Постанова № 15872149, 25.05.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2011 р.

Справа № 6/258

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Триал»в особі Чернівецької філії

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Ілюк М.Д., Тарновецький В.І,

від відповідача: Маниліч Л. І., Ткач Д. Б.,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Триал» в особі Чернівецької філії звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003032320/0 від 09.06.2006 про стягнення податку на додану вартість на суму 76885,50 грн., № 0003022320/0 від 09.06.2006 про стягнення податку на прибуток на суму 96150,00 грн., № 0003032320/1 від 07.07.2006 про стягнення податку на додану вартість в сумі 76885,50 грн. та № 0003022320/1 від 07.07.2006 про стягнення податку на прибуток на суму 96150,00 грн., посилаючись на те, що вони суперечать чинному законодавству.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення повністю відповідають податковому законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та вивчивши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про безпідставність позову.

Судом встановлено, що в травні 2006 року фахівцями державної податкової інспекції у м. Чернівці була проведена виїзна позапланова документальна перевірка Чернівецької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Триал»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 травня 2004 року по 31 грудня 2004 року, про що був складений акт перевірки від 30 травня 2006 року № 2426-23-1/25957880.

Перевіркою встановлено, що між Чернівецькою філією ТОВ «Триал»(покупець) і ТОВ «Меланта»(продавець) укладено договір від 26 квітня 2004 року № 4, згідно з яким продавець реалізував покупцю профіль алюмінієвий на суму 307543 грн. На виконання умов угоди продавцем були виписані податкові накладні (від 4 травня 2004 року № 04/05, від 6 травня 2004 року №06/05, від 14 травня 2004 року №14/05) на загальну суму 307543 грн., в тому числі 51257,17 грн. –податок на додану вартість. Витрати товариства, пов'язані з придбанням алюмінієвого профілю у розмірі 256286 грн., включено до складу валових витрат за II квартал 2004 року і 51257,17 грн. податку на додану вартість відображено ним у складі податкового кредиту за травень 2004 року.

Рішенням від 4 лютого 2005 року по справі № 2-1457 Деснянський районний суд м. Києва скасував державну реєстрацію ТОВ «Меланта»та визнав недійсним протокол загальних зборів власників товариства від 10 червня 2004 року. Рішенням господарського суду Київської області від 23 червня 2005 року №156/13-05 за позовом державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі м. Києва до ТОВ «Меланта» було задоволено позов та скасовано (припинено) державну реєстрацію даного товариства. За інформацією ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва останній звіт товариство подало за листопад 2002 року.

ДПІ у м. Чернівці подала позов про визнання недійсним згаданого договору від 26 квітня 2004 року № 4, укладеного між Чернівецькою філією ТОВ «Триал»і ТОВ «Меланта». Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19 грудня 2005 року по справі № 3/199 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15 березня 2006 року по справі № 3/199 апеляційна скарга ДПІ у м. Чернівці задоволена: рішення господарського суду Чернівецької області від 19 грудня 2005 року скасовано, задоволено позов ДПІ у м. Чернівці та договір купівлі-продажу від 26 квітня 2004 року № 4, укладений між Чернівецькою філією ТОВ «Триал»і ТОВ «Меланта», визнаний недійсним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2007 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 та рішення господарського суду Чернівецької області від 19.12.2005 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В акті перевірки вказано, що порушення Чернівецькою філією ТОВ «Триал»підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»призвело до завищення скоригованих валових витрат за II квартал 2004 року на 256,3 тис. грн. та заниження податку на прибуток за II квартал 2004 року на 64,1 тис. грн. Крім того, порушення названою філією підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4., підпункту 7.7.1 підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»призвело до заниження ПДВ за травень 2004 року на 51257 грн.

За результатами розгляду акту перевірки ДПІ у м. Чернівці прийняла податкові повідомлення-рішення від 9 червня 2006 року № 0003022320/0 про визначення 64100 грн. податку на прибуток і 32050 грн. штрафних санкцій, № 0003032320/0 про визначення 51257 грн. ПДВ і 25628,50 грн. штрафних санкцій.

На підставі рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, відповідач надіслав позивачеві податкові повідомлення-рішення від 7 липня 2006 року № 0003022320/1, № 0003032320/1.

Твердження відповідача про те, що позивач включив до податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, які суперечать чинному законодавству, судом визнається безпідставним, оскільки згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано в п. 2 даного Порядку, а саме особою, не зареєстрованою як платник податку на додану вартість. ТОВ «Меланта»було зареєстровано в податковому органі, і йому було присвоєно індивідуальний податковий номер. Як зазначено в пп. 7.4.5 пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», лише відсутність податкових накладних не дозволяє покупцю включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку.

З урахуванням того, що ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»не містить обов'язку платника податків вести контроль за складанням звітності, обчисленням та сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків та кожен платник податків несе відповідальність за своєчасність та повноту сплати ним податків та подання ним звітності, а відтак, один платник податків не може нести відповідальність за іншого платника податків, суд вважає, що факти неподачі ТОВ «Меланта»звітності до податкового органу, незнаходження його за юридичною адресою та несплачування ним податків і обов'язкових платежів до бюджету не свідчать та й не можуть свідчити про незаконне включення Чернівецькою філією ТОВ «Триал»до податкового кредиту сум ПДВ по виписаних вказаним товариством податкових накладних.

Право вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі і щодо реєстрації, як платника податків, про ведення ним бухгалтерських книг, журналів, тощо, а також обмеження права на податковий кредит покупця в зв'язку з порушенням вказаних вимог продавцем жодним нормативно-правовим актом не передбачено.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється до включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не пiдтвердженi податковими накладними та митними деклараціями.

З письмових заперечень ДПІ у м. Чернівці на позовну заяву вбачається, що оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідачем були прийняті у зв’язку з набранням законної сили постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 у справі господарського суду Чернівецької області № 3/199, відповідно до якої укладений ТОВ «Меланта»та ЧФ ТОВ «Триал»договір від 26.04.2004 № 4 визнано недійсним.

Однак, як вже було зазначено вище, згадана постанова апеляційної інстанції ВАС України скасована, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

В постанові ВАС України від 24.05.2007 зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, необхідними умовами для застосування вищезазначених санкцій є визнання господарського зобов’язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України та наявність умислу на укладання цієї угоди хоча б у однієї сторони.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України для визнання договору (господарського зобов’язання) недійсним з підстав вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, в кожному випадку окремо потребують встановлення та доведення обставини, що підтверджують укладення його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому слід мати на увазі, що санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією із сторін, оскільки правопорушенням в даному випадку є несплата податків, яке тягне за собою наслідки, передбачені податковим законодавством, а не вчинення правочину.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З листа Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 03.10.2005 № 21-10/4549 видно, що на день прийняття ДПІ у м. Чернівці оскаржених податкових повідомлень-рішень ТОВ «Меланта», яке було платником ПДВ, з державного реєстру не було виключено.

За таких обставин твердження відповідача про завищення позивачем валових витрат підприємства за П квартал 2004 року на суму 256,3 тис. грн., що призвело до заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню в сумі 256,3 тис. грн., та занижено податкове зобов’язання по податку на прибуток за 2004 рік на суму 64,1 тис. грн., в тому числі за II квартал 2004 року в сумі 64,1 тис. грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2004 року на 51257 грн., судом визнається безпідставним.

Незважаючи на те, що відповідач заперечує проти адміністративного позову, всупереч ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України він не довів правомірності прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Тому, задовольняючи обґрунтований позов, судові витрати підлягають поверненню позивачеві з державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 160-163, 167, 185, 186 пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкові-повідомлення рішення ДПІ у м. Чернівці від 09.06.2006 № 0003032320/0 та № 0003022320/0, від 07.07.2006 № 0003032320/1 та № 0003022320/1.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Триал»в особі її Чернівецької філії ( м. Чернівці, проспект Незалежності, 106/419, ідентифікаційний код 25957880) судовий збір в сумі 85 грн.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня отримання сторонами її копії, якщо протягом цього строку не подано апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернівецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяті днів з дня отримання її копії.

Суддя А. Паскарь