Рішення № 15871413, 31.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2011 р. Справа № 12/063-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Теплі моря»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 766733,80 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2представник (довіреність від 01.03.2011 року);

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Теплі моря»(далі позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 766733,80 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору №215 від 15.07.2010 року (далі договір), згідно з умовами якого позивач призначив відповідача своїм дистрибютером та зобовязувався поставляти йому продукцію, а відповідач зобовязувався зазначену продукцію прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі, проте відповідач поставлену продукцію оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 641458,68 грн., 61129,25 грн. пені та штраф у розмірі 64145,87 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2011 року, справу призначено до розгляду 19.04.2011 року.

У позовній заяві містилось клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та все нерухоме майно відповідача в межах заявленого позову, в задоволенні якого судом було відмовлено.

19 квітня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі. Відповідач у судове засідання не зявився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи, на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 29 квітня 2011 року.

11 квітня 2011 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

29 квітня 2011 року представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відкласти розгляд справи для оплати боргу перед позивачем. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 31 травня 2011 року.

31 травня 2011 року представник позивача заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, а також на все нерухоме майно, що належить відповідачу. В задоволенні зазначеного клопотання судом було відмовлено з огляду на відсутність документального обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, а також неспівмірність заходів, про які просить позивач, заявленим позовним вимогам.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав ї обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що відповідач була належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

15 липня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Теплі моря»(далі позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі відповідач) був укладений договір №215 (далі договір), згідно з умовами якого позивач призначив відповідача своїм дистрибютером та зобовязувався поставляти йому продукцію, а відповідач зобовязувався поставлену продукцію прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі.

Позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 737813,36 грн., що підтверджується накладними №1191, №1181 від 31.07.2010 року, №1105, №1104 від 21.07.2010 року, №1058 від 17.07.2010 року, №1338 від 16.08.2010 року, №1360, №1357 від 21.08.2010 року, №1291, №1290 від 11.08.2010 року, №1228 від 04.08.2010 року, №1276, №1275 від 09.08.2010 року.

Відповідач поставлену продукцію оплатив частково, а саме в сумі 50000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 01.03.2011 року, 14.02.2011 року, 07.02.2011 року, 31.01.2011 року, 24.01.2011 року, 05.01.2011 року, 23.12.2010 року, 14.12.2010 року, 08.12.2010 року, 07.12.2010 року (далі банківські виписки).

Крім цього, відповідач повернув позивачу частину продукції на загальну суму 46354,68 грн., що підтверджується накладною на повернення №НВ-0001253 від 09.09.2010 року.

27 квітня 2011 року відповідач звернувся до позивача з листом №95, у якому визнав наявність заборгованості перед позивачем, проте борг не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 641458,68 грн., 61129,25 грн. пені та штраф у розмірі 64145,87 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ст. 599 Цивільного кодексу закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

01 вересня 2010 року між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що станом на 01.09.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 691458,68 грн. Після цього, відповідач частково оплатив заборгованість, а саме в сумі 50000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, долученими до матеріалів справи.

Відповідач жодних документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 641458,68 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 61129,25 грн. пені та штраф у розмірі 64145,87 грн.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П. 7.6 договору передбачено, що оплата продукції здійснюється відповідачем на умовах відстрочення оплати на 21 день, з моменту поставки продукції позивачем відповідачу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено законом або договором, за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

П. 12.3 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати або неповної оплати продукції згідно п. 7.6 цього договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми простроченого зобовязання і пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення оплати.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 08.08.2010 року до 08.02.2010 року, суму боргу в сумі 641458,68 грн., облікову ставку Національного банку України, що до 09.08.2010 року становила 8,5% (Постанова НБУ від 07.07.2010 р. №320), а з 10.08.2010 року 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), становить 49379,97 грн., які підлягають стягненню.

Враховуючи, що розмір заборгованості становив 641458,68 грн., штраф 10 %, то стягненню підлягає штраф у сумі 64145,87 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. ч. 2, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 599, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Теплі моря»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 766733,80 грн. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Теплі моря»(м. Харків, вул. Селянська, 20, кв. 116, код 33411383) основний борг у сумі 641458,68 грн. (шістсот сорок одна тисяча чотириста пятдесят вісім грн. 68 коп.); 49379,97 грн. (сорок девять тисяч триста сімдесят девять грн. 97 коп.) пені; штраф у розмірі 64145,87 грн. (шістдесят чотири тисячі сто сорок пять грн. 87 коп.); 7549,85 грн. (сім тисяч пятсот сорок девять грн. 85 коп.) витрат на сплату державного мита; 232,38 грн. (двісті тридцять дві грн. 38 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Дьоміна С.Ю.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 01.06.2011 року