Постанова № 15872687, 30.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2011 р. Справа № 29/413-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 23.10.2010 р., ОСОБА_2, довіреність № б/н від 21.01.2011 р.

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 17/29 від 10.01.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 1455 Х/3 від 04.04.2011 р.) Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2011 р. по справі № 29/413-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргпрім ТВЕРДОСПЛАВ», м. Харків,

до: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Ціль-8», м. Харків,

2.Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області

про стягнення 27505,33 грн.,

встановила:

В грудні 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оргпрім ТВЕРДОСПЛАВ», м. Харків, (далі позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальність «Ціль-8», м. Харків (далі відповідач-1) та Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області (далі відповідач-2) про стягнення 27505,33 грн. з яких 18466,80 грн. основного боргу, 6490,12 грн. інфляційні втрати, 1182,38 грн. 3 % річних, 1366,03 грн. пені. Позивач просив суму основного боргу, інфляційних та пені стягнути з відповідача 2, а суму 3% річних солідарно з відповідача 1 та відповідача 2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на недотримання відповідачем-2 умов Договору поставки № 14/974 від 10.08.2008 р.

Заявою від 11.02.2011 р. позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача-2 94675,84 грн. основного боргу, 15309,13 грн. інфляційних втрат, 6816,64 грн. пені; солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 4322,39 грн. 3 % річних (т.1, а.с.70-78).

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2011 р. (суддя Тихий П.В.) відмовлено в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі. Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 про застосування наслідків пропущення строку позовної давності. Позов задоволено повністю. Стягнуто з ВАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ»на користь ТОВ «ОРГПРІМ ТВЕРДОСПЛАВ»94675,84 грн. основного боргу, 15309,13 грн. інфляційних витрат, 6 816,64 грн. пені; 1 211,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнути з ТОВ «Ціль-8»на користь позивача4 322,39 грн. 3% річних. Рішення обґрунтовано тим, що відповідачем-2 не в повному обсязі та своєчасно не виконано обовязку перед позивачем по оплаті поставленого товару. У зв'язку з тим, що відповідач-2 прострочив виконання свого обов'язку щодо своєчасної сплати послуг ТОВ «ОРГПРІМ ТВЕРДОСПЛАВ»за договором № 14/974 від 10.06.2008р., ТОВ «Ціль-8»несе солідарну відповідальність з ВАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ»за прострочення оплати послуг ТОВ «ОРГПРІМ ТВЕРДОСПЛАВ»у вигляді трьох відсотків річних від простроченої суми (94 675,84 грн.). що складає суму у розмірі 4322,39 грн.

Відповідач-2 із зазначеним рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2011 р. не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження матеріалів справи, порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить вказане рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відповідач-2 вказує на те, що між сторонами у випадку поставки продукції по специфікаціям № 56 від 08.04.2009 р. та № 58 від 22.06.2009 р. видаткові накладні № 251 від 30.10.2009 р. № 169 від 15.07.2009 р. - мала місце позадоговірна поставка, а тому позивач повинен був направити вимогу про оплату в порядку ч.2 ст.530 ЦК України, оскільки позивач цього не зробив строк оплати товару для відповідача-2 не настав. У випадку поставки продукції по видатковим накладним № РН-000508 від 02.10.2008 р., № 197 від 14.08.2009 р., № 219 від 14.09.2009 р., № 252 від 30.10.2009 р. відповідач-2 вважає, що хоча поставка відбувалася і в межах спірного договору, але строк оплати також не настав, оскільки позивачем не були направлені відповідачу-2 всі необхідні документи, з якими умовами укладеного між сторонами договору повязане настання строку оплати. Відповідач-2 вважає також, що господарським судом Харківської області порушено норми ст.15 ГПК України щодо визначення територіальної підсудності даної справи.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію судді у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В,, суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 р. апеляційні скаргу ВАТ «Енергомашспецсталь»було прийнято до провадження і призначено до розгляду на 16.05.2011 р. об 12:00 год.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2011 р. по справі № 29/413-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача-2 залишити без задоволення.

В судове засідання 16.05.2011 р. зявилися уповноважені представники позивача та відповідача-2 і надали пояснення по справі.

Відповідач-1 свого представника до суду не направив, про причини неявки представника не повідомив.

В судовому засіданні 16.05.2011р. оголошено перерву до 25.05.2011 р.

20.05.2011 р. позивач надав до суду пояснення з додатковими документами: супровідні листи, податкові накладні, копії актів про впровадження, ухвалу господарського суду Донецької області від 29.03.2011 р. у справі № 9/21пд.

23.05.2011 р. відповідач-2 надав заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 25.05.2011 р. зявилися уповноважені представники сторін і надали пояснення по суті спору.

Перевіривши повноту встановлених господарським судом першої інстанції судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача-2, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача-2 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2011 р. підлягає скасуванню в частині стягнення пені повністю, 3 % річних та інфляційних за видатковою накладною № 219 від 14.09.2009 р., і прийнятті в цій частині нового рішення про відмову в задоволенню позову, в іншій частині зазначене рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Щодо стверджуваного відповідачем-2 порушення господарським судом Харківської області норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ст.15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

У даній справі відповідачами є ВАТ «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області та ТОВ «Ціль-8», м. Харків. Підставою для залучення ТОВ «Ціль-8»у якості відповідача до участі у дані справі є договір поруки від 10.06.2008 р., укладений між ТОВ «Ціль-8»(Поручитель) та ТОВ «Оргпрім ТВЕРДОСПЛАВ»(Кредитор), відповідно до п.1.1. якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обовязку ВАТ «Енергомашспецсталь»щодо опати вартості товару поставленого за договором № 14/974 від 10.06.2008 р.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо даного виду договорів за усталеною практикою Вищого господарського суду України відсутні підстави для визнання договору недійсним (Постанова Вищого господарського суду України від 07.09.2010 р. у справі № 53/86-09).

Отже, на час предявлення позивачем позову, за наявності дійсного правомірного правочину, яким підтверджений матеріально-правовий зв'язок між позивачем та відповідачем-1, та права позивача на вибір господарського суду, який розглядає справу за місцезнаходженням одного з відповідачів, у господарського суду Харківської області були відсутні процесуальні підстави для передачі справи до господарського суду Донецької області. У звязку з чим колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення з мотивів порушення господарським судом Харківської області правил територіальної підсудності.

Щодо встановлених господарськими судами обставин справи, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, вірно встановлено господарським судом Харківської області і не заперечується сторонами, 10.06.2008 р. між ТОВ «Оргпрім Твердосплав»(Постачальник) та ЗАТ «Енергомашспецсталь»(Покупець) було укладено договір поставки № 19/974 (далі Договір), відповідно до якого Постачальник (позивач) зобовязався передати в установлений строк продукцію у власність Покупця, а останній зобовязується відповідно до умов Договору прийняти цю продукцію і оплатити її (п 1.2. Договору т.1 а.с.11-14)).

Сторони передбачили, що найменування, номенклатура, кількість, якісні та інші характеристики продукції, її ціна і строки поставки зазначаються в специфікаціях, які є невідємними частинами Договору (п.1.3. Договору).

Якість продукції повинна вимогам відповідних ГОСТів, ДСТУ ТУ, іншим технічним вимогам, зазначеним в специфікаціях і підтверджуються сертифікатами якості (технічними паспортами) підприємства виробника (п.3.1. Договору).

Постачальник зобовязується надати Покупцю одночасно з продукцією наступні документи:

- рахунок;

- накладну;

- податкову накладну;

- на продукцію вітчизняного виробництва паспорт або сертифікат, на імпортну паспорт-інструкцію про застосування (п.6.2. Договору).

Якщо на момент передачі продукції які-небудь документи відсутні, вони повинні бути надані протягом 2-х календарних днів після передачі продукції (п.6.3. Договору).

В разі неподання документів протягом строку, передбаченого п.6.3., Покупець вправі відмовитися від прийняття такої продукції з відсуненням на Постачальника усіх повязаних з цим збитків (п.6.4. Договору).

Згідно п.8.1. Договору сторони погодили, що приймання продукції здійснюється сторонами:

-по кількості відповідно до кількості, зазначеної у рахунку і накладній;

-по якості відповідно з даними сертифіката якості (паспорта, сертифіката відповідності або іншого документа про якість продукції) і вимог нормативних актів.

Згідно п.8.2. Договору сторони надали згоду на застосування в процесі приймання постачаємої продукції правил, передбачених Інструкціями Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6) та про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості (П-7).

Згідно п.9.1. Договору, оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в національній валюті України.

Умови оплати зазначаються в специфікаціях до Договору (п.9.3.).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 р.

У разі невиконання сторонами своїх обовязків за цим Договором, він вважається пролонгованим на строк о моменту остаточного виконання сторонами своїх зобовязань (п.13.3. Договору).

Згідно ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Ч.1 ст.626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 даної статті встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Стан виконання сторонами своїх зобовязань за Договором характеризується наступним.

29.07.2008 р. сторонами була підписана Специфікація № 11 до Договору, відповідно до якої вартість продукції склала 48980,4 грн. (т.1 а.с.17).

Також сторонами погоджені умови оплати, а саме впродовж 30 календарних днів після поставки продукції та отримання документів, що були вказані у п. 6.2 Договору № 14/974.

Відповідно до специфікації № 11, 02.10.2008 р. позивачем було поставлено на адресу відповідача-2 продукцію на загальну суму 18466,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000508 від 02.10.2008 р., довіреністю № 1309 від 02.10.2008 р., виданій представнику відповідача-2 інженеру ОСОБА_4 на отримання від позивача цінностей за договором № 14/974 від 10.06.2008 р., супровідним листом від 02.10.2008 р. (т.1 а.с.18-21)

Відповідно до умов Договору, оплата продукції здійснюється відповідачем-2 до 02.11.2008 р.

В передбачений строк відповідач-2 не сплатив вартість поставленого товару згідно специфікації № 11 до Договору № 14/974, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 18 466,80 грн.

Згідно специфікації № 58 від 22.06.2009 р. до Договору сторонами узгоджена вартість продукції в розмірі 19238,40 грн. (т.1 а.с.83)

Також сторонами обумовлені умови оплати, а саме впродовж 30 календарних днів після поставки продукції та отримання документів, що були вказані у п. 6.2 Договору № 14/974.

Фактично за специфікацією № 58 позивач поставив відповідачу-2 продукцію на загальну суму 17635,2 грн., що підтверджується видатковою накладною № 169 від 15.07.2009 р. на суму 17635,20 грн., довіреністю № 1500 від 15.07.2009 р., виданій представнику відповідача-2 економісту ОСОБА_4 на отримання від позивача цінностей за договорами № 14/974 від 10.06.2008 р., № 14/2061 від 24.12.2008 р. (т.1, а.с.82-83).

У передбачений специфікацією строк до 14.08.2009 р. відповідач-2 не сплатив вартість поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 17635,2 грн.

Згідно специфікації № 63 від 21.08.2009 р. до Договору № 14/974 сторонами узгоджена вартість продукції в розмірі 87314,4 грн. (т.1. а.с.86)

Також сторонами обумовлені строки оплати, а саме впродовж 30 календарних днів після поставки продукції та отримання документів, що були вказані у п. 6.2 Договору № 14/974.

Фактично за специфікацією № 63 позивач поставив відповідачу-2 продукцію на загальну суму 56505,60 грн., що підтверджується видатковими накладними № 197 від 14.08.2009 р., № 252 від 30.10.2009 р. та довіреностями № 1717 від 07.08.2009 р., виданій представнику відповідача-2 інженеру ОСОБА_4 на отримання від позивача цінностей за договором № 14/974 від 10.06.2008 р., довіреністю № 2432а від 30.10.2009 р., виданій представнику відповідача-2 інженеру ОСОБА_4 на отримання від позивача цінностей за договорами № 14/974 від 10.06.2008 р., № 14/2061 від 24.12.2008 р. (т.1, а.с.83, 95).

У передбачені специфікацією № 63 строки до 13.09.2009 р. та 29.11.2009 р. відповідач-2 не сплатив вартість поставленого товару.

Часткову оплату отриманого товару відповідач-2 здійснив 11.06.2010 р. на суму 10000,00 грн., 30.07.2010 р. на суму 10000,00 грн., 12.10.2010 р. на суму 10000,00 грн. а всього на суму 30000,00 грн. що підтверджується копіями наданих позивачем банківських виписок (т.1, а.с.96-100)

В результаті неповної і несвоєчасної оплати відповідачем-2 отриманого товару утворилася заборгованість у розмірі 26505,60 грн.

Згідно специфікації № 60 від 05.08.2009 р. до Договору сторонами узгоджена вартість продукції в розмірі 41169,60 грн. Згідно специфікації № 62 від 18.08.2009 р. до Договору сторонами узгоджена вартість продукції в розмірі 25252,8 грн. (т.1 а.с.89, 90)

Також сторонами обумовлені умови оплати, а саме впродовж 30 календарних днів після поставки продукції та отримання документів, що були вказані у п. 6.2 Договору № 14/974.

Фактично за специфікаціями № 60 від 05.08.2009 р. та № 62 від 18.08.2009 р. позивач поставив відповідачу-2 продукцію на загальну суму 22918,8 грн., що підтверджується видатковою накладною № 219 від 14.09.2009 р. на суму 22918,80 грн., довіреністю № 2009 від 11.09.2009 р., виданій представнику відповідача-2 інженеру ОСОБА_4 на отримання від позивача цінностей за договорами № 14/974 від 10.06.2008 р., № 14/2061 від 24.12.2008 р. (т.1, а.с.88).

У передбачений специфікацією строк до 13.10.2009 р. відповідач-2 не сплатив вартість поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 22918,80 грн.

25.03.2010 р. та 30.07.2010 р. відповідач-2 частково розрахувався з позивачем за поставлену продукцію, залишок заборгованості склав 12455,04 грн.

Згідно специфікації № 56 від 08.04.2009 р. до Договору, сторонами узгоджена вартість продукції в розмірі 47400,55 грн. (т.1 а.с.93)

Також сторонами обумовлені умови оплати, а саме впродовж 30 календарних днів після поставки продукції та отримання документів, що були вказані у п. 6.2 Договору № 14/974.

Фактично за специфікацією № 56 позивач поставив відповідачу-2 продукцію на загальну суму 19613,2 грн., що підтверджується видатковою накладною № 251 від 30.10.2009 р. на суму 19613,20 грн., довіреністю № 2432а від 30.10.2009 р., виданій представнику відповідача-2 інженеру ОСОБА_4 на отримання від позивача цінностей за договорами № 14/974 від 10.06.2008 р., № 14/2061 від 24.12.2008 р. (т.1, а.с.82, 95).

У передбачений специфікацією строк до 29.11.2009 р. відповідач-2 не сплатив вартість поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 19613,2 грн.

Таким чином, за спірними специфікаціями позивач поставив відповідачу-2 продукцію на загальну суму 135139,6 грн., оплачено відповідачем-2 40463,76 грн., залишок заборгованості складає 94675,84 грн.

Твердження відповідача-2 щодо ненастання строку оплати не можуть бути взяті до уваги, виходячи з наступного.

Як вже було зазначено, відповідно до умов Договору та Специфікацій, позивач повинен був передати відповідачу-2 комплект документів.

Позивачем необхідні документи були передані відповідачу-2, що підтверджується супровідними листами від 02.10.2008 р. (т.1, а.с.21), від 15.07.2009 р., від 14.08.2009 р., від26.08.2009 р., від 11.09.2009 р., від 30.10.2009р., які містять письмове підтвердження про їх отримання ОСОБА_4

Відповідно до змісту вказаних супровідних листів позивачем передано відповідачу-2 рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, сертифікати на продукцію, паспорти-інструкції.

В судовому засіданні 25.05.2011 р. представник відповідача-02 підтвердив, що ОСОБА_4 на момент отримання супровідних листів була працівником відповідача-2. Цей же працівник був уповноважений відповідачем-2 на отримання від позивача матеріальних цінностей відповідно до виданих довіреностей.

Порядок відпуску товарно-матеріальних цінностей за довіреністю регулюється Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99 із змінами та доповненнями ( далі - Інструкція № 99 ).

Відповідно до п.2 Інструкції № 99 сировина, матеріали, насіння, товари та інші товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів.

Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Видача довіреності особі, яка не працює на даному підприємстві, можливо лише за умови, якщо підприємство, де працює особа, видало їй довіреність на одержання тих саме цінностей і такої самої кількості з цього підприємства (п.4 Інструкції № 99).

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає надуманими твердження відповідача-2 про те, що ОСОБА_4 не була уповноважена на отримання документів, необхідність отримання яких передбачена умовами Договору.

Крім того, позивачем на вимогу колегія суддів надані до матеріалів справи акти про впровадження, підписані представниками як позивача, так і відповідача-2.

Протягом строку дії Договору поставлена продукція прийнята відповідачем-2 без зауважень щодо кількості та якості, вимоги щодо ненадання документів відповідачем-2 не предявлені, так само відсутні претензії до позивача стосовно якості чи кількості поставленої продукції.

Акт від 03.10.2008 р. не може бути колегією суддів розцінений як належний доказ обґрунтованості підстав для ненастання строку платежу, оскільки складений відпоіадчем-2 в односторонньому порядку, крім того, наслідком не направлення позивачем усіх документів є відмова від продукції (п.6.4. Договору), а не відмова від оплати вже отриманої продукції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином виконано свій обовязок щодо постачання товару з усіма необхідними супровідними документами.

Твердження відповідача-2 про те, що поставка товару відповідно до специфікацій № 56 від 08.04.2009 р. та № 58 від 22.06.2009 р. видаткові накладні № 251 від 30.10.2009 р. № 169 від 15.07.2009 р. - мала місце поза межами Договору, а тому позивач повинен був направити вимогу про оплату в порядку ч.2 ст.530 ЦК України, а оскільки позивач цього не зробив строк оплати товару для відповідача-2 не настав колегію суддів визнаються необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося, згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Ч.1 ст.208 ЦК України передбачено, що у письмовій належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Єдиним наявним в матеріалах справи договором, зміст і форма якого відповідає вимогам, передбаченим вказаним вище нормам, є договір поставки № 14/974 від 10.06.2008 р.

Відсутність посилань на договір в рахунках-фактурах та видаткових накладних саме по собі не свідчить про те, що між сторонами відбувалися позадоговірні відносини, якщо при цьому встановлено, що сторони фактично виконували договір, а інших договорів сторони не укладали. (Постанова Вищого господарського суду України від 21.11.2007 р. у справі № 7/41)

За наявними в справі видатковими та додатково наданими податковими накладними предмет поставки повністю співпадає за найменуванням, маркою, ціною з за зазначеним в специфікаціях та довіреностях на отримання матеріальних цінностей. Поставка продукції здійснена в період строку дії договору поставки № 14/974 від 10.06.2008 р.

З огляду на вищевказане, судова колегія приходить до висновку, що усі виставлені позивачем рахунки, усі складені та підписані сторонами видаткові накладні свідчать не про укладання сторонами окремих договорів поставок продукції, а є первинними бухгалтерськими документами в розумінні ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які в даному випадку фіксують факт здійснення господарської операції з поставки обумовленої сторонами продукції в межах Договору поставки № 14/974 від 10.06.2008 р.

Виходячи з наведеного, не мають правового значення твердження відповідача-2 про те, що продукція постачалася без посилань в рахунках-фактурах, видаткових накладних на номер та дату договору. Тим більше, що такі посилання є в кожному випадку в довіреностях на отримання матеріальних цінностей та в податкових накладних, факт отримання яких відповідач-2 не заперечує.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму заборгованості повинні бути визначені у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України та листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97Р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

Позивачем заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 4322,39 грн., а також інфляційні у розмірі 15309,13 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, колегія суддів погоджується з цими розрахунками, крім розміру 3 % річних та інфляційних за прострочення оплати товару, поставленого з видатковою накладною № 219 від 14.09.2009 р.

Специфікаціями № 60 від 05.08.2009 р. та № 62 від 18.08.2009 р. було передбачено, що оплата здійснюється протягом 30 календарних днів після поставки та отримання документів, що за вказаною видатковою накладною становить до 13.10.2009 р. Разом з тим, позивачем суми інфляційних та 3 % річних нараховані за період з 13.09.2009 р.. що не відповідає умовам Договору.

За підрахунками колегія суддів сума боргу з урахуванням інфляційних втрат за вказаною видатковою накладною становить 13985,77 грн., а не 14098,19 грн., як зазначив господарський суд першої інстанції.

Нарахована за цей же період сума 3 % річних складає не 565,08 грн., а 503,66 грн.

Що стосується нарахування суми пені, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст.216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.10.4. Договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати отриманої продукції, Покупець зобовязаний оплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,04 % суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем була нараховані сума пені по усім поставкам в розмірі 6816,64 грн. за період з 03.11.2008 р. (починаючи з видаткової накладної № РН-000508 від 01.10.2008 р.) по 17.02.2011 р.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідач-2 заявляв про застосування строку позовної даності і під час розгляду справи в суді першої інстанції, і під час розгляду справи в господарському суді апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права 27.12.2010р., а річний строк оплати поставленої продукції за останніми у часі поставками за видатковими накладними № 251 та № 242 сплив 29.11.2010 р., тобто до звернення позивача позовом.

Під час розгляду справи в господарському суді Харківської області позивач не навів будь-яких обґрунтувань поважності причин строку пропуску позовної даності щодо вимог про стягнення пені, тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2011 р. підлягає скасуванню в частині стягнення пені в розмірі 6816.64 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України державно мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього, з відповідача-2 на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті державного мита в розмірі 1142,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 222,55 грн.

В свою чергу, відповідач-2 при зверненні до апеляційного господарського суду сплатив державне мито у розмірі 605,62 грн. З урахуванням принципу пропорційності задоволених за апеляційною скаргою вимог з позивача на користь відповідача-2 підлягає стягненню витрати по держмиту в розмірі 34,52 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 49, 99, 100, п.3 ч. 1 ст. 103, п.3,4 ч.1 ст.104 ст. 105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м. Краматорськ Донецької області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2011 р. у справі № 29/413-10 скасувати в частині стягнення пені в розмірі 6816,64 грн., інфляційних витрат в розмірі 112,42 грн., 3 % річних в розмірі 61,42 грн. і в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст.49 ГПК України.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»(84306, м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602, р/р 26009302746277 в Філії «Гол.упр. ПАТ ПІБ в Донецькій області», МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргпрім ТВЕРДОСПЛАВ» (61054, м. Харків, вул. Магаданська, 7 ідентифікаційний код 32761512, р/р 26001012704400 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005) витрати по сплаті держмита за подання позовної заяви в розмірі 1142,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 222,55 грн.

В іншій частині (стягнення 94675,84 грн. основного боргу, 15296,71 грн. інфляційних, 4260,97 грн. 3 % річних) рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2011 р. по справі № 29/413-10 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргпрім ТВЕРДОСПЛАВ»(61054, м. Харків, вул. Магаданська, 7 ідентифікаційний код 32761512, р/р 26001012704400 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005) на користь Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»(84306, м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602, р/р 26009302746277 в Філії «Гол.упр. ПАТ ПІБ в Донецькій області», МФО 334635) 34,52 грн. витрат по оплаті державного мита при поданні апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області відати відповідні накази.

Головуючий суддяВ.Я.Погребняк

суддя Т.В.Гончар

суддяМ.М.Слободін

повний текст постанови підписано 27.05.2011 р.