Ухвала суду № 15913587, 11.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лазарєв В.В.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 року справа №2а-21880/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сухарька М.Г.

суддів Білак С.В. , Гаврищук Т.Г.

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Торезі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року по справі № 2а-21880/10/0570 за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Торезі до Торезького гірничого технікуму імені О.Ф. Засядька про стягнення боргу у розмірі 7837 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Торезького гірничого технікуму імені О.Ф. Засядька про стягнення боргу у розмірі 7837 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з постановою суду і подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову, так як вона постановлена з порушення норм матеріального та процесуального права та постановити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначили, що суд першої інстанції не врахував положення ст.. 48 ЗУ «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування». Наполягали, що за перевіряємий період УПФ України в м. Торезі Торезькому гірничому технікуму були надмірно перераховані кошти в розмірі 23744,06 грн. На теперішній час заборгованість складає 7837,00 грн.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог викладених в апеляційній скарзі відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

Відповідач Торезький гірничій технікум ім. О.Ф. Засядька є юридичною особою (ЄДРПОУ 00173344), зареєстроване 28.11.1991 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацією юридичних осіб. Згідно довідки з ЄДРПОУ № 01-25/1-10 види діяльності за КВЕД: вища освіта, навчання дорослих та інші види освіти.

Відповідно до затвердженого УПФ України в м. Торезі плану графіку перевірок установ та організацій, де особи перебувають на повному держаному утриманні з питань правильності зарахування ними коштів, перерахованих на виплату пенсій, на 2010 рік, позивачем була проведена перевірка відповідача за період з 18.12.2009 р. по 30.03.2010 р.

За результатами проведеної планової перевірки позивачем було складено акт № б/н від 30.03.2010 року про виявлені порушення з боку відповідача.

У зазначеному акті перевірки УПФ України в м. Торезі зазначено, що при проведені звірки по коштам перерахованим на розрахунковий рахунок технікуму особам, які знаходяться на повному державному утриманні, перевірені платіжні документи за період з 01.03.2007 р. по 30.03.2010 р. В ході перевірки зясовано, що особи, яким було перераховано кошти на поліпшення умов проживання, в гуртожитку технікуму не проживають. Таким чином, за перевіряємий період УПФ України в м. Торезі були надмірно перераховані технікуму кошти в розмірі 23744,06 грн. З них повернуто відповідачем 15907,06 грн. Недоотримана сума за період з 01.03.2007 р. по 31.01.2010 р. в розмірі 7837 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, Дітям-сиротам за період перебування на повному державному утриманні пенсія у зв'язку з втратою годувальника виплачується в повному розмірі та перераховується на їхні особисті рахунки у банку.

Іншим дітям, які перебувають на повному державному утриманні, виплачується 50 відсотків призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника та перераховується на їхні особисті рахунки у банку. При цьому частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника, перераховується на банківський рахунок установи, де ця дитина перебуває на повному державному утриманні, і спрямовується виключно на поліпшення умов проживання дітей у цих установах.

Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку зарахування та використання коштів, що підлягають перерахуванню Пенсійним фондом або органами праці та соціального захисту населення установам (закладам), де особи перебувають на повному державному утриманні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 269 (далі Порядок № 269), цей Порядок визначає механізм зарахування та використання коштів, що підлягають перерахуванню Пенсійним фондом або органами праці та соціального захисту населення установам (закладам), де перебувають особи на повному державному утриманні (далі - установа).

Адміністрація установи надсилає у триденний строк після зарахування до неї особи на повне державне утримання органам Пенсійного фонду або органам праці та соціального захисту населення за місцем перебування особи на обліку та за місцезнаходженням установи відповідне повідомлення.

Згідно із п. 4 Порядку № 269 на підставі зазначених у пунктах 2 і 3 цього Порядку документів за місцезнаходженням установи (закладу): орган Пенсійного фонду видає у п'ятиденний строк розпорядження з визначенням суми, яку належить виплатити особі і непрацездатним членам її сім'ї згідно з частинами першою і другою статті 48 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і суми, яку належить перерахувати установі (закладу) згідно з частинами третьою і четвертою зазначеної статті, та на його підставі робить відповідний запис в особовому рахунку особи і до 20 числа місяця, за який проводиться виплата пенсії, перераховує кошти установі (закладу).

Перерахування здійснюється платіжними дорученнями, до яких додається список за формою згідно з додатком.

У відповідності із п. 7 Порядку № 269, зарахування та використання коштів, що перераховані до установи відповідно до цього Порядку, здійснюється згідно з вимогами бюджетного законодавства із спеціального фонду кошторису установи.

Кошти використовуються на придбання предметів і матеріалів, оплату послуг та інших видатків, придбання обладнання і предметів довгострокового користування (згідно з кодами економічної класифікації 1130 і 2110) лише для поліпшення умов перебування в установі пенсіонерів, інвалідів та дітей.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивачем зроблено висновок щодо не проживання дітей у гуртожитку технікуму на підставі копій паспортів цих дітей, де зазначена адреса реєстрації особи інша ніж адреса гуртожитку.

Однак, як вбачається із змісту вищезазначених норм чинного законодавства, особа (дитина), частина пенсій якої перераховується на банківський рахунок установи, де ця дитина перебуває на повному державному утриманні, і спрямовується виключно на поліпшення умов її проживання, повинна проживати (перебувати) в цій установі.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

В частині 6 ст. 29 ЦК України зазначено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV, місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок УПФ України в м. Торезі щодо не проживання дітей у гуртожитку технікуму, зроблений позивачем з огляду на відмітку у паспорті щодо місця реєстрації, є необґрунтованим, та суперечить діючому законодавству.

Щодо витрачання спірних коштів, судом першої інстанції встановлено, що спірна частина перерахованої УПФ України в м. Торезі пенсія дітям, які перебувають на повному державному утриманні, спрямовувалася на поліпшення умов проживання цих дітей, що підтверджується рахунками від 11.12.2008 та 24.12.2008 року, з яких вбачається, що відповідач придбавав: спортивні товари, меблі, побутову техніку на суму 7837,00 грн. саме для поліпшення умов проживання дітей.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 16 грудня 2010 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Торезі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року по справі № 2а-21880/10/0570 за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Торезі до Торезького гірничого технікуму імені О.Ф. Засядька про стягнення боргу у розмірі 7837 грн .- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року по справі № 2а-21880/10/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.