталь”.

При здійсненні перевірки було встановлено здійснення поставки товару від ПП “Лугапромсталь” за договорами купівлі-продажу від 02.04.2009р.№301, від 02.04.2009р. №302, від 12.02.2010р. №211 та №214, №210 ,№212, №213. Передача товару здійснювалась згідно довіреностей через матеріально відповідальну особу ОСОБА_2 До перевірки були надані посвідчення на відрядження ОСОБА_2 та відповідні подорожні листи. Оплата за металопрокат здійснювалась позивачем на банківський рахунок ПП “Лугапромсталь”.

За результатами проведеної перевірки ПП “Лугапромсталь” було підтверджено реалізацію продукції позивачеві та формування податкових зобовязань за спірними господарськими операціями. При здійсненні перевірки було також встановлено, що металопрокат ПП “Лугапромсталь” був отриманий від ПП “Торгова компанія “Лугметал-Комплект”, відносно керівника якого порушена кримінальна справа по факту фіктивного підприємництва за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Внаслідок чого податковий орган вважає, що угоди, які були укладені з ПП “Торгова компанія “Лугметал-Комплект” є нікчемними з огляду на положення ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ) .

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 наведеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом, який складається в момент виникнення податкових зобовязань у продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобовязанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.

За вимогами п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Зазначені в акті перевірки податкові накладні, що складені ПП “Лугапромсталь”, відповідають вимогам п.п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. При здійсненні перевірки було встановлено відображення позивачем спірних податкових накладних у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Факт отримання позивачем продукції від ПП “Лугапромсталь” підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (накладні, рахунки-фактури, сертифікати якості товару, довіреності на отримання продукції, подорожні листи, посвідчення на відрядження, прибуткові ордери, податкові накладні, платіжні доручення), які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”. Позивачем також надані документи, що засвідчують використання придбаної від ПП “Лугапромсталь” продукції у виробничій діяльності .

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями за першою із подій.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність субєктів господарювання.

Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару.

Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше. Порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011р. у справі № 2а-802/11/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011р. у справі № 2а-802/11/1270 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г. Сухарьок