Постанова № 15872494, 18.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2011 р. Справа № 5021/31/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. № 15 від 06.01.2011 р.)

відповідача ОСОБА_2 (дов. № 884/02-11 від 22.04.11р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Тростянецької районної державної адміністрації, м. Тростянець, Сумської область (вх. № 1281 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 21.02.11 р. у справі № 5021/31/2011

за позовом ВАТ "Укртелеком" в особі Сумської філії м. Суми

до Тростянецької районної державної адміністрації, м. Тростянець

про стягнення 20942,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 20 942,00 грн. заборгованості за надання послуг по обслуговуванню апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв`язку цивільної оборони, відповідно до договору про експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і ЦО № 136/590508 від 06.11.2007р., а також просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.02.2011 (суддя Заєць С.В.)

позов задоволено частково. Стягнуто з Тростянецької районної державної адміністрації на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Сумської філії Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” 5235,00 грн. заборгованості, 52,35 грн. витрат по сплаті державного мита, 58,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовні вимоги в частині 15707,00 грн. залишено без розгляду.

Відповідач з рішенням господарського суду від 21.02.2011 по справі № 5021/31/2011 не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області по справі № 5021/31/2011 від 24.02.2011 року повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог Відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" в особі Сумської філії ВАТ "Укртелеком" та стягнути з позивача судові витрати. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в звязку з тим, що договір про експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури оповіщення за 2009 рік між позивачем та відповідачем є неукладеним у встановленому законом порядку, а отже вважає, що відсутні підстави для стягнення витрат за експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури оповіщення за 2009 рік.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а доводи відповідача такими, що не відповідають дійсності. Просить залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення. При цьому зазначає, що підставою для стягнення з відповідача витрат, повязаних з обслуговуванням системи оповіщення у 2009 році, є договір № 136/590508 від 06.11.07р., терміном дії - на протязі 2008р. та строк дії якого відповідно до п. 6.1 договору було пролонговано на рік. Також вказує на те, що хоча договір на 2009 рік окремо не укладався, позивач в силу вимог чинного законодавства України, а саме згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2004 року № 607 «Порядок відключення кінцевого обладнання спеціальних користувачів та зєднувальних ліній служб екстреного виклику», п.56 Положення про організацію оповіщення і звязку у надзвичайних ситуаціях, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 15.02.1999р. № 192 не міг самостійно припинити обслуговування апаратури оповіщення цивільної оборони, так як відповідальність за збереженість апаратури і технічних засобів оповіщення та звязку цивільної оборони і їх технічну готовність несуть керівники підприємств, де встановлені ці засоби. В свою чергу, розпоряджень від відповідача про припинення технічного обслуговування апаратури оповіщення протягом 2009 року не надходило.

В судовому засіданні 26 квітня 2011 року оголошено перерву до 12 травня 2011 року.

12 травня 2011 року відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням, в якому просив залучити до матеріалів справи рішення господарського суду Сумської області від 04.02.2010 р. по справі № 4/287-10; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2010 р. та постанову Вищого господарського суду України від 28.10.2010 р. по даній справі, які, на думку заявника скарги, свідчать про те, що господарський суд вже вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, в звязку з чим відповідач вважає, що провадження у справі № 5021/31/2011 підлягає припиненню у відповідності до ст. 80 ГПК України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем 06.11.2007р. був укладений договір про експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв`язку ЦО № 136/590508. Зазначений договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

П. 6.1. договору передбачено термін його дії - один рік з моменту підписання, а саме на протязі 2008 року. Якщо жодна із сторін не заявила за два місяці до закінчення терміну про його розірвання, строк дії договору вважається пролонгованим на рік.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору, орган управління майном (відповідач) передає, а виконавець (позивач) приймає на себе зобов'язання щодо експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення цивільної оборони. Відповідно до пункту 1.2 цього ж договору виконавець здійснює обслуговування, ремонт, контроль за робочим станом і збереження апаратури та забезпечує постійну готовність апаратури, зобов'язується якісно проводити ремонтні роботи (пункт 2.2 договору). Оплата за експлуатаційно-технічне обслуговування здійснюється органом управління майном згідно з кошторисно-фінансовим розрахунком. Розрахунки проводяться щомісяця або щоквартально. Підставою для розрахунку є акт виконаних робіт. Пунктом 7.2 договору передбачено, що під час виконання обов'язків сторони керуються Положенням "Про організацію оповіщення і зв'язку в надзвичайних ситуаціях", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 192 від 15.02.1999 року.

Позивач на підставі вищевказаного договору здійснював технічне обслуговування засобів оповіщення цивільної оборони, які згідно Акту прийому матеріальних цінностей апаратури оповіщення від 24.10.06р., знаходяться на балансі Тростянецької районної державної адміністрації. При цьому від відповідача будь-яких розпоряджень про припинення технічного обслуговування та відключення систем оповіщення не надходило. За відсутності вищевказаних умов припинити самостійно технічне обслуговування і здійснити відключення системи оповіщення позивач у відповідності до п. 56 Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях, затвердженого Постановою КМУ від 15.02.1999р. за № 192 не мав права.

В звязку з цим, виконуючи взяте на себе зобовязання, яке виникло безпосередньо з актів цивільного законодавства та умов договору відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України у період з 01.01.09р. по 31.12.09р. здійснював експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури, проте відповідач за надані послуги не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті вказаних послуг в розмірі 20942,00 грн.

Як вказує позивач, на підтвердження наданих послуг з обслуговування апаратури оповіщення у 2009 році щоквартально направляв на адресу відповідача рахунки та акти виконаних робіт (копії додані до матеріалів справи), які відповідачем були повернуті. Також, на підтвердження факт обслуговування позивачем апаратури оповіщення у 2009 році позивачем надано акти проведення піврічної, річної перевірки системи оповіщення Тростянецького району від 20.05.2009р. та 04.11.2009 р., затвердженого головою Тростянецької районної державної адміністрації, в яких зокрема зазначено про укладення договору на обслуговування апаратури оповіщення. Крім того, позивачем до матеріалів справи надана копія претензії № юр-746 від 09.06.2009р., яка направлялась відповідачу з вимогою погашення заборгованості в сумі 5235,00 грн. та докази її отримання відповідачем, а також копія претензії № 590000/8-455 від 10.02.2011р. з вимогою про сплату заборгованості в сумі 20942,00 грн., яка була направлена відповідачу після порушення провадження по справі.

При цьому судом першої інстанції звернуто увагу, що у позовній заяві позивач також посилався на договір № 85/590509 від 01.04.2009р., який між позивачем та відповідачем на обслуговування апаратури оповіщення у 2009 році не був укладений, у зв'язку із недосягненням згоди щодо вартості обслуговування апаратури оповіщення у 2009 році, про що свідчить копія договору від 01.04.09 р. № 85/590509, який підписаний з боку позивача з протоколом розбіжностей.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що відповідач в порушення вимоги 629, ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов укладеного між сторонами договору про експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв`язку ЦО № 136/590508 від 06.11.2007р. допустив прострочення виконання грошового зобовязання, за надані позивачем послуги не розрахувався, в звязку з чим визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 5235,00 грн., як такі, що підтверджені матеріалами справи та документально обґрунтовані.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15707,00 грн. заборгованості суд господарський суд залишив без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, пославшись на те, що позивач не виконав вимоги, викладені в ухвалі господарського суду Сумської області про відкладення розгляду справи від 27.01.2011р., якою позивача було зобов`язаний подати до суду письмові пояснення щодо актів виконаних робіт та настання строків їх оплати.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що виконані позивачем роботи по експлуатаційно-технічному обслуговуванню засобів оповіщення підлягають оплаті згідно умов договору ЦО № 136/590508 від 06.11.2007р. та Положення «Про організацію оповіщення і звязку в надзвичайних ситуаціях»в сумі 5235,00 грн., проте дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача 15707,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ухвали господарського суду Сумської області від 27.01.11р. позивачем було надане додаткове обґрунтування позовних вимог ВАТ «Укртелеком»в особі Сумської філії до Тростянецької районної державної адміністрації по справі № 5021/31/2011, яке було залучено до матеріалів справи 07.02.2011 р. (аркуш справи 67-69), та в якому позивач надав пояснення на запитання, що були порушені у судовому засіданні 27.01.2011 р., у тому числі стосовно атів виконаних робіт.

Отже, всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, надані позивачем на вимогу ухвали господарського суду додаткові пояснення не були прийняті судом до уваги, в звязку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду в частині стягнення з відповідача 15707,00 грн. на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, в той час, як зазначені позовні вимоги повинні бути вирішені по суті на підставі наявних у справі матеріалах та доказах, які були надані позивачем під час розгляду справи в господарському суді.

Вирішуючи господарський спір в зазначеній частині колегія суддів вважає, що позивачем надані належні документальні докази в підтвердження надання послуг по обслуговуванню апаратури та інших технічних засобів оповіщення і звязку цивільної оборони відповідно до умов укладеного між сторонами договору, які обґрунтовані розрахунком фактичних витрат по експлуатаційно-тахнічному обслуговуванню апаратури оповіщення у відповідності до Інструкції про порядок експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших засобів оповіщення і звязку цивільної оборони підприємствами електрозвязку України, затвердженої наказом МНС та Держкомзвязку від 16.08.2000р. №210/119. Однак, в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги в розмірі 15707,00 грн., оскільки акти виконаних робіт, що є підставою для розрахунків за виконані роботи, сторонами не були підписані та оформлені, як це передбачено договором, а претензія № 590000/8-455 від 10.02.2011р. з вимогою про сплату заборгованості в сумі 20942,00 грн. була направлена відповідачу після порушення провадження по справі.

Разом із тим, відповідачем не заперечується, що у спеціалізованих приміщеннях структурних підрозділів позивача протягом 2009 року знаходилось і обслуговувалось обладнання цивільної оборони, що підтверджується спільними актами проведення піврічної та річної технічної перевірки системи оповіщення Тростянецького району від 20.05.09 р. та 04.11.09 р. відповідно, які затверджені головою Тростянецької районної державної адміністрації (аркуш справи 22,23).

Крім цього, факт обслуговування позивачем апаратури оповіщення у 2009 році підтверджується планом - графіком технічного обслуговування засобів оповіщення, затвердженого Позивачем 05.01.09 р. та погодженого з Відповідачем 12.01.09 р. (аркуш справи 20-21).

В звязку з чим рішення господарського суду Сумської області від 21.02.2011р. по справі № 5021/31/2011 в частині залишення без розгляду позову щодо стягнення з відповідача 15707,00 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що договір про експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури оповіщення за 2009 рік між позивачем та відповідачем є неукладеним у встановленому законом порядку, та відсутність в звязку з цим підстав для стягнення витрат за експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури оповіщення за 2009 рік колегія суддів до уваги не приймає, оскільки підставою стягнення заборгованості з відповідача вартості послуг по експлуатаційно-технічному обслуговуванню апаратури оповіщення у 2009 р. є договір від 06.11.07 р. № 136/590508, який діяв на час надання послуг.

Крім того, ВАТ «Укртелеком»в силу вимог чинного законодавства України, а саме : згідно Постанови КМ України від 12.05.2004 р. № 607 «Порядок відключення кінцевого обладнання спеціальних користувачів та з'єднувальних ліній служб екстреного виклику», п. 56 Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою КМУ від 15.02.99 р. № 192 не міг самостійно припинити обслуговування апаратури оповіщення цивільної оборони, так як відповідальність за збереженість апаратури і технічних засобів оповіщення та зв'язку ЦО і їх технічну готовність несуть керівники підприємств, де установлені ці засоби. При цьому категорично забороняється самостійно проводити відключення (перенесення на інше місце) апаратури і технічних засобів оповіщення та зв'язку ЦО без дозволу відповідного органу ЦО та НС. За самовільне відключення систем оповіщення посадові особи притягаються до відповідальності згідно із законодавством.

Розпоряджень від відповідача про припинення технічного обслуговування апаратури оповіщення протягом 2009 року не надходило і таких доказів відповідачем до суду не представлено.

Відповідно до ст. 11 ЦКУ цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб,що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Ч.З ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Ч. З ст. 38 Закону України "Про телекомунікації" - відключення кінцевого обладнання підрозділам Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони державного кордону, з'єднувальних ліній служб екстреного виклику здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

П. 5. Постанови КМ України від 12.05.2004, № 607 "Порядок відключення кінцевого обладнання спеціальних користувачів та з'єднувальних ліній служб екстреного виклику" встановлено виключний перелік випадків, коли оператор може провести відключення. Рішення про відключення обладнання приймається оператором (провайдером) у разі: невиконання спеціальним користувачем або службою екстреного виклику у встановлений строк вимог оператора (провайдера) щодо заміни обладнання чи отримання документа відповідності; неповідомлення спеціальним користувачем або службою екстреного виклику оператора (провайдера) про заміну обладнання чи отримання документа відповідності у встановлений строк можливого відключення обладнання.

Отже, у позивача були відсутні правові підставі відключити обладнання відповідача у 2009 році за власною ініціативою. Таким чином, обов'язок позивача здійснювати протягом 2009 року обслуговування апаратури оповіщення цивільної оборони, яка належить відповідачу встановлений п.п. 56, 59 Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях, договором, що діяв на час надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного Договору № 136/5905080 від 06.11.2007 р. щодо розрахунків за отримані від позивача послуги.

Посилання відповідача під час розгляду апеляційної скарги на той факт, що господарський суд у справі № 4/287-09 вже вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, з яких було подано позов у справі № 5021/31/2011, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки підставами, якими ВАТ «Укртелеком»в особі Сумської філії обґрунтував свої вимоги до відповідача по справі № 5021/31/2011 є невиконання зобовязання по оплаті послуг за договором на підставі нормативно-правового акту, в той час, як підставою звернення ВАТ «Укртелеком»в особі Сумської філії з позовом до господарського суду у справі № 4/287-09 було стягнення збитків.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 ст. 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Тростянецької районної державної адміністрації, м. Тростянець, Сумської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 21.02.11 у справі № 5021/31/2011 в частині залишення позову без розгляду скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 17 травня 2011 року