Постанова № 15871387, 28.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ПОСТАНОВА

про визнання банкрутом

"28" квітня 2011 р. Справа № Б8/053-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код юридичної особи: 14305909, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9 (надалі за текстом: «Кредитор»/ «Заявник»),

до боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків та інших обовязкових платежів (надалі за текстом «ідентифікаційний код»): НОМЕР_1, місце проживання фізичної особи - підприємця: АДРЕСА_2,

про банкрутство,

за участю представників учасників судового провадження:

від Заявника / Кредитора: головний юрисконсульт відділу по роботі з проблемними кредитами малого бізнесу Управління по роботі з проблемними кредитами юридичних осіб Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від 17 лютого 2011 року за №27/11/09Н, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4;

від Боржника: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2011 року до господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(ідентифікаційний код юридичної особи: 14305909, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9) в особі Київської регіональної дирекції «Раййфайзен Банк Аваль»(надалі за текстом: «Кредитор»/ «Заявник») із заявою №С11-120-01/09/2030 (№ бланка 129129) від 29 березня 2011 року про порушення справи про банкрутство боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) з підстав, передбачених ст. ст. 6, 7, 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та з підстав, передбачених ст. ст. 1, 2, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України.

30 березня 2011 року Ухвалою господарського суду Київської області порушено провадження у справі №Б8/053-11, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на майно Боржника, зобовязано Боржника провести аудит за останні 24 календарні місці його господарської діяльності, витребувано у учасників провадження документарні докази по справі, в тому числі від Боржника - відзив на заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та призначено розгляд справи на 28 квітня 2011 року. Факт направлення ухвали про порушення справи учасникам провадження підтверджено відбитком канцелярії господарського суду Київської області № 352; факт вручення вказаної ухвали Заявнику підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення Р 01032 2900765 7, Р 01032 2900766 5; факт направлення ухвали про порушення цієї справи Боржнику підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення Р 01032 2900764 9, яке повернулось 14 квітня 2011 року в звязку з тим, що за адресою місця проживання Боржника, згідно довідки Укрпошти (форма №20), за зазначеною адресою Боржник не проживає.

04 квітня 2011 року від 04 квітня 2011 року від арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. надійшла заява, в якій арбітражний керуючий просить призначити його ліквідатором Боржника у справі № Б8/053-11 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, та повідомляє суд про те, що за час провадження діяльності арбітражного керуючого порушень термінів визначених ухвалами господарських судів, і порушень законодавства та ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не допускав; раніше не здійснював управління цим Боржником; судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого не має, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». До заяви арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. додано засвідчені копії: ліцензії державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_3, виданої 13 квітня 2007 року, копії двох дипломів про отримання повної вищої освіти: серії НОМЕР_4 (про здобуття кваліфікації економіста) та серії НОМЕР_5; довідку «Інформація про запропоновану кандидатуру арбітражного керуючого»від 04 квітня 2011 року.

З метою підготовки справи до розгляду, зокрема встановлення неплатоспроможності Боржника судом вжито низку заходів,- направлено запити до відповідних підприємств та державних установ.

В судове засідання 28 квітня 2011 року зявився представник Заявника (Кредитора), який виконав вимоги ухвали суду від 30 березня 2011 року, дав пояснення стосовно окремих обставин справи, в тому числі щодо розміру заборгованості Боржника та добровільно погашеної Боржником частини заборгованості перед Кредитором; просив визнати Боржника банкрутом, визнати заявника кредитором Боржника. В судовому засіданні серед наданих Заявником доказів по справі надав довідку № С11-120-1/09/2722 від 27 квітня 2011 року, в якій Заявник підтвердив відсутність у провадженнях господарських судів України або іншого органу справи між тими самими сторонами, про той же предмет спору, з тих же підстав, а також відсутність рішень цих же органів з такого ж предмету; заявником надано суду реєстраційні документи Заявника, копії договорів: купівлі-продажу товару № 21/07/10 від 21 липня 2010 року, купівлі-продажу від 17 вересня 2010 року, договору застави транспортного засобу № 010/26-01/06/279 від 24 квітня 2008 року та договору про внесення змін до останнього від 09 липня 2008 року, та інші документи по справі.

Боржник в судове засідання не зявився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 30 березня 2011 року не виконав в повному обсязі і про причини невиконання суд не повідомив.

Відповідно до п. 4 ч. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18 вересня 1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

В своїй заяві №С11-120-01/2030 від 29 березня 2011 року Кредитор стверджує, що загальний розмір його грошових вимог до Боржника станом на 14 березня 2011 року складає суму 240 091,73 дол. США (двісті сорок тисяч девяносто один долар 73 центи) (еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України на 14 березня 2011 року (7,9351 грн. за 1 дол. США) становить 1905151,89 грн. (один мільйон девятсот пять тисяч сто пятдесят одна гривня 89 коп.), з яких: заборгованість за кредитом у сумі 197 524,06 дол. США (сто девяносто сім тисяч пятсот двадцять чотири долари 06 центів), еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України станом на 14 березня 2011 року (7,9351 грн. за 1 дол. США) становить 1567373,17 грн. (один мільйон пятсот шістдесят сім тисяч триста сімдесят три гривні 17 коп.); заборгованість за процентами у сумі 20 710,46 дол. США (двадцять тисяч сімсот десять доларів 46 центів), еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України станом на 14 березня 2011 року (7,9351 грн. за 1 дол. США) становить 164 339,57 грн. (сто шістдесят чотири тисячі триста тридцять девять гривень 57 коп.); пеня за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 17 100,51 дол. США (сімнадцять тисяч сто доларів 51 цент), еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України станом на 14 березня 2011 року (7,9351 грн. за 1 дол. США) становить 135694,26 грн. (сто тридцять пять тисяч шістсот девяносто чотири гривні 26 коп.); пеня за несвоєчасну сплату процентів у сумі 4 756,70 дол. США (чотири тисячі сімсот пятдесят шість доларів 70 центів), еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України станом на 14 березня 2011 року (7,9351 грн. за 1 дол. США) становить 37 744,89 грн. (тридцять сім тисяч сімсот сорок чотири гривні 89 коп.), з яких частина заборгованості була стягнута з Боржника рішенням господарського суду Київської області рішенням від 13 липня 2010 року по справі 10/117-10. Частина вимог Кредитора до Боржника, яка є безспірною станом на дату порушення цієї справи сукупно перевищувала (перевищує) розмір 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені Боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Відповідно до ч. 2 п. 10 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі про банкрутство та не є підставою для припинення провадження у справі.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Всебічно, повно, обєктивно, детально дослідивши всі матеріали справи, з урахуванням пояснень, доводів, позицій учасників провадження, заслухавши присутніх учасників провадження, суд дійшов наступних висновків та вважає встановленими ознаки безспірності частини вимог кредитора у встановлену законом обсязі, необхідному для порушення справи про банкрутство, вважає встановленими розмір вимог кредитора, неплатоспроможність Боржника з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_7, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 був зареєстрований Згурівською районною державною адміністрацією Київської області 13 липня 2000 року, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обовязкових платежів: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2; згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_6 станом на 18 березня 2011 року, видами діяльності Боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за КВЕД є: 01.11.0., - вирощування зернових та технічних культур; 51.21.0 - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту; 52.62.0 - роздрібна торгівля з лотків та на ринку. Боржник зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджено Витягом в цього реєстру серії АС за №026555 від 18 березня 2011 року. Виходячи з наведеного, Боржник є субєктом підприємницької діяльності, є субєктом банкрутства.

Відповідно до ч. 1 п 70 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.

Встановлюючи розмір вимог кредитора, їх безспірність суд встановив наступне.

Абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Підпунктом 3 ч. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, визначено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (зі змінами та доповненнями), відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: судові накази.

Судом встановлено, що 02 серпня 2010 року господарським судом Київської області на виконання рішення господарського суду Київської області від 13 липня 2010 року у справі № 10/117-10, яке набрало законної сили 02 серпня 2010 року, видано Наказ про примусове виконання рішення по справі № 10/117-10, яким наказано стягнути з Боржника на користь Кредитора заборгованості за кредитом у сумі 248 833,88 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становить 1972 282,22 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 51334,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становить 406 880,87 грн., пені за кредитом у сумі 15412,94 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становить 122164,50 грн., пені за процентами у сумі 6663,94 доларів США що за офіційним курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становить 52819,06 грн., а також судові витрати: 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі наявності виданого даного судового наказу та рішення господарського суду Київської області від 13 липня 2010 року по справі № 10/117-10 (суддя Привалов А.І.), суд у цій справі встановив, що вимоги Кредитора визнані рішенням господарського суду Київської області від 13 липня 2010 року по справі № 10/117-10 (суддя Привалов А.І.) у вищевказаному обсязі є безспірними. Однак, виходячи з матеріалів справи та пояснень Кредитора, частина з вказаної визнаної безспірною заборгованості Боржника перед Кредитором, була добровільно сплачена боржником Кредитору.

Відповідно до Заяви кредитора № С11-120-01/09/2030 від 29 березня 2011 року та доданих до неї документів, кредитор просить визнати грошові вимоги кредитора на суму 240091,73 дол. США (еквівалент у національній валюті за курсом НБУ станом на 14 березня 2011 року 1905151,89 грн.).

З метою встановлення розміру вимог Кредитора судом встановлено, що 13 липня 2010 року господарським судом Київської області (суддя Привалов А.І.) винесено рішення по справі №10/117-10 відповідно до якого, судом у справі №10/117-10 встановлено, що 24 квітня 2008 р. між відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого, згідно затвердженого загальними зборами та погодженого Національним Банком України Статуту є публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”, в особі Київської регіональної дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, згідно з Положенням змінено назву на Київська регіональна дирекція Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (Кредитор) та Боржником (позичальник) укладено Кредитний договір №010/26-01/05/219 (надалі за текстом «кредитний договір»), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику в строк користування до 23 квітня 2013 року кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у сумі еквівалентній 272943,88 доларів США для його цільового використання, за встановленим розміром користування кредитом - 14,10 % (п.п. 1.1, 2.1 кредитного договору); на виконання умов п. 5.1 кредитного договору № 010/26-01/05/219 від 24 квітня 2008 року відповідачем надані заявки б/н від 29 квітня 2008 року та № 39 від 04 серпня 2008 року, якими останній просить кредитора проконвертувати на міжбанківському валютному ринку кошти в сумі 228035,88 доларів США та 44908,00 доларів США; на виконання умов Кредитного договору, згідно з розпорядженнями відділу платежів та обліку казначейських, кредитних та документарних операцій від 30 квітня 2008 року та від 05 серпня 2008 року, позивачем перераховано на рахунок відповідача 272943,88 доларів США, з подальшою конвертацією їх в гривню; на підтвердження повноважень, щодо здійснення позивачем операцій в іноземній валюті, останнім надана банківська Ліцензія № 10 від 11 жовтня 2006 року, зареєстрована Національним банком України 27 березня 1992 року за № 94 на право здійснення банківських операцій визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої ст. 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність», а також Дозвіл № 10-4 від 11 жовтня 2006 року на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертої ст. 47 Закону України “Про банки та банківські діяльність” з додатком із переліком операцій, які має право здійснювати відрите акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”; також судом у справі №10/117-10 встановлено, що боржник, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, неналежним чином виконував взяті на себе зобовязання за умовами Кредитного договору №010/26-01/05/219 від 24 квітня 2008 року у встановлений Графіком строк не здійснив повернення кредиту та не сплатив проценти за користування кредитом, у звязку з чим у боржника перед кредитором станом на 27 квітня 2010 року була наявна заборгованість за кредитом у сумі 248833,88 доларів США (включаючи поточну), що за курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становило 1972282,22 грн. та заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 51334,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становило 406880,87 грн. Відповідно до рішення господарського суду Київської області (суддя Привалов А.І.) по справі №10/117-10 від 13 липня 2010 року, суд вирішив позовні вимоги публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (кредитора у цій справі) задовольнити повністю; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” заборгованості за кредитом у сумі 248833,88 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становить 1972282,22 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 51334,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становить 406880,87 грн., пені за кредитом у сумі 15412,94 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становить 122164,50 грн., пені за процентами у сумі 6663,94 доларів США що за офіційним курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становить 52819,06 грн., а також судові витрати: 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

02 серпня 2010 року по справі № 10/117-10, як вже вище встановлено, господарським судом Київської області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Київської області від 13 липня 2010 року, яке (рішення) згідно вказаного наказу набрало законної сили 02 серпня 2010 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно п. 1 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про судове рішення», на підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 84 АПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Керуючись ч. 4 ст. 124 Конституції України, п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», п. 3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження, суд дійшов висновків, що вимоги Кредитора визнані рішенням від 13 липня 2010 року у справі № 10/117-10 господарським судом Київської області відповідають ознакам безспірних, зокрема в розмірі: заборгованість за кредитом у сумі 248833,88 доларів США (що за курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становило 1972282,22 грн.), заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 51334,31 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становило 406880,87 грн.), пені за кредитом у сумі 15412,94 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становило 122164,50 грн.), пеня за процентами у сумі 6663,94 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становило 52819,06 грн.), судові витрати у сумі 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Однак, відповідно до Розрахунку заборгованості боржника № 35-7-1-03/5/305 від 14 березня 2011 року (а.з. 12-13), поданого Кредитором до заяви кредитора №С11-120-01/09/2030 від 29 березня 2011 року, Боржником було сплачено Кредитору: 26 липня 2010 року разом 86 100, 18 дол. США, з яких було спрямовано на погашення: 1) «Залишку заборгованості по кредиту * відсоткова ставка % * к-сть днів в періоді / 365 (6) у сумі 57390,18 дол. США (судом встановлено, що проплата відбулась в період між прийняттям господарським судом Київської області рішення по справі №10/117-10 від 13 липня 2010 року та набранням вказаним рішенням законної сили 02 серпня 2010 року); 2) 26 липня 2010 року 28709,82 дол. США, були спрямовані Кредитором на погашення боргу (основного) по кредиту (судом встановлено, що проплата відбулась в період між прийняттям господарським судом Київської області рішення по справі №10/117-10 від 13 липня 2010 року та набранням вказаним рішенням законної сили 02 серпня 2010 року). 20 вересня 2010 року Боржником було сплачено Кредитору 22600,00 дол. США, які були спрямовані Кредитором на погашення боргу (основного) по кредиту (судом встановлено, що проплата відбулась після набрання вказаним рішенням законної сили). Суд бере до уваги той, факт, що в судове засідання Боржник не зявився, відзиву суду не надав, жодної з вимог ухвали суду про порушення цієї справи не виконав. Кредитор в судовому засіданні надав пояснення, де вказав, що вищеперелічені суми, вказані у наданих Кредитором розрахунках заборгованості Боржника (35-7-1-03/5/305 від 14 березня 2011 року) сплачені Боржником 26 липня 2010 року та 20 вересня 2010 року у загальному розмірі 108700,00д дол. США були добровільно сплачені Боржником та були віднесені кредитором на погашення заборгованості Боржника, яка ввійшла до задоволених судом сум судовим рішення від 13 липня 2010 року по справі №10/117-10. Поряд з цим в своїй заяві про порушення справи про банкрутство №С11-120-01/09/2030 від 29 березня 2011 року, Кредитор вказує, що сума заборгованості перед Кредитором постійно зростає (а.з. 2) у звязку з нарахуванням процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання зобовязань та станом на 14 березня 2011 року загальна заборгованість Боржника за договором № 010/26-01/05/219 становить 240091,73 дол. США (еквівалент у національній валюті за курсом НБУ станом на 14 березня 2011 року: 1905151,89 грн.), з них: 197524,06 дол. США (еквівалент у національній валюті за курсом НБУ станом на вказану дату 1567 373,17 грн.) заборгованість за кредитом; 20710,46 дол. США (еквівалент у національній валюті за курсом НБУ станом на вказану дату - 164339,57 грн.) заборгованість за процентами; 17100,51 дол. США (еквівалент у національній валюті за курсом НБУ станом на вказану дату - 135694,26 грн.) пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 4756,70 дол. США (еквівалент у національній валюті за курсом НБУ станом на вказану дату - 37744,89 грн.).

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом встановлено, що вищенаведені факти, встановлені господарським судом Київської області у справі №10/117-10 в рішенні господарського суду Київської області від 13 липня 2010 року, в якій брали участі ті самі сторони, не доводяться знову при вирішенні інших спорів (в тому числі стосовно факту укладення кредитного договору, його правомірності тощо). Від Боржника не надійшло відзиву на заяву Кредитора про порушення цієї справи, наявність та заявлений кредитором розмір боргу перед Кредитором Боржник не заперечив, жодних доказів стосовно цього суду не надав; доказів погашення заборгованості перед Кредитором за кредитним договором №010/26-01/05/219 від 24 квітня 2008 року, в тому числі по судовому рішенню по справі №10/117-10 від 13 липня 2010 року, Боржник суду не надав, в тому числі по основному боргу по поверненню кредиту.

На підставі детального аналізу наявних матеріалів справи, в тому числі поданих Кредитором розрахунків, зазначеного судового рішення по справі №10/117-10 від 13 липня 2010 року (надалі за текстом «Рішення від 13 липня 2010 року»), суд дійшов наступних висновків.

Кредитором в заяві №С11-120-01/09/2030 від 29 березня 2011 року заявлено грошові вимоги до Боржника, серед яких залишок боргу по кредиту у розмірі 197524,06 дол. США. Судом встановлено, що Рішенням від 13 липня 2010 року було вирішено стягнути з Боржника на користь Кредитора заборгованості за Кредитором у сумі 248844,88 долю США. Відповідно до Розрахунку заборгованості боржника № 35-7-1-03/5/305 від 14 березня 2011 року поданого Кредитором та пояснень Кредитора у судовому засіданні, - Боржником було сплачено Кредитору: 26 липня 2010 року 28709,82 дол. США, які були спрямовані Кредитором на погашення боргу (основного) по кредиту; 20 вересня 2010 року боржником Кредитору було сплачено 22600,00 дол. США, які були спрямовані Кредитором на погашення боргу (основного) по кредиту (№010/26-01/05/219 від 24 квітня 2008 року. Відповідно до матеріалів справи, в тому числі розрахунків Кредитора більше Боржником не проводилось оплат на погашення заборгованості по кредиту за кредитним договором. Від Боржника не надійшло жодних заперечень, пояснень, доказів погашення боргу перед Кредитором за кредитним договором. Непогашений залишок заборгованості за Рішенням від 13 липня 2010 року становить 197524,06 дол. США. Таким чином заборгованість Боржника перед Кредитором по поверненню кредиту (основного боргу) за кредитним договором №010/26-01/05/219 від 24 квітня 2008 року у сумі 197524,06 дол. США, визнаної Рішенням від 13 липня 2010 року та підтверджена вищевказаним наказом господарського суду Київської області від 02 серпня 2010 року по справі 10/117-10, не була сплачена Боржником Кредитору та є безспірною.

Кредитором в заяві №С11-120-01/09/2030 від 29 березня 2011 року заявлено грошові вимоги до Боржника, серед яких також заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 20710,46 доларів США.

Судом встановлено, що Рішенням від 13 липня 2010 року було вирішено стягнути з Боржника на користь Кредитора заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 51334,31 дол. США. Відповідно до Розрахунку заборгованості боржника №35-7-1-03/5/305 від 14 березня 2011 року поданого Кредитором та пояснень Кредитора у судовому засіданні Боржником було сплачено Кредитору 26 липня 2010 року 57390,18 дол. США, які були спрямовані Кредитором на погашення «Залишку заборгованості по кредиту * відсоткова ставка % * к-сть днів в періоді / 365 (6) (проценти за користування кредитом). Таким чином станом на 27 квітня 2010 року борг Боржника по процентам за користування кредитом складав 51334,31 дол. США. Відповідно до п.п. 1.1. кредитного договору № 010/26-01/05/219 від 24 квітня 2008 року, кредитор, на положеннях та умовах цього договору, відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (надалі «кредит») у сумі еквівалентній 272943,88 грн. строком до 23 квітня 2013 року, зі сплатою 14,10% процентів річних. Суду не надано учасниками провадження жодного доказу припинення дії кредитного договору, його розірвання. Відповідно до розрахунків Кредитора більше Боржником не проводилось оплат на погашення заборгованості по кредиту за кредитним договором. Від Боржника не надійшло жодних заперечень, пояснень, доказів погашення боргу перед Кредитором за кредитним договором, в тому числі боргу по процентам за користування кредитом. Виходячи з розрахунку Боржника судом встановлено, що станом на 26 липня 2010 року (за період з 28 квітня 2010 року по 26 липня 2010 року включно) на підставі п.п. 1.1. вказаного кредитного договору № 010/26-01/05/219 від 24 квітня 2008 року кредитором правомірно нараховані 8843,49 дол. США відсотків оплати за користування кредитом, з яких виходячи з розрахунків Кредитора та пояснень представника останнього, погашено добровільно Боржником 6055,87 дол. США, таким чином, судом встановлено, що заборгованість по відсотковій ставці (по платі за користування кредитом) станом на 26 липня 2010 року Боржника перед Кредитором становила - 2787,62 дол. США по відсоткам за користування кредитом, а станом на 13 березня 2011 року Кредитором правомірно нараховані в загальній сумі проценти за користування кредитом за кредитним договором у заявленій Кредитором сумі 20710,46 дол. США. Визнаючи правомірність вищевказаного нарахування відсотків за користування кредитом суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 10561 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.п. 1.1. кредитного договору № 010/26-01/05/219 від 24 квітня 2008 року, кредитор, на положеннях та умовах цього договору, відкриває Позичальнику не відновлювальну кредитну лінію (надалі «кредит») у сумі еквівалентній 272943,88 грн. строком до 23 квітня 2013 року, зі сплатою 14,10% процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Доказів припинення чи розірвання кредитного договору суду учасниками провадження не надавалось.

Беручи до уваги факти встановлені Рішенням від 13 липня 2010 року, керуючись вищенаведеним та зокрема п.п. 1.1. кредитного договору № 010/26-01/05/219 від 24 квітня 2008 року, суд визнає грошові вимоги Кредитора до Боржника в частині процентів за користування кредитом у сумі 20710,46 дол. США, - плати за користування грошовими коштами за кредитним договором станом на 14 березня 2011 року.

Кредитором в заяві №С11-120-01/09/2030 від 29 березня 2011 року заявлено грошові вимоги до Боржника, серед яких заборгованість по пені по кредиту у сумі 17100,51 доларів США.

Рішенням від 13 липня 2010 року визнано заборгованість Боржника перед кредитором станом на 27 квітня 2010 року у розмірі по пені за кредитом 15412,94 доларів США.

Судом встановлено, що розмір нарахованої пені по кредиту період з 13 березня 2010 року по 27 квітня 2010 року становить 2779,28 дол. США є безспірною, що підтверджено вказаним судовим рішенням від 13 липня 2010 року, вказаним наказом, виданим на виконання Рішення від 13 липня 2010 року, розрахунком кредитора та кредитним договором. Боржником не надано жодних доказів погашення заявленої безспірної заборгованості Кредитору по пені по кредиту за кредитним договором.

Відповідно до п.п. 10.2. кредитного договору № 010/26-01/05/219 від 24 квітня 2008 року, за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом передбачених п. 1.1., 6.1. даного Договору, Позичальник сплачує Кредитору: - пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання … . У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 господарського кодексу України).

Судом встановлено, що частина заявлених кредиторських вимог є безспірною - за період з 14 березня 2010 року по 27 квітня 2010 року по сплаті пені по кредиту та не була сплачена Боржником Кредитору у сумі 2977,80 дол. США; судом встановлено, що на підставі п.п. 10.2. вказаного кредитного договору та вище перелічених правових норм, за період з 28 квітня 2010 року по 13 березня 2011 року кредитором правомірно нараховані 14122,71 дол. США (з них 2713,11 дол. США за період з 28 квітня 2010 року по 07 червня 2010 року та з 08 червня 2010 року по 13 березня 2011 року 11409,6 дол. США) пені по кредиту. Таким чином судом встановлено правомірність вимог Кредитора по пені по кредиту за період з 14 березня 2010 року по 13 березня 2011 року у загальному розмірі 17100,51 долю США. Судом перевірено правильність нарахування пені за несвоєчасне повернення відповідачем кредиту.

Кредитором в заяві №С11-120-01/09/2030 від 29 березня 2011 року заявлено грошові вимоги до Боржника, серед яких заборгованість по пені по процентам за користування кредитом у сумі 4756,70 доларів США.

Рішенням від 13 липня 2010 року визнано заборгованість Боржника перед кредитором станом на 27 квітня 2010 року по пені за процентами у розмірі 6663,94 доларів США. Судом встановлено, що розмір нарахованої пені за період з 13 березня 2010 року по 27 квітня 2010 року становить 1197,33 дол. США є безспірною, що підтверджено вказаним судовим рішенням від 13 липня 2010 року, вказаним наказом, виданим на виконання Рішення від 13 липня 2010 року, розрахунком Кредитора, кредитним договором.

Таким чином Заявником серед заявлених вимог, заявлено 1197,33 дол. США, які належать до безспірних вимог кредитора за період з 14 березня 2010 року по 27 квітня 2010 року, а також Заявником заявлено грошові вимоги за період з 28 квітня 2010 року по 13 березня 2011 року у сумі 3559,37 грн.

Відповідно до п.п. 10.2. кредитного договору № 010/26-01/05/219 від 24 квітня 2008 року, за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом передбачених п. 1.1., 6.1. даного Договору, Позичальник сплачує Кредитору: пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Керуючись ч. 2 ст. 218, ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, п.п. 10.2. вказаного кредитного договору, судом встановлено, що за період з 28 квітня 2010 року по 14 березня 2011 року кредитором правомірно нараховані 3559,37 дол. США пені по відсоткам за користування кредитом. Судом перевірено правильність нарахування пені за несвоєчасне повернення відповідачем кредиту; доказів погашення заборгованості по пені по відсоткам за користування кредитом за кредитним договором та по пені за кредитом, учасниками провадження суду не надано.

Суд бере до уваги те, що суду не надано доказів фактичного повного стягнення заборгованості з Боржника на користь Кредитора на підставі судового рішення від 13 липня 2010 року.

Таким чином на підставі вищенаведеного судом встановлено, у Кредитора до Боржника наявні безспірні вимоги:

-197524,06 дол. США заборгованості по основному боргу по поверненню кредиту;

-2977,80 дол. США заборгованості по пені по кредиту за період з 13 березня 2010 року по 27 квітня 2010 року;

-1197,33 дол. США заборгованості по пені по відсоткам по кредиту за період з 14 березня 2010 року по 27 квітня 2010 року;

Судом визнано правомірно нарахованими кредиторські вимоги Кредитора до Боржника за період з 28 квітня 2010 року по 13 березня 2011 року:

-20710,46 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом (залишок несплаченої заборгованості за вказаний період);

-14122,71 дол. США заборгованості по пені по кредиту;

-3559,37 дол. США пені по процентам за користування кредитом.

Суд звертає увагу на наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року передбачено, що за заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у частині третій статті 6 Закону. Цими підставами є підтверджені відповідними документами фактичні дані про те, що: вимоги кредитора (кредиторів), які подали таку заяву, є безспірними; боржником прострочено тримісячний строк виконання свого зобов'язання перед ініціюючим справу кредитором (кредиторами); сукупний мінімальний розмір вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати; відповідно до визначення терміна "неплатоспроможність", що міститься в абзаці другому статті 1 Закону, для порушення справи про банкрутство боржника не вимагається встановлення даних про перевищення сумарного розміру його заборгованості над вартістю всіх майнових активів боржника за даними бухгалтерського обліку чи фінансової звітності.

Станом на дату звернення заявника до суду мінімальна заробітна плата в Україні відповідно до ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»2857-VI від 23 грудня 2010 року, становить з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року 941 гривну. Розмір 300 мінімальних розмірів заробітної плати станом на 30 березня 2011 року становить 282300,00 грн.

Згідно п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, термін, з якого має обчислюватися мінімальний строк прострочення боржником виконання свого зобовязання є момент у часі, з настанням якого це зобовязання мало бути виконано боржником згідно з вказівками закону або договору.

Відповідно до Постанови про відкриття виконавчого провадження Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції від 10 грудня 2010 року ВП №23189403, постановлено у п. 2 постанови Боржнику, - ОСОБА_2, добровільно виконати: сплатити борг (2579882,65 грн.) в строк до 17 грудня 2010 року.

Згідно із Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції від 22 лютого 2011 року за ВП №23189403, постановлено виконавчий документ, який виданий господарським судом Київської області 02 серпня 2010 року по справі № 10/117-10, про стягнення з ОСОБА_2 боргу у сумі 2579882,65 грн. повернути стягувачу в звязку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Від Боржника не надійшло жодних заперечень заборгованості перед Кредитором (Заявником) та його розміру, а також доказів сплати боргу. Після 20 вересня 2010 року сума заборгованості Боржника перед Кредитором не зменшувалась та Боржником в добровільному порядку не сплачувалась. Відповідно до матеріалів справи, заяви Кредитора, у вказаний виконавчою службою термін у добровільному поряду, а ні після сплину трьохмісячного терміну після закінчення строку для добровільної сплати заборгованості (17 грудня 2010 року), а ні після трьохмісячного терміну після повернення виконавчого документу, а ні на дату подачі Кредитором заяви про порушення справи про банкрутство, Боржником не було сплачено Кредитору борг за кредитним договором у повному обсязі зокрема на виконання рішення господарського суду Київської області по справі № 10/117-10 від 13 липня 2010 року. Встановлений законом трьохмісячний строк прострочення боржником виконання свого зобов'язання сплив на дату подання заяви Кредитора про визнання Боржника банкрутом.

Як вже було встановлено судом, відповідно до рішення господарського суду Київської області по справі № 10/117-10 від 13 липня 2010 року, судом вирішено стягнути з Боржника на користь Кредитора заборгованості за кредитом у сумі 248833,88 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становить 1972282,22 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 51334,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становить 406880,87 грн., пені за кредитом у сумі 15412,94 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становить 122164,50 грн., пені за процентами у сумі 6663,94 доларів США що за офіційним курсом НБУ станом на 27 квітня 2010 року становить 52819,06 грн., а також судові витрати: 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказане рішення набрало законної сили 02 серпня 2010 року відповідно до Наказу господарського суду Київської області від 02 серпня 2010 року по справі № 10/117-10. 10 грудня 2010 року відкрито виконавче провадження ВП №23189403 Відділом державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції з виконання Наказу господарського суду Київської області від 02 серпня 2010 року по справі № 10/117-10 (п. 2 якого встановлено семиденний термін для добровільного погашення боргу).

Відповідно до рішення господарського суду Київської області від 13 липня 2010 року, яке набрало законної сили 02 серпня 2010 року (суддя Привалов А.І.), наказу господарського суду Київської області від 02 серпня 2010 року по справі № 10/117-10, зобовязання Боржника перед Кредитором (за вказаним судовим рішенням) є грошовим і виражено в іноземній валюті у вигляді доларів США. Зобовязання полягає у стягненні грошових коштів, а не витребуванні майна, де за вказаною ознакою вимоги Кредитора відповідають вимогам ч. 1 абз. 2 п.п. 4.2. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що на день порушення цієї справи про банкрутство, сума грошових безспірних вимог Кредитора до Боржника, без врахування штрафних санкцій (пені, штрафів) становить: 197524,06 дол. США (еквівалент у національній валюті за курсом НБУ 1567 37317 грн.) заборгованості по основному боргу по поверненню кредиту, що перевищує на дату порушення справи про банкрутство розмір 300 мінімальних розмірів заробітної плати (що складала станом на 30 березня 2011 року становить 282300,00 грн.), які не були задоволені боржником більш ніж протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Поряд з вищенаведеним, абзацом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безпосередньо визначено ознаки та поняття терміну «неплатоспроможність», згідно якого неплатоспроможністю є неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

З метою встановлення неплатоспроможності Боржника судом вжито низку заходів, зокрема з метою підготовки справи до розгляду та встановлення майна Боржника, - було направлено запити: інспекції державного технічного нагляду Київської області (що підтверджено відбитком канцелярії господарського суду Київської області №363), Міжрайонного реєстраційно-екзаменаційному відділу Баришівського району Київської області (що підтверджено відбитком канцелярії господарського суду Київської області №366 від 05 квітня 2011 року), Київській обласній філії Центру державного земельного кадастру (що підтверджено відбитком канцелярії господарського суду Київської області №362), Київській обласній філії ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України (що підтверджено відбитком канцелярії господарського суду Київської області №367 від 05 квітня 2011 року), до органів держкомзему (що підтверджено відбитком канцелярії господарського суду Київської області №361 від 04 квітня 2011 року), Яготинському БТІ (що підтверджено відбитком канцелярії господарського суду Київської області №364 від 05 квітня 2011 року), окремо з метою встановлення майна належного Боржнику на праві спільної сумісної власності, судом направлено запит до Відділу реєстрації актів цивільного стану Згурівського районного управління юстиції (що підтверджено відбитком канцелярії господарського суду Київської області №365 від 05 квітня 2011 року) щодо встановлення факту перебування або не перебування у шлюбі Боржника.

В судовому засіданні (28 квітня 2011 року) судом встановлено, що на частину з перелічених запитів суду надійшли відповіді, згідно яких державна інспекція по нагляду за технічним станом машин та обладнання (Держтехнагляд України) надав довідку №16-4-11/265 від 18 квітня 2011 року, згідно якої повідомляє, що станом на 18 квітня 2011 року наявна інформація, що за Боржником обліковується як зняті з обліку 15 машин по всій Україні, остання дата зняття з обліку машин, - 27 вересня 2010 року; машин, які б були зареєстровані за Боржником станом на дату видачі вказаної довідки (і які підлягають постановленню на облік в вказаній інспекції) та не були б зняті з обліку, за Боржником не значаться. Від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Згурівського районного управління юстиції надійшла довідка №123-02-17т2 від 12 квітня 2011 року, в якій Відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє, що актового запису про шлюб ОСОБА_2, по відділу державної реєстрації актів цивільного стану Згурівського районного управління юстиції у Київській області не виявлено.

Поряд з цим, Постановою Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції ВП №23189403 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22 лютого 2011 року щодо виконання постанови № 10/117-10 виданої 02 серпня 2010 року, встановлено, що у Боржника з ОСОБА_2 відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення (а.з. 24).

Крім того, відповідно до службової записки Кредитора від 29 березня 2011 року, в Згурівському відділенні Заявника у Боржника відкрито три розрахункові рахунки у гривні та один рахунок у дол. США, з яких на рахунках у гривні, залишок коштів складає: 643,92 грн. на розрахунковому рахунку НОМЕР_8 (грн.) станом на 07 березня 2011 року; на розрахунковому рахунку НОМЕР_13 (грн.) станом на 26 січня 2011 року складає 88,59 грн.; на розрахунковому рахунку НОМЕР_14 (грн.) станом на 17 вересня 2010 року залишок складає 0,00 грн.; на розрахунковому рахунку НОМЕР_9 (дол. США) залишок складає 0,02 центи. Судом встановлено, що сукупності вказаних залишків не достатньо для погашення заборгованості Боржника перед Кредитором. Інших відомостей щодо наявності коштів на рахунках Боржника, наявності інших відкритих рахунків у Боржника станом на поточну дату, оборотів по рахункам Боржника судом не виявлено та учасниками провадження суду не надано.

Відповідно до п. 3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361, - «Аналіз наявності (відсутності) ознак дій з приховування чи доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства підприємства та визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності», - ч. 3 п.п 3.3. - ознаками стійкої фінансової неспроможності можуть уважатися: збитковість діяльності протягом двох років; відхилення показників ліквідності від граничного значення; зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи.

Статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Детально дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність низки з перелічених ознак, які вказують на стійку фінансову неплатоспроможність Боржника, зокрема наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, підтверджених виконавчими документами; наявність у боржника значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної особи боржника, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї особи. Таким чином, на підставі вищенаведених досліджених ознак, суд дійшов висновку про те, що відповідно до норми абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яким визначено поняття неплатоспроможності для цілей вказаного закону, Боржник на момент подачі Кредитором Заяви про визнання банкротом та на момент винесення даної ухвали є неплатоспроможним, відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та вказаних методичних рекомендацій.

Заслухавши представників учасників провадження, дослідивши детально матеріали справи, виходячи з вищевикладеного, в тому числі з положень ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд вважає встановленим неплатоспроможність боржника, вважає встановленими ознаки безспірності частини вимог кредитора у вищевикладеному обсязі, розміру вимог кредитора.

Поряд з цим судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Київської області про порушення цієї справи судом було витребувано у Кредитора докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою. На виконання вимог ухвали суду Кредитором було надано договір застави транспортного засобу №010/26-01/06/279 від 24 квітня 2008 року, зареєстрований в реєстрі №1216, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 згідно з яким для забезпечення виконання Боржником кредитного договору № 010/26-01/05/219 від 24 квітня 2008 року Боржник передав належний йому транспортний засіб - трактор колісний марки John Deerе 8330, реєстраційний номер НОМЕР_10, 2008 року випуску, заводський №RW8330P020011, двигун НОМЕР_11, який згідно п.п. 1.3. вказаного договору застави оцінений сторонами в 1151581,20 грн. та договір про внесення змін та доповнень до договору застави транспортного засобу №010/26-01/06/279 посвідченого 24 квітня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстраційним номером № 1216, відповідно до якого до договору застави №010/26-01/06/279 посвідченого 24 квітня 2008 року внесено зміни, якими Боржником в забезпечення виконання ним кредитного договору додатково надано в заставу дисковий глибокорозпушувач John Deerе 512, що належить Боржнику, а також внесено до п.п. 1.3. договору застави №010/26-01/06/279, де змінена вартість предмету заставу, яку оцінено в сумі 1378366,60 грн.

На виконання вказаної вимоги суду Кредитором також надано копії договорів купівлі-продажу товару № 21/07/10 від 21 липня 2010 року та договору купівлі-проваджу товару від 17 вересня 2010 року згідно яких Боржником було продано один дисковий глибокорозпушувач марки John Deerе 512, вартість товару відповідно до п.п. 1.2. договору купівлі-продажу складає 180000,00 грн. в т.ч. ПДВ та один трактор колісний марки John Deerе 8330, реєстраційний номер НОМЕР_10, 2008 року випуску, двигун НОМЕР_11, вартість товару за вказаним договором складає 680000,00 грн. в т.ч. ПДВ. В судовому засіданні Кредитором надано пояснення, що вказані договори було укладено зі згоди Кредитора, а виручені кошти від укладання перелічених двох договорів купівлі-продажу Боржником було добровільно направлено Кредитору на погашення заборгованості Боржника по кредитному договору №010/26-01/05/219 від 24 квітня 2008 року перед Кредитором, вказані відомості в повному обсязі підтверджено наданим Кредитором Розрахунком заборгованості Боржника за кредитним договором № 35-7-1-03/5/305 від 14 березня 2011 року. Судом встановлено, що загальна вартість реалізованого заставленого майна відповідно до зазначених договорів купівлі-продажу товару склала 860000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Сума погашеної частини заборгованості Боржником перед Кредитором в тому числі за рахунок реалізованого Боржником майна склала відповідно до розрахунків Кредитора на загальну суму: 108700,00 дол. США (з яких: 28709,82 дол. США сплачені 26 липня 2010 року, спрямовані на погашення частини заборгованості за кредитом; 22600,00 дол. США сплачені 20 вересня 2010 року, спрямовані на погашення частини заборгованості за кредитом; 57390,18 дол. США сплачені 26 липня 2010 року, спрямовані на погашення частини заборгованості процентів по кредиту по кредитному договору). Інших доказів забезпечення Боржником виконання кредитного договору учасниками провадження не надано, Боржником не заперечувалось факту відсутності інших засобів забезпечення виконання ним кредитного договору. Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд встановив, що вартості предметів застави, якими було забезпечено виконання зобовязань Боржника перед Кредитором за кредитним договором не було достатньо для задоволення вимог Кредитора в повному обсязі. Майно, яке забезпечувало виконання Боржником кредитного договору за згодою Кредитора вже було реалізовано Боржником та за рахунок його реалізації було погашено Боржником частину вимог кредитора, однак коштів від реалізації заставленого майна не достатньо для погашення заборгованості Боржника перед Кредитором в повному обсязі, в тому числі безспірної заборгованості Боржника перед Кредитором.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд бере до уваги положення ч. 2 п. 67 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, згідно якої судам слід враховувати, що термін з дати порушення провадження у справі до дати проведення підготовчого засідання не може перевищувати тридцяти днів, що обумовлює необхідність проведення підготовчого засідання у справі на підставі наявних матеріалів у справі.

Відповідно до вимог ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно із вимогами п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Згідно із вимогами ст. 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Статтями 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначені особливості правового регулювання процедури банкрутства субєкта підприємницької діяльності громадянина.

Постанова пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18 грудня 2009 року за № 15 у п. 1 передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992 р. N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30 червня 1999 р. N 784-XIV, далі - Закон), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК), іншими законодавчими актами України. Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

З врахуванням положень ст.ст. 5, 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 1 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18 грудня 2009 року за №15 суд приходить до висновку про застосування при розгляді справи про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 положень ст. ст. 47, 48, 49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, як спеціальних норм по відношенню до Боржника - фізичної особи-підприємця.

Поряд з цим, дослідивши детально та всебічно матеріали справи, суд встановив, що підстави для припинення провадження у справі про банкрутство встановлені ст. 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відсутні.

Таким чином, на підставі вищенаведеного та керуючись положеннями ст. 124 Конституції України, ст. ст. 34, 75, ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 5, 6, 7, 11, 40, 42, 47, 48 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 17, 67 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 51, 202, 509, 525, 526, 533, 626, 1054, 10561 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 217, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», Рекомендаціями Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361, суд визнає вимоги Кредитора, - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код юридичної особи: 14305909, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, а саме: безспірні вимоги Кредитора в сумі: 201699,19 дол. США та визнає правомірно нарахованими вимоги Кредитора до Боржника за період з 28 квітня 2010 року по 13 березня 2011 року у сумі: 38392,54 дол. США, що в загальній сумі складають: 240091,73 дол. США (двісті сорок тисяч девяносто один долар 73 центи), еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України на 28 квітня 2011 року (7,9654 грн. за 1 дол. США) становить 1912426,67 грн. (один мільйон девятсот дванадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень 67 коп.), з якої:

Безспірні вимоги Кредитора до Боржника складають:

-197524,06 дол. США заборгованості по основному боргу по поверненню кредиту;

-2977,80 дол. США заборгованості по пені по кредиту за період з 13 березня 2010 року по 27 квітня 2010 року;

-1197,33 дол. США, заборгованості по пені по відсоткам по кредиту за період з 14 березня 2010 року по 27 квітня 2010 року;

Визнані судом правомірно нараховані кредиторські вимоги Кредитора до Боржника за період з 28 квітня 2010 року по 13 березня 2011 року:

-20710,46 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом (залишок несплаченої заборгованості за вказаний період);

-14122,71 США заборгованості по пені по кредиту;

-3559,37 дол. США пені по процентам за користування кредитом.

За таких обставин, суд вважає встановленими ознаки неплатоспроможності боржника, перераховані фактичні обставини вказують на нездатність Боржника своєчасно задовольнити вимоги Кредитора, дають підстави для подальшого провадження у справі з переходом до слідуючих судових стадій з метою сприяти відновленню платоспроможності боржника в порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 6 ст. 48 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, за заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди; якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Судом встановлено, що від Боржника не надходило жодних заяв, в тому числі й у відповідності з ч. 2 ст. 48 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, втому числі заяв про відкладення розгляду справи про банкрутства в межах ч. 2 ст. 48 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; не надходило жодних доказів задоволення вимог Кредитора або укладення з Кредитором мирової угоди, в звязку з чим, керуючись ч.ч. 2, 4, 6 ст. 48 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

В заяві Кредитора про порушення цієї справи №С11-120-01/09/2030 від 29 березня 2011 року, останній просить призначити ліквідатором Боржника арбітражного керуючого ОСОБА_9 (ліцензія на діяльність арбітражних керуючих НОМЕР_12 від 06 березня 2007 року), жодних документів від Кредитора та від арбітражного керуючого ОСОБА_9 на підтвердження відповідності кандидатури останнього вимогам Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в тому числі заяви на призначення його ліквідатором боржника, ліцензії на право провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора боржника, санатора) суду надано не було.

04 квітня 2011 року від 04 квітня 2011 року від арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. надійшла заява, в якій арбітражний керуючий просить призначити його ліквідатором Боржника у справі № Б8/053-11 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, та повідомляє суд про те, що за час провадження діяльності арбітражного керуючого порушень термінів визначених ухвалами господарських судів, і порушень законодавства та ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не допускав; раніше не здійснював управління цим Боржником; судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого не має, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». До заяви арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. додано засвідчені копії: ліцензії державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_3 виданої 13 квітня 2007 року, копії двох дипломів про отримання повної вищої освіти: серії НОМЕР_4 (про здобуття кваліфікації економіста) та серії НОМЕР_5; довідку «Інформація про запропоновану кандидатуру арбітражного керуючого»від 04 квітня 2011 року, в якій Дорошенко Я.В. просить суд, при розгляді його кандидатури при призначенні ліквідатора Боржника врахувати те, що перша ліцензія арбітражного керуючого була ним отримана у 2004 році, на даній час має ліцензію строк дії якої до 12 квітня 2012 року; протягом всієї діяльності, в основному він працював з підприємствами приватного сектору економіки, та призначався як розпорядник майна та ліквідатор, має досвід роботи з підприємствами частка держави в яких становить 25 та більше відсотків, а також на сільськогосподарських підприємствах, призначався також керуючим санацією на державному підприємстві, неодноразово проходив планові перевірки дотримання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) ліцензійних умов провадження господарської діяльності, та жодного разу порушень у нього не було виявлено; на час складання заяви його завантаженість дає змогу виконувати функції арбітражного керуючого, в його розпорядженні є необхідна для повноцінного функціонування матеріально-технічна база, має права категорії «Б».

Відповідно до ч. 2 п. 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, при виборі кандидатури розпорядника майна судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Частиною 2 п.п. 11.3. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розяснено, що згідно з частиною 1 статті 24 Закону у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури, призначає ліквідатора. При призначенні ліквідатора суду слід враховувати ті ж обставини, що й при призначенні розпорядника майна.

Досліджуючи кандидатури на призначення ліквідатора боржника суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ч. 1-3 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом. Арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів. До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Частиною 3 ст. 13 зазначеного Закону вказано, що якщо інше не передбачено цим Законом, розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до статті 1 цього Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку.

Як вказано вище, згідно заяви Кредитора про банкрутство Боржника, Кредитор просить призначити арбітражним керуючим Гусара Івана Олексійовича (Ліцензія НОМЕР_12 від 06 березня 2007 року). Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ліцензію чи її копію серії НОМЕР_12 від 06 березня 2007 року на Гусара Івана Олексійовича, на яку посилається Заявник, що повинна підтверджувати його правовий статус та дає підставі діяти у якості арбітражного керуючого станом на дату винесення даної ухвали Заявником та самим Гусарем І.О. не було надано; Заявником та/або арбітражним керуючим Гусарем І.О. не надано: заяви визначеної вимогами п. 3 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та станом на дату винесення цієї ухвали від Гусара Івана Олексійовича не надійшло; від арбітражного керуючого Гусара І.О. не надано жодних доказів наявності статусу фізичної особи-підприємця, відповідної освіти, не надходило жодних документів, що свідчать про досвід, показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у арбітражного керуючого організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у цій справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки. Виходячи з наведеного, керуючись нормами ст. 31, ч. 3 ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ч. 2 п. 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, ч. 2 п.п. 11.3. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суд дійшов висновку про те, що Гусар Іван Олексійович не може бути призначений ліквідатором Боржника в звязку з не відповідністю вимогам ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в тому числі з причини відсутності передбаченої ч. 3 п.п. 31 зазначеного Закону заяви від арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича до суду, в якій зазначається, що він не належить до жодної категорії осіб передбачених п. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (осіб, які згідно з вказаним Законом вважаються заінтересованими; до осіб, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; до осіб, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; до осіб, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів), відсутністю інших документів, що підтверджують відповідність Гусара І.О. вимогам п.п. 1, 2, 3 ст. 31, ч. 3 ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в тому числі відсутність доказу наявності ліцензії арбітражного керуючого, також суд взяв до уваги не надання доказів наявності статусу субєкта підприємницької діяльності, вищої юридичної або економічної освіти, підтвердження відсутності заінтересованості стосовно боржника і кредиторів.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що від арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. надійшла вказана вище заява, яка відповідає вимогам ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(заява до господарського суду, в якій зазначається, що він не належить до жодної категорії осіб передбачених ч. 3 ст. 31 Закону України про банкрутство, зокрема до осіб, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; до осіб, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; до осіб, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; до осіб, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів), Дорошенко Я.В. надано належні докази наявності економічної освіти, ліцензії державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_3 квітня 2007 року, яка є чинною до 12 квітня 2012 року, судом враховано й наявність досвіду роботи з 2004 року, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки ліквідатора у цій справі. На підставі наведеного, суд дійшов висновку про те, що арбітражний керуючий Дорошенко Я.В. відповідає вимогам ст. 31, ч. 3 ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, може бути призначений ліквідатором Боржника, в звязку з чим призначає ліквідатором Боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2 арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. В судовому засіданні 28 квітня 2011 року від представника Заявника (Кредитора) не надійшло заперечень щодо призначення кандидатури арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. ліквідатором Боржника.

Частинами 10, 12 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника; оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею; оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Суд зазначає, що при порушенні провадження в даній справі було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. В силу мораторію припиняється дія будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення виконання грошових зобовязань зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а тому суд звільняє активи Боржника з податкової застави.

Статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 2 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Враховуючи викладене, керуючись вищенаведеними нормами законодавства, а також ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 31, 5, 6, 7, 11, 12, 13, 40, 47, 48 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 34, 75, 82, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»2857-VI від 23 грудня 2010 року, ст. ст. 17, 67 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 51, 202, 509, 525, 526, 533, 626, 1054, 10561 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 217, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендаціями Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Визнати грошові вимоги Кредитора у сумі 240091,73 дол. США (двісті сорок тисяч девяносто один долар 73 центи), еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України станом на 28 квітня 2011 року (7,9654 грн. за 1 дол. США) становить 1912 426,67 грн. (один мільйон девятсот дванадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень 67 коп.), з яких:

1.1.визнати безспірні грошові вимоги Кредитора - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код юридичної особи: 14305909, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9:

- заборгованість по поверненню кредиту (основний борг) у сумі 197 524,06 дол. США (сто девяносто сім тисяч пятсот двадцять чотири долари 06 центів), еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України станом на 28 квітня 2011 року (7,9654 грн. за 1 дол. США) становить 1573 358,15 грн. (один мільйон пятсот сімдесят три тисячі триста пятдесят вісім гривень 15 коп.);

- 2977,80 дол. США (дві тисячі девятсот сімдесят сім доларів 80 центів) заборгованості по пені по кредиту за період з 13 березня 2010 року по 27 квітня 2010 року, еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України станом на 28 квітня 2011 року (7,9654 грн. за 1 дол. США) становить 23719,37 грн. (двадцять три тисячі сімсот девятнадцять гривень 37 коп.);

-1197,33 дол. США (одна тисяча сто девяносто сім доларів 33 центи), еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України станом на 28 квітня 2011 року (7,9654 грн. за 1 дол. США) становить 9537,21 грн. (девять тисяч пятсот тридцять сім гривень 21 коп.) заборгованості по пені по відсоткам (процентам) по кредиту за період з 14 березня 2010 року по 27 квітня 2010 року;

1.2.визнати грошові вимоги Кредитора - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код юридичної особи: 14305909, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, до Боржника за період з 28 квітня 2010 року по 13 березня 2011 року:

-20710,46 дол. США (двадцять тисяч сімсот десять доларів 46 центів) еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України станом на 28 квітня 2011 року (7,9654 грн. за 1 дол. США) становить 164 967,10 грн. (сто шістдесят чотири тисячі девятсот шістдесят сім гривень 10 коп.) - заборгованості за відсотками (процентами) за користування кредитором за вказаний період;

-14122,71 дол. США (чотирнадцять тисяч сто двадцять два долари США 71 цент) еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України станом на 28 квітня 2011 року (7,9654 грн. за 1 дол. США) становить 112493, 03 грн. (сто дванадцять тисяч чотириста девяносто три гривні 03 коп.) заборгованості по пені по кредиту;

-3559,37 дол. США (три тисячі пятсот пятдесят девять доларів 37 США центів) еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України на 28.04.2011 року (7,9654 грн. за 1 дол. США) становить 28351,81 грн. (двадцять вісім тисяч триста пятдесят одна гривня 81 коп.) заборгованості по пені по відсоткам (процентам) за користування кредитом.

2. Визнати банкрутом фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_2.

3. Відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_2) арбітражного керуючого Дорошенка Ярослава Валерійовича (ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2);

4. Відмовити в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код юридичної особи: 14305909 про призначення ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (ліцензія серії НОМЕР_12 від 06 березня 2007 року).

5. Зобовязати Кредитора Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код юридичної особи: 14305909, у десятиденний строк за свій рахунок подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України «Голос України»чи Кабінету Міністрів України «Урядовий курєр»оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника, про що надати суду у двадцятиденний строк відповідні докази. Примірник газети після публікації подати до господарському суду.

Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про ліквідатора Боржника з зазначенням про те, що кредитори відсутнього боржника в строк один місяць і двадцять пять днів з дня опублікування публікації можуть направляти ліквідатору свої заяви з вимогами до банкрута.

6. Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_2, передати ліквідатору Дорошенку Я.В. всю бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.

Ліквідаторові протягом 15 днів з моменту винесення цієї постанови прийняти бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності.

До завершення строку ліквідаційної процедури забезпечити виконання дій та заходів, передбачених ст. ст. 25-32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з урахуванням особливостей передбачених ст. ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо банкрутства субєкта підприємницької діяльності - громадянина.

Продаж майна банкрута здійснюється ліквідатором банкрута.

Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі внести на депозитний рахунок Згурівської міської державної нотаріальної контори (07600 с.м.т. Згурівка, вул. Українська, 10) або приватного нотаріуса. При виявлення майна банкрута подати клопотання про перехід до загальної процедури ліквідації.

7. Зобовязати Боржника / Банкрута - фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2, забезпечити виконання Ліквідатором вимог законодавства, передати ліквідаторові матеріали, відомості, документи щодо фінансово-господарської діяльності Банкрута.

8. Припинити повноваження ОСОБА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2, як фізичної особи-підприємця.

9. Встановити строк пред'явлення кредиторами своїх вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 один місяць і двадцять пять днів;

10. За рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 копію цієї постанови про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 банкрутом і інформацію про відкриття ліквідаційної процедури направити всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог.

11. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

12. Встановити оплату послуг Ліквідатора за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень в розмірі двох мінімальних заробітних плат, яка здійснюється за рахунок ініціюючого Кредитора - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код юридичної особи: 14305909.

13. Відділу державної виконавчої служби на виконання вимог ч. 2 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчі документи Банкрута надіслати ліквідатору банкрута для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку; у разі надходження виконавчого документа до ліквідатора зняти арешт з майна боржника (банкрута) у порядку, визначеному ч. 2 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження».

14. Звільнити з податкової застави активи платника податків банкрута - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2.

15. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами до 23 серпня 2011 року Ліквідатору подати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.

16. Призначити наступне судове засідання для розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Банкрута на 30 серпня 2011 року на 09 год. 30 хв. Судове засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну, 16, каб. 201.

17. Копію постанови надіслати: Кредитору (14305909, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 7-7б; 01011, м. Кихв, вул. Лєскова, буд. 9), Боржнику (АДРЕСА_2), Управлінню з питань банкрутства у м. Києві та Київській області (03680, Київ, вул. П. Любченка 15), Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції (07600, смт. Згурівка, вул. Українська, 13), Згурівському відділенню Яготинського МДПІ (07600, смт Згурівка, вул. Українська, 19); державному реєстратору Згурівської районної державної адміністрації Київської області (07600, Київська область, смт Згурівка, вул. Українська, буд.19), відділенню виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві (07600, смт Згурівка, вул. Українська, 19), відділення Пенсійного фонду України (07600 с.м.т. Згурівка, вул. Українська, 19), державному нотаріусу Згурівської міської державної нотаріальної контори (07600 смт. Згурівка, вул. Українська, 10), Ліквідатору Боржника арбітражному керуючому Дорошенко Я.В. (на дві адреси: АДРЕСА_3; АДРЕСА_4).

Дата набрання чинності постановою 28 квітня 2011 року.

Термін предявлення виконавчого документу до виконання до 28 квітня 2012 року.

СуддяСкутельник П.Ф.