Постанова № 15872584, 24.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2011 року Справа № 5023/1921/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В, Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача –не з’явився

ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова –Шляхти В.В. (дов. № 3119/10-025 від 21.10.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова (вх. № 1798 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 31 березня 2011 року по справі № 5023/1921/11

за позовом ТОВ "ВКП ПАВА", м. Харків

до ТОВ "НВП "Проммаш" , м. Харків

про виконання договірних зобов’язань

та за зустрічним позовом ТОВ "НВП "Проммаш" , м. Харків

до ТОВ "ВКП ПАВА", м. Харків

про визнання дійсним договору, -

встановила:

ТОВ “ВКП ПАВА” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "НВП "Проммаш" про стягнення коштів за договором № 10/69 від 18 листопада 2010 року частково в сумі 4000 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, посилаючись на нікчемність вказаного договору.

ТОВ “ПОЛЛУКС ПЛЮС” звернулося із зустрічним позовом до ТОВ “ВКП ПАВА” про визнання правочину у вигляді договору № 10/69 від 18 листопада 2010 року, зі змінами та доповненнями до нього, укладеного між позивачем та відповідачем, дійсним з 18 листопада 2010 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31 березня 2011 року по справі № 5023/1921/11 (суддя Тихий П.В.) в позові ТОВ “ВКП ПАВА” до ТОВ "НВП "Проммаш" відмовлено повністю. Зустрічний позов ТОВ "НВП "Проммаш" до ТОВ “ВКП ПАВА” задоволено повністю. Визнано дійсним правочин у вигляді договору № 10/69 від 18 листопада 2010 року, зі змінами та доповненнями до нього, укладеного між сторонами по справі, з 18 листопада 2010 року.

ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з’ясування обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 31 березня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати правочин у вигляді договору № 10/69 від 18 листопада 2010 року, зі змінами та доповненнями до нього, укладеного між сторонами по справі, недійсними. При цьому зазначає про те, що на підставі використаних документів та бази даних ДПС, в ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ "НВП "Проммаш" не здійснювало реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства, таким чином вважає, що вказані правочини укладені з метою формування штучного кредиту, що призвело до ухилення від сплати податків до бюджету України.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, докази його належного повідомлення про час та місце розгляду справи знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач також відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання апеляційної інстанції свого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноваженого представника ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 18 листопада 2010 року між ТОВ «ВКП ПАВА»(позивач у справі) та ТОВ "НВП "Проммаш" (відповідач у справі) був укладений договір № 10/69.

Відповідно до умов договору відповідач зобов’язався поставити, а позивач прийняти та оплатити запасні частини до екскаватору ЕКГ-5 відповідно до специфікації до цього договору. На підставі договору № 10/69 від 18.11.2010 року та додаткових угод до нього відповідачем було поставлено позивачу запасних частин на загальну суму 810351,58 грн., в т.ч. ПДВ.

Звертаючись з позовом до господарського суду ТОВ «ВКП ПАВА»послався на те, що, ТОВ "НВП "Проммаш" не має на підприємстві необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, що, на його думку, унеможливлює реальне здійснення відповідачем господарських операцій, та в силу частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України доводить порушення такої вимоги, додержання якої є необхідною для чинності правочину, як спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. На думку позивача, єдиний правовий наслідок укладених між позивачем та відповідачем договорів –збільшення сум необґрунтованої податкової вигоди у відповідача. Таким чином, вважає вказаний договір нікчемними, в зв’язку з чим на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача грошові кошти, які були отримані останнім від позивача в сумі 4000 грн.

Відмовляючи у задоволення первісних позовних вимог ТОВ «ВКП ПАВА»суд першої інстанції виходив з того, що вся визначена спірними договорами продукція була фактично поставлена відповідачем та оплачена позивачем у повному обсязі. Факт передачі та оплати товару не заперечується сторонами та підтверджується даними бухгалтерського обліку, актами звіряння розрахунків, первинними документами (специфікаціями, витратними накладними, податковими накладними), складеними у відповідності з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість»та Положенням Міністерства фінансів України про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 , якими обумовлено кількість, найменування, асортимент та ціна товару, а також підписами відповідальних осіб позивача та відповідача.

При цьому, аналізуючи положення статей 202, 203, 204, 206, 208, 215, 228 Цивільного кодексу України суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, він підписаний двома сторонами, в договорі зазначені усі суттєві умови, що характерні для договору купівлі-продажу, а саме: предмет, якість та кількість товару, зобов'язання сторін, ціна товару та порядок розрахунків, умови та строк поставки, відповідальність сторін, вирішення спорів, строк дії договору. Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договору, а саме: передали товар та сплатили за нього грошові кошти, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Надані позивачем в обґрунтування позову письмові докази свідчать про те, що спільні дії позивача та відповідача при укладенні та виконанні договору № 10/69 від 18.11.2010 р. та додаткових угод до нього, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. В свою чергу, позивачем не доведено тієї обставини, що внаслідок виконання сторонами умов спірних договорів мало місце порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння цим майном. Відсутність основних та транспортних засобів у відповідача, відсутність значної кількості працюючих на його підприємстві ще не дає підстав для здійснення висновків про відсутність фактичних господарських операцій за спірними угодами, та спрямованість цих угод на порушення публічного порядку.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову.

ТОВ "НВП "Проммаш" звернулося із зустрічним позовом до ТОВ “ВКП ПАВА” про визнання правочину у вигляді договору № 10/69 від 18 листопада 2010 року, зі змінами та доповненнями до нього, укладеного між позивачем та відповідачем, дійсним з 18 листопада 2010 року.

Зустрічні позовні вимоги судом першої інстанції задоволені у повному обсязі з посиланням на те, що вказаний договір відповідає вимогам чинного законодавства України, а обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту прав та законних інтересів узгоджується з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України, оскільки у підпункті 7.3 пункту 7 договору № 10/69 від 18 листопада 2010 року, з додатковими угодами до нього, сторони передбачили такий спосіб захисту порушеного або оспорюваного права, як звернення до суду з позовом про визнання договору дійсним.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками та вважає. що місцевий господарський суд передчасно дійшов висновку про задоволення зустрічних, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2, цієї статті, визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії яка порушує право, відновлення становища яке існувало до порушення, примусове виконання обов’язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, норами зазначеної статті не передбачений такий спосіб захисту, як визнання договору дійсним.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідною додатковою угодою до спірного договору сторони дійсно передбачили такий спосіб захисту порушеного або оспорюваного права, як звернення до суду з позовом про визнання договору дійсним.

Однак, предметом позовних вимог в даному господарському спорі є стягнення заборгованості за спірними договорами, з окремою вимогою про визнання спірних договорів недійсними ТОВ “ВКП ПАВА” до господарського суду не звертався. Отже, на час звернення позивача за зустрічним позовом до суду зазначений ним договір є дійсними.

Таким чином, зустрічна позовна вимога по суті є нічим іншим, як вимогою про встановлення факту неправомірності дій ТОВ “ВКП ПАВА” щодо визнання ним нікчемними спірних договорів, які були виконані сторонами, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу.

Розглядаючи таку вимогу суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників правовідносин, оскільки вимогу щодо визнання недійсними спірних договорів ТОВ «ПКП ПАВА»не заявлено.

Таким чином, посилання в рішенні суду на умови додаткової угоди до спірного договору, якими передбачено право звернення до суду з позовом про визнання договору дійсним, як на підставу для задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ "НВП "Проммаш" , в даному випадку є недоречним та передчасним, в зв’язку з чим рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Твердження заявника скарги про те, що дії ТОВ "НВП "Проммаш" спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов’язання, а також про неможливість реального здійснення фінансово-господарської діяльності товариства в порядку, передбаченому приписами чинного законодавства, не підтверджено належними доказами по справі.

Посилання заявника апеляційної скарги про те, що спірні правочини укладені з метою формування штучного кредиту, що призвело до ухилення від сплати податків до бюджету України також не містить жодного документального обґрунтування.

Вимоги апеляційної скарги ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо визнання недійсними укладених між сторонами по справі договорів є безпідставними, оскільки відповідно до частини 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 16 Цивільного кодексу України, статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 31 березня 2011 року по справі № 5023/1921/11 в частині задоволення зустрічних позовних вимог скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.