Постанова № 15872616, 25.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2011 р. Справа №5021/348/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М.,

суддя Бородіна Л.І.,

суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю №15-3154 від 26.04.2011 року;

відповідача ОСОБА_2, за довіреністю №1513 від 16.06.2010 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(ПАТ «ВіЕйБі Банк»), м.Суми (вх.№1689С/2), на рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2011 року по справі №5021/348/2011,

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром», м.Суми,

до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(ПАТ «ВіЕйБі Банк»), м.Суми,

про визнання окремих пунктів іпотечного договору недійсними,-

встановила:

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.03.2011 року по справі №5021/348/2011 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено частково.

Визнано недійсним п. 7.4 Іпотечного договору від 02.12.2008 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»та Відкритим акціонерним товариством «Сумихімпром»в частині, якою передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязання по кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»та умовами цього договору.

Визнано недійсним п. 7.5 Іпотечного договору від 02.12.2008 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»та Відкритим акціонерним товариством «Сумихімпром», яким передбачено, що іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 7.4 цього договору.

Визнано недійсним п. 7.6 Іпотечного договору від 02.12.2008 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»та Відкритим акціонерним товариством «Сумихімпром», яким передбачено, що за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку: п. 7.6.1 шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром»85 грн. 00 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у позові відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2011 року, а саме частково скасувати рішення Господарського суду Сумської області по справі № 5021/348/2011 у частині визнання недійсним пункту 7.4 Іпотечного договору від 02 грудня 2008 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Сумихімпром»та Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк в частині якого передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса, переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору в порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь -якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»та умовами цього договору; пункт 7.5 Іпотечного договору від 02 грудня 2008 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Сумихімпром»та Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк у якому передбачено право іпотекодержателя на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах передбачених пунктом 7.4. цього договору; пункт 7.6 Іпотечного договору від 02.12.2008р. укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Сумихімпром»та Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк, яким передбачено що за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватись у позасудовому порядку: п.7.6.1 Шляхом переходу права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що господарський суд Сумської області визнав недійсним пункт договору, який повністю відповідає змісту статті 33 Закону України «Про іпотеку», що у свою чергу є порушенням частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, яка вказує тільки на можливість визнання недійсним умов правочину які не відповідають вимогам законодавства. Крім того, пункти 7.5, 7.6 та 7.6.1 повністю повторюють зміст Закону України «Про іпотеку».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

04.05.2011 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№4535) в якому зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції від 17.03.2011 року законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що ВАТ «Сумихімпром»є підприємством загальнодержавної власності, в якому 100% акцій належить державі і створене для забезпечення агропромислового комплексу України мінеральними добривами. Частиною 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50% акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду. Таким чином пункти 7.4, 7.5 та 7.6 іпотечного договору від 02.12.2008 року прямо протирічять вимогам ч.4 ст.33 Закону України «Про іпотеку». Крім того, рішенням господарського суду від 17.03.2011 року встановлено, що пункти 7.4, 7.5 та 7.6 внесені до договору іпотеки без врахування вимог статей 203 та 205 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні 17.05.2011 року представник відповідача підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

20.06.2008 року між ВАТ Всеукраїнський акціонерний банк та ВАТ «Сумихімпром»було укладено кредитний договір №283, згідно умов якого, а саме п. 1.1 кредитодавець (ВАТ Всеукраїнський акціонерний банк) надає позичальнику (ВАТ «Сумихімпром») у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, надалі за текстом кредит, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невідємну частину договору.

Пункт 1.1.1 передбачає, що кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 23000000,00 грн.

Пунктом 1.3 кредитного договору №283 від 20.06.2008 року врегульовано, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає застава.

Пункт 1.3.1 встановлює, що забезпечення виконання зобовязань за цим договором позичальник зобовязується в 3 (триденний) строк з моменту його підписання укласти з кредитодавцем договір (договори) застави/іпотеки особисто або забезпечити їх укладання між кредитодавцем та майновим поручителем. Кредитодавець не надає позичальнику кредит до укладання договору застави/поруки/іпотеки в забезпечення виконання зобовязань позичальника за цим договором.

Умови передачі майна в заставу та звернення стягнення на заставлене майно регулюються нормами чинного законодавства України і відповідним договором застави/поруки/іпотеки (пункт 1.3.2 договору).

На виконання умов кредитного договору 02.12.2008 року було укладено іпотечний договір за реєстровим номером 4062-4064, згідно умов якого іпотекодавець (ВАТ «Сумихімпром») з метою забезпечення виконання основного зобовязання, що випливає з кредитного договору, цим передає в іпотеку, а іпотекодержатель (ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») приймає в іпотеку предмет іпотеки.

Стаття 7 договору іпотеки - «Задоволення вимог іпотекодержателя»передбачає, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобовязання по кредитному договору в цілому або в тій чи іншій його частині та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем обовязків, встановлених цим договором, в цілому або в тій чи іншій його частині, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 7.4 вказаного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязання по кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»та умовами цього договору.

Пунктом 7.5 вказаного договору передбачено, що іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 7.4 цього договору.

Пунктом 7.6 вказаного договору передбачено, що за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку: п. 7.6.1 - шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов.

Місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №154 від 25.02.2009 року «Про утворення Державної холдингової компанії «Титан України», КМУ постановив погодитися з пропозицією Міністерства промислової політики щодо утворення Державної холдингової компанії «Титан України»(далі Компанія), статутний фонд якої формується шляхом передачі до нього 100 відсотків акцій, що належать державі у статутних фондах відкритих акціонерних товариств «Сумихімпром»і «ДАК «Титан»та державного комерційного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»після перетворення його у відкрите акціонерне товариство.

Таким чином корпоративна частка прав держави в статутному капіталі ВАТ «Сумихімпром» складає 100 відсотків. Отже стягнення за договором іпотеки може провадитись у порядку ч.4 ст. 33 Закону України «Про іпотеки» на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи викладене колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції, що застереження у пунктах 7.4, 7.5 та 7.6 договору іпотеки, укладеному з державним підприємством про можливість стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, суперечить нормам Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, господарський суд Сумської області дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги позивача є нормативно та документально необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2011 року по справі №5021/348/2011 підлягає залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(ПАТ «ВіЕйБі Банк»), м.Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2011 року по справі №5021/348/2011 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючи суддя Здоровко Л.М.

суддя Бородіна Л.І.

суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 20 травня 2011 року.