Постанова № 15872622, 26.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 року Справа №5023/429/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

прокурор –Булулуков О.О.;

позивач –Шерстюк Р.В.;

третя особа –не з’явився;

відповідач - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1739Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 30 березня 2011 року по справі №5023/429/11

за позовом Прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління освіти Червонозаводської районної ради в м. Харкові, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, м. Харків

до Асоціації Російських громад Харківського регіону, м. Харків

про стягнення 102750,27 грн., розірвання договору та зобов’язання повернути майно, -

встановила:

Рішенням господарського Харківської області від 30 березня 2011 року по справі №5023/1219/11 (суддя Суярко Т.Д.) прийнято заяву прокурора про збільшення позовних вимог; позов задоволено частково; розірвано договір оренди №3610 від 15.09.08 р.; зобов’язано відповідача виселитися з займаного нежитлового приміщення першого поверху площею 329,9 кв. м. та приміщення підвальної частини площею 65,6 кв. м. нежитлової одноповерхової будівлі літ. "А-1", що розташоване за адресою: м. Харків, пров. Микитинський, 22 та передати вказане приміщення позивачу; стягнуто з відповідача на користь позивача 110973,22 грн. заборгованості та 8537,05 грн. пені, 1195,10 грн. державного мита.

Відповідач з рішенням не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, просить його скасувати і прийняти нове про часткове задоволення позовних вимог.

Прокурор, позивач, третя особа відзивів на апеляційну скаргу не надали.

У судовому засіданні прокурор та позивач проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області без змін.

Колегія суддів, перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши прокурора та представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Між позивачем, Управлінням освіти Червонозаводської районної ради в м. Харкові (орендодавець) та відповідачем, Асоціацією Російських громад Харківського регіону (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №3610 від 15 вересня 2008 року (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов’язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування, з метою розміщення громадської організації, нежитлове приміщення загальною площею 395,5 кв. м., яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, пров. Микитинський, 22, літ. "А-1" та знаходиться на балансі орендодавця. Даний договір узгоджено з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Сторони узгодили, що набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акту прийому-передачі.

15 вересня 2008 року сторони підписали акт прийому-передачі нежитлового приміщення (будівлі), у відповідності до якого на підставі договору оренди №3610 від 15.09.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв у орендне користування нежитлове приміщення першого поверху площею 329,9 кв. м. та приміщення підвальної частини площею 65,6 кв. м. нежитлової одноповерхової будівлі, розташоване за адресою: м. Харків, пров. Микитинський, 22, літ. "А-1".

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Розділом 3 Договору сторони передбачили порядок визначення та внесення орендної плати –у відповідності до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 03.10.07р. №208/07. Орендна плата за перший базовий місяць розраховується згідно з додатком до цього Договору і складає: за жовтень 2008 року - 4997,59 грн. в місяць без урахування індексів інфляції за вересень і жовтень 2008 року та без ПДВ. Ставка орендної плати (тариф) становить 3%, 7%. Нарахування орендної плати починається з дати підписання акту прийому-передачі, а припиняється з моменту припинення дії Договору відповідно до положень ст. 10 цього договору. Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем орендодавцю та до міського бюджету щомісяця на протязі 15 календарних днів наступного місяця. Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.

Сторони узгодили, що орендна плата перераховується наступним чином: 70% на розрахунковий рахунок орендодавця; 30% до бюджету. Відповідач зобов`язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (в грошовій формі).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов’язання за Договором щодо сплати орендної плати виконував недобросовісно, у зв’язку з чим, станом на 29.03.2011 р. у нього виникла заборгованість.

За розрахунком позивача розмір заборгованості відповідача по орендній платі за період з жовтня 2008 року по березень 2011 року, з урахуванням інфляції за вказаний період склала 110973,22 грн.

Отже, своїми діями відповідач порушив права позивача, як власника зазначеного нежитлового приміщення, перешкоджають йому в повному обсязі здійснювати свої права: користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Статтями 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Втім, станом на момент розгляду справи, відповідачем не надано доказів сплати ним орендної плати за спірним Договором.

Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З аналізу ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 18, ч. 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, своєчасно і у повному обсязі, у строки, встановлені в договорі.

Зважаючи на викладене, враховуючи доводи, наведені прокурором та позивачем та не спростовані відповідачем, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо правомірності позовних вимог у частині нарахування заборгованості по орендній платі в сумі 110973,22 грн. ґрунтовним.

Стосовно позовних вимог в частині нарахування та стягнення пені у розмірі 21009,92 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 549 цього Кодексу визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

З урахуванням приписів статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, згідно яких розмірпені,передбачений статтею1 цього Закону, обчислюється відсуми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставкиНаціонального банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, місцевий господарський суд, дослідивши розрахунок пені, підставно задовольнив позов частково та стягнув з відповідача 8537,05 грн., а в іншій частині нарахування пені відмовив.

Позовні вимоги в частині розірвання Договору місцевий господарський суд обґрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 10.1 Договору сторони узгодили, що строк його дії становить з 15.09.2008 року по 15.09.2009 року.

Пунктом 10.5 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Отже, на підставі п. 10.5 Договору та згідно статті 764 Цивільного кодексу України спірний Договір від 15.09.08р. неодноразово автоматично продовжувався, станом на момент розгляду даної справи, є чинним, приміщення перебуває у користуванні відповідача.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 651 Цивільного кодексу України та пунктом 10.6 Договору встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки, орендар систематично порушував умови Договору в частині внесення орендної плати і таке порушення є істотним, судова колегія вважає, що вимоги щодо розірвання Договору є такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, судом першої інстанції було правильно застосовано норми процесуального та матеріального права, а тому рішення господарського суду Харківської області від 30 березня 2011 року по справі №5023/429/11 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статями 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30 березня 2011 року по справі №5023/429/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Повний текст постанови підписаний 23.05.2011 року.