Рішення № 15871377, 24.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2011 р. Справа № 12/027-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Енергія»

до 1) обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштанове-2009»;

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління

активами «Стокмастер»

про стягнення заборгованості у розмірі 241997,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №14-д від 20.01.2011 р.);

від відповідачів: 1) ОСОБА_2 представник (довіреність №6 від 29.03.2011 р.);

2) ОСОБА_3 представник (довіреність №113/10 від 28.07.2010 р.),

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Енергія»(далі позивач) до обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштанове-2009»(далі відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер»(далі відповідач 2) про стягнення заборгованості у розмірі 241997,24 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору про постачання теплової енергії у гарячій воді №64-Т від 01.01.2010 року (далі договір), згідно з якими позивач зобовязувався постачати відповідачу 1 теплову енергію у гарячій воді, а відповідач 1 зобовязувався оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) вчасно та в повному обсязі.

Відповідач 1 послуги, надані у періоди з 01.01.2010 року до 30.04.2010 року та з 01.10.2010 року до 31.12.2010 року, не оплатив.

01.01.2010 року відповідач 2 направив на адресу позивача лист №01/1, у якому повідомляв останнього, що гарантує оплату за надану позивачем теплову енергію.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідачів солідарно 234209,16 грн. основного боргу та пеню у розмірі 7788,08 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2011 року та призначено до розгляду 01.03.2011 року.

01 березня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача 1 у судове засідання не зявився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні подала відзив на позовну заяву.

Розгляд справи, на підставі п. п. 1, 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 22.03.2011 року.

28 лютого 2011 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцезнаходженням відповідача 1 є: Київська обл., м. Обухів, мікрорайон Сосновий, буд. 2, що свідчить про те, що відповідач 1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

22 березня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання не зявився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 2 проти позову заперечувала, просила суд у його задоволенні відмовити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 05.04.2011 року.

05 квітня 2011 року представник позивача у судовому засіданні надала додаткові пояснення до позовної заяви.

Представник відповідача 1 у судове засідання не зявився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 26.04.2011 року.

26 квітня 2011 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні подала відзив на позовну заяву. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача 2 проти позову заперечувала, вважала його необґрунтованим, просила суд у його задоволенні відмовити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 24.05.2011 року.

24 травня 2011 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідачів проти позову заперечували, просили суд у його задоволенні відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

01 січня 2010 року між відкритим акціонерним товариством «Енергія»(далі позивач) та обєднанням співвласників багатоквартирного будинку «Каштанове-2009»(далі відповідач 1) був укладений договір про постачання теплової енергії у гарячій воді №64-Т (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобовязувався постачати відповідачу 1 теплову енергію у гарячій воді, а відповідач 1 зобовязувався оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) вчасно та в повному обсязі.

Відповідач 1 послуги, надані у періоди з 01.01.2010 року до 30.04.2010 року та з 01.10.2010 року до 31.12.2010 року, не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер»(далі відповідач 2) солідарно 234209,16 грн. основного боргу та пеню у розмірі 7788,08 грн.

01 січня 2010 року відповідач 2 направив на адресу позивача лист №01/1 (далі лист), у якому повідомляв останнього, що до здійснення передачі покупцям (новим власникам) права власності на квартири, що належать відповідачу 2, та в які позивач постачає теплову енергію, відповідач 2 гарантує оплату за надану позивачем теплову енергію.

05 квітня 2011 року представник позивача у судовому засіданні надала додаткові пояснення до позовної заяви, у яких зазначила, що виходячи із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини. Ст. 202 Цивільного кодексу України закріплено, що правочинами є дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, які можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Тому лист відповідача 2, у якому він гарантує виконання зобовязання відповідачем 1, на думку представника позивача, є одностороннім правочином, який, з урахуванням сталої практики ділового обороту, називають гарантійним листом. Таким чином, на думку позивача, основний борг та пеня підлягають стягненню з відповідачів солідарно.

01 березня 2011 року представник 2 подала у судовому засіданні відзив на позовну заяву, зазначала, що між позивачем та відповідачем 2 договори про забезпечення зобовязання відповідачем 1 не укладались, а тому вимога позивача щодо стягнення заборгованості солідарно є безпідставною.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Ст. 541 Цивільного кодексу України закріплено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Досягнення домовленості між позивачем та відповідачем 2 щодо забезпечення виконання зобовязання відповідачем 1 на підставі листа, суд вважає недоведеним.

Враховуючи те, що договір був укладений між позивачем та відповідачем 1, акти виконаних робіт (наданих послуг) підписані повноважними представниками позивача та відповідача 1, суд дійшов висновку, що правовідносини виникли між позивачем та відповідачем 1, тому борг у розмірі 234209,16 грн. підлягає стягненню з відповідача 1.

За періоди з 01.01.2010 року до 30.04.2010 року та з 01.10.2010 року до 31.12.2010 року позивач надав відповідачу 1 послуг на загальну суму 234209,16 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг) за січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, долученими до матеріалів справи.

П. 6.1 договору передбачено, що відповідач 1 оплачує 100% спожитої теплової енергії приміщеннями (квартирами) відповідно до показників будинкового лічильника.

26 квітня 2011 року у судовому засіданні представник відповідача 1 надала відзив на позовну заяву, вважала, що договір повинен був укладатись з фізичними особами власниками квартир, а не з відповідачем 1. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 частково оплатив надані позивачем послуги. Таким чином, відповідач 1 вчинив дії, якими визнав умови договору.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ст. 599 Цивільного кодексу закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, що підтверджують оплату ним наданих позивачем послуг, суду не надав.

Так, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 1 основного боргу у розмірі 234209,16 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути пеню у розмірі 7788,08 грн.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.3 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, оформлюються актом на відпуск теплової енергії за підписом представника позивача та відповідача 1 та проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, шляхом внесення оплати наданих послуг щомісячно не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

П. 7.3.3 договору передбачено, що відповідач 1 у випадку несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми належної до сплати за кожен день прострочення у межах строку позовної давності в один рік.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 01.08.2010 року до 31.01.2010 року, суму боргу у розмірі 234209,16 грн., облікову ставку Національного банку України, яка до 09.08.2010 року становила 8,5% (Постанова НБУ від 07.07.2010р. №320), а з 10.08.2010 року 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010р. №377), складає 16521,64 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем пеня визначена у розмірі 7788,08 грн., стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. ч. 1, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 546, ч. ч. 1, 2 ст. 547, ст. 541, ст. 599, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Енергія»до обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштанове-2009»про стягнення заборгованості у розмірі 241997,24 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштанове-2009»(08700, Київська обл., м. Обухів, м-н Сосновий, будинок 2, код 36890067) на користь публічного акціонерного товариства «Енергія»(08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 1, код 13699556) 234209,16 грн. (двісті тридцять чотири тисячі двісті девять грн. 16 коп.) основного боргу; пеню у розмірі 7788,08 грн. (сім тисяч сімсот вісімдесят вісім грн. 08 коп.); 2419,97 грн. (дві тисячі чотириста девятнадцять грн. 97 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Дьоміна С.Ю.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 30.05.2011 року.