Постанова № 15872583, 24.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2011 року Справа № 5023/2835/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., суддя Барбашова С.В., суддя Гончар Т.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, дов. б/н від 12.04.2011 р.(копія у справі)

відповідача ОСОБА_2, дов. б/н від 21.04.11р.(копія у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ТОВ «ТМК», м. Харків (вх. № 1853 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20 квітня 2011 року по справі №5023/2835/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МаксПак», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМК», м. Харків

про стягнення 2025000,00 грн.,

встановила:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 квітня 2011 року (суддя Прохоров С.А.) клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. До вирішення по суті справи № 5023/2835/11 накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться в банківських установах, та інше майно відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМК»в межах 2025000,00 грн., в тому числі:

нежитлову будівлю літ. «А-1»- загальною площею 654,8 кв.м., літ. «Б-1»- загальною площею 63,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 117 та належать відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ТМК»;

нежитлову будівлю літ. «В-1»- загальною площею 448,0 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 117 та належать відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ТМК».

Відповідач з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу від 20 квітня 2011 року у даній справі скасувати та в задоволенні заяви щодо забезпечення позову відмовити. При цьому зазначає, що чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено накладення одночасно арешту і на грошові кошти і на майно відповідача, вважає, що господарським судом було вжито заходів до забезпечення позову при фактичній недоведеності та необґрунтованості того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В судовому засіданні 12 травня 2011 року оголошено перерву до 17 травня 2011 року.

17 травня 2011 року відповідач надав додаткові пояснення по справі, в яких зокрема зазначив про те, що виконання винесеної 20 квітня 2011 року ухвали про забезпечення позову може призвести до паралізації роботи підприємства відповідача, яке займається виробництвом та має достатньо майна та обігових коштів, які необхідні для виконання рішення суду у разі задоволення позову у даній справі.

Позивач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав. Його уповноважений представник у судовому засіданні 17 травня 2011 року просив ухвалу суду першої інстанції від 20 квітня 2011 року, якою вжито відповідні заходи щодо забезпечення позову, залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, їх доводи та обґрунтування своєї позиції у справі, перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області позовною заявою про стягнення з ТОВ "ТМК" заборгованості в розмірі 2025000,00 грн.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Системно аналізуючи наведені приписи, колегія суддів визначає, що підставами забезпечення позову є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свобод і інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

В даному випадку, в обґрунтування заяви про застосування заходів щодо забезпечення позову позивач послався на те, що відповідачем не вчинено жодних дій, направлених на виконання встановлених договором № МО-23/03-10 від 25 березня 2010 року, договором № ПНР-26/04-10 від 28 квітня 2010 року та договором уступки права вимоги № 1126УД від 17 березня 2011 року зобовязань по сплаті заборгованості у розмірі 2025000,00 грн.; сума заборгованості має значний розмір; відповідач має необмежені можливості щодо відчуження своїх грошових коштів та нерухомого майна, в звязку з чим позивач вважає, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглянувши дану заяву господарський суд з урахуванням вимог чинного законодавства дійшов висновку про наявність правових підстав для її задоволення, мотивуючи тим, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду; зазначені види і способи забезпечення позову не є суттєвим обмеженням для відповідача, оскільки жодним чином не заважають веденню ним власної господарської діяльності: виробництву продукції, виконанню робіт та наданню послуг.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На думку колегії суддів, оскаржувана відповідачем ухвала господарського суду відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, яким судом надана правильна та належна правова оцінка, а також нормам чинного законодавства, в звязку з чим вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги в даному випадку і скасування прийнятої ухвали про вжиття заходів щодо забезпечення позову - немає, виходячи з наступного.

Колегія суддів враховує, що у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України “Забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, повязаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З огляду на вказане, ухвала господарського суду в обовязковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття такого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Колегія суддів також визначає, що відповідно до пункту 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Приймаючи оскаржену ухвалу, господарський суд виходив з того, що позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2025000,00 грн. за договором уступки права вимоги № 1126УД від 17 березня 2011 року, однак відповідач жодних дій, направлених на погашення заборгованості не провів, фактично ухиляючись від виконання своїх зобовязань, тому суд правомірно визначився, що невжиття вищевказаних заходів до забезпечення позову може призвести до заподіяння шкоди інтересам позивача, а захист цих прав позивача може стати неможливим без прийняття вищезазначених заходів до забезпечення, оскільки для відновлення прав позивача необхідні будуть значні зусилля та витрати, через великий розмір заборгованості.

Між іншим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, господарський суд в даному випадку, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, належним чином пересвідчився, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим у позові вимогам. Господарський суд, встановлюючи зазначену відповідність, також у повному обсязі врахував, що вжиті заходи не перешкоджають господарській діяльності відповідача.

Так, із матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в банківських установах, та інше майно відповідача в межах заявленої до стягнення суми в розмірі 2025000,00 грн., в тому числі визначене нерухоме майно, є розумними, логічними і абсолютно адекватними, оскільки позивач єдиним доступним для нього у цій ситуації способом намагається захистити свої майнові інтереси, так як арешт коштів на рахунках та іншого майна відповідача у вищевказаній сумі забезпечить безперешкодне виконання судового рішення.

Позивачем надано до матеріалів справи належні докази на підтвердження належності зазначеного в ухвалі нерухомого майна на праві власності саме відповідачу.

Докази відсутності грошових коштів на рахунках в банківських та інших установах або документи в підтвердження неплатоспроможності відповідача, які б унеможливлювали застосування заходів до забезпечення позову, відповідачем як суду першої так і апеляційної інстанції не надані.

Колегія суддів вважає, що зазначений вид та спосіб забезпечення позову також не є суттєвим обмеженням для відповідача, оскільки жодним чином не заважає веденню ним власної господарської діяльності. Вказані обставини не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Отже, інтереси учасників процесу будуть збалансовані і не порушені, а застосовані заходи здатні реально забезпечити виконання судового рішення, не порушуючи при цьому їх права.

Окрім цього, правовими наслідками рішення по справі є стягнення грошових коштів, а тому зазначені в заяві заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках та інше майно відповідача на суму 2025000,00 грн., повязані з предметом спору і не виходять за його межі. Слід зазначити, у розумінні статті 67 Господарського процесуального кодексу України термін “майно” вказаний в широкому розумінні і до даного терміну відносяться у тому числі грошові суми, цінні папери тощо. Отже, позиція заявника апеляційної скарги про те, що господарський суд вийшов за межі своїх повноважень, накладаючи арешт на інше майно, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеним. До того ж, закон не містить прямої заборони щодо одночасного накладення арешту на грошові кошти та інше майно відповідача.

На думку колегії суддів в даному випадку заявлена до стягнення сума боргу є істотною, відповідач має можливість розпоряджатися цими коштами на власний розсуд, а тому невжиття саме таких заходів може ускладнити виконання рішення суду про стягнення цієї суми з відповідача, що також знайшло своє відображення в оскарженій ухвалі суду.

Таким чином, виходячи із суми заявлених позовних вимог, яка є значною, та характеру позову, який є майновим, наявністю у відповідача необмежених можливостей щодо використання коштів та належного йому майна, відсутністю фактичного забезпечення виконання зобов'язання, ненаданням доказів в підтвердження відсутності у нього грошових коштів в банківських установах, а також неподанням відповідачем суду апеляційної інстанції жодних доказів конкретного порушення вказаними заходами його законних прав або інтересів, колегія суддів, погоджуючись із висновками господарського суду, також визначає наявність правових підстав для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на його рахунках банківських установах, та інше майно в межах заявленої суми позову та судових витрат, оскільки в даному випадку існує реальна імовірність невиконання законного рішення суду.

З цих обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд діяв в межах наданих йому процесуальним законом повноважень, а також вимог заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, що є підставою для залишення оскарженої ухвали без змін, як такої, що не суперечить приписам Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, в звязку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з підстав, викладених вище.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 33, 34, 43, 66, 67, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМК», м. Харків залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 20 квітня 2011 року по справі № 5023/2835/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Істоміна О. А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Гончар Т.В.