Постанова № 15872277, 26.05.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.05.2011 р. справа №38/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Діброви Г.І.

суддів

Бойченка К.І., Чернота Л.Ф.

при секретарі Клименко К.О.

від позивача:

не з»явився

від відповідача:

не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від

15.03.2011 року

у справі

№ 38/13 (суддя Лейба М.О.)

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області

до відповідача

Державного підприємства "Укршахтгідрозахист", м. Макіївка Донецької області

про

стягнення 3% річних у розмірі 618 грн. 26 коп., пені у розмірі 4212 грн. 42 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Укршахтгідрозахист", м. Макіївка Донецької області про стягнення 3% річних у розмірі 618 грн. 26 коп., пені у розмірі 4212 грн. 42 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.03.11 р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м. Горлівка до Державного підприємства “Укршахтгідрозахист”, м. Макіївка про стягнення 3% річних у розмірі 618 грн. 26 коп., пені у розмірі 4212 грн. 42 коп. було задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства “Укршахтгідрозахист”, м. Макіївка на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м. Горлівка пеню у розмірі 3194 грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 618 грн. 26 коп. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою та обґрунтуваннями до неї, якими просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 15.03.11 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 1018 грн. 05 коп. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача до відповідача задовольнити у повному обсязі.

16.05.11 року позивач надав до суду апеляційної інстанції клопотання про заміну позивача по справі - Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області його правонаступником –Публічним акціонерним товариством "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області. Судова колегія розглянула надане клопотання та задовольнила.

Представники сторін до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 04.04.11р. та 06.04.11 р. уповноваженим особам підприємств поштового відправлення - ухвали суду від 29.03.11р. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін ухвалою суду від 29.03.11р. не була визнана обов’язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 38/13.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.03 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №54. Договір було укладено з додатками та протоколом узгодження розбіжностей.

Згідно розділу 1 договору, Постачальник зобов’язується постачати електричну енергію Споживачу, а Споживач користується електроенергією та оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили розділом 7 договору та в додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору.

Відповідно до п. 4.2.1 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору), за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2-2.2.3 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно п. 2. Додатку № 5 „Порядок розрахунків” до договору, про постачання електричної енергії № 54 від 01.10.03р., в редакції додаткової угоди від 20.02.06р. до договору, споживач здійснює оплату спожитої електричної енергії один раз до 15 числа наступного за розрахунковим за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим.

Пунктом 9.5 договору в редакції додаткової угоди від 15.04.10р. зазначено, що договір вважається продовженим до 20.05.10р. До вказаної дати споживач зобов’язаний взаємовідносини з постачальником привести у відповідність вимогам ПКЕЕ (затв. Пост. НКРЕ №910 від 17.10.2005р. та №28 від 31.07.1996р. в редакції Пост.№928 від 22.02.02р.) та переукласти договір на постачання електричної енергії.

Позивач свої зобов’язання за договором № 54 від 01.10.03р. у період з грудня 2009р. по лютий 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату активної та реактивної електроенергії, але відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії належним чином не виконав, у зв»язку з чим, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача пені у розмірі 4212 грн. 42 коп. та 3% річних у розмірі 618 грн. 26 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 26 Закону України „Про електроенергетику” та п. 1.3 Правил користування електричною енергією (Правила) передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

У відповідності до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Як вбачається, 01.10.03 р. сторони уклали договір про постачання електричної енергії №54 від 01.10.03р. згідно з яким Постачальник (позивач) зобов’язується постачати електричну енергію Споживачу, а Споживач (відповідач) користується електроенергією та оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до Договору, що є його невід’ємними частинами.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пп. 2, 8 п. 8.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, із змінами, постачальник електроенергії наділений правом своєчасно отримувати від споживача оплату за електроенергію згідно умов договору та діючого законодавства.

Згідно до п. 2. Додатку № 5 „Порядок розрахунків” до договору про постачання електричної енергії №54 від 01.10.2003р., в редакції додаткової угоди від 20.02.2006р. до договору, споживач здійснює оплату спожитої електричної енергії один раз до 15 числа наступного за розрахунковим за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим.

Позивач свої зобов»язання за договором виконував належним чином, постачав Споживачу електричну енергію. Рахунки на оплату за спожиту активну електроенергію №12/54 за грудень 2009р., січень, лютий 2010р. були вручені для оплати представнику відповідача. Однак, відповідач зобов’язання щодо своєчасної сплати отриманої в грудні 2009р., січні, лютому 2010р. електричної енергії у встановлені строки не виконав.

Приписами ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п.п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.2.1 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору) сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2-2.2.3 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 4212 грн. 42 коп. за період з 01.03.10р. по 31.03.10р.

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається, позивач звернувся до суду із позовом 08.02.11 р., тобто враховуючи приписи ст. 258 Цивільного кодексу України, позивач мав право нараховувати пеню з 08.02.10 р.

У відповідності до п. 2 додаткової угоди від 20.02.06 р., споживач здійснює оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз до 15 числа наступного за розрахунковим.

Таким чином, строк оплати спожитої електричної енергії за грудень 2009 р. настав 15.01.10 р., тобто позивач мав право нараховувати пеню на заборгованість за спожиту у грудні 2009 р. активну електричну енергію у розмірі 90321 грн. 14 коп. та за спожиту за цей же період реактивну електричну енергію у розмірі 353 грн. 11 коп. з 16.01.10 р.

Враховуючи спеціальний строк позовної давності та наявність клопотання відповідача (не розглянутого судом першої інстанції) про його застосування, судова колегія вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1573 грн. 70 коп. слід відмовити через необґрунтованість розрахунку.

Отже, суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 3194 грн. 37 коп. за період з 01.03.10р. по 31.03.10р. та помилково не застосував строк позовної давності при наявності відповідного клопотання відповідача, у зв»язку з чим судова колегія вважає, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 2638 грн. 72 коп. за період з 16.02.10 р. по 31.03.10 р., враховуючи наданий позивачем тільки до суду апеляційної інстанції належним чином оформлений розрахунок пені.

Крім того, суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду та часткового задоволення розрахунок пені (доданий до позову), не оформлений належним чином відповідно до вимог ст.ст. 36, 54, 55, 57 Господарського процесуального кодексу України, Так, розрахунок взагалі не підписано посадовими особами підприємства позивача, а лише зазначено про завірення його копії інженером підприємства позивача, тоді як розрахунок суми позову необхідно підписувати або особою, що підписала позовну заяву, або особою, яка має право такого підпису за довіреністю позивача, тобто, представником.

Згідно норми ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 618 грн. 26 коп. за період з 01.03.10р. по 31.03.10р., як плату за користування чужими коштами в період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов’язання.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення в частині, що залишена судом апеляційної інстанції без змін.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи та судом частково порушені і неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права України, тому рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2011 р. у справі № 38/13 підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга – залишенню без задоволення, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 618 грн. 26 коп. та пені у розмірі 4212 грн. 42 коп. слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 25, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2011 р. у справі № 38/13 –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2011 р. у справі № 38/13 – частково скасувати.

Задовольнити частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області до Державного підприємства "Укршахтгідрозахист", м. Макіївка Донецької області про стягнення 3% річних у розмірі 618 грн. 26 коп., пені у розмірі 4212 грн. 42 коп.

Стягнути з Державного підприємства "Укршахтгідрозахист", 86104, Донецька область, м. Макіївка, вул. Абакумова, 1, ЗКПО 32442405 на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", 84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЗКПО 00131268 3% річних у розмірі 618 грн. 26 коп., пеню у розмірі 2638 грн. 72 коп., державне мито за подання позовної заяви у розмірі 68 грн. 77 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 159 грн. 12 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області до Державного підприємства "Укршахтгідрозахист", м. Макіївка Донецької області про стягнення пені у розмірі 1573 грн. 70 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.