Постанова № 15906429, 04.04.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1236/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Ємець Я.М.,

за участю:

представників позивача - Гаургова В.В., Ільницький Г.Й.,

представника відповідача - Гриценко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Локомотив Комплект"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2011 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Локомотив Комплект",звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001442310/0 від 24.12.2010 року та № 0001432310/0 від 24.12.2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що працівниками ДПІ у м. Полтаві було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Локомотив Комплект" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 01.06.2010 року. В результаті даної перевірки складений акт № 12336/23-5/34962587 від 14.12.2010 року (далі по тексту - Акт), згідно якого ТОВ "Локомотив Комплект" за 3 та 4 квартали 2007 року і 1-3 квартали 2008 року занижено податок на прибуток на загальну суму 279 997 грн., порушено п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 року № 283; з липня 2007 року по липень 2008 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 223 998 грн., порушено п.п. 7.4.1. п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР. На підставі вказаного акту ДПІ у м. Полтаві 24.12.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001432310/0, яким ТОВ "Локомотив Комплект" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 250 132,5 грн., з яких 166 755 грн. - за основним платежем, 83 377,5 грн. - штрафні санкції; та № 0001442310/0, яким ТОВ "Локомотив Комплект" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 160 869 грн., з яких 107 264 грн. за основним платежем, 53 632 грн. штрафні санкції.

Вказані повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, однак скарги були залишені без задоволення.

ТОВ "Локомотив Комплект" із викладеними в Акті висновками не погоджується, і вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001432310/0 від 24.12.2010 року, № 0001442310/0 від 24.12.2010 року, були прийняті з порушенням діючого законодавства, необґрунтовано, без наявності правових підстав, а тому, як на думку позивача, підлягають визнанню нечинними.

Так твердження позивач обґрунтовував тим, що висновки Акту, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, як на його думку, є необґрунтованими, необєктивними та не ґрунтуються на законі. Зокрема, висновки про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат та до сум податкового кредиту, сформованих за відповідні податкові періоди за рахунок сум, сплачених ТОВ «ПК Технологічна комплектація та будівництво», не враховують наявності усіх необхідних первинних документів, дійсного виконання угод та сплати коштів, використання придбаного товару у своїй господарській діяльності. Факти порушення стосовно посадових осіб даного контрагента кримінальної справи та відсутності обліку податкових зобовязань з боку його контрагентів не можуть бути підставою для відповідальності позивача. У вироці, що був постановлений Октябрський районним судом м.Полтави стосовно посадових осіб ТОВ «ПК Технологічна комплектація та будівництво», та на який посилався податковий орган в Акті перевірки, відсутні вказівки на вчинення даними особами кримінально-караних діянь у звязку з господарськими операціями даного підприємства з ТОВ «Локомотив Комплект». Висновки перевіряючих про нікчемність угод між ТОВ «ПК Технологічна комплектація та будівництво»та ТОВ «Локомотив Комплект»є бездоказовими, так як відсутні докази безтоварності операцій або ж існування у контрагентів мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Такі твердження позивач обґрунтовував у позові посиланням на норми відповідних нормативно-правових актів.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити. Представниками надано пояснення по суті справи, яке за своїм змістом відповідає змісту позову. Представник позивача Ільницький Г.Й., окрім того, пояснив, що він працював комерційним директором ТОВ «Локомотив Комплект». Дане підприємство займалося, з-поміж іншого, дистрибюцією різного асортименту пружин, які їм поставляло ТОВ «ПК Технологічна комплектація та будівництво». Після укладення угоди з ТОВ «ПК Технологічна комплектація та будівництво»на поставку пружин кожна поставлена партія замовлялася ним або ж іншими працівниками ТОВ «Локомотив Комплект»заздалегідь по телефону або факсом, після отримання замовлення від покупців. Пружини закупалися, він забирав придбаний у ТОВ «ПК Технологічна комплектація та будівництво»товар особисто на власному автомобілі «Газель»та далі цей товар продавався різним підприємствам та фізичним особам по Україні, відправлявся, переважно, курєрською поштою. Вказане підтверджується первинними документами.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення й просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході перевірки ТОВ "Локомотив Комплект" виявлено порушення п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 279 997 грн.; п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 223 998 грн. В обґрунтування своїх доводів представник відповідача зазначив, що позивач уклав договори з ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" щодо купівлі-продажу товару, фактичне виконання яких податковий орган вважає неможливими, оскільки ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" не має власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Відносно директора ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" Дігтяр О.М. порушено кримінальну справу. На вирок стосовно останнього, постановлений Октябрським районним судом м.Полтави, посилався, як на підставу визнання правочинів між позивачем та ТОВ «ПК Технологічна комплектація та будівництво»нікчемними. Стверджував, що позивач порушив вимоги ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. В силу нікчемності відповідних правочинів, заперечував правомірність включення сум, сплачених за відповідними угодами, до складу валових витрат та податкового кредиту.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Локомотив Комплект" зареєстровано, як юридичну особу (ідентифікаційний код 34962587) виконавчим комітетом Полтавської міської ради 28.02.2007 року.

З 01.03.2007 року позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

ДПІ м.Полтави в період з 29.10.2010 року по 09.12.2010 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Локомотив Комплект" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки 14.12.2010 року відповідачем складено Акт, в якому зроблені висновки про порушення платником податку:

- п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 3 та 4 квартали 2007 року і 1-3 квартали 2008 року в розмірі 279 997 грн.;

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість з липня 2007 року по липень 2008 року на загальну суму 223 998 грн.

На підставі вищезазначеного Акту відповідачем 24.12.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001432301/0 та № 0001442301/0, якими відповідно визначено податкові зобовязання ТОВ «Локомотив Комплект» з податку на прибуток в розмірі 250 132,5 грн., та з податку на додану вартість в розмірі 160 896 грн.

За результатами процедури їх апеляційного узгодження податковими органами залишено без змін оскаржувані рішення.

З вимогою про визнання нечинними вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням субєкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені ч.3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувані рішення на предмет їх відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлене ним у Акті перевірки порушення позивачем як платником податків п.5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Висновки відповідача про порушення платником податків зазначених норм законів ґрунтувалися на тому, що працівниками податкового органу в ході проведення перевірки проаналізовано договори, укладені між ТОВ "Локомотив Комплект" та ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво".

Так, між ТОВ "Локомотив Комплект" та ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" було укладено договір від 01.03.2007 року за № 1/67 на поставку продукції за погодженою сторонами в накладних номенклатурою та об'ємом та договір № 29/082007 від 29.08.2007 року на поставку продукції відповідно специфікації.

Суми коштів, сплачених ТОВ «Локомотив Комплект»ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" за поставлені на виконання вищезгаданих угод товари, були включені позивачем до складу валових витрат та суми ПДВ, сплачені в їх складі, були включені позивачем до складу податкового кредиту на підставі отриманих від ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" податкових накладних.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час спірних правовідносин), порушення якого мав на увазі відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час спірних правовідносин), податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Нормою п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Наявність порушень цих норм закону податковим органом вмотивована в Акті наступним чином. Податковий ревізор-інспектор на стор.6 Акту зазначає, що платником податку включено до складу валових витрат операції по придбанню ТМЦ від ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво". Договори, укладені за даним підприємством, не надані. Згідно змісту Акту, підтверджено відображення даних операцій в бухгалтерському обліку платника податку, підтверджено перерахування коштів платником податку своєму контрагенту, проведення взаємозаліку на частину суми заборгованості.

Далі податковий орган посилається на порушення стосовно посадових осіб ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" кримінальної справи за фактами злочинів, повязаних зі службовою підробкою, фіктивним підприємництвом, ухиленням від сплати податків; порушення кримінальної справи стосовно директора контрагента ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" ТОВ «БП «Спецпостачання»за фактами злочинів, повязаних зі службовою підробкою та фіктивним підприємництвом; визнання судом недійсними з моменту реєстрації установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ контрагента ТОВ «БП «Спецпостачання»- ТОВ «Мережа інвест Компані». Податковий орган також вказує, що директор ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" засуджений вироком Октябрського районного суду м.Полтави від 20.08.2010 року за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 КК України.

За таких обставин податковий орган робить висновок про те, що діяльність ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" є незаконною та не може породжувати правових наслідків, а тому з посиланням на норми Господарського та Цивільного кодексів України робить висновки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Локомотив Комплект»та ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво". При цьому в тексті відповідного розділу Акту відсутні дані про аналіз працівниками податкового органу первинної документації щодо даних операцій, натомість робиться висновок про те, що угоди між платником податку та його контрагентом не мали реального характеру, а вчинялися вони без мети реального настання правових наслідків з метою заниження обєкту оподаткування (стор.13-14).

У звязку із завищенням валових витрат, було відповідно занижено податок на прибуток (за висновком податкового органу, стор. 17 Акту).

Аналогічно в Акті вмотивовано незаконність включення платником податку відповідних до сум до складу податкового кредиту з посиланнями на нікчемність тих же угод, обґрунтованими тими ж вищенаведеними доводами.

З такими висновками податкового органу суд не може погодитися, виходячи з наступного.

В ході проведення та оформлення результатів перевірки позивача як платника податку відповідачем допущено порушення "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року та зареєстрованого Міністерством юстиції України від 25.08.2005 №925\11205 (далі - Порядок №327)

Відповідно до п. 1.7 Порядку № 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п. 2.3.2 Порядку № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Згідно 2.3.4 цього Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Згідно змісту Акту, наведені вимоги Порядку № 327 не виконані, відповідачем не проведено та не наведено в Акті належного аналізу первинних документів.

Стверджуючи про нікчемність укладених правочинів з посиланням на обставини, викладені вище, податковий орган не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій.

Судом у свою чергу встановлені фактичні обставини фінансово-господарських операцій ТОВ "Локомотив Комплект" з ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво", які полягали у поставці останнім товарно-матеріальних цінностей платнику.

Поставку продукції ТОВ "Локомотив Комплект" та ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" оформили договорами від 01.03.2007 року за № 1/67 на поставку продукції за погодженою сторонами в накладних номенклатурою та об'ємом, та № 29/082007 від 29.08.2007 року на поставку продукції відповідно специфікації. Позивачем доведено документально, що оплата поставки товару була проведена, відповідно до рахунків-фактур. Факт дійсності виконання угоди позивач підтвердив рядом документів: видаткових накладних, податкових накладних, факт оплати товару підтверджено відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Суд приймає до уваги пояснення представника позивача Ільницького Г.Й. щодо перевезення ним отриманого товару особистим автотранспортом та зберігання його у власних приміщеннях, зміст даного пояснення наведено вище. Даним поясненням вмотивовано відсутність у підприємства товарно-транспортних накладних та складських документів як доказів переміщення та зберігання товару. При цьому суд зазначає, що такі дії працівників підприємства платника податку, не суперечать закону, а відповідні пояснення не суперечать матеріалам справи та не спростовані відповідачем.

Окремо суд звертає увагу на те, що позивачем надано докази подальшого руху придбаних у ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" товарів, так представниками позивача надано суду угоди, видаткові накладні та докази перевезення (відправлення) придбаного у даного контрагента товару іншим субєктам господарювання, що унеможливлює висновки про безтоварність операцій платника податку з ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво".

При цьому сам податковий орган підтверджує в Акті наявність належного обліку операцій у бухгалтерському обліку платника податку та представник відповідача не заперечив підтвердження платником податку господарських операцій первинною фінансово-господарською документацією.

Сторони за вказаними договорами в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товару належної якості та кількості в обумовлені строки замовнику (покупцю), сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Посилання представника відповідача на те, що вищезазначені договори є нікчемними, суд не бере до уваги, виходячи з наступного: відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме:

1. "зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства" судом встановлено, що таких порушень в договорі між ТОВ "Локомотив Комплект" та ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" виявлено не було;

2. "особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності" з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Локомотив Комплект" та ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" мають всі необхідні документи для підтвердження своєї законної діяльності: підприємства зареєстровані у встановленому законом порядку, мають юридичну адресу, отже, підстави для сумніву у законності їх діяльності - відсутні.

3. "волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі"

4. "правочин має вчинятися у формі, встановленій законом" - угоди між сторонами укладались в письмовій формі, з наявністю усіх передбачених чинним законодавством документів.

5. "правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним" - реальність правочинів доведена, наданням суду документів, які свідчать про виконання зобовязань сторонами один перед одним в повному обсязі (рахунки -фактури, видаткові накладні, податкові накладні).

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Також критично суд приймає доводи позивача про порушення кримінальних справ стосовно посадових осіб ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" з посиланням на наявний вирок Октябрського районного суду м.Полтави від 20.08.10, яким директор вказаного підприємства був засуджений за ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 КК України. По-перше, станом на час розгляду справи по суті вказаний вирок не набрав законної сили та в силу цього на нього неможливо посилатися як на такий, що встановлює юридичні факти, а в подальшому даний вирок був скасований Апеляційний судом Полтавської області, кримінальна справа направлена на новий судовий розгляд. Окрім цього, як вищеназваний вирок, так і матеріали обвинувачення не стосуються діяльності обвинувачених (підсудних), що була б повязана із господарськими операціями ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" з ТОВ «Локомотив Комплект», описова частина вироку та постанови про предявлення обвинувачення у кримінальній справі містять фабулу зі вказанням господарських операцій ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" з іншими контрагентами. Посилання на порушення кримінальних справ стосовно контрагентів ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" є неспроможними, оскільки відсутні докази будь-якого звязку даних контрагентів (ТОВ «БП «Спецпостачання», ТОВ «Мережа інвест Компані») з ТОВ «Локомотив Комплект»та вчиненими останнім господарськими операціями. Так, ТОВ «БП «Спецпостачання»і ТОВ «Мережа інвест Компані»у взаємовідносинах з ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" не є постачальниками того товару, який ТОВ "ПК "Технологічна комплектація та будівництво" було в подальшому продано ТОВ «Локомотив Комплект».

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Тому суд вважає, що ТОВ "Локомотив Комплект" правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту за відповідні періоди кошти, спрямовані на оплату поставки продукції від ТОВ "ПК "технологічні комплектації та будівництво". Звідси випливає, що позивачем не було вчинено заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивації, наведеної вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми законів, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд не вважає за можливе застосувати спосіб захисту права, обраний позивачем у вигляді встановлення недійсності оскаржуваних рішень, оскільки предметом позову є акти індивідуальної дії, які за змістом норм КАС України, підлягають скасуванню, будучи протиправними.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001442310/0 від 24.12.2010 року та № 0001432310/0 від 24.12.2010 року визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Локомотив-комплект" судові витрати у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 квітня 2011 року.

СуддяІ.С. Шевяков