Постанова № 15872644, 27.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2011 р. Справа № 28/6

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДП "ДГ "Нектар" Інститут бджільництва ім. П.І.Прокоповича УААН, с. Вирішальне (вх. № 1378 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.11 р. у справі № 28/6

за позовом ТОВ "Амарант", м. Полтава

до ДП "ДГ "Нектар" Інститут бджільництва ім. П.І.Прокоповича УААН, с. Вирішальне

про стягнення 176800,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ “Амарант”, м. Полтава, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача, Державного підприємства “Дослідне господарство “Нектар” інституту бджільництва ім. П.І.Прокоповича УААН”, заборгованість за договором купівлі-продажу № 25/11/09-001-п від 25.11.2009 р. у розмірі 100160,00 грн., в тому числі 80000,00 грн. суму основного боргу, 14560,00 грн. пені, 5600,00 грн. штрафу, а також просив покласти на відповідача судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.03.2011 р. у справі № 28/6 (суддя Кльопов І.Г.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 96000,00 грн., в тому числі суму основного боргу в розмірі 80000,00 грн., 12000,00 грн. пені, 4000,00 грн. штрафу, 960,00 грн. державного мита та 226,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2011 року по справі змінити шляхом зменшення розміру неустойки до 5%, а також просить відстрочити виконання рішення до 01.10.2011 р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідач в судове засідання 10 травня 2011 року не з’явився, але надіслав до Харківського апеляційного господарського суду термінову телеграму, в якій просив перенести розгляд справи на пізніший термін в зв’язку з неможливістю прибуття і надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10 травня 2011 року розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено на 24 травня 2011 року для надання сторонами додаткових пояснень по справі.

В судове засідання 24 травня 2011 року сторони не з’явились, витребувані ухвалою суду додаткові пояснення по справі не надали, про причини неявки суд не повідомили, докази їх належного повідомлення про час та місце розгляду справи знаходяться в матеріалах справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду від зазначених учасників спору на адресу Харківського апеляційного господарського суду не надходило, втім, як апеляційний перегляд господарських справ обмежений процесуальним строком, судова колегія визнала можливим розглянути справу у їх відсутність, вважаючи наявні у справі докази достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Звертаючись до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, позивач послався на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 25/11/09-001-п від 25.11.2009р., відповідно до умов якого позивач (покупець) зобов’язався оплатити і прийняти від відповідача (продавця) сільськогосподарську продукцію –кукурудзу, врожаю 2009 року, а відповідач (продавець) зобов’язався поставити сільськогосподарську продукцію на умовах договору.

Як стверджує позивач, на виконання умов вказаного договору ним було перераховано відповідачу 80000,00 грн., але відповідач в порушення умов договору в строк до 31.03.2010 р. сільськогосподарську продукцію не поставив.

Суд визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 80000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, пославшись на невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань. Враховуючи те, що нарахована позивачем пеня та штрафні санкції є надмірно великими, беручи до уваги майновий стан відповідача та те, що відповідач є державним підприємством, господарський суд дійшов висновку щодо зменшення суми пені до розміру 12000,00 грн. та суми штрафу до розміру 4000,00 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи в порушення вимог ст. 43 ГПК України не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, що, в свою, чергу призвело до невірного застосування норм матеріального права до даних правовідносин.

Згідно ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 25 листопада 2009 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу №25/11/09-001-п. (аркуш справи 8).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору продавець (ДП "ДГ "Нектар" Інститут бджільництва ім. П.І.Прокоповича УААН) зобов’язався продати й передати, а покупець (Товариство з обмеженою відповідальністю "Амарант") оплатити й прийняти від продавця сільськогосподарську продукцію –кукурудзу врожаю 2009 року насипом відповідно до умов дійсного договору.

Умовами договору визначена передоплата шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок продавця або внесення готівки в касу продавця (п. 6.1 договору).

Позивачем на підтвердження факту оплати сільськогосподарської продукції до матеріалів справи надані копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 83 від 28.10.2009 р. на суму 50000,00 грн. та копія квитанції до прибуткового касового ордеру без номеру від 25.11.2009 р. на суму 30000,00 грн. (аркуш справи 10).

При цьому колегія суддів вважає, що квитанція до прибуткового касового ордеру № 83 від 28.10.2009 р. на суму 50000,00 грн. не може вважатися належним доказом на підтвердження перерахування зазначених в ній грошових коштів саме в рахунок договору купівлі-продажу №25/11/09-001-п, оскільки зазначений договір датований 25 листопада 2011 року. Крім того, підставою сплати в квитанції вказано –за зерно, тоді як предметом спірного договору є кукурудза врожаю 2009 року.

Згідно пункту 3.1 договору кількість товару складається з окремих партій товару та визначається в додатках до цього договору. Вага є остаточною відповідно до залікової ваги, яка зазначена у складському документі під час переоформлення товару на ім’я покупця.

Пунктом 4.1 передбачено, що ціна товару за договором розраховується для кожної партії товару окремо та фіксується у відповідному додатку до цього договору.

Згідно пункту 5.3 договору товар повинен бути поставлений у якості й кількості відповідно до умов цього договору у строк до 31 березня 2011 року.

Враховуючи те, що товар за договором так й не був поставлений позивачеві, останній звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 80000,00 грн. на підставі ст.ст. 526, 530, 612 Цивільного кодексу України та штрафних санкцій у вигляді неустойки в розмірі 72800,00 грн., штрафу в розмірі 24000,00 грн. нарахованих відповідно до п. 7.4 договору.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 4 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначені п. 5.3 договору.

Умовами договору сторін № 25/11/09-001-п від 25 листопада 2009 року кількість та ціна товару складаються для кожної партії товару окремо та визначаються у відповідних додатках до цього договору.

Втім, з матеріалів справи вбачається, що сторонами додатки до договору щодо ціни та кількості товару ані узгоджені, ані підписані не були, як це передбачено пунктами 3.1, 4.1 договору, і таких доказів суду не надано.

Статтею 638 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з тексту договору купівлі-продажу № 25/11/09-001-п сторонами було письмово передбачено, що між сторонами повинна бути досягнута згода відносно кількості товару та ціни товару, яка повинна бути відображена у додатках до цього договору.

Матеріали справи не містять доказів підписання між сторонами по справі додатків відносно кількості товару за договором купівлі-продажу та ціни товару за таким договором.

Умови господарського договору щодо предмета, ціни та строку як обов'язкові є тим мінімумом, який дозволяє договірному зобов'язанню бути здійсненим.

Відсутність згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору (як тих, що визнані істотними за законом чи необхідні для договорів даного виду, так і тих, щодо яких на вимоги сторін, вказаних у тексті самого договору, повинна бути досягнута згода), означає, що договір не відбувся.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що договір купівлі-продажу №25/11/09-001-п від 25 листопада 2009 року є неукладеним, оскільки неможливо встановити: яку кількість товару та за якою ціною повинен був поставити відповідач.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність правових підстав для стягнення 80000,00 грн. попередньої оплати в порядку ст. 526, 612 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що господарський договір сторін є неукладеним, та за умов здійснення певних дій стороною договору на його виконання (позивач перерахував на користь відповідача грошову суму передоплати), правовідносини сторін повинні врегульовуватися нормами глави 83 Цивільного Кодексу України про зобов'язання, що виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Але, приймаючи до уваги, що позивач обрав інші підстави позову, заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант" задоволенню не підлягають як у частині стягнення попередньої оплати, так і у частині стягнення неустойки та штрафу.

При цьому колегія суддів зазначає, що суд не наділений повноваженнями щодо зміни підстав чи предмету позову за власною ініціативою.

Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими та суперечать нормам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий та передчасний висновок про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 80000,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 16000,00 грн., оскільки не надав належної оцінки наведеним обставинам, умовам договору та підставам, з яких подано позов.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача 96000,00 грн., в тому числі суми основного боргу в розмірі 80000,00 грн., 12000,00 грн. пені, 4000,00 грн. штрафу, 960,00 грн. державного мита та 226,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

.З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДП "ДГ "Нектар" Інститут бджільництва ім. П.І.Прокоповича УААН, с. Вирішальне задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2011 року по справі № 28/6 в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 80000,00 грн., 12000,00 грн. пені, 4000,00 грн. штрафу, 960,00 грн. державного мита та 226,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант" (юр.адреса: вул. Шевченка, 102, кв.15, м.Полтава,36038; факт.адреса: вул.Миру, 3, 8 поверх, м.Полтава, р/р 2600030519901 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749, код 31801166) на користь ДП "ДГ "Нектар" Інститут бджільництва ім. П.І.Прокоповича (с.Вирішальне, Гадяцький район, Полтавська область, 37334, р/р 26003173 в Гадяцькій філії АБ "Полтава-Банк", МФО 331360, код 00729557) - витрати по сплаті держмита у розмірі 480,00 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів..

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 27 травня 2011 року.