Постанова № 15906958, 05.04.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3602/10/1770

05 квітня 2011 року 09год. 50хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представники позивача: Воловодик Н.П., Потопа В.О.,

представник відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Рембуд"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання дій незаконними, визнання незаконними та скасування податкових

повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Рембуд» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання дій незаконним, визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить суд визнати незаконними дії відповідача щодо визнання нікчемними господарських правочинів, вчинених між ВАТ "Рембуд" та ПП «Агроімпекс-Ресурс», ТОВ «Будівельно-сервісна компанія» і ПП «Лайкост» за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р., а також визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.01.2010р. №0000112342/0, від 17.02.2010р. №0000112342/1, від 22.04.2010р. №0000112342/2, від 06.07.2010р. №0000112342/3 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 56789,00грн., у т.ч.: 38109,00грн. за основним платежем, 18680,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкові повідомлення рішення від 18.01.2010р. №0000122342/0, від 17.02.2010р. №0000122342/1, від 22.04.2010р. №0000122342/2, від 06.07.2010р. №0000122342/3 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 58822,00грн., у т.ч.: 39215,00грн. за основним платежем, 19607,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позов обґрунтований тим, що оспорювані дії податкового органу суперечать чинному законодавству, а висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення, є неправомірними та такими, що суперечать фактичним обставинам. Висновки ДПІ у м.Рівне про нікчемність та фіктивність правочинів з контрагентами позивача не ґрунтуються на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а лише на власній оцінці посадових осіб податкового органу про неспроможність здійснення такими контрагентами господарських операцій з огляду на відсутність матеріальних, трудових чи інших ресурсів, що однак не передбачено чинними законодавством як необхідні передумови для здійснення таких операцій.

Представники позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримали повністю та пояснили суду, що ДПІ у м.Рівне проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Рембуд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, за наслідками якої складено акт від 29.12.2009р. №1742/23-100/03332234, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення. Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «Лайкост» та ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія». Вказані контрагенти, на думку податкових інспекторів, є недобросовісними платниками податків, а відтак, сплачені ВАТ «Рембуд» на їх користь грошові кошти за придбані товари та роботи не можуть бути віднесені позивачем до валових витрат, як і сплачений в ціні таких товарів та послуг податок на додану вартість до складу податкового кредиту. Це суперечить вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». Витрати позивача на придбання товарів від ПП «Лайкост» і ПП «Агроімпекс-Ресурс» та робіт від ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія», а також сплата податку на додану вартість в ціні придбаних товарів і робіт підтверджені відповідними податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, актами виконаних робіт форми №КБ-2В, довідками виконаних будівельно-монтажних робіт форми №КБ-3В, платіжними дорученнями, подорожніми листами, тобто усіма документами, передбаченими ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; факт використання в господарській діяльності видатковими накладними, актами випуску готової продукції. ДПІ у м.Рівне безпідставно заперечуються факти отримання від контрагентів товарів та робіт, оскільки всі вони були оприбутковані позивачем, що підтверджується даними бухгалтерського і податкового обліку. ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс» і ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» на момент вчинення господарських операцій з ВАТ «Рембуд» були зареєстрованими як платники податку на додану вартість, відомості про них у встановленому законом порядку були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Ні установчі, ні статутні документи цих контрагентів, ні свідоцтва про реєстрацію їх платниками податку на додану вартість не були визнані на момент вчинення правочинів з позивачем недійсними в установленому порядку. Зміст правочинів, вчинених ВАТ «Рембуд» з ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс» і ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» не суперечить жодному законодавчому акту, що діє в Україні, не порушує моральні засади суспільства та виражає вільне волевиявлення контрагентів здійснити операції з купівлі-продажу щебеню і піску та виконання будівельно-монтажних робіт. Сторони досягли домовленостей на вчинення правочинів, бажали настання наслідків таких правочинів та їх результати використали у своїй господарській діяльності з отриманням прибутку і нарахуванням відповідних податків. Чинним законодавством на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості. Вказали, що визначення податковим органом суми податкових зобовязань за допомогою інформації, отриманої з джерел інших, ніж первинні документи, прямо суперечить вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 та п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету. Просили позовні вимоги задовольнити повністю.

Державна податкова інспекція у м.Рівне позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, тотожні письмовим запереченням, а зокрема, вказав, що документальною перевіркою дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Рембуд» за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р. встановлено порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 38109,00грн., та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 39215,00грн. Перевіркою встановлено, що позивач мав взаєморозрахункові операції з ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія». Вартість отриманих від вказаних контрагентів товарно-матеріальних цінностей та робіт у повному обсязі віднесена ВАТ «Рембуд» до складу валових витрат відповідних періодів, а сума податку на додану вартість, сплачена в ціні придбаних товарів та робіт до складу податкового кредиту. Це є порушенням чинного законодавства, оскільки контрагенти позивача, зважаючи на відсутність документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, в тому числі і відсутність власних виробничих потужностей, устаткування та транспортних засобів, управлінського та технічного персоналу, не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна. Тобто, всі операції з придбання та реалізації товарів і робіт не мали реального характеру, товар не перевозився і не зберігався, послуги не надавалися. Крім того, 02.04.2009р. УМВСУ в Рівненській області було порушено кримінальну справу за фактом вчинення фіктивного підприємництва ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Також вироком Рівненського міського суду від 25.05.2010р. у справі №1-386/10 доведено факт фіктивного характеру діяльності ПП «Агроімпекс-Ресурс». Таким чином, є всі підстави стверджувати, що правочини, вчинені ВАТ «Рембуд» з ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» не були спрямовані на реальне настання наслідків і вчинялися виключно для отримання позивачем податкової вигоди у вигляді формування валових витрат та податкового кредиту, як наслідок, в силу ст.ст.215, 228 ЦК України, такі правочини є нікчемними. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судом встановлено, що з 03.12.2009р. по 23.12.2009р. Державною податковою інспекцією у м.Рівне проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Рембуд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р., за наслідками якої складено акт від 29.12.2009р. №1742/23-100/03332234 (т.1 а.а.с.140-153).

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем:

-пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 38109,00грн., у тому числі за III квартал 2008 року - в сумі 34359,00грн., за IV квартал 2008 року в сумі 3750,00грн., та зменшено відємне значення з податку на прибуток за 9-ть місяців 2009 року на суму 58637,00грн.;

--пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 39215,00грн., у тому числі: липень 2008 року 14124,00грн., серпень 2008 року 4728,00грн., вересень 2008 року -8635,00грн., жовтень 2008 року 8478,00грн., грудень 2008 року 3250,00грн.

На підставі акта перевірки від 29.12.2009р. №1742/23-100/03332234 та за наслідками адміністративного оскарження (рішенням ДПА України від 30.06.2010р. №6185/6/25-0515 скарга позивача залишена без задоволення) ДПІ у м.Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.01.2010р. №0000112342/0, від 17.02.2010р. №0000112342/1, від 22.04.2010р. №0000112342/2, від 06.07.2010р. №0000112342/3, якими позивачу визначено податкові зобовязання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 56789,00грн., у т.ч.: 38109,00грн. за основним платежем, 18680,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.2 - а.а.с.131, 133, 134) та податкові повідомлення рішення від 18.01.2010р. №0000122342/0, від 17.02.2010р. №0000122342/1, від 22.04.2010р. №0000122342/2, від 06.07.2010р. №0000122342/3 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 58822,00грн., у т.ч.: 39215,00грн. за основним платежем, 19607,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.2 а.а.с.130, 132, 135).

Висновки акта перевірки, що стали підставою для донарахування податкових зобовязань та прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, зроблені відповідачем на підставі аналізу господарських операцій ВАТ «Рембуд» з ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-ресурс» та ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія».

Як встановлено в ході судового розгляду, ВАТ «Рембуд» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 12.09.1996р., одними з основних видів діяльності товариства згідно з довідкою з ЄДРПОУ є будівництво будівель, будівництво доріг, виробництво виробів з бетону для будівництва, виготовлення каркасних конструкцій і покрівель.

У періоді, що підлягав перевірці, ВАТ «Рембуд» за усною угодою придбало у ПП «Лайкост» щебінь та пісок на загальну суму 98670,20грн., у т.ч. ПДВ 16124,37грн., що підтверджується видатковими накладними від 31.07.2008р. №275 на суму 53495,20грн., у т.ч. ПДВ 8915,87грн., від 31.07.2008р. №278 на суму 31251,00грн., у т.ч. ПДВ 5208,50грн., від 29.08.2008р. №343 на суму 7700,00грн., у т.ч. ПДВ 1283,33грн., від 29.08.2008р. №345 на суму 6224,00грн., у т.ч. ПДВ 1037,33грн., та податковими накладними від 31.07.2008р. №275 на суму 53495,20грн., у т.ч. ПДВ 8915,87грн., від 31.07.2008р. №278 на суму 31251,00грн., у т.ч. ПДВ 5208,50грн., від 29.08.2008р. №343 на суму 7700,00грн., у т.ч. ПДВ 1283,33грн., від 29.08.2008р. №345 на суму 6224,00грн., у т.ч. ПДВ 1037,33грн., актами здачі-приймання виконаних робіт на зважування щебеня, відомостями зважування автомобілів, що містяться в матеріалах справи.

Вказані податкові накладні отримані позивачем та включені ним до реєстру отриманих податкових накладних.

Розрахунки між ВАТ «Рембуд» та ПП «Лайкост» здійснені шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог згідно з угодою від 30.09.2008р. №2.

Вартість отриманого від контрагента щебеню віднесена товариством до складу валових витрат за III кв. 2008 року в сумі 82225,17грн.

Податок на додану вартість на підставі вищевказаних податкових накладних в загальній сумі 16445,03грн. включений позивачем у повному обсязі до складу податкового кредиту: липень 2008 року 14124,37грн., серпень 2008 року 2320,66грн.

Крім того, у періоді, що підлягав перевірці, ВАТ «Рембуд» за усною угодою придбало у ПП «Агроімпекс-ресурс» щебінь на загальну суму 142541,12грн., у т.ч. ПДВ 20363,02грн., що підтверджується видатковими накладними від 26.09.2008р. №53 на суму 51810,00грн., у т.ч. ПДВ 8635,00грн., від 31.10.2008р. №161 на суму 50869,50грн., у т.ч. ПДВ 8478,25грн., від 16.12.2008р. №16/081 на суму 19498,60грн., у т.ч. ПДВ 3249,77грн., та податковими накладними від 26.09.2008р. №53 на суму 51810,00грн., у т.ч. ПДВ 8635,00грн., від 31.10.2008р. №161 на суму 50869,50грн., у т.ч. ПДВ 8478,25грн., від 16.12.2008р. №16/081 на суму 19498,60грн., у т.ч. ПДВ 3249,77грн., актами здачі-приймання виконаних робіт на зважування щебеня, відомостями зважування автомобілів, що містяться в матеріалах справи.

Вказані податкові накладні отримані позивачем та включені ним до реєстру отриманих податкових накладних.

Розрахунки між ВАТ «Рембуд» та ПП «Агроімпекс-ресурс» здійснені шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог згідно з угодою від 29.12.2008р. №1.

Вартість отриманого від контрагента щебеню віднесена товариством до складу валових витрат у сумі 101815,08грн.: за III кв. 2008 року - в сумі 43175,00грн., за IV кв. 2008року в сумі 58640,08грн.

Податок на додану вартість на підставі вищевказаних податкових накладних в загальній сумі 20363,02грн. включений позивачем у повному обсязі до складу податкового кредиту: вересень 2008 року 8635,00грн., жовтень 2008 року 8478,25грн., грудень 2008року 3249,77грн.

Крім того, у періоді, що підлягав перевірці, ВАТ «Рембуд» здійснювало господарські операції з ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» щодо виконання будівельно-монтажних робіт на обєкті будівництва ЗОШ №17 у м.Рівне, вул. Тиннівська,82. Всього на замовлення позивача ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» виконано вказаних робіт на суму 14440,08грн., у т.ч. ПДВ 2406,68грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року форми КБ-2в, довідкою про вартість виконаних робіт за серпень 2008 року форми №КБ-3, податковою накладною від 20.08.2008р. №1-2008, а також актом контрольного обміру від 25.03.2009р., що є додатком до акта ревізії фінансово-господарської діяльності закладів освіти, що обслуговуються бухгалтерією управління освіти виконавчого комітету рівненської міської ради за період з 01.01.2007р. по 28.02.2009р., складеного 15.04.2009р. КРУ у Львівській області.

Вартість отриманих від контрагента будівельно-монтажних робіт віднесена товариством до складу валових витрат за III кв. 2008 року в сумі 12033,40грн.

Податок на додану вартість на підставі вищевказаної податкової накладної в сумі 2406,68грн. включений позивачем у повному обсязі до складу податкового кредиту за серпень 2008 року.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як вбачається з досліджених матеріалів справи, щебінь та пісок, що придбавався ВАТ «Рембуд» у ПП «Лайкост» та ПП «Агроімпекс-ресурс» в наступному використовувався для виготовлення бетону, вапняного та цементного розчинів, які надалі реалізовувалися позивачем, що підтверджується матеріальними звітами, видатковими накладними, відомостями обліку вибутків, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, податковими накладними, реєстрами виданих податкових накладних, подорожніми листами вантажних автомобілів, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ №001503 одними з основних видів діяльності ВАТ «Рембуд» згідно з довідкою з ЄДРПОУ є будівництво будівель, будівництво доріг, виробництво виробів з бетону для будівництва, виготовлення каркасних конструкцій і покрівель.

Таким чином, суд приходить до висновку, що придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ПП «Лайкост» та ПП «Агроімпекс-ресурс», а також робіт у ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» здійснено в рамках господарської діяльності з метою отримання економічного ефекту - прибутку.

Відповідно до положень пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат: витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час); суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом акту перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, не встановлено ні факту продажу товарів (робіт, послуг) за заниженими цінами, ні того факту, що позивач та його контрагенти є пов'язаними особами.

Стаття 11 Закону №334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. (далі Закон №996-XIV). Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується податковим органом в акті перевірки валові витрати та податковий кредит сформовані ВАТ «Рембуд» по господарських операціях, вчинених з ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» підтверджуються накладними, актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних робіт форми №КБ-3, що відповідає вимогам наказу Державного комітету статистики та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002р. №237/5, податковими накладними, складеними відповідно до вимог п.7.2.1 ст.7 Закону №168/97-ВР, що містять усі обовязкові реквізити та видані особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, підтвердженням чого є пояснення сторін, обумовлені податкові накладні, відомості з єдиного web-сайту Державної податкової адміністрації України www.sta.gov.ua (що діє відповідно до пункту 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000р. №79). Пред'явлені до перевірки та надані позивачем суду вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону №996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Визначення податковим органом суми податкових зобовязань за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж первинні документи, прямо суперечить Закону №996-XIV та Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III, наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Відповідно до ст.ст.9, 10 Закону України “Про систему оподаткування” №1251-ХІІ від 25.06.1991р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, норм Закону №334/94-ВР та Закону №168/97-ВР для платника податків не передбачено обовязку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо його зміни місцезнаходження, кількості працівників та виробничих потужностей.

Суд критично оцінює висновки податкового органу про нікчемність правочинів, вчинених ВАТ «Рембуд» з ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія», як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, і спрямовані на отримання податкової вигоди.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Такі вимоги, згідно з ч.1-5 ст.203 полягають, зокрема, у наступному: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч.1 ст.219 ЦК України, відповідно до якої у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним ; у ч.1 ст.220 ЦК України, відповідно до якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч.2 ст.221 ЦК України, відповідно до якого у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; у ч.2 ст.228 ЦК України, відповідно до якої нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок тощо.

Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу та договору підряду визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця на передачу покупцеві товару, у покупця на прийняття товару та його оплату, у підрядника на виконання певної роботи на свій ризик за завданням другої сторони, у замовника на прийняття та оплату виконаної роботи. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагенти виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

З витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ №647797, серії АЕ №647791, серії АЕ №647792, серії АЕ №647793, серії АЕ №647794, серії АЕ №647802 та довідки серії АЕ №647802 вбачається, що ПП «Лайкост» як юридична особа зареєстроване 14.03.2007р., ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» - 30.07.2005р., станом на 18.03.2011р. відомості про ці підприємства містяться в Єдиному державному реєстрі, державна реєстрація у встановленому порядку не скасована, реєстраційний запис про порушення провадження у справі про банкрутство ПП “Агроімпекс-ресурс” внесено 01.11.2010р., а державну реєстрацію припинення юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом здійснено 07.02.2011р., тобто за збігом тривалого терміну після здійснення позивачем господарських операцій з цим контрагентом.

На момент вчинення господарських операцій ВАТ «Рембуд» з ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія», вказані контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість, відомості про них містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Таким чином, дії ВАТ «Рембуд» як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб.

Фактично висновки ДПІ у м.Рівне про нікчемність правочину, вчиненого ВАТ «Рембуд» з ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія», базуються на підставі інформації щодо контрагента позивача, що міститься в базі даних податкових органів ДПА в Рівненській області та інформації УМВСУ в Рівненській області про порушення кримінальної справи за фактом вчинення фіктивного підприємництва ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Разом з тим, вказана вище інформація, як і наявність кримінальної справи, порушеної по факту фіктивного підприємництва ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія», не є достатніми і незаперечними доказами фіктивності здійснених вказаним суб'єктом господарювання господарських операцій і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені.

Що ж стосується посилань відповідача на вирок Рівненського міського суду від 25-26.05.2010р. у справі 1-386/10, то суд зазначає, що цей вирок на момент складання зазначеного акта перевірки від 29.12.2009р. №1742/23-100/03332234 не був винесений, відтак висновки податкового органу, що стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, є неналежними та недопустимими з огляду на відсутність законності їх отримання. Крім того, зазначеним вироком було засуджено гр.гр.ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3 за вчинення фіктивного підприємництва. Вироком Рівненського міського суду не встановлено, що саме господарські операції ПП «Агроімпекс-Ресурс» з ВАТ «Рембуд» є фіктивними та безтоварними. Відповідно до приписів ст.92 Цивільного кодексу України цивільна дієздатність юридичної особи може реалізовуватися через спеціально уповноважені на те органи, в даному випадку - через директора ПП «Агроімпекс-Ресурс» Обода П.І. На момент винесення цього рішення суду відсутній вирок, що набрав законної сили, щодо визнання директора ПП «Агроімпекс-Ресурс» Обода П.І., який особисто виписував податкові накладні для ВАТ «Рембуд», винним у здійсненні фіктивного підприємництва чи інших подібних злочинів, й відповідно про визнання нікчемними проведених ним особисто, як керівником підприємства, фінансово-господарських операцій.

Посилання відповідача на вирок Рівненського міського суду від 25-26.05.2010р. не заслуговують на увагу, так як це не впливає на податковий облік позивача та не позбавляє останнього права на формування валових витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів податкових накладних, виданих директором ПП «Агроімпекс-ресурс» Ободом П.І., а застосування до позивача фінансових санкцій за дії засуджених цим вироком громадян прямо суперечить конституційному принципу щодо індивідуалізації відповідальності.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, ВАТ «Рембуд» не може нести відповідальності за діяння контрагента та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагентам позивача свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

До того ж, Закон №168/97-ВР не повязує право покупця, платника податку, на включення податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару чи робіт до податкового кредиту, із фактичним внесенням такого податку до бюджету продавцем товару чи виконавцем робіт, не зобовязує покупця контролювати сплату податку до бюджету вказаною особою.

Згідно з п.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в наступному якимось чином впливати на надходження чи на ненадходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в Законі №168/97-ВР не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент продавець видає податкові накладні і при цьому не виконує зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ДПІ у м.Рівне не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 18.01.2010р. №0000112342/0, від 17.02.2010р. №0000112342/1, від 22.04.2010р. №0000112342/2, від 06.07.2010р. №0000112342/3 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 56789,00грн., у т.ч.: 38109,00грн. за основним платежем, 18680,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкові повідомлення рішення від 18.01.2010р. №0000122342/0, від 17.02.2010р. №0000122342/1, від 22.04.2010р. №0000122342/2, від 06.07.2010р. №0000122342/3 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 58822,00грн., у т.ч.: 39215,00грн. за основним платежем, 19607,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а відтак адміністративний позов підлягає до задоволення в частині визнання цих податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування. За таких обставин, визнавати ще й протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, вчинених позивачем з його контрагентами, є безпідставним заходом.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС УКраїни якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від18.01.2010р. №00001122342/0, від 17.02.2010р. №0000112342/1, від 22.04.2010р. №00001122342/2, від 06.07.2010р. №00001122342/3 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 56789,00грн., у т.ч.: 38109,00грн. - за основним платежем, 18680,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкові повідомлення-рішення від18.01.2010р. №0000122342/0, від 17.02.2010р. №0000122342/1, від 22.04.2010р. №0000122342/2, від 06.07.2010р. №0000122342/3 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 58822,00грн., у т.ч.: 39215,00грн. - за основним платежем, 19607,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Відкритого акціонерного товариства "Рембуд" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.