Постанова № 15872496, 18.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2011 р. Справа № 5021/438/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 дов. № 1 від 20.01.2011р., ОСОБА_2 дов. № 1 від 20.01.2011р.

відповідача ОСОБА_3 дов. № 749 від 07.04.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1672С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 29.03.2011 р. по справі № 5021/438/2011

за позовом Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" ТОВ, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Конотоп, Сумської обл.

про стягнення 420 943,23 грн.

встановила:

В лютому 2011 р. позивач Науково-виробнича фірма "Сінтал'Д" ТОВ, м. Харків, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Конотоп, Сумської обл., заборгованість в сумі 420943,23 грн. по договору про надання послуг від 06.05.2008р. та угоди від 09.06.2009р., про його розірвання з них: 250000,00 грн. основного боргу (сплаченого авансу по платіжному дорученню № 583 від 16.05.2008р.), 100000,00 грн. штрафу, 25840,76 грн. пені, 34100,00 грн. інфляційні збитки, 11002,47 грн. 3% річних, а також судові витрати, повязані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Зражевський Ю.О.) від 29.03.2011 р. по справі № 5021/438/2011 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 250000,00 грн. боргу, 100000,00 грн. штрафу, 25840,76 грн. пені, 34100,00 грн. інфляційні збитки, 11002,47 грн. 3% річних, 4209,43 грн. витрат по сплаті держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобовязання щодо надання послуг за укладеним між сторонами договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 06.05.2008р.; що штраф, пеня, інфляційні та 3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов зазначеного договору і угоди та відповідних вимог чинного законодавства України в звязку з простроченням відповідачем грошового зобовязання і т.ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема, в обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не мав права стягувати основний борг з відповідача в примусовому порядку, адже обовязок останнього щодо повернення основного боргу позивачеві не виник, а тому, і не мав права стягувати інфляційні, 3% річних та пеню. Також, відповідач зазначив, що судом першої інстанції жодним чином не аргументовано наявності підстав для застосування передбаченого п. 5.5 договору штрафу і т.ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач зазначив, що оскільки відповідач, отримавши від позивача грошові кошти (аванс) у розмірі 250000,00 грн. за платіжним дорученням № 583 від 16.05.2008р., послуг, передбачених абз. 1 пп. 1.1 договору, у строки, передбачені абз. 2 пп. 1.1 договору, позивачеві не надав, грошові кошти (аванс) у розмірі 250000,00 грн. у строк, передбачений пп. 1.2 угоди, не повернув, претензію позивача на суму 350000,00 грн. залишив без задоволення, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача основну заборгованість, а також, штраф, пеню, інфляційні та 3% річних і т.ін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі надані на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, та доводи, викладені в апеляційній скарзі в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 06.05.2008р. між сторонами укладено договір про надання інформаційно консультативних послуг.

Відповідно до абз. 1 пп. 1.1 договору, позивач (замовник) доручає, а відповідач (виконавець) приймає на себе зобовязання надати замовнику послуги щодо укладення між замовником та третіми особами (фізичними та/або юридичними особами) договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею не менше 9000, 0 га, строком від 5 до 10 років та більше, єдиними масивами (розмір яких складає більш ніж 1500, 0 га), які знаходяться на території Херсонської області; надати замовнику послуги щодо укладення між замовником та третіми особами (фізичними та/або юридичними особами) договорів, які спрямовані на набуття замовником будь-яких прав, які повязані з активами колишніх КСП (договорів оренди рухомого та нерухомого майна; договорів купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна, тощо), які знаходяться на території Херсонської області; надати замовнику послуги щодо укладення між замовником та третіми особами (фізичними та/або юридичними особами) договорів купівлі-продажу корпоративних прав в юридичних особах, які мають бути укладені з фізичними та/або юридичними особами договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення єдиними масивами (розмір яких складає більш ніж 1500, 0 га), які знаходяться на території Херсонської області.

Згідно з п. 1.1. даного договору, виконавець зобовязаний виконати послуги строком у два місяці з дати укладення цього договору.

У відповідності до п. 2.1. договору, виконавець надає замовнику наступні послуги: за інформацією, наданою замовником, провести дослідження ринку оренди землі сільськогосподарського призначення та майнових активів колишніх КСП на території Херсонської області; відшукати потрібних контрагентів та забезпечити юридичний супровід укладання та державної реєстрації договорів оренди земель сільськогосподарського призначення; підготувати економічно-правове обґрунтування цивільно-правових договорів щодо майнових активів колишніх КСП, які в майбутньому будуть укладатися з замовником і третіми особами; проводити консультування замовника з питань змін на місцевому ринку оренди земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до п. 3.3 договору, замовник оплачує виконавцеві аванс в розмірі 250000,00 грн. в строк до 10 (десяти) банківських днів з дати укладання цього договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання даного пункту договору 16.05.2008р. сплатив відповідачу аванс у розмірі 250000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 583 від 16.05.2008р. (арк. справи 16). Проте, відповідач, послуг, передбачених умовами вищевказаного договору не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2009р. між сторонами укладено угоду про розірвання договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 06.05.2008р. Відповідно до п.1 цієї угоди припинено дію договору від 06.05.2008р.

Згідно з п. 1.2. даної угоди, відповідач (виконавець) зобовязаний повернути позивачу (замовнику) всі кошти, сплачені за договором від 06.05.2008р. шляхом щомісячної сплати до 28 числа поточного місяця у розмірі 50000 грн. до повного повернення усіх коштів, отриманих на виконання договору.

09.06.2009р. між сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 09.06.2009р. заборгованість відповідача становить 250000,00 грн.

Посилання відповідача на те, що угодою від 09.06.2009р. про розірвання договору від 06.05.2008р. не вказано, починаючи з якого саме місяця відповідач зобовязаний сплачувати щомісячно позивачу 50000,00 грн., а відтак, що строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, є необґрунтованими, оскільки з пп. 1.2 угоди від 09.06.2009р. вбачається, що сторони у даному підпункті встановили початок перебігу строку для вчинення відповідачем відповідної дії червень 2009 року («щомісячне до 28 числа поточного місяця», а червень 2009 року місяць, у якому сторони уклали угоду) та встановили, коли спливає строк для вчинення відповідачем відповідної дії жовтень 2009 року (якщо платіж становить 50000,00 грн. на місяць, то це буде жовтень 2009р.).

09.12.2009р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 1 від 01.12.2009р. з вимогою про негайне перерахування коштів, а саме: 100000 грн. штрафу за порушення умов договору та заборгованість з повернення авансу в сумі 250000 грн. Претензія відповідачем залишена без відповіді.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір, як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не виконав свого зобовязання з надання послуг за договором, судова колегія погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 250000,00 грн. заборгованості.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1.3 угоди від 09.06.2009р. передбачено, що у випадку порушення строків повернення коштів замовника виконавець сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості перед замовником за кожен день прострочки платежу.

Судом першої інстанції зроблено правомірний висновок, що пеня в сумі 25 840,76 грн. нарахована в межах позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, і тому, позовні вимоги в цій частині були задоволені.

Також, суд першої інтонації правомірно стягнув з відповідача штраф в розмірі 100000,00 грн., оскільки відповідно до п. 5.5 договору, за одноразову необґрунтовану відмову від виконання своїх зобовязань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 100000,00 грн.

Крім того, згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції також правомірно визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача 34100,00 грн. інфляційних, а також 3% річних в сумі 11002,47грн., правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що нараховані йому інфляційні, 3% річних та пеня не підлягають стягненню, так як вони є різновидами санкцій цивільно-правової відповідальності і застосовуються на підставі неправомірної поведінки відповідача, якої не було.

Проте, посилання відповідача є безпідставними, оскільки виходячи із положень ст. 625 ЦК України, зазначені в ній наслідки прострочення боржником грошового зобовязання не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання; інфляційні нарахування на суму боргу входять до складу грошового зобовязання.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються, не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія

постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 29.03.2011 р. по справі №5021/438/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 18.05.2011 р.