Постанова № 15904720, 13.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2011 р.                                                                                 № 2а-243/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп’як О.О.

при секретарі судового засідання Денькович Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 04.01.2011 р № 7)

від відповідача –ОСОБА_2 (довіреність від 13.09.2010 року № 10115/10/10-010/20)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство

до Державна податкова інспекція у Золочівському районі

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , в с т а н о в и в:

          Золочівське міське виробниче житлово –комунальне підприємство звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Золочівському районі про визнання недійсними податкові повідомлення –рішення від 29.12.2010 року № 0000631600/1, № 0000621600/1.

Ухвалою суду від 06 січня 2011 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що не погоджується із вказаними податковими повідомленнями рішеннями ДПІ у Золочівському районі Львівської області, оскільки відповідачем безпідставно було змінено призначення платіжних документів, а саме ПДВ за червень 2010 року та зарахував сплату податку на погашення податкового боргу по штрафних санкціях, які не являються угодженим податковим зобов’язанням.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, просила в позовних вимогах відмовити повністю з підстав викладених у запереченнях.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 18 квітня 2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, судом встановлено наступне.

ДПІ у Золочівському районі Львівської області проведено перевірку комунального підприємства «Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство»з питань дотримання вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за результатами перевірки складено акт за № 23/15-213/03348703 від 16.12.2010 року (далі –акт перевірки).

На підставі акта перевірки ДПІ у Золочівському районі винесено податкові повідомлення –рішення від 16.12.2010 року № 0000621600/0 та № 0000631600/0, яким визначено штрафні санкції відповідно в розмірі 50 % в сумі 5858, 43 грн., та 20 % в сумі 684, 63 грн. за затримку на 122 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 11716, 86 грн., з податку на додану вартість та за затримку на 74 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 3423, 14 грн., з податку на додану вартість.

Золочівське МВЖКП не погодилося з нарахуванням штрафних санкцій подало відповідачу скарну № 829 від 22.12.2010 р. відповідно до прийнятого рішення про результати розгляду первинної скарги від 29.12.2010 р. № 14647/10/25-0006/75, позивачу відмовлено в задоволенні скарги та винесено нові податкові повідомлення-рішення від 29.12.2010 року № 0000621600/1 та від 29.12.2010 року № 0000631600/1.

Як вбачається з акту перевірки, що згідно податкових декларацій з ПДВ поданих позивачем до ДПІ у Золочівському районі задекларовано суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (р. 27 декларації) в таких розмірах: червень 2010 року –15140 грн.; п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»граничний термін сплати узгодженої суми податкового зобов’язання становить відповідно : червень 2010 року –30.07.2010 року. Як встановлено перевіркою, згідно даних картки особового рахунку платника КП «Золочівське міське виробниче житлово –комунальне підприємство» проводило сплату узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість з порушенням граничного терміну встановленого п.п. п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. А саме, станом на 01.08.2010 року податковий борг по ПДВ становив разом з пенею 46291, 24 грн. КП «Золочівське міське виробниче житлово –комунальне підприємство»проводило сплату узгодженої суми податкового зобов’язання відповідно платіжних доручень: № 718 від 02.08.10 року –1500, 00 грн.; № 733 від 10.08.10 року –1500, 00 грн.; № 746 від 12.08.10 року –300, 00 грн.; № 747 від 13.08.10 року –900, 00 грн.; № 748 від 16.08.10 року –500, 00 грн.; № 753 від 18.08.10 року –1000, 00 грн.; № 762 від 20.08.10 року –1000, 00 грн.; № 77 від 25.08.10 року –800, 00 грн.; № 773 від 26.08.10 року – 1000, 00 грн.; № 776 від 27.08.10 року –900, 00 грн.; № 783 від 27.08.10 року –800, 00 грн.; № 794 від 01.09.10 року –500, 00 грн.; № 796 від 01.09.10 року –1000, 00 грн.; № 802 від 02.09.10 року –1000, 00 грн.; № 809 від 08.09.10 року –1000, 00 грн.; № 815 від 13.09.10 року –500, 00 грн.; № 819 від 14.09.10 року –500, 00 грн.; № 821 від 15.09.10 року –1000, 00 грн. Станом на 01.09.2010 року податковий борг по ПДВ разом з пенею становив 52729, 95 грн., КП «Золочівське міське виробниче житлово –комунальне підприємство»сплатило узгоджену суму податкового зобов’язання, визначеного у вказаній вище декларації, із затримкою: що є від 30 до 90 календарних днів в сумі 3423, 14 грн., понад 90 календарних днів в сумі 11716, 86 грн. ( Розрахунок наведено у додатку № 1, 2).

Як передбачено п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (що має місце в даному випадку), крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, у відповідності до п.п. „а” підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього ж Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, у даній ситуації, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.5.1 ст.5 згаданого Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

20.07.2010 року позивачем подана до ДПІ у Золочівському районі Львівської області податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Пунктом 7.7 статті 7 згаданого Закону передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до вимог підп.7.1.1 п.7.1 зазначеної статті джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 року за № 679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року за №509-ХІІ, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбачено пунктом 7.7. статті 7 згаданого Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення за № 714 від 30.07.2010 року на суму 1500 грн. 00 коп., № 708 від 29.07.2010 року на суму 600 грн. 00 коп., № 704 від 28.07.2010 року на суму 1000 грн. 00 коп., № 773 від 26.08.2010 року на суму 1000 грн. 00 коп., № 776 від 26.08.2010 року на суму 900 грн. 00 коп., № 783 від 27.08.2010 року на суму 800 грн. 00 коп., № 794 від 31.08.2010 року на суму 500 грн. 00 коп., № 748 від 16.08.2010 року на суму 500 грн. 00 коп., № 753 від 18.08.2010 року на суму 1000 грн. 00 коп., № 770 від 25.08.2010 року на суму 800 грн. 00 коп., № 762 від 20.08.2010 року на суму 1000 грн. 00 коп., № 733 від 10.08.2010 року на суму 1500 грн. 00 коп., № 718 від 02.08.2010 року на суму 1500 грн. 00 коп., № 747 від 13.08.2010 року на суму 900 грн. 00 коп., № 746 від 12.08.2010 року на суму 300 грн. 00 коп. в яких платником податків вказано призначення платежу відповідно «ПДВ за червень 2010 року», проте органом державної податкової служби було самостійно змінено призначення цих платежів під час перерахування коштів до бюджету.

А тому, орган державної податкової служби, в порушення вимог наведених норм самостійно зарахував сплачені платником податку суми у рахунок податкового боргу, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що оскільки чинним законодавством не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав, самостійно змінивши призначення платежу, визначене платником податків у платіжних дорученнях, застосував до останнього відповідальність передбачену підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення належить скасувати.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 17-19, 69-71, 86, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.          Адміністративний позов задоволити повністю.

2.          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення від 29.12.2010 року № 0000621600/1 та від 29.12.2010 року № 0000631600/1.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Золочівське міське виробниче житлово –комунальне підприємство (адреса: 80700, Львівська область, м. Золочів, вул. Лермонтова, 2, код ЄДРПОУ 03348703) 3 (три) гривні 40 коп. судового збору.

          Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

          Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя                                                                                           Карп'як Оксана Орестівна