Рішення № 15874435, 29.04.2011, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-4858/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Башмакова Є.А.

при секретарі Куляба Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»про припинення правовідносин та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»про припинення Договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 2/52 від 08 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», стягнення грошових коштів та інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві та представники позивача у судовому засіданні посилались на те, що 08 квітня 2008 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»було укладено Договір № 2/52 про участь у Фонді фінансування будівництва. Відповідно до пунктом 1.1. Договору № 2/52 позивач, як Довіритель, передав грошові кошти відповідачу, як Управителю у довірче управління з метою отримання у власність обєкта інвестування. Згідно із пунктом 1.4. Договору № 2/52 обєктом інвестування є квартира АДРЕСА_6 першої черги будівництва в обєкті будівництва, а саме квартира із наступними характеристиками: будівельна адреса: АДРЕСА_2,АДРЕСА_3,АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 (перша черга); будівельний номер квартири: АДРЕСА_6; поверх: 25, кількість кімнат: 1, загальна проектна площа: 34,4 м2.

Запланована дата вводу будинку в експлуатацію 4 квартал 2008 року.

08 квітня 2008 року згідно із пунктом 3.4. Договору № 2/52 позивач перерахував грошові кошти у розмірі 312696,00 грн. у довірче управління відповідачу. Проте на момент звернення із позовною заявою до суду, у звязку із фактичною неможливістю управління наданими позивачем грошовими коштами, відповідач так і не зміг виконати свої зобовязання щодо передачі позивачу майнових прав на обєкт нерухомості, для набуття яких, позивач надавав грошові кошти у управління відповідачу.

Позивач стверджує, що про неможливість відповідача, управляти майном свідчить факт не досягнення у визначений договором та Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»термін, позивачем, як довірителем, мети надання коштів у довірче управління, а саме не отримання позивачем у власність обєкту інвестування, тобто квартири із вищевказаними характеристиками за вищезазначеною адресою. А також те, що визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва 4 квартал 2008 року, переноситься більше ніж на 18 місяців.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги та, посилаючись на підстави зазначені у позові та письмових поясненнях від 08 листопада 2010 року, просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, мотивуючи це тим, що у звязку із укладенням між позивачем та відповідачем Іпотечного договору № 663-016/Zфквіп-08 від 08 квітня 2008 року, який забезпечує виконання позивачем кредитних зобовязань по Договору № 663-016/ФКВ-08 від 08 квітня 2008 року, на підставі підпункту 4 пункту 2.2.2. Договору ФФБ № 2/52 від 08 квітня 2008 року, позивач не має право без згоди іпотекодержателя виходити з фонду фінансування будівництва. Також відповідачем зазначалось, що обовязок по поверненню грошових коштів внесених довірителем у фонд фінансування будівництва типа «А»покладається не на відповідача, як управителя, а на Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіста-Трейдінг», як забудовника. Крім того, відповідач вказує на те, що чинним законодавством України забороняється розірвання фізичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного обєкта житлового будівництва, у звязку із чим відповідач також не може бути зобовязаною особою по сплаті інфляційних втрат.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

У судовому засіданні судом встановлено, що 08 квітня 2008 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»було укладено Договір № 2/52 про участь у Фонді фінансування будівництва. У справі наявна копія спірного договору від 08 квітня 2008 року за № 2/52 про участь у ФФБ, відповідно до пункту 1.1. якого позивач, як Довіритель, передав грошові кошти відповідачу, як Управителю у довірче управління з метою отримання у власність обєкта інвестування. Згідно із пунктом 1.4. Договору № 2/52 обєктом інвестування є квартира АДРЕСА_6 першої черги будівництва в обєкті будівництва, а саме квартира із наступними характеристиками: будівельна адреса: АДРЕСА_2,АДРЕСА_3,АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 (перша черга); будівельний номер квартири: АДРЕСА_6; поверх: 25, кількість кімнат: 1, загальна проектна площа: 34,4 м2.

Запланована дата вводу будинку в експлуатацію 4 квартал 2008 року.

08 квітня 2008 р. згідно із пунктом 3.4. Договору № 2/52 позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 312696,00 грн. у довірче управління відповідачу, що підтверджується квитанцією № 000016 від 08.04.2008р., копія якої наявна у справі. Разом із цим, на підставі пункту 6.2. Договору № 2/52 позивачем було перераховано відповідачу 200,00 грн., у якості комісійної винагороди за надання послуги з довірчого управління. Також, відповідно до пункту 2.1.1. Договору № 2/52, відповідач видав позивачу Свідоцтво про участь у ФФБ серії АТ від 08 квітня 2008 року за №2/52. Згідно до копії даного Свідоцтва, яка є у матеріалах справи, визначено, що позивач є довірителем ФФБ типу «А»обєкта будівництва, який розміщений за адресою: АДРЕСА_2,АДРЕСА_3,АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5. Разом із цим, на виконання пункту 2.1.1. Договору №2/52, між позивачем та відповідачем було укладено Договір уступки майнових прав № 2/52 від 08 квітня 2008 року. У справі наявна копія даного Договору уступки майнових прав, відповідно до пункту 1.1. якого, відповідач, як Управитель, уступив позивачеві, як Довірителю, майнові права на обєкт інвестування (квартира за адресою: АДРЕСА_2,АДРЕСА_3,АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5, Будівельний номер квартири: АДРЕСА_6, Поверх: 25, Кількість кімнат: 1, Загальна проектна площа: 34,4 м2), які Управитель набув відповідно до умов Договору будівництва № 2 від 22.06.2007р. між Забудовником ТОВ «Авіста-Трейдінг»та Відповідачем.

28 грудня 2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про припинення Договору про участь у ФФБ № 2/52 від 08 квітня 2008 року та про повернення грошових коштів наданих відповідачу в управління. Зазначена заява була отримана відповідачем 29.12.2009р. про що свідчить штамп відповідача на примірнику заяви із зазначенням вхідного номеру № 4597.

Свої вимоги щодо припинення Договору про участь у ФФБ № 2/52 від 08 квітня 2008р. позивач обґрунтовував тим, що відповідач фактично не може виконати обовязки покладені Договором про участь у ФФБ № 2/52 від 08.04.2008р. та Договором уступки майнових прав № 2/52 від 08.04.2008р., а саме не може передати позивачу майнові права на обєкт нерухомості, для набуття якого, позивач надавав грошові кошти у управління Відповідачу.

Представник відповідача у процесі підтвердив, що у відповідача відсутня можливість передати позивачу майнові права на вищенаведений обєкт нерухомості оскільки право власності на даний обєкт нерухомості у відповідача відсутнє, та даний обєкт нерухомості на сьогоднішній день фактично не введений у експлуатацію. Відповідач пояснив, що з 08.04.2010 р. проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Авіста-Трейдінг»в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не повязано з реорганізацією, проте відповідачем наразі оскаржується дане рішення про внесення запису до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення ТОВ «Авіста-Трейдінг». Разом із цим відповідачем, жодних доказів оскарження рішення про внесення запису до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «Авіста-Трейдінг»подано не було.

З аналізу правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, суд приходить до висновку, що дані правовідносини врегульовані нормами Глави 70 Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»та Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Нормами статті 1029 Цивільного кодексу України визначено, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління.

Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», як спеціальним нормативним актом, що регулює правовідносини при управлінні майном при будівництві житла, визначено, що договором управління майном є договір, за яким установник управління передає управителю у довірчу власність майно з метою досягнення визначених ним цілей та встановлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цим майном. За цим спеціальним Законом України, договором управління майном для фонду фінансування будівництва є договір про участь у фонді фінансування будівництва.

Управителем, відповідно до вищенаведеного спеціального Закону України є фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та отримала в установленому порядку дозвіл/ліцензію. Установник управління майном особа, яка передає майно управителю в довірчу власність на підставі договору управління майном. У цьому Законі для фондів фінансування будівництва це довіритель.

Приймаючи до уваги норми вищенаведеного спеціального Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»та Договору про участь у ФФБ за № 2/52 від 08 квітня 2008 року, укладеним між позивачем та відповідачем, слід зазначити, що підставами припинення договору про участь у фонді фінансування будівництва типу «А»є:

- повне виконання управителем ФФБ зобов'язань перед довірителем;

- відмова довірителя від участі в ФФБ;

- смерть довірителя - фізичної особи або ліквідації довірителя - юридичної особи;

- відкріплення управителем від довірителя закріпленого за ним об'єкта інвестування за невиконання довірителем своїх зобов'язань за договором про участь у ФФБ;

- інші випадки, передбачені Правилами ФФБ.

Окрім цього встановлено, що управління майном при будівництві житла, а також учать у фонді фінансування будівництва є різновидом такого виду зобовязань, як управління майном, які окрім вказаного спеціального Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», також регулюються нормами глави 70 Цивільного кодексу України. Тому за загальним правилом, суд приходить до висновку, що для врегулювання спірних питань, що не можуть бути врегульовані Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»та Договором про участь у ФФБ за № 2/52 від 08 квітня 2008 року, має застосовуватись норми глави 70 Цивільного кодексу України, що не суперечать зазначеному спеціальному закону та суті правовідносин.

Пунктом 6 статті 1044 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір управління майном припиняється у разі відмови установника управління від договору управління майном у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном. Даною нормою законодавцем закріплено можливість довірителя припинити договірні відносини із управителем при настанні обставин, наслідком яких є втрата у управителя можливості здійснювати управління майном.

Про втрату відповідачем, можливості здійснювати управління майном та про неможливість виконання відповідачем умови про передачу позивачу у власність обєкта інвестування, встановленої пунктом 1.1. Договору про участь у ФФБ за № 2/52 від 08 квітня 2008 року свідчить факт ліквідації забудовника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіста-Трейдінг»та відсутність іншого забудовника. При цьому заслуговує на увагу норма частини 3 статті 10 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», відповідно до якої, за кожним об'єктом будівництва забудовник та управитель укладають договір доручення з відкладальними умовами, за яким управителю у разі порушення забудовником умов договору доручається виконувати функції забудовника, у тому числі шляхом передоручення цих функцій іншим особам. Статтею 13 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»встановлено, що система функціонування фонду фінансування будівництва серед іншого передбачає здійснення управителем ФФБ контролю за цільовим використанням забудовником спрямованих на будівництво коштів, дотриманням строків виконання робіт на об'єкті будівництва, дотриманням технічних характеристик об'єкта будівництва та об'єктів інвестування, зазначених у проектній декларації, вжиття заходів для усунення виявлених недоліків; здійснення управителем ФФБ контролю за виконанням забудовником своїх зобов'язань за договором. Також про неможливість досягнення позивачем мети за для якої ним передавались відповідачеві грошові кошти у довірче управління, свідчить втрата відповідачем контролю за дотриманням забудовником умов та зобов'язань за договором будівництва, та відсутність іншого забудовника, у звязку із чим відповідач не зміг своєчасного запобігти виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що призвело до збільшення строків будівництва та здачі обєкта у експлуатацію більше ніж на 27 місяців.

Додатковою правовою підставою для припинення правовідносин по фінансуванню будівництва та правовідносин по управлінню майном при будівництві житла, є норма пункту 4 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», згідно із якою, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців, дозволяється розірвання будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва.

Пунктом 1.4. Договору про участь у ФФБ за № 2/52 від 08 квітня 2008 року визначено, що запланованою датою вводу будинку за вищевказаною адресою, в експлуатацію є IV квартал 2008 року. Проте як встановлено під час судового розгляду справи, житлова забудова за адресою: АДРЕСА_2,АДРЕСА_3,АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5, як на момент звернення позивача до суду із позовною заявою так і на момент вирішення даного спору по суті, так і не введена в експлуатацію. Фактично визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 27 місяців та до сьогоднішнього часу остаточна дата здачі обєкта в експлуатацію не відома. За таких умов суд приходить до висновку про можливість застосування норми пункту 4 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» та норми пункту 6 статті 1044 Цивільного кодексу України щодо припинення Договору про участь у ФФБ за № 2/52 від 08 квітня 2008 року.

Разом із цим не заслуговує на увагу твердження відповідача про те, що у звязку із укладенням між позивачем та відповідачем Іпотечного договору № 663-016/Zфквіп-08 від 08 квітня 2008 року, який забезпечує виконання позивачем кредитних зобовязань по Договору № 663-016/ФКВ-08 від 08 квітня 2008 року, на підставі пп.4 п.2.2.2. Договору ФФБ № 2/52 від 08 квітня 2008 року, позивач не має право без згоди іпотекодержателя виходити з фонду фінансування будівництва. Під час судового розгляду справи встановлено, що між позивачем та відповідачем 08 квітня 2008 року був укладений Іпотечний договір за № 663-016/Zфквіп-08. На підставі наявної у матеріалах справи копії даного іпотечного договору, визначено, що даним іпотечним договором було забезпечено виконання позивачем кредитних зобовязань по Договору № 663-016/ФКВ-08 від 08 квітня 2008 року. Проте дані правовідносини жодним чином не стосуються предмету розгляду даної судової справи. Згідно підпункту 4 пункту 2.2.2. Договору про участь у ФФБ № 2/52 від 08 квітня 2008 року, якщо участь у ФФБ була здійснена за рахунок кредиту Банку під іпотеку Обєкта інвестування та/або майнових прав на нього, Довіритель не має право здійснювати будь-яких дій щодо переуступки права вимоги за цим Договором, часткового або повного виходу з ФФБ або змінити Обєкт інвестування без письмової згоди Іпотекодержателя на вчинення таких дій. Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено вичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Відповідно до пункту 4 та пункту 7 статті 16 Цивільного кодексу України, особа, яка вважає що її права чи інтереси порушені має право звернутись до суду із вимогою про припинення правовідношення та відновлення становища, яке існувало до порушення. Предметом розгляду даної судової справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»є вимоги щодо припинення правовідносин по Договору про участь у фонді фінансування будівництва за № 2/52 від 08 квітня 2008 року в цілому, що свідчить й про припинення правовідносин за пп.4 п.2.2.2. Договору ФФБ № 2/52 від 08 квітня 2008 року та відновлення становища, що існувало до моменту укладення даного договору. Крім того, аналізуючи спірний договір, суд приходить до висновку, що припинення правовідносин за цим Договором про участь у ФФБ за № 2/52 від 08 квітня 2008 року жодним чином не порушить права та інтереси відповідача, а також не вплине на обовязки відповідача, як Кредитора та Іпотекодержателя, та обовязки позивача, як Боржника та Іпотекодавця, по Кредитному договору № 663-016/ФКВ-08 від 08.04.2008р. та відповідно Іпотечному договору № 663-016/Zфквіп-08 від 08.04.2008р.

Крім цього, заперечення відповідача проти задоволення позову на підставі того, що обовязок по поверненню грошових коштів внесених довірителем у фонд фінансування будівництва типа «А»покладається не на відповідача, як управителя, а на Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіста-Трейдінг», як забудовника, є помилковим та не приймається до уваги судом. Так законодавцем, нормою абзацу 16 статті 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», встановлено, що у разі дострокового припинення управління майном забудовник, на вимогу управителя ФФБ виду А, зобов'язаний у визначений Правилами ФФБ строк перерахувати на рахунок ФФБ кошти для подальшої виплати довірителю. Відповідно до частини 3 статті 1044 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору управління майном майно (грошові кошти), що було передане в управління, передається Довірителю у порядку, визначеному договором. Підпунктом 8 пункту 2.1.1. Договору ФФБ № 2/52 від 08 квітня 2008 року визначено, що Управитель зобовязаний виплатити кошти Довірителю за його письмовою заявою на умовах Правил ФФБ, за умови виконання Довірителем зобовязань, передбачених п.2.2.1. Договору ФФБ № 2/52. Під час розгляду судової справи було встановлено та визнано відповідачем, що зобовязання, передбачені п.2.2.1. Договору ФФБ № 2/52 позивачем, як Довірителем, були виконані у повному обсязі. Виконання зобовязань, передбачених підпунктами 6, 7 та 9 пункту 2.2.1. Договору ФФБ № 2/52 позивачем виконані не були, оскільки, виконання даних обовязків можливе лише за умови введення будинку у експлуатацію. Разом із цим, в дотримання вимог підпункту 8 пункту 2.1.1. Договору ФФБ № 2/52 від 08 квітня 2008 року, позивачем було направлено письмову заяву про повернення коштів, факт чого відповідачем не оспорюється.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 6 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»майно, набуте управителем у результаті управління, включається до складу отриманого в управління майна; кошти учасників фондів, отримані управителем в управління, відокремлюються від іншого майна управителя, а також від коштів інших фондів.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», система функціонування ФФБ передбачає формування управителем ФФБ оперативного резерву за рахунок отриманих в управління коштів.

Статтею 16 даного Закону України визначено, що фінансування будівництва за рахунок коштів ФФБ виду А управитель здійснює за рахунок отриманих в управління коштів, за винятком оперативного резерву. Згідно до статті 17 наведеного Закону України, серед операцій, для виконання яких управитель використовує кошти оперативного резерву, сформованого управителем відповідно до встановлених обмежень за рахунок отриманих в управління коштів, є операція по виплаті коштів довірителю з ФФБ.

Оперативний резерв, сформований управителем за конкретним об'єктом будівництва, на окремих рахунках ФФБ, є строковими коштами, які після введення цього об'єкта будівництва в експлуатацію управитель перераховує забудовнику у порядку, визначеному договором між управителем та забудовником.

Тому, враховуючи вищенаведені норми спеціального закону, суд приходить до висновку, що за належне виконання умов Договору ФФБ № 2/52 забудовник не може нести відповідальності, оскільки це не передбачено ані законом ані Договором. Повернення Довірителю коштів, що надавались відповідачу, як Управителю, є обовязком відповідача а не забудовника. Повернення Довірителю грошових коштів, що надавались відповідачу, як Управителю, відповідно до ст.17 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»має здійснюватись відповідачем не за рахунок власного майна відповідача, а за рахунок оперативного резерву, що згідно із ст. 13 даного Закону України сформований відповідачем із коштів отриманих в управління.

Крім того частиною 14 статті 15 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»визначено, що у разі відмови довірителя від участі у ФФБ управитель виплачує довірителю кошти на умовах цього Закону, Правил ФФБ і договору про участь у ФФБ та вилучає у довірителя свідоцтво про участь у ФФБ і укладений з довірителем договір про уступку майнових прав. Зазначена норма спеціального закону спростовує помилкове посилання відповідача на те, що на підставі Договору уступки майнових прав № 2/52 від 08 квітня 2008 року позивачем вимога про повернення коштів має заявлятись не до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», як Управителя, а до забудовника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіста-Трейдінг».

Разом із цим помилковим є висновок відповідача про те, що пунктом 4 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»забороняється розірвання фізичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного обєкта житлового будівництва, оскільки частиною 2 пункту 4 статті 3 даного закону встановлено, що ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців.

Під час проведення судового розгляду даної справи, судом встановлено, що розмір грошових коштів, що підлягають поверненню, було визначено позивачем з урахуванням пункту 4.3. Договору про участь у Фонді фінансування будівництва за № 2/52 від 08 квітня 2008 року. Так пунктом 4.3. даного договору визначено, що сума коштів, що підлягає виплаті Довірителю, визначається виходячи з кількості закріплених за Довірителем вимірних одиниць Обєкта інвестування та поточної ціни вимірної одиниці цього Обєкта інвестування на день подання заяви про вихід з ФФБ. Згідно із пунктом 3.4. даного Договору, поточна ціна вимірної одиниці Обєкту інвестування визначається з урахуванням поточної ціни вимірної Одиниці обєкта будівництва та Коефіцієнту, встановленого Забудовником для конкретного Обєкта інвестування. Поточна ціна вимірної одиниці обєкта інвестування на дату підписання цього договору становила 78,28 грн. Коефіцієнт, встановлений Забудовником для Обєкта інвестування, на дату підписання цього договору становив 1,1612. 08 квітня 2008 року Довірителем було передано відповідачеві кошти у розмірі 312696,00 грн., що дорівнює вартості 3440 вимірних одиниць Обєкта інвестування.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Набранням законної сили рішенням суду про стягнення грошових коштів не є підставою для припинення грошового зобов'язання, а боржник несе обов'язок відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час до виконання рішення суду про стягнення грошових коштів.

За таких обставин підлягає задоволення вимога позивача щодо повернення йому грошових коштів з урахуванням індексу інфляції з моменту передачі грошових коштів в управління до моменту ухвалення судового рішення по даній справі. При цьому розмір втрат від інфляційних процесів визначений судом з урахуванням індексів інфляції за вказаний вище період та становить 117573,69 грн.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 200,00 грн., у якості комісійної винагороди за надання послуги з довірчого управління, суд приходить до висновку про задоволення даної вимоги у звязку із тим, що у судовому засіданні доведено неможливість отримання позивачем обєкта будівництва, на фінансування якого ним надавались в управління кошти, що в свою чергу свідчить про, що послуга з довірчого управління відповідачем фактично не надана. Отже комісійна винагорода було отримана відповідачем безпідставно тому відповідач має повернути позивачу винагороду за не надану послугу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6, 10, 13, 15-17, 20, Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», ст.3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», ст.ст. 16, 599, 1029, 1044 Цивільного кодексу України, cт.ст.10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Припинити правовідносини між ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. Леніна, буд.39, код ЄДРПОУ 26459670) по Договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 2/52 від 08.04.2008 року;

Відновити становище, що існувало до укладення Договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 2/52 від 08.04.2008 року, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. Леніна, буд.39, код ЄДРПОУ 26459670) на користь гр. ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) грошових коштів у розмірі 312696,00 грн. (триста дванадцять тисяч шістсот девяносто шість гривень 00 коп.);

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. Леніна, буд.39, код ЄДРПОУ 26459670) на користь гр. ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 117573,69 грн. (сто сімнадцять тисяч пятсот сімдесят три гривні, 69 коп.) у якості відшкодування інфляційних втрат;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. Леніна, буд.39, код ЄДРПОУ 26459670) на користь гр. ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 200,00 грн. (двісті гривень, 00 коп.) у якості безпідставно отриманої винагороди за здійснення управління майном Договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 2/52 від 08.04.2008 р.;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. Леніна, буд.39, код ЄДРПОУ 26459670) на користь гр. ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 коп.), у якості понесених витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. Леніна, буд.39, код ЄДРПОУ 26459670) на користь гр. ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 120,00 грн. (сто двадцять гривень 00 коп.), у якості понесених витрат по сплаті витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяЄ.А. Башмаков